Запрошуємо розробників корисного устаткування до співпраці

Аналіз нормативно-законодавчої бази регулювання інноваційних процесів в Україні

В умовах ринкової економіки інновації є одним з вагомих ін­струментів конкурентної боротьби. Таким чином, для здійснення та розвитку інноваційної діяльності необхідно вдосконалити та зробити діючою нормативно-правову базу регулювання іннова­ційними процесами, яка буде сприяти подальшому розвитку.

На цей час інноваційні процеси в Україні регламентуються Конституцією України, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства економіки України, Міністерства освіти і науки України, Мініс­терства промислової політики України, іншими нормативними актами центральних органів влади, розпорядженнями голови відповідної обласної (міської в містах Києві та Севастополі) дер­жавної адміністрації та урядом АРК, рішеннями відповідних рад та іншим.

18 вересня 1991 року Верховна Рада України приймає Закон України «Про інвестиційну діяльність» № 1560‘ХІІ [18]. Уперше було визначено інноваційну діяльність. Цей Закон визначив за­гальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної дія­льності на території України.

Інноваційна діяльність як одна із форм інвестиційної діяльно­сті здійснюється з метою впровадження досягнень науково-

Технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу, що вклю­чає: випуск і поширення принципово нових видів техніки і техно­логії; прогресивні міжгалузеві структурні зрушення; реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат; фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил; розроб­лення і впровадження нової, ресурсозберігаючої технології, приз­наченої для поліпшення соціального і екологічного становища.

13 грудня 1991 року вперше в СНД був прийнятий Закон України №1977-ХІІ «Про основи державної політики у сфері нау­ки і науково-технічної діяльності» [42], який згодом, у 1998 році, був замінений Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Цей Закон визначив правові, організаційні та фінан­сові засади функціонування і розвитку науково-технічної сфери, створив умови для наукової і науково-технічної діяльності, забез­печення потреб суспільства і держави у технологічному розвитку. У цьому законі були сформульовані визначення таких термінів: «наукова діяльність», «науково-технічна діяльність», «науково - педагогічна діяльність», «науково-організаційна діяльність», «фу­ндаментальні наукові дослідження», «прикладні наукові дослі­дження», «молодий вчений», «науковий працівник», «науково - педагогічний працівник», «науково-дослідна (науково-технічна) установа», «науковий результат», «науково-прикладний резуль­тат»

18 лютого 1992 року Кабінет Міністрів України видає Постано­ву № 77 «Про створення Державного інноваційного фонду» [38], завдяки якій був створений для фінансування заходів щодо за­безпечення розвитку і використання досягнень науки і техніки в Україні Державний інноваційний фонд з регіональними відді­леннями в Кримській АРСР, областях, містах Києві і Севастополі.

6 серпня 1998 року Кабінет Міністрів України видає Постанову №1242 «Про затвердження Порядку формування та використан­ня коштів Державного інноваційного фонду». Цей Порядок рег­ламентував формування коштів Державного інноваційного фонду та їх використання для фінансування заходів у сфері інновацій­ної діяльності.

Державний інноваційний фонд Постановою Кабінету Мініст­рів України від 13 квітня 2000 року № 654 «Про утворення Украї­нської державної інноваційної компанії» [40] з метою забезпечен­ня реалізації державної інноваційної політики і залучення вітчи-

Зняних та іноземних інвестицій для розвитку національної еко­номіки Кабінет Міністрів України був перетворений на Українсь­ку державну інноваційну компанію. Ця компанія визначалася як небанківська фінансово-кредитна установа, підпорядкована Міні­стерству освіти і науки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2000 р. № 979 «Питання Української державної інноваційної компанії» [30] було затверджено Статут Української державної інноваційної компанії. Згідно зі статутом компанія є державною небанківсь - кою фінансово-кредитною установою, що утворена на базі Держа­вного інноваційного фонду та його регіональних відділень. За­сновником Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів Украї­ни. З питань проведення державної інноваційної політики Ком­панія підпорядковується Міністерству освіти і науки. Розмір ста­тутного капіталу Компанії еквівалентний 40 млн. євро за офіцій­ним курсом, установленим Національним банком, з яких 15 млн. євро розміщується частинами на рахунках у банках України. Ба­нки та розмір кожної частини, яка не повинна перевищувати 15 відсотків загальної суми статутного капіталу Компанії, визнача­ються правлінням Компанії.

23 січня 1996 року Розпорядженням Президента України №17/96-рп «Питання створення технопарків та інноваційних структур інших типів» [39] обласним, Київській і Севастопольсь­кій міським державним адміністраціям було запропоновано все­бічно сприяти створенню технопарків та інноваційних структур інших типів, що мають на меті розв’язання першочергових про­блем економічного розвитку регіону на базі освоєння нових тех­нологій і виробництва конкурентоспроможної продукції з метою створення та широкого застосування конкурентоспроможних на світовому ринку нових технологій та наукоємної продукції, інфо­рмаційних систем, посилення впливу інноваційних факторів на структурну перебудову економіки. Це один із перших норматив­но-правових актів в Україні, що регламентував діяльність техно­парків та інших інноваційних структур.

На виконання цього розпорядження Президента України Кабінет Міністрів України видає Постанову від 22 травня 1996 року № 549 «Про затвердження Положення про порядок створен­ня і функціонування технопарків та інноваційних структур ін­ших типів» [15]. Це Положення визначало загальний порядок створення і функціонування технопарків та інноваційних струк-

Тур інших типів (інноваційних структур), їх правовий статус, ос­нови взаємовідносин учасників цих структур.

На виконання цієї Постанови Кабінету Міністрів України ЗО жовтня 1998 року Міністерство України у справах науки і техно­логій видає наказ №281 «Щодо затвердження Порядку ведення Державного реєстру технопарків та інноваційних структур інших типів» [44]. Цим наказом було затверджено Порядок ведення Державного реєстру технопарків та інноваційних структур інших типів та форму Свідоцтва про реєстрацію інноваційної структури.

З метою стимулювання інновацій і впровадження наукових результатів у виробництво, апробації механізмів підтримки реа­лізації результатів досліджень у 1999 році прийнято Закон Укра­їни «Про спеціальну економічну зону «Яворів» і створено техноло­гічний парк «Яворів».

16 липня 1999 року Верховна Рада України приймає Закон України № 991-XIV «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків « (був переймено­ваний згідно із Законом № 2505-IV від 25.0З.2005 на Закон Укра­їни «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологіч­них парків») [22]. Цей закон визначає правові та економічні заса­ди запровадження та функціонування спеціального режиму інве­стиційної та інноваційної діяльності технологічних парків «Напі­впровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсор­на техніка» (м. Київ), «Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона» (м. Київ), «Інститут монокристалів» (м. Харків), «Ву - глемаш» (м. Донецьк), «Інститут технічної теплофізики» (м. Київ), «Київська політехніка» (м. Київ), «Інтелектуальні інформаційні технології» (м. Київ), «Укрінфотех» (м. Київ).

6 серпня 200З року Кабінет Міністрів України своєю Постано­вою № 1219 «Про затвердження Положення про Комісію з органі­зації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів» [17] затвердив Положення про Комісію. Комісія з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів — постійно діючим орган Кабінету Міністрів України, який утворився з метою підвищення ефективності реа­лізації державної інноваційної політики, посилення міжвідомчого контролю за реалізацією інноваційних та інвестиційних проектів, сприяння ефективній діяльності технологічних парків та іннова­ційних структур інших типів, забезпечення реалізації механізму запровадження спеціального режиму інвестиційної та інновацій-

Ної діяльності технологічних парків, її координації та удоскона­лення нормативно-правової бази з цього питання.

13 липня 1999 року Верховна Рада України прийняла Поста­нову № 916-ХІУ «Про Концепцію науково-технологічного та інно­ваційного розвитку України» [21], якою схвалила Концепцію нау­ково-технологічного та інноваційного розвитку України. Ця Кон­цепція визначила заходи, спрямовані на збереження науково - технологічного потенціалу, забезпечення ефективнішого його ви­користання для подолання кризових явищ в економічному та со­ціальному розвитку України.

15 березня 2001 року Верховна Рада України прийняла Закон України №2299-ІІІ «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)». Цей закон визначив пра­вові та організаційні основи створення, діяльності та відповіда­льності суб’єктів спільного інвестування, особливості управління їх активами, установив вимоги до складу, структури та зберіган­ня активів, особливості розміщення та обігу цінних паперів інсти­тутів спільного інвестування, порядок та обсяг розкриття інфор­мації інститутами спільного інвестування з метою залучення та ефективного розміщення фінансових ресурсів інвесторів. Це єди­ний законодавчий акт, що на сьогодні регламентує діяльність ве­нчурних структур.

Після прийняття цього закону виходить Указ Президента України від 25 березня 2002 року № 291 «Про заходи щодо стиму­лювання науково-технічного розвитку економіки Донецької обла­сті», що доручає Кабінету Міністрів України розробити до 1 люто­го 2003 року з урахуванням досвіду у сфері фінансування високо - ризикових проектів у Донецькій та інших областях України за­конопроект про основні засади формування та регулювання рин­ку венчурного капіталу в Україні та внести його в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України. Але, на жаль, цей Указ до цього часу ще не виконано.

11 липня 2001 року Верховна Рада України прийняла Закон України №2623-ІІІ «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки». Цей закон визначив правові, фінансові та організаційні засади цілісної системи формування та реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки в Україні. Було визначено такі пріоритетні напрями розвитку науки і техніки на період до 2006 року.

4 липня 2002 року Верховна Рада України приймає Закон України «Про інноваційну діяльність» [19] № 40-ГУ. Цей Закон визначив правові, економічні та організаційні засади державного регулювання інноваційної діяльності в Україні, встановив форми стимулювання державою інноваційних процесів і спрямований на підтримку розвитку економіки України інноваційним шляхом. Це основний закон, що регламентує інноваційну діяльність в Украї­ні. У ньому були визначені такі терміни, як «інновації», «іннова­ційна діяльність», «інноваційний продукт», «інноваційна продук­ція», «пріоритетний інноваційний проект», «інноваційне підпри­ємство», «інноваційна інфраструктура».

5 серпня 2002 року Кабінет Міністрів України прийняв Поста­нову № 1106 «Про заходи щодо підтримки інноваційно-

Інвестиційних проектів». З метою реалізації інноваційної та інве­стиційної моделі розвитку економіки Кабінет Міністрів України доручив міністерствам та іншим центральним органам виконав­чої влади опрацювати наявні пріоритетні інноваційно - інвестиційні проекти та надати всебічну допомогу в підготовці таких проектів підприємствам незалежно від форми власності. Підприємствам усіх форм власності рекомендовано опрацювати інноваційно-інвестиційні проекти та звернутися до банків за на­данням середньотермінових кредитів для їх реалізації.

16січня 2003 року Верховна Рада ухвалила Господарський ко­декс України за № 436-^ [41]. Правовому регулюванню іннова­ційної діяльності присвячена глава 34 цього Кодексу. У цій главі дане визначення інноваційній діяльності, змісту та формам інве­стування інноваційної діяльності, змісту державного регулюван­ня інноваційної діяльності, державної експертизи інноваційних проектів. Визначені державні гарантії суб’єктам інноваційної ді­яльності. Розкрито зміст договору на створення і передачу науко­во-технічної продукції. 16 січня 2003 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» № 433-^ [20]. Цей Закон визначив страте­гічні і середньострокові пріоритетні напрями інноваційного роз­витку суспільства, реалізація яких повинна здійснюватися за безпосередньої участі вітчизняної науки на основі нових наукових розробок і технологій, правові, економічні та організаційні засади формування та реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності в Україні. Метою Закону було створення правової бази для концентрації ресурсів держави на провідних напрямах нау-

Ково-технологічного оновлення виробництва та сфери послуг у країні, забезпечення внутрішнього ринку конкурентною наукоє - мною продукцією та виходу з нею на світовий ринок. Визначені цим Законом пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні зобов’язують органи виконавчої влади України всіх рівнів створювати режим найбільшого сприяння виконанню робіт, спрямованих на реалізацію відповідних пріоритетних напрямів, та концентрації на них фінансово-економічних та інтелектуаль­них ресурсів.

На реалізацію положень цього Закону 9 квітні 2004 року при­йнято Закон України № 1676-ІУ «Про Загальнодержавну ком­плексну програму розвитку високих наукоємних технологій» [17]. Цим законом була затверджена Загальнодержавна комплексна програма розвитку високих наукоємних технологій, була спрямо­вана на запровадження моделі сталого економічного зростання вітчизняних підприємств шляхом удосконалення структури їх основного капіталу та інтенсивного інвестування високотехноло - гічного виробництва. Виконання програми передбачено забезпе­чити двома етапами: перший етап (2005-2008 роки) — реалізація проектів з розроблення наукоємних технологій, які мають найбі­льший ступінь готовності до впровадження; другий етап (2009­2013 роки) — впровадження на підприємствах наукоємних техно­логій, розроблених за результатами виконання програми на пер­шому етапі.

17 вересня 2003 року Кабінет Міністрів України приймає Пос­танову № 1474 «Про затвердження Порядку державної реєстрації інноваційних проектів і ведення Державного реєстру інновацій­них проектів». Цією Постановою було затверджено Порядок дер­жавної реєстрації інноваційних проектів і ведення Державного реєстру інноваційних проектів. Згідно з цим Порядком прово­диться державна реєстрація інноваційних проектів, ведеться Державний реєстр інноваційних проектів та публікується інфор­мація про інноваційні проекти в офіційному бюлетені МОН.

20 квітня 2004 року Президент України видає Указ № 454 «Про фінансову підтримку інноваційної діяльності підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держа­ви». Указ регламентував заходи щодо фінансової підтримки підп­риємств з метою підвищення конкурентоспроможності націона­льної економіки, ефективності використання науково-технічного

Та інноваційного потенціалу підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави.

16 червня 2004 року Верховна Рада України приймає Поста­нову № 1786-ІУ «Про дотримання законодавства щодо розвитку науково-технічного потенціалу та інноваційної діяльності в Укра­їні». У цій Постанові було зазначено необхідність посилення кон­тролю за виконанням у повному обсязі норм Конституції України та вимог законів з питань наукової, науково-технічної та іннова­ційної діяльності.

17 листопада 2004 року Кабінет Міністрів України видає Пос­танову № 1563 «Про затвердження Порядку надання фінансової підтримки суб’єктам інноваційної діяльності за рахунок коштів державного бюджету шляхом здешевлення довгострокових кре­дитів». Цей Порядок визначає механізм надання фінансової підт­римки суб’єктам інноваційної діяльності за рахунок коштів дер­жавного бюджету шляхом часткової компенсації відсоткової став­ки за залученими ними у національній валюті для реалізації ін­новаційних проектів, зареєстрованих відповідно до Закону Украї­ни «Про інноваційну діяльність» банківськими довгостроковими кредитами (1-3 роки). Набрав чинності з 1 січня 2005 року.

Закон України від 7 лютого 2002 року № 3065-ІІІ «Про особли­вості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового ком­плексу» визначив особливості правового режиму діяльності Наці­ональної академії наук України, галузевих академій наук (Укра­їнської академії аграрних наук, Академії медичних наук України, Академії педагогічних наук України, Академії правових наук України, Академії мистецтв України) та особливості управління державним майном, яке закріплено за установами, організаціями та підприємствами, що перебувають у віданні Національної ака­демії наук України та галузевих академій наук.

31 березня 2005 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих ак­тів». Цей закон кардинально змінив умови інвестиційно - інноваційної діяльності в Україні, скасувавши ряд основних пільг.

6 квітня 2006 року Рада національної безпеки і оборони Укра­їни ввела в дію рішення «Про стан науково-технологічної сфери та заходи щодо забезпечення інноваційного розвитку України».

Пріоритетними завданнями діяльності органів виконавчої влади визначає: забезпечення інтеграції освіти, науково-технологічної сфери та виробництва як передумови інноваційного розвитку економіки та всебічну підтримку фундаментальних наукових до­сліджень, спрямованих на забезпечення технологічного розвитку України.

З метою вдосконалення та підвищення ефективності держав­ної політики у науково-технологічній сфері, сприяння розвитку фундаментальних та прикладних досліджень приймається рі­шення розробити та затвердити до кінця 2006 року Концепцію розвитку національної інноваційної системи, яка була схвалена Кабінетом Міністрів України лише 16 травня 2007 року. Мета програми полягала у створенні правових, економічних і організа­ційних умов для розвитку та підвищення ефективності системи інформаційно-аналітичного забезпечення реалізації державної інноваційної політики та моніторингу стану інноваційного розви­тку економіки.

12 березня 2008 року розпорядженням Кабінету Міністрів України утворено комісію з розроблення пропозицій щодо удоско­налення системи державного управління в інноваційній сфері [44]. Комісія повинна була підготувати та подати в місячний строк Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо удоскона­лення системи державного управління в інноваційній сфері, пе­редбачивши в них перерозподіл повноважень між центральними органами виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності, тран­сферу технологій та державної експертизи і реєстрації інновацій­них проектів.

Можна констатувати, що на сьогодні вже існуючі базові закони України у сфері інноваційної діяльності заклали фундамент фо­рмування вітчизняної інноваційної системи. У зв'язку з появою нових пропозицій щодо механізмів стимулювання інноваційної діяльності, розвитку інноваційної інфраструктури норми діючих законів у сфері інноваційної діяльності потребують уточнення та приведення у відповідність до чинного законодавства та прийн­яття нових законів. На цей час актуальним є прийняття нової ре­дакції Закону України «Про спеціальний режим інноваційної ді­яльності технологічних парків» зі змінами до статті 1 чинного За­кону щодо надання суб'єктам технопарків цільової субсидії, яка не може бути меншою за суму оподаткувань, що виникають при реалізації інноваційного проекту. Це є компенсаційний механізм.

Таким чином, умови, які не утримують стимулів для подаль­шого розвитку інноваційної діяльності та розвертання ринкової конкуренції на базі засвоєння інновацій, і є причиною перманен­тних невдач державної інноваційної політики.

Новими законами у сфері інноваційної діяльності могли б бути закони щодо створення системи Державного інноваційного про­мислового фонду, галузевих та регіональних інноваційних фон­дів, венчурних фондів, Закон України «Про державне регулю­вання діяльності у сфері трансферу технологій» (прийняття За­кону стимулюватиме процес трансферу технологій як однієї з ла­нок у сфері інноваційної діяльності). «Про особливості введення в цивільний оборот об'єктів права інтелектуальної власності, ство­рених з використанням коштів державного та/або місцевих бю­джетів, спеціальних та державних фондів цільового призначен­ня».

Додати коментар

Реквізити Майстерні своєї справи

Адреса і телефони:

Україна, Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Куколівське шосе 5/1А,
тел./факс +38 (05235) 7 41 13,
+380 (68) 408 39 56 — будівельне обладнання, шлакоблочні вібропреси
+380 (50) 984 5 684 — будівельне обладнання, шлакоблочні вібропреси
+380 (67) 561 22 71 — решта обладнання
ICQ: 491675177
e-mail: msd@inbox.ru