Запрошуємо розробників корисного устаткування до співпраці

485 . Зміст викладених причин втрат, спричинених простоями облад­нання внаслідок організаційно-технічних неполадок на виробни­цтві, зумовлює потребу в упровадженні адекватних заходів, спря — мованих на усунення їх.. Основні способи мінімізації та зниження ризику

Високий ступінь ризику конкретних видів господарської діяль­ності зумовлює потребу у пошуку шляхів штучного зниження його. Розглянемо основні способи зниження ризику.

Страхування ризику. Компенсаційні антиризикові заходи подані різними формами страхування: традиційним страхуван­ням, яке здійснюється страховими компаніями, самострахуван­ням. Під кутом зору розміру втрат, що відшкодовуються, найбіль­ша частка припадає на традиційне страхування.

Страхування у традиційному розумінні слова полягає в акуму­люванні фінансових ресурсів підприємств з метою відшкодування їм втрат від ризику. Воно має на меті забезпечити страховий за­хист агробізнесу у вигляді повного або часткового відшкодування втрат, заподіяних ризикованими ситуаціями.

Страхування —■ це метод замкненого зниження ризику пере­творенням випадкових збитків у відносно невеликі постійні або разові витрати у вигляді страхових премій страховикам, які роз­кладають збиток у просторі і часі між учасниками страхового фон­ду. Різного роду непередбачені ситуації (хвороби, стихійні лиха, крадіжки тощо) найчастіше призводять до значних витрат. Для пом’якшення їх наслідків використовують страхування. Люди в усьому світі страхують життя і майно від непередбачених обста­вин. Так, у США страхові внески становили в середині 80-х років 8 % валового національного продукту, тобто перевищували суму в 270 млрд дол. Страхові компанії організовують справи таким чи­ном, щоб сума виплат і витрати на організацію страхової справи не перевищували величини отриманих внесків. Основна умова ефективності страхування полягає в тім, щоб ризики застрахова­них осіб були незалежними один від одного або мали різноспря - мовану кореляцію.

Враховуючи, що різні об’єкти підлягають ризику неоднаковою мірою (наприклад дерев’яні будівлі більш ризиковані, кам’яні — менш), фірми можуть укладати договори страхування на все май­но або його певну частину (окремі транспортні засоби, верстати, машини, будівлі).

Розділ 13

подпись: розділ 13Відповідно до чинного положення майно підприємств підлягає страхуванню від втрат, пов’язаних з ризиком тоді, коли вони спричинені землетрусом, зсувами, бурями, обвалами, ураганами, градом, великими снігопадами, зливами, діями підґрунтових вод, затопленням, пожежею, туманами, блискавками, вибухом, аварі­єю, викидом газу, крадіжками зі зломом тощо. Як видно з цього переліку страхових випадків, вони неповно охоплюють усі можли - л ві втрати від ризику. У ринкових умовах, як засвідчує зарубіжний л досвід, діапазон причин втрат від ризику, що можуть бути застра - ховані, значно ширший.

З настанням страхових випадків страховик виплачує страху­вальнику страхове відшкодування (страхову суму). Його розмір визначають у відсотках до розміру збитків від загибелі (пошко­дження) майна, в яких майно було застраховане.

П р и к л а д 1. Страхова вартість (фактична вартість об’єкта страху­вання) становить 400 тис. гри, а страхова сума (вартість, оголошена стра­хувальником під час укладання договору страхування) — 280 тис. гри, розмір понесених фірмою втрат — 200 тис. грн. Отже, сума страхового відшкодування становитиме 140 тис. гри (280 • 200 : 400).

Страхування ґрунтується на використанні таких механізмів, як:

♦ об’єднання ризиків;

* розподіл ризику.

Розподіл, ризику — де метод зниження ризику, за якого ймо­вірний збиток розподіляють між кількома особами так, щоб мож­ливі втрати кожного (так само, як і прибуток) були відносно не­значними. Саме завдяки використанню цього методу фінансово- промислові групи не бояться йти на ризик фінансування великих проектів або нових напрямів науково-дослідних і дослідно-кон - структорських робіт.

Розглянемо докладніше механізм розподілу ризику.

Пр иклад 2. Підприємець, що накопичив певні кошти, вирішив укласти їх у невелику автомайстерню з вулканізації шин і надання дріб­них послуг з технічного обслуговування автомобілів. Якщо споживачі оцінять його діяльність, він може використати отриманий прибуток для купівлі додаткового устаткування й оренди нових площ, необхідних для розширення своєї справи. Нехай цей підприємець зібрав 200 тис. грн. Цих коштів цілком достатньо для того, щоб відкрити мережу автомайс - ■герень в інших районах міста. Необхідно прийняти рішення — організо­вувати товариство або залишитися єдиним власником?

Якщо підприємець залишиться єдиним власником і особисто інвестує в розширення виробництва всі заощадження, то він бере на себе весь ризик, пов’язаний з його бізнесом. Якщо споживачі віддадуть перевагу конкурентам, то він може втратити все. У разі, якщо підприємець достат­ньою мірою впевнений, що нічого подібного не відбудеться, він може вкласти всі наявні в нього кошти. Висока віддача компенсує ризик. Про­те якщо підприємець супротивник ризику, то вій може розділити ризик з іншими особами. Якщо 10 осіб вкладуть свої кошти в мережу автомай - стерень, то кожен з них матиме набагато менший ризик, ніж той, який підприємець взяв би на себе, залишаючись єдиним власником. Однак і прибуток доведеться при цьому розподілити пропорційно до вкладених коштів.

Абсолютний розмір ризику, виражений у доларах, що випадає на такі великі транснаціональні корпорації як, наприклад, ІВМ або «Дженерал моторе», величезний. їхні доходи можуть неперед-

•ТГ - •'V[7] •ТГ* *'ТГ* *Т* •ТГ* •''У* +ПГ* 487
бачено змінюватися від року до року на сотні мільйонів доларів. Однак ці компанії, до речі, як і більшість аналогічних, є корпораці­ями і мають багато мільйонів власників, що безпосередньо володі­ють акціями, а також тих, хто має акції взаємних фондів, які, у свою чергу, є власниками акцій, згаданих ІВМ і «Дженерал моторе».

Таблиця 13.7. Варіанти отри­мання доходу в разі купівлі різних акцій, гри

Банківська

Справа

Нафтова

Промисло­

Вість

Спад

Підне­

Сення

І

8

6

Спад Піднесення 1

подпись: таблиця 13.7. варіанти отримання доходу в разі купівлі різних акцій, гри
банківська
справа нафтова
промисло
вість
спад підне
сення 
і 8
6 спад піднесення 1
Розподіляючи ризик серед багатьох осіб, ринок капіталів дає змогу здійснювати величезні ризикові інвестиції в реальний капі­тал навіть за тієї умови, що жоден одиничний власник не захотів би брати пов’язаний з цим ризик на себе особисто.

Об’єднання ризиків є одним із методів зниження ризику об’єднанням незалежних ризиків кількох осіб, проектів або видів діяльності таким чином, що загальний ризик зменшується.

У цьому прикладі, безумовно, існує ймовірність того, що в обох галузях одночасно спостерігатиметься несприятлива або сприят­лива кон’юнктура. Однак при цьому є шанси, що роки економічно­го піднесення в одній галузі компенсують несприятливі роки в ін­ший, стабілізувавши тим самим дохід.

Якщо на ринку є більше від двох видів акцій з такою самою структурою віддачі, як у наведеному вище прикладі, то, як і в разі зі страхуванням, що більше незалежних ризиків можна об’єднати, то більш передбачуваним буде значення віддачі. При цьому ймо­вірність отримання віддачі, яка відрізняється від 6 грн, знижуєть­ся в міру збільшення кількості різних галузей, акції яких пред­ставлені в портфелі.

Самострахування ризику. Одним із можливих шляхів змен­шення втрат від ризику є самострахування. Воно пов’язане зі створенням спеціального централізованого резервного фонду. В яких випадках доцільно використовувати це джерело покриття втрат?

Самострахування ефективне за таких умов:

♦господарська одиниця (науково-технічний комплекс, концерн, науково-виробниче об’єднання) складається з низки юридичних осіб, що мають сформовану систему бухгалтерського балансу, роз­рахунковий рахунок у банку, печатку тощо. У цьому разі, врахо­вуючи ймовірність виникнення певного рівня втрат, страхові пре­мії, сплачувані страховим компаніям, можуть бути більшими від страхових відшкодувань, що виплачуються підприємству органа­ми страхування, оплачувані страхові премії за певний період пе­ревищують розміри страхових відшкодувань, що отримують фірми від страхових компаній на покриття втрат від ризику. При цьому важливим є правильне встановлення тривалості зазначеного пе­ріоду. Він може вимірюватися кількістю років між двома суміж­ними відносно великими розмірами виплачених страхових від­шкодувань.

485 . Зміст викладених причин втрат, спричинених простоями облад­нання внаслідок організаційно-технічних неполадок на виробни­цтві, зумовлює потребу в упровадженні адекватних заходів, спря - мованих на усунення їх.. Основні способи мінімізації та зниження ризикуПриклад і Щорічні страхові премії органам страхування за ризиковані операції становлять 6 тис. гри. Фірма отримала страхові відшкодування за втрати від ризику: в 1995 р. — 12 тис. грн; 1996 — 2; 1997 — 1; 1998 — 1,5 і у 1999 р. — 9 тис. грн. Отже, період, у межах якого порівнюватимуться суми страхових премій і страхових відшкоду­вань на покриття втрат, становитиме п’ять років. Розмір страхової премії, сплаченої фірмою за цей час, дорівнює ЗО тис. грн, а сума страхового від­шкодування — 25,5 тис. грн (12 + 2+ 1 + 1,5 + 9).

Висновок щодо того, слід користуватися послугами страхових компаній чи ні, зрозумілий:

♦страхові компанії не здійснюють страхування певного майна * (втрат від ризику); *

♦фірма володіє великою кількістю однорідного майна, а ймовір­ність втрат його дуже мала. Враховуючи цей чинник, транснаціо­нальні нафтові компанії здійснюють самострахування танкерів. Розрахунки показують, що втрата одного танкера на рік (а ймо­вірність цього дуже незначна) обійдеться компанії у меншу суму, ніж розмір страхових премій за весь парк танкерів, який досягає сотень одиниць.

Оскільки у вітчизняній практиці поки що не застосовується ме­тод самострахування ризику, то викладемо деякі міркування щодо порядку утворення та використання централізованого резервного фонду самострахування. Централізований резервний фонд само­страхування створюється на рівні управління господарською оди­ницею. У самостійних підприємствах, що виступають як складові структури комплексів, науково-виробничих об’єднань, вони не створюються.

Самострахуванням можуть охоплюватися всі види ризиків, які завдають фірмам втрат. У ринкових умовах виглядає анахроніз­мом наявність обов’язкового страхування. Кожне підприємство повинно зробити вибір:

♦страхувати втрати від ризику за допомогою страхових компа­ній;

♦здійснювати самострахування;

♦використовувати інші форми захисту від ризику.

Розміри відрахувань до централізованого резервного фонду са­мострахування визначають на рівні страхових премій, які мали б сплачувати підприємства у разі страхування ризику страховими компаніями.

Щорічним джерелом коштів створення такого фонду є собівар­тість продукції. їх зараховують у статтю «Загальногосподарські витрати» (податки та інші обов’язкові відрахування і витрати).

Кошти централізованого резервного фонду самострахування використовують суворо за цільовим призначенням, тобто на по­криття втрат від тих ризикованих операцій, які були самозастра - ховані. Розмір відшкодування втрат від ризику визначають за ме­тодикою, прийнятою у страховій справі.

Кошти резервного фонду самострахування, не використані в цьому році, переходять у фонд наступного року. Перехідні перера­хунки доцільно здійснювати впродовж п’яти років. Після цього залишок коштів фонду спрямовують на збільшення прибутків.

Розділ 13

подпись: розділ 13Диверсифікація — це метод зниження ризику розподіленням коштів між кількома ризиковими активами (товарами) таким чи­ном, що підвищення ризику для одного зазвичай означає знижен­ня ризику для іншого.

Сутність диверсифікація розглянемо на прикладі.

•’■'ЗГ"* **■’3!“'* •’'ЗГ"* •*■£*•* •''ЗГ"* •"ЗГ"* •’“ЗГ"* •''ЗГ-* •"ЗГ"* •'“ЗГ"*

Пр и к л а д 5. Підприємство згідно зі своїми технологічними мож­ливостями, кадрами, джерелами сировини, з огляду на потреби ринку, виготовляє бронетранспортери і вантажівки. Воно збуває свою продук­цію в країни Близького Сходу, де частими є переходи від стану війни до миру, і навпаки. У разі війни підвищеним попитом користуватимуться бронетранспортери. Наприклад, обсяг продажу становитиме 100 млн дол. Однак у цьому випадку падає попит на цивільну продукцію (ван­тажівки), обсяг їхнього продажу становитиме 20 млн дол. У стані миру зростає попит на вантажівки і знижується попит на бронетранспортери, відповідно змінюються обсяги їх реалізації (табл. 13.8).

Таблиця 13.8. Обсяги реалізації продукції залежно від стану попиту, дол.

Товар

Стан

Війна

Мир!

Бронетранс­

Портери

Вантажівки

100 млн 20 млн

20 млн 100 млн 1

подпись: таблиця 13.8. обсяги реалізації продукції залежно від стану попиту, дол.
товар стан
 війна мир !
бронетранс
портери
вантажівки 100 млн 20 млн 20 млн 100 млн 1
Таким чином, підприємство, днверсифікуючи своє виробництво, стабілізує обсяги реалізації і при­бутку, компенсуючи втрати при­бутку від зменшення обсягу прода­жу однієї продукції збільшенням продажу іншої (залежно від роз­витку подій на ринку). Диверсифі­кація не може цілком ліквідувати ризик, але вона дає змогу значно знизити його.

Хеджування ризику. В Україні цей напрям зменшення втрат від ризику поки що не набув належного розвитку. Така ситуація пояснюється недостатнім розвитком ринкової інфраструктури та нормативно-правової бази.

Хеджування — діяльність зі зниження цінових ризиків, зумов­лених несприятливою зміною цін на товари у майбутньому укла­данням ф’ючерсних угод.

Ф’ючєрс — це контракт на постачання (купівлю) у визначений в майбутньому термін певної кількості товару за існуючою на пев­ний момент ціною.

Основу хеджування становлять ф’ючерсні контракти. Вони є формальною угодою, за якою продають або купують певну кіль­кість товару за визначеною ціною для передавання його згодом у встановлений час. Отже, ф’ючерсні контракти — це договори - зобов’язання. Вони можуть укладатися також за умови, що певно­го товару в цей момент може і не бути. Основними показниками такого контракту є зафіксована ціна товару і обумовлений термін його поставки.

Слід мати на увазі, що ф’ючерсна угода просто так не може бу­ти скасована або анульована. Вона ліквідовується двома шляхами:

♦ укладанням протилежної угоди на таку саму кількість про­дукції;

• поставкою товару відповідно до зазначеного у контракті тер­міну.

Механізм дії хеджування на зменшення втрат від ризику мож - на простежити на такому прикладі.

•"у-* •-'у* •’'ЗР* *ТГ** •"ЗГ"* •Х* •'ТГ** •‘Т* •''ЗР* 491

П риклад 6. Припустимо, що фермер підгодовує молодняк великої рогатої худоби для здавання його в листопаді на м’ясо.

У квітні за його розрахунками ціна за 1 кг м’яса з урахуванням отри­мання помірного прибутку становитиме 4 гри. Передбачаючи падіння цін у період масового здавання худоби, фермер підписує на ф’ючерсній біржі контракт на поставку м’яса 5 листопада за ціною 4,5 грн за 1 кг. Вона складається із попередньо визначеної ціни за 1 кг м'яса разом з витратами на транспортування худоби до місць її приймання.

На початку листопада виявилося, що поточна ціна наявного ринку за 1 кг м’яса зменшилася до 3,8 грн, а на ф’ючерсній біржі до — 4,2 гри.

За кілька днів до настання зазначеного в контракті терміну постав­ки м’яса фермер приймає таке рішення:

* продає м’ясо на ринку по 3,8 грн за 1 кг;

* викуповує свій контракт з розрахунку 4,2 грн за 1 кг м’яса. Резуль­тати хеджування наведено в табл. 13.9.

Таблиця 13.9. Результати проведення операцій хеджування

Ринок наявного товару

Термін

Ф’ючерсний ринок

Ціна продукції становить 4 грн за 1 кг

Продаж продукції на ринку наявного товару за ціною 3,8 грн за 1 кг Втрати в ціні за 1 кг станов­лять 0,20 грн (4,00 - 3,80)

Квітень

Листопад

Продаж листопадових ф’ючерсів за ціною 4,5 грн за 1 кг Викуп листопадових ф’ючерсів за ціною 4,2 грн за 1 кг Виграш від ф’ючерсів становить 0,30 грн (4,50 - 4,20)

Примітка. Цітш умовні.

485 . Зміст викладених причин втрат, спричинених простоями облад­нання внаслідок організаційно-технічних неполадок на виробни­цтві, зумовлює потребу в упровадженні адекватних заходів, спря - мованих на усунення їх.. Основні способи мінімізації та зниження ризику

Отже, у загальному підсумку фермер не зазнав втрат, хоча ці­ни на продукцію знизилися.

Виникає таке запитання: яким би міг бути результат, коли б фермер все таки поставив свій товар на ф’ючерсний ринок? Він би програв, оскільки продукція реалізовувалася б по 4,2 грн за 1 кг, але при цьому були б додаткові витрати, пов’язані з її транспорту­ванням, у сумі 0,5 грн за 1 кг. Таким самим міг бути і результат, коли б фермер взагалі не укладав ф’ючерсного контракту.

Розділ 13

подпись: розділ 13Різновидом ф’ючерсного контракту є угода з премією, або опці - он, відповідно до якого одна сторона здобуває право купити або продати що-нєбудь у майбутньому за заздалегідь обумовленою ціною зі сплатою комісійних (премії). Опціон — спекулятивний вид угоди. Він надає право, але не зобов’язує, продати або купити конкретний товар у визначений термін. Наприклад, з погляду продавця, якщо ціни підвищилися, що йому вигідно, угода здійс-

* нюється; якхцо ціни не змінилися або навіть зменшилися, то спе-

* кулянт (у цьому випадку продавець) лише сплачує комісійні. Зде-

Більшого подібні контракти як опціони, так і ф’ючерси, здійсню­ються спекулянтами. Фактично, виконуючи функцію посередників між виробниками і споживачами, спекулянти сприяють вирівню­ванню цін.

Спекуляція — діяльність, що виявляється в купівлі з метою перепродажу за більш високою ціною. Купити дешевше, продати дорожче — у цьому полягає зміст спекуляції. Її сутність розкрили в XVI - XVIII ст. меркантилісти — перша школа в політичній еко­номії. Гроші — товар — гроші з приростом (Д — Т — Д') — така загальна формула капіталу. Слід зазначити, що спекуляція пов’язана з ризиком, причому усвідомленим ризиком. Спекулянти виконують важливу функцію посередників, доставляючи товари і послуги від тих, хто володіє їх надлишками, до тих, хто відчуває гостру потребу в них. Тим самим спекуляція призводить до зру­шення споживання в просторі. Однак вона зумовлює і зрушення споживання в часі. Наприклад, закуповуючи сільськогосподарські продукти у врожайний рік, спекулянти продають їх у неврожай­ний. При цьому збільшується попит за надлишку пропозиції (роб­лячи запаси сільськогосподарської продукції), що призводить до деякого зростання цін. Продаючи цю продукцію в неврожайний рік, вони збільшують пропозицію в період підвищеного попиту, знижуючи тим самим ціни. Тобто завдяки спекулянтам вирівню­ються сезонні коливання попиту-пропозиції.

"5

А

Х

«5

*

А

Н

V Н §І 5

X

А

С

П

подпись: "5
а
х
«5
*
а
н
v н §і 5
x
а
с
п

Рис. 13.6. Визначення оптимального обсягу необхідної інформації

подпись: 
рис. 13.6. визначення оптимального обсягу необхідної інформації
Зниження ризику збиранням додаткової інформації. У ’З розділі 1 зазначено, що здебільшого помилкові рішення пов’язані §*

З недостатньою поінформованістю осіб, що приймають їх. ІІри £ цьому збільшення ступеня поінформованості про предмет рішення х і його наслідків да§ змогу знизити ризик. Водночас інформація в має свою ціну і за-збі­льшення ступеня поін­формованості необхідно платити. Тому, при­ймаючи рішення про придбання додаткової інформації, слід порів­нювати витрати на її придбання й очікувані граничні вигоди від прийняття більш точ­ного рішення (рис.

Х

Х

Х

П

X

А

подпись: х
х
х
п
x
а
13.6).

Кількість Кпр і ціна Дпр необхідної інфор­мації визначаються точ­кою перетину кривих очікуваних граничної

Вигоди В і витрат ВТ, пов’язаних з її отриманням. Якщо очікувана вигода від купівлі інформації перевищує очікувані граничні ви­трати (В > ВТ), то таку інформацію необхідно придбати. Якщо на­впаки (В < ВТ), то від купівлі такої інформації краще відмовитися.

Невідповідність фактичних результатів прийнятого рішення запланованим у багатьох випадках пояснюється обмеженістю на­явної інформації. Більш повна інформація дає можливість прий­мати обґрунтованіші рішення, результати яких наближатимуться до розрахункових. Оскільки інформація є цінним товаром, то за­цікавлені особи готові за неї платити.

Граничну вартість повної інформації визначають як різницю між вираженими у вартісній формі очікуваними результатами певної дії чи рішення, виконуваного або прийнятого в умовах пов­ної поінформованості Ро, і очікуваними результатами тієї самої дії або рішення в умовах неповної поінформованості Рн.

ВІт < Р0 - рн.| (13.33)

Якщо інформація коштує більше ВІир, то її придбання, навіть за абсолютно точного прогнозування, зменшить величину резуль­тату, наприклад, прибуток, отримуваний в умовах визначеності, порівняно з прибутком, що отримують в умовах невизначеності.

Резервування коштів на покриття непередбачених ви­трат, Цей метод ґрунтується на створенні резерву коштів на по­криття непередбачених витрат, розмір якого визначається зістав­ленням очікуваного значення можливих втрат (додаткових ви­трат) і витрат на їх запобігання, зниження або компенсацію.

Приклад 7. Розглянемо проект будівництва цеху. Перевищення кошторису витрат може бути зумовлено:

♦ підвищенням вартості будівельних матеріалів і енергії;

♦ інфляційними процесами;

♦ позовами за контрактами;

♦ підвищенням заробітної плати будівельників;

♦ необхідністю виконання непередбачених робіт, наприклад, пов’язаних з відведенням ґрунтових вод з котловану і зміцненням фун­даменту тощо.

Для визначення базової суми резерву на покриття непередбачених витрат, а також уточнення її в процесі роботи над проектом (на основі фактичних даних) можна використовувати викладені в розділі 4 методи кількісного аналізу ризику.

Під час визначення суми резерву на покриття непередбачених витрат необхідно враховувати точність попередньої оцінки вартості проекту і його елементів залежно від етапів проекту, на яких здійснювалося це оцінювання, що впливає на розмір резерву.

Ігнорування ризику може призвести до значної перевитрати коштів.

485 . Зміст викладених причин втрат, спричинених простоями облад&#173;нання внаслідок організаційно-технічних неполадок на виробни&#173;цтві, зумовлює потребу в упровадженні адекватних заходів, спря - мованих на усунення їх.. Основні способи мінімізації та зниження ризику

Структуру резерву на покриття непередбачених витрат мож­на визначати на основі одного з двох підходів.

За першого підходу резерв розподіляють на дві частини: на за­гальний і спеціальний (рис. 13.7, а).

485 . Зміст викладених причин втрат, спричинених простоями облад&#173;нання внаслідок організаційно-технічних неполадок на виробни&#173;цтві, зумовлює потребу в упровадженні адекватних заходів, спря - мованих на усунення їх.. Основні способи мінімізації та зниження ризику

Б

Рис. 13.7. Варіанти структури резерву на покриття непередбачених витрат:

А — перший підхід; б — другий підхід

Загальний резерв мас покривати зміни в кошторисі і добавки до загальної суми контракту, наприклад у разі потреби у вико­нанні заздалегідь непередбачених робіт, та інші аналогічні еле­менти.

Спеціальний резерв містить у собі надбавки на покриття зрос­тання цін, збільшення витрат за окремими позиціями, а також на оплату позовів за контрактами.

Багато практиків вважають, що надбавки на покриття зрос­тання цін слід враховувати окремо від непередбачених витрат. Це особливо актуально, коли контракти передбачають зміни умов платежів або перегляд умов контрактів відповідно до індексу ін­фляції.

Другий підхід до створення структури резерву передбачає роз­поділ непередбачених витрат за видами витрат, наприклад на заробітну плату, матеріали, субконтракти (рис. 13.7, б).

Така диференціація дає змогу визначити ступінь ризику, пов’язаного з кожною категорією витрат, що потім можна пошири - ти на окремі етапи проекту. *

•''ЗГ'* •'ТР* •''У“* •ТР* •ТГ* •'"У*" •тг* »х* •у *тг* •тр* *у

Цей підхід забезпечує достатній контроль за непередбаченими витратами, однак необхідність використання великої кількості даних і багаторазових оцінок дає змогу застосовувати його тільки для відносно невеликих проектів. За цього підходу резерв на не­передбачені витрати визначають тільки за тими видам витрат, які ввійшли до початкового кошторису.

Під час формування і витрати резерву необхідно враховувати:

♦ непередбачені витрати включають до бюджету як самостійну статтю і затверджуються відповідальним керівником;

♦ резерв не повинен використовуватися для компенсації ви­трат, понесених унаслідок незадовільної роботи;

♦ усі випадки використання резерву повинні реєструватися, пе­ріодично про них потрібно готувати звіти разом з іншою інформа­цією про вартість проекту.

Після виконання роботи, для якої виділений резерв на покрит­тя непередбачених витрат, слід порівняти планове і фактичне розподілення непередбачених витрат і на цій основі визначити тенденції використання непередбачених витрат до завершення проекту. При цьому невикористана частина виділеного резерву на покриття непередбачених витрат може бути повернута в резерв проекту.

Идач

Додати коментар

Реквізити Майстерні своєї справи

Адреса і телефони:

Україна, Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Куколівське шосе 5/1А,
тел./факс +38 (05235) 7 41 13,
+380 (68) 408 39 56 — будівельне обладнання, шлакоблочні вібропреси
+380 (50) 984 5 684 — будівельне обладнання, шлакоблочні вібропреси
+380 (67) 561 22 71 — решта обладнання
ICQ: 491675177
e-mail: msd@inbox.ru