Запрошуємо розробників корисного устаткування до співпраці

Процедура банкрутства, запобігання банкрутству

Процедура банкрутства — передбачені законом способи і порядок дій вповноважених осіб при здійсненні встановлених судом дій віднос­но підприємства-боржника. При розгляді справи про банкрутство боржника — юридичної особи застосовуються такі процедури бан­крутства:

• розпорядження майном боржника;

• санація (відновлення платоспроможності) боржника;

• ліквідація банкрута;

• мирова угода.

З метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі ар­бітражного суду про порушення провадження у справі про банкрут­ство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, вказується про введення процедури розпорядження майном боржника й при­значається розпорядник майна в порядку, встановленому Законом.

Розпорядник майна призначається арбітражним судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, відомості про яких надаються в установленому порядку Вищому арбітражному суду України.

Розпорядником майна не можуть призначатися особи, які: здій­снювали раніше управління боржником - юридичною особою, за винятком випадків, коли з моменту усунення даної особи від управ­ління боржником пройшло не менше трьох років; мають судимість за вчинення корисливих злочинів.

Розпорядник майна призначається на строк не більше ніж на шість місяців. Цей строк може бути продовжений або скорочений судом за клопотанням комітету кредиторів чи самого розпорядника майна або власника (органу, уповноваженого управляти майном) боржника.

Розпорядник майна має право: скликати збори кредиторів і брати в них участь з правом дорадчого голосу; аналізувати фінансове ста - 294

Новище боржника та рекомендувати зборам кредиторів заходи щодо фінансового оздоровлення боржника; звертатися до арбітражного суду у випадках, передбачених Законом; одержувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених Законом; залучати для забезпечен­ня виконання своїх повноважень на договірній основі спеціалістів з оплатою їхньої діяльності з коштів боржника, якщо інше не перед­бачено Законом або рішенням комітету кредиторів; подавати до ар­бітражного суду заяву про дострокове припинення своїх обов’язків; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Розпорядник майна зобов’язаний: розглядати разом з посадови­ми особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли до арбітражного суду у зв’язку з порушен­ням справи про банкрутство та надіслані боржнику в установлено­му Законом порядку; вести реєстр вимог кредиторів у встановлено­му порядку; повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог боржником та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів або про відмову визнання вимог боржником; вживати за­ходів для захисту майна боржника; аналізувати фінансову, господар­ську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товар­них ринках; виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; скликати збори кредиторів; надавати державному органу з питань банкрутства відомості, необхідні для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про бан­крутство; надавати арбітражному суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності борж­ника; виконувати інші функції, передбачені цим Законом.

Розпорядник майна несе відповідальність за неналежне вико­нання своїх повноважень відповідно до законодавства України.

Повноваження арбітражного керуючого як розпорядника майна припиняються з дня затвердження арбітражним судом мирової уго­ди чи призначення керуючого санацією або призначення ліквідато­ра, якщо інше не передбачено Законом.

Після призначення розпорядника майна й до припинення проце­дури розпорядження майном органи правління боржника не мають права без згоди розпорядника майна приймати рішення про:

• реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворен­ня) і ліквідацію боржника;

• створення юридичних осіб або про участь у інших юридичних особах;

• створення філій та представництв;

• виплату дивідендів;

• проведення боржником емісії цінних паперів;

• вихід із складу учасників боржника юридичної особи, придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника.

З дня винесення арбітражним судом ухвали про припинення по­вноважень керівника боржника або органів управління боржника розпоряднику майна протягом трьох днів передаються бухгалтерська та інша документація боржника, печатки й штампи, матеріальні та інші цінності.

Санація - система заходів, які здійснюються під час проваджен­ня у справі про банкрутство з метою запобігання визнання борж­ника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволен­ня у повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом креди­тування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника;

Господарський суд за клопотанням комітету кредиторів у строк, що не перевищує строку дії процедури розпорядження майном, уста­новленого відповідно до Закону, має право винести ухвалу про про­ведення санації боржника та призначення керуючого санацією.

Санація вводиться на строк не більше дванадцяти місяців.

За клопотанням комітету кредиторів чи керуючого санацією або інвесторів цей строк може бути продовжено ще до шести місяців або скорочено.

Протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов’язаний подати комітету креди­торів для схвалення план санації боржника, крім випадків, передба­чених Законом.

План санації повинен містити заходи щодо відновлення плато­спроможності боржника, умови участі інвесторів, за їх наявності, в повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора, строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов’язань.

План санації повинен передбачати строк відновлення платоспро­можності боржника. Платоспроможність вважається відновленою за відсутності ознак банкрутства, визначених Законом.

У разі наявності інвесторів план санації розробляється та пого­джується за участю інвесторів.

План санації може містити умови про: виконання зобов’язань боржника третіми особами; обмін вимог кредиторів на активи борж­ника та (або) його корпоративні права; задоволення вимог кредито­рів іншим способом, що не суперечить закону.

Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містять план санації, можуть бути:

• реструктуризація підприємства;

• перепрофілювання виробництва;

• закриття нерентабельних виробництв;

• відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списан­ня) частини боргів, про що укладається мирова угода;

• ліквідація дебіторської заборгованості;

• реструктуризація активів боржника відповідно до вимог цього Закону;

• продаж частини майна боржника;

• зобов’язання інвестора про погашення боргу (частини бор­гу) боржника, зокрема шляхом переведення на нього боргу (части­ни боргу) та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов’язань;

• виконання зобов’язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов’язань;

• продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу (для недержавних підприємств);

• одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівни­кам боржника, які звільняються згідно з планом санації, який від­шкодовується в першу чергу згідно зі статею 31 цього Закону за ра­хунок реалізації майна боржника;

• звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі реалізації плану санації. Вихідна допомога в цьому разі ви­плачується за рахунок інвестора, а за його відсутності — за рахунок реалізації майна боржника або за рахунок кредиту, одержаного для цієї мети;

• інші способи відновлення платоспроможності боржника.

Ліквідація - припинення діяльності суб’єкта підприємницької

Діяльності, визнаного арбітражним судом банкрутом, з метою здій­снення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

У випадках, передбачених Законом, арбітражний суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквіда­ційну процедуру.

Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадця­ти місяців. Арбітражний суд може продовжити цей строк на шість місяців, якщо інше не передбачено Законом.

З дня прийняття арбітражним судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

• підприємницька діяльність банкрута завершується закінчен­ням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можли­вості її продажу;

•строк виконання всіх грошових зобов’язань банкрута та зобов’язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів) вважається таким, що настав;

•припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процен­тів в інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості бан­крута;

•відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

•укладення угод, пов’язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, пе­редбаченому цим розділом;

•скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном тако­го боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

•вимоги за зобов’язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред’являтися тільки в межах ліквідаційної процедури;

•виконання зобов’язань боржника, визнаного банкрутом, здій­снюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

З дня прийняття арбітражним судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиня­ються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зро­блено раніше. Керівник банкрута звільняється з роботи у зв’язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій

Книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

Опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором в офі­ційних друкованих органах за рахунок банкрута в п’ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

Відомості про визнання боржника банкрутом і про відкриття ліквідаційної процедури повинні містити:

• найменування та інші реквізити боржника, визнаного банкрутом;

• найменування арбітражного суду, в провадженні якого знаходить­ся справа про банкрутство;

• дату прийняття арбітражним судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

• відомості про ліквідатора (ліквідаційну комісію).

Під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домов­леність між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів борж­ника, яка оформляється угодою сторін. Не підлягає прощенню (спи­санню) за умовами мирової угоди заборгованість із сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії проваджен­ня у справі про банкрутство.

Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів при­ймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимо­ги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди.

Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керую­чим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника, і підписують її.

Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кре­диторів.

Мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпече­них заставою, вимог другої та наступних черг, визначених статею 31 Закону.

У разі, коли умови мирової угоди, укладеної згідно з прави­лами статті 35 Закону, передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов’язаний погодитися на задоволення частини вимог з податків, зборів (обов’язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з ме­тою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство до арбітражного суду, визнається безнадій­ним та списується, а податкові зобов’язання чи податковий борг, які виникли у строк протягом трьох останніх перед днем подання за­яви про порушення справи про банкрутство до арбітражного суду календарних років, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах мирової угоди. Зазначену мирову угоду підписує керівник відповідного податкового органу за місцезнаходженням боржника.

Для конкурсних кредиторів, які не брали участі в голосуванні або проголосували проти укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для кредиторів, які висловили згоду на укладення мирової угоди, вимоги яких віднесені до однієї черги.

Додати коментар

Реквізити Майстерні своєї справи

Адреса і телефони:

Україна, Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Куколівське шосе 5/1А,
тел./факс +38 (05235) 7 41 13,
+380 (68) 408 39 56 — будівельне обладнання, шлакоблочні вібропреси
+380 (50) 984 5 684 — будівельне обладнання, шлакоблочні вібропреси
+380 (67) 561 22 71 — решта обладнання
ICQ: 491675177
e-mail: msd@inbox.ru

WordPress Video Lightbox