Альтернативні джерела компенсації «випадаючих» доходів бюджету ПФУ

Вирішити проблему дефіциту бюджету ПФУ експерти пропону­ють шляхом закріплення за Пенсійним фондом самостійного джере­ла доходів, окрім страхового, що не було б пов’язано зі збільшенням фіскального тягаря на фонд оплати праці. Наприклад, збільшення інших видів податків і зборів за рахунок збільшення акцизів (перш за все тютюн і алкоголь) і збільшення ПДВ. Унаслідок відсутності фіскального тягаря на ФОП у роботодавців не виникне мотивації до стримання цього фонду та виводу його до «тіньового» режиму.

Єдиний недолік застосування даного варіанта полягає, швид­ше, в ідеологічній площині, ніж у соціально-економічній галузі. В цьому випадку відбудеться деяке «розмивання» фундаментальних 86 принципів обов’язкового соціального страхування як для особливої системи страхування втраченого заробітку. Проте з огляду на значні фінансові проблеми вітчизняної пенсійної системи на таку ідеологічну «чистоту», на даному етапі розвитку, можна не зважати.

По-друге, урядові пропозиції, що реалізуються шляхом прове­дення параметричних реформ, спрямовані на ліквідацію дефіциту Пенсійного фонду, а не на створення сучасної системи гідного та справедливого пенсійного забезпечення для кожного громадянина.

По-третє, урядом не пропонується жодних підходів у макроекономічному забезпеченні реформи, тоді як необхідно про­вести:

- глибоке реформування економіки, насамперед, її реструк­туризацію з метою відродження, розвитку і поширення реального сектору;

- зміни у пропорціях перерозподілу ВВП, збільшення част­ки заробітної плати у вартості кінцевого продукту або послуги, до європейського та світового рівня;

- відродження та розширення внутрішнього ринку праці, насам­перед, шляхом створення нових робочих місць.

- забезпечення паритетних умов розвитку великого, середнього і малого бізнесу;

- легалізацію тіньового сектору економіки;

- заміну сучасної фіскально-каральної системи оподаткування на фіскально-стимулюючу.

Врешті-решт, у сфері законодавчого забезпечення уряд пропонує та вносить зміни до чинних законів із регулювання параметрич­них характеристик пенсійного забезпечення, тоді як необхідно врахувати, зокрема, розробки таких програм, як національна про­грама збільшення кількості робочих місць підприємств усіх форм власності, національна програма збільшення частки заробітної плати у вартості кінцевого продукту, національна програма збіль­шення тривалості життя в Україні тощо.

Крім того, задля зменшення поточного дефіциту бюджету ПФУ слід здійснити невідкладні заходи з реформування нормативно - правової бази пенсійного страхування, зокрема:

1. Посилити контроль за ефективністю управління коштами загальнообов‘язкового державного пенсійного страхування, скасу­вавши практику фінансування адміністративних витрат ПФУ з його власних коштів. Для цього абзац 3 п.1 ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» («фінан­сування адміністративних витрат, пов’язаних із виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду») слід вилучити.

Починаючи з 2012 року, запровадити практику фінансування адміністративних витрат, пов‘язаних із виконанням функцій, по­кладених на органи Пенсійного фонду, з Державного бюджету України шляхом затвердження бюджету ПФУ не постановою Уряду, а відповідним законом.

2. Скасувати необґрунтовані пільги для осіб, які не є інвалідами, для чого слід скасувати абзац 5 п.1. ст. 4 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», який передбачає: «Для підприємств всеукраїнських громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих, збір на обов’язкове державне пенсійне страхування визначається за ставкою 4 відсотки від об’є­кта оподаткування для всіх працівників цих підприємств».

3. З метою позбавлення ПФУ невластивих йому виплат спеціальних пенсій, розробити та забезпечити прийняття Закону України «Про професійні та корпоративні фонди».

Таблиця 2.7.

Можливі заходи щодо балансування бюджету ПФУ

Заходи	Можлива економія
Скасування необгрунтованих пільг для осіб, що не є інвалідами	5,3 млрд. грн.
Скасування практики фінансування адміністративних витрат ПФУ з його власних коштів.	1,9 млрд. грн.
Скасування невластивих ПФУ виплат спеціальних пенсій, що здійснюються в порушення законодавства України	5,2 млрд. грн.
Обмеження максимального рівня пенсій обмежен­ня максимальної пенсії десятьма або дванадцятьма мінімальними:	89,5 та 74,3 млн. грн. на рік;
893 особи, що отримують пенсію за Законом України «Про статус на-родного депутата України» і середній розмір пенсії яких становить 15’443,23 грн.; 103 особи, що отримують пенсію за Законом України «Про Кабінет Міністрів України», і середній розмір пенсії яких становить 10’404,85 грн.	4,1 та 2,3 млн. грн. на рік.

Скасування практики дострокових пенсій	817 млн. грн. на рік
Звільнення ПФУ від невластивих функцій	1,8 млрд. грн.

Основні відмінності соціального страхування, в тому числі обов’язкового пенсійного страхування, від податків та щодо можливості застосування для малого бізнесу лише ІІІ рівня пенсійної системи.

Існує пропозиція повного скасування для підприємців - фізичних осіб зобов’язання сплачувати єдиний соціальний внесок, сформова­на у законопроекті №7364 «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове держав­не соціальне страхування» (щодо осіб, які обрали спрощену систе­му оподаткування), який зареєстровано у Верховній Раді України за №7364. У законопроекті передбачено добровільну участь фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування. Зокрема, пропонується виключити фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, з числа обов’язкових платників внеску.

З метою заохочення участі підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, у системі загальнообов’язкового держав­ного соціального страхування законопроектом пропонується у разі добровільної сплати внесків до солідарної системи державного пенсійного страхування зазначеними особами зараховувати стаж їх підприємницької діяльності до страхового стажу для обчислен­ня розміру пенсії за віком, пропорційно до суми здійсненого внес­ку відносно мінімального розміру страхового внеску. Проте пред­ставники малого бізнесу мають такі ж самі пенсійні права, як і інші громадяни, тому участь у розподільчій системі, що ґрунтується на солідарному принципі, є цілком необхідною. Пов’язано це з тим, що будь-який фінансовий тягар, що покладається на громадяни­на (будь-то податки, або страхові внески), допустимий, якщо ма­ють на меті суспільно значимі цілі, тобто викликаний публічною необхідністю перерозподілу коштів у суспільних інтересах, для ви­конання зобов’язань перед іншими особами.

Страхові внески на страхову частину трудової пенсії повинні, безумовно, сплачуватись із заробітку в обов’язковому порядку, тому що існує суспільна необхідність сплачувати пенсії тим, хто вже не може працювати. Держава збирає гроші з працюючих громадян (у тому числі через їх роботодавців) незалежно від їх бажання, щоб за­безпечити виплату пенсій непрацездатним.

Обов’язкове пенсійне страхування - вид обов’язкового соціального страхування. Соціальне страхування виникло в ХІХ віці в Німеччині. В сучасний період національні системи соціального страхування створені у всіх без винятку економічно розвинених країнах.

Соціальне страхування - це особлива система захисту працю­ючих громадян і членів їх сімей, що знаходяться на їх утриманні, від втрати трудового доходу при досягненні непрацездатності внаслідок постаріння, інвалідності, хвороби, безробіття, материн­ства, смерті годувальника. Кошти системи соціального страхування формуються, як правило, солідарно, за рахунок страхових внесків роботодавців, що утримуються з фонду оплати праці організації та робітників, сплачуваних із заробітної плати.

Страхові внески мають принципову відмінність від податків. Основні відмінності полягають у тому, що:

1. Страховий внесок на обов’язкове пенсійне страхування - ча­стина вартості робочої сили, узагальнена частина необхідного про­дукту, що відчужується економічно активними працездатними чле­нами суспільства на користь непрацездатних. З певною часткою припущення, можна розглядати страхові внески як відкладену, за­резервовану на випадок непрацездатності, частину заробітної плати робітника.

Податок - це узагальнена частина доданого продукту, що не має відношення до працевитрат.

2. Страховий внесок на обов’язкове пенсійне страхуван­ня - платіж, що відшкодовується та передбачає еквівалентність (співставність) сплачених за робітника страхових внесків розміру страхового забезпечення, на яке він придбає право при досягненні страхового випадку. Робітники, що не охоплені соціальним страху­ванням, не мають права на страхове забезпечення.

Податки, навпаки, жодним чином не пов’язані з виникнен­ням права на будь-які виплати. В тому випадку, якщо і виплати гарантовані законом, то право на них виникає незалежно від сплати відповідною особою встановлених податків. Тим більше, що розмір виплат не залежить від суми сплачених громадянином, або за гро­мадянина, податків.

3. Страхове забезпечення, виникнення права на яке зумовле­но сплатою страхових внесків, надається не за будь-яких життєвих обставин, що потребують соціальної підтримки або захисту, а тільки при досягненні страхових випадків, що особливим чином оговорені в законодавстві. Страховий внесок і страховий випадок

- це взаємопов’язані, неподільні категорії. В системі обов’язкового пенсійного страхування страхуються тільки працюючі громадяни від трьох найбільш поширених випадків втрати заробітку робітником або членом його сім’ї: старість, інвалідність, втрата годувальника.

Податок і соціальні виплати, що здійснюються за рахунок по­даткових надходжень з державного бюджету, жодним чином не пов’язані з виникненням страхових випадків.

4. Страхові внески і податки мають принципово різні завдання, що безпосередньо впливає на визначання їх величини.

Тариф страхового внеску на обов’язкове пенсійне страхування, включаючи базу оподаткування внесків, повинен бути співставним із розміром пенсій. Пенсія - це компенсація втраченого застрахова­ною особою заробітку. У зв’язку з цим соціально допустимий рівень пенсійного забезпечення визначається співвідношенням розміру пенсій та величиною заробітної плати («коефіцієнт зміщення»). Тому зміни тарифу страхових внесків і бази для їх справляння повинні бути безпосередньо пов’язані зі змінами рівня заробітної плати в країні.

У випадку з податками такий взаємозв’язок відсутній. Тому став­ка податку та база для оподаткування можуть бути змінені у бік як збільшення, так і зменшення, залежно від економічної політики держави.

5. Страховий внесок на загальнообов’язкове пенсійне страхуван­ня не може бути диференційовано за величиною страхового тари­фу та бази оподаткування по відношенню до застрахованих осіб із різним рівнем доходу або за будь-якою професійною ознакою.

Крім того, ризик втрати заробітку, що, власне, страхується в системі соціального страхування, не може бути різним (меншим або більшим) для різних частин заробітної плати. Тобто ступінь цього ризику не залежить від величини заробітної плати, що отримується. Навпаки, при встановленні податків поширена прак - тика диференціації податкових ставок, введення прогресивних або регресивних шкал визначення бази, що оподатковується, а також встановлення податкових пільг для окремих категорій платників податків. У податковій системі це може мати місце тому, що не впливає на об’єм прав, які надаються громадянам.

З огляду на існуючі принципові відмінності страхових внесків від податків підприємницькому середовищу не є правильним ото­тожнювати страхові внески з податками, розглядаючи їх як єдиний «податковий тягар». Страхові внески на обов’язкове соціальне страхування - це пенсійні права їх робітників, що мають вигляд у грошовій формі. Проте в цю обов’язкову схему входить передба­чене ІІІ рівнем пенсійного забезпечення особисте накопичення, здійснюване на добровільній основі. ■