Державна підтримка підприємництва

Рольдержави по відношенню до підприємництва може бути різною за характером функцій, суспільних умов, ситуацій, поставлених цілей.

Залежно від конкретної ситуації держава може бути:

• прискорювачем підприємницького процесу шляхом ведення по­стійного і активного пошуку засобів щодо залучення нових учас­ників бізнесу;

• стороннім спостерігачем (прямо не протидіє функціонуванню підприємництва, але у той же час й не сприяє цьому розвитку);

• гальмом розвитку підприємництва (створює несприятливі умо­ви, обмеження, заборони).

Держава як основний фактор зовнішнього середовища бізнесу ви­конує такі функції:

1.Партнерська. Стимулювання економічного зростання та іннова­ційного процесу, формування сприятливої нормативно-правової бази підприємництва, створення ринкової інфраструктури, фінансова до­помога, кадрова та інформаційна підтримка, організаційне забезпечен­ня бізнесу, закупівля продукції для державних потреб, підтримка зов­нішньоекономічної діяльності.

2.Регулятивна. Регулювання, формування та використання доходів через ціни, податки, розподіл прибутку, регулювання конкуренції, за­хист соціальних груп та гарантійне забезпечення соціальних потреб.

3.Фіскальна. Пов’язана з визначенням системи податків та механіз­мом їхнього стягнення.

У сучасних умовах підвищується рол ь таких функцій держави сто­совно підприємництва:

1) освітні функції, пов’язані з професійною підготовкою, вихован­ням кадрів у сфері бізнесу;

2) фінансова підтримка початківцівта вже функціонуючих на рин­ку підприємців (з цією метою державою розробляються програми роз­витку підприємництва, утому числі малого бізнесу);

3) держава бере на себе функції щодо створення для підприємців ринкової інфраструктури, тобто тих інституційних структур, які можуть надати підприємцям супровідні послуги, необхідні для успішного бізне­су та реалізації проектів.

Основними інституційними елементами інфраструктури бізнесу на ринку капіталів є: валютні та фондові біржі, комерційні банки, страхові фірми, інвестиційні компанії та інвестиційні фонди, довірчі товариства.

До складових елементів інфраструктурного середовища на ринку засобів виробництва і предметів споживання відносяться: оптові бази та склади, товарні біржі, роздрібні торговельні підприємства, автосалони, речові ринки, лізингові компанії, ярмарки, аукціони, торгові доми та ін.

Держава забезпечує підприємців потрібною інформацією ста­тистичного, довідкового, маркетингового характеру, бере на себе вит­рати по веденню наукових, науково-технічних, проектних робіт з на­данням їхніх результатів підприємцям на безкоштовній або пільговій основі. Держава сприяє появі на ринку бізнес-інкубаторів, венчурних підприємств, технопарків, інформаційно-консалтингових та інформа­ційно-інвестиційних центрів.

Бізнес-інкубатори — це центри підтримки для початківців, що на­дають суб’єктам ринку юридичні, консалтингові, інформаційні послу­ги, шукають інвесторів, розробляють установчі документи та бізнес - плани, ведуть підготовку кадрів для малих підприємств, пропонують пільгові кредити, надають в оренду приміщення.

Особливості бізнес-інкубаторів:

• допомога новостворюваним підприємствам на стадіях запо - чаткування і становлення;

• їх діяльність переважно охоплює наукове консультування, екс­пертизу інноваційних проектів;

• фінансова підтримка підприємців через державні субсидії, вен­чурний капітал, кошти спонсорів.

Венчурне підприємство - це ризикова фірма, що здійснює комерцій­ну апробацію науково-технічних новинок. До таких підприємств нале­жать, як правило, малі і середні фірми наукомістких галузей економіки.

Технопарк—це організаційне утворення, спеціалізоване на розробці нових технологій і видів продукції, одна з нових форм управління цик­лом «наука — техніка - виробництво». Види технопарків: технологічні, дослідно-конструкторські, промислові.

Інформаційно-консалтингові та інформаційно-інвестиційні центри ставлять перед собою такі завдання:

• забезпечен ня доступу підприємців до правової, комерційної, на­уково-технічної інформації;

• надання консультацій з питань стану товарного ринку, кон’юн­ктури, управління підприємством;

• пошук інвесторів, постачальників, покупців, зарубіжних парт­нерів, сприяння просуванню товарів.

Державна підтримка суб’єктів підприємницької діяльності здій­снюється на основі Господарського кодексу України, в якому зазна­чається, що з метою створення сприятливих організаційних та еконо­мічних умов для розвитку підприємництва органи влади на умовах і в порядку, передбачених чинним законодавством:

• надають підприємцям земельні ділянки, передають державне майно, необхідне для здійснення підприємницької діяльності;

• сприяють підприємцям в організації матеріально-технічного за­безпечення та інформаційного обслуговування їх діяльності, підготовці кадрів;

• здійснюють первісне облаштування неосвоєних територій об’єк­тами виробничої і соціальної інфраструктури з продажем або передачею їх підприємцям;

• стимулюють модернізацію технології, інноваційну діяльність, освоєння підприємцями нових видів продукції та послуг.

Держава сприяє розвитку малого підприємництва. Державна політика розвитку малого підприємництва є частиною загальної соціальної та еко­номічної політики держави і визначає основні принципи, напрями і форми економічного та адміністративно-правового впливу, які передбачаються Урядом України з урахуванням державних інтересів та пріоритетів.

Метою державної політики малого підприємництва є:

1) створення умов для позитивних структурних змін в економіці України;

2) сприяння формування і розвитку малого підприємництва, ста­новлення малого підприємництва як провідної сили в подоланні нега­тивних процесів в економіці та забезпечення сталого позитивного роз­витку суспільства;

3) підтримка вітчизняних виробників;

4) спрямування дій центральних, регіональних і місцевих органів державної виконавчої влади на створення сприятливого середовища для розвитку малих фірм, формування ефективної громадсько-державної системи підтримки.

Основними принципами та пріоритетами державної політики роз­витку малого підприємництва є:

• пріоритет прав і свобод громадянина-підприємця;

• верховенство права;

• системність та комплексність засобів і механізмів державного регулювання розвитку малого підприємництва, їхня адек­ватність реальним інтересам підприємців, держави і регіонів;

• усунення правових, адміністративних, економічних та орга­нізаційних перешкод і обмежень у розвитку підприємництва;

• ефективне використання факторів зростання — трудового, інте­лектуального і ресурсного потенціалу, адаптація його до рин­кових умов;

• всебічна підтримка українських товаровиробників, її ціле­спрямованість та адресність відповідно до визначених пріо­ритетів;

• усунення диспропорцій у виробничій, технологічній і тери­торіальній структурі малого підприємництва;

• сприяння зближенню правових засад функціонування суб’єк­тів малого підприємництва в рамках СНД, європейської та світової співдружності.

Державна політика розвитку малого підприємництва визначається, виходячи з пріоритетності національних інтересів, створення правово­го, економічного і організаційного середовища, сприятливого для ве­дення всіх (не заборонених законом) видів підприємницької діяльності. Вона має здійснюватися шляхом реалізації відповідних стратегій, кон­цепцій, програм, заходів та законодавчих рішень (додаток 1).

Розглянемо основні напрями державної політики розвитку малого підприємництва.

У політичній сфері та формуванні нормативно-правової бази:

• створення дійових механізмів захисту прав і свобод націо­нальних підприємців як в державі, так і за кордоном;

• забезпечення законодавчої гарантії незмінності і довготри - валості політики щодо малого підприємництва;

• підтримка соціально-економічної стабільності в суспільстві;

• розробка відповідної законодавчої та нормативно-правової бази, яка регулює відносини між державою і підприємцями, відно­сини роботодавців і найманих працівників, встановлює норми і правила ведення підприємницької діяльності.

Системне здійснення конкретних практичних заходів у цій сфері повинно забезпечити стабільну політичну і нормативно-правову осно­ву для ефективного розвитку підприємницької діяльності.

Для суб’єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система опо­даткування бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає:

—заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов’язкових платежів) сплатою єдиного податку;

- застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності.

Спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності може застосовуватися поряд з діючою загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, передбаченою за­конодавством, на вибір суб’єкта малого підприємництва.

В економічній сфері:

• здійснення системи заходів щодо поліпшення фінансово-гос­подарського стану малих підприємств, впровадження ефектив­них форм і методів їхньої фінансово-кредитної підтримки;

• впровадження системи економічних методів регулювання (по­даткового, митного, цінового, інвестиційного, ресурсного), які стимулюватимуть ділову активність малих форм госпо­дарювання;

• реформування регулятивних процесів у розвитку підприєм­ництва;

• забезпечення малих підприємств матеріально-технічними, тех­нологічними та інформаційними ресурсами;

• залучення суб’єктів малого бізнесу до виконання державних і місцевих замовлень, науково-технічних і соціально-еконо­мічних програм, поставок продукції (робіт, послуг) для держав­них потреб;

• формування щорічних асигнувань на державну підтримку ма­лого підприємництва;

• широке використання поряд з традиційними формами і мето­дами фінансування, альтернативних джерел (лізинг, франчай - зинг);

• сприяння залученню і раціональному використанню іноземних інвестицій, кредитів, технологічної допомоги;

• зміна підходів до формування податкової системи з метою пе­ретворення її в стимулюючий фактор розвитку малого підприє­мництва.

З метою забезпечення гарантованого ринку збуту для суб’єктів ма­лого підприємництва, розширення виробничих потужностей передба­чаються такі форми підтримки малого підприємництва:

• забезпечення участі суб’єктів малого підприємництва в держав­них та регіональних соціально-економічних, інвестиційних, екологічних та інших програмах;

• залучення суб’єктів малого підприємництва до формування, розміщення і виконання на договірній основі державних та ре­гіональних замовлень на виконання робіт, надання послуг для задоволення державних та регіональних потреб.

Участь суб’єктів малого підприємництва в державних та регіональ­них програмах, залучення їх до виконання державних та регіональних замовлень здійснюються на конкурсних засадах.

13 А. М. Виноградська |

Фінансове забезпечення реалізації державної політики у цьому сек­торі ринкової економіки здійснюють відповідно до своєї компетенції на загальнодержавному рівні Український фонд підтримки підприємницт­ва, на регіональному рівні - регіональні фонди підтримки підприємниц­тва, на місцевому рівні — місцеві фонди підтримки підприємництва.

Регіональні та місцеві фонди підтримки підприємництва є юридич­ними особами, засновниками яких можуть бути місцеві органи вико­навчої влади, органи місцевого самоврядування, Український фонд підтримки підприємництва, юридичні тв фізичні особи.

Кошти Українського фонду, регіональних та місцевих фондів підтримки підприємництва формуються за рахунок. бюджетних коштів, коштів, одержаних від приватизації державного та відчуження кому­нального майна, добровільних внесків фізичних і юридичних осіб, у тому числі іноземних, та інших коштів.

Зазначені фонди є неприбутковими організаціями. Фінансова підтримка малого підприємництва здійснюється зазначеними фонда­ми за передбаченими відповідними програмами напрямами через упов­новажені банки, які визначаються за результатами тендеру.

Основні завдання Українського фонду підтримки підприємництва:

• сприяння реалізації державної політики розвитку підприєм­ництва шляхом залучення і ефективного використання фінан­сових ресурсів на поворотній і безповоротній основі, фінансу­вання цільових програм та проектів, часткової оплати відсотків за видані підприємцям кредити установами банків;

• співробітництво з міжнародними, іноземними та українськими фінансовими організаціями щодо питань розвитку підпри­ємництва;

• участь у реалізації міжнародних договорів у частині фінансового забезпечення розвитку підприємництва в Україні.

Перехід до нової системи регулювання, надання їй стимулюючого характеру сприятиме створенню сприятливих умов для діяльності вітчизняних товаровиробників. Слід проводити адресну підтримку суб’єктів малого підприємництва, зокрема шляхом надання фінансо­во-кредитної підтримки, мікрокредитування. Ефективність таких за­ходів буде посилюватися вдосконаленням управління бізнесом і пер­соналом підприємств, впровадженням маркетингу і сучасного менед­жменту.

Підтримка має бути надана в першу чергу конкурентоспроможним галузям виробництва із швидким оборотом капіталу (виробництво про­дукції переробної промисловості, продуктів харчування, торгівлі, вироб­ництво товарів народного споживання та надання побутових послуг, ек­спортно-імпортні операції, програмне забезпечення, індустрія туризму, шоу-бізнесута ін.). Важливого значення набуває вдосконалення вироб­ничих зв’язків, налагодження широкої кооперації, розробка ефективних схем входження малих підприємств до великих виробничо-фінансових структур (об’єднань), створення мережі компаній франчайзингу.

У науково-технологічній сфері:

• системне вирішення питань підвищення технологічного рівня, поліпшення якості і конкурентоспроможності продукції малих підприємств;

• стимулювання технологічного оновлення малих підприємств шляхом надання допомоги у проведенні досліджень та впро­вадженні інновацій, інтенсифікації трансферу технологій, ви­користання лізингу машин та устаткування; надання кон­сультаційних послуг у сфері інновацій та нових технологій;

• створення мережі технопарків, здійснення комплексу заходів, пов’язаних з організацією виконання різних нових проектів та програм;

• створення високотехнологічних малих підприємств на базі ос­новних фондів підприємств-банкрутів.

У зазначених напрямках створюватимуться необхідні умови і ме­ханізми для впровадження інновацій, підвищення організаційно-тех­нологічного рівня виробництва і збуту продукції, поліпшення її якості і конкурентоспроможності.

У сфері розвитку ринкової інфраструктури:

• формування та ефективна діяльність таких суб’єктів інфра­структури, як банки, інвестиційні, інноваційні, лізингові фон­ди, кредитно-гарантійні установи, кредитні спілки, товариства взаємного кредитування і страхування, страхові організації, тор­говельно-промислові палати, оптово-роздрібні ринки, фонди підтримки малого підприємництва, консультаційні центри, бізнес-центри та ін.

Важливою передумовою для успішного розвитку малого підпри­ємництва є також розвиток належної виробничої інфраструктури: сис­теми зв’язку, енерго - та водопостачання, під’їзних шляхів, наукових та учбових закладів, об’єктів соціальної сфери.

Діяльність елементів інфраструктури повинна розвиватись у таких напрямках:

• надання допомоги початківцям у формуванні стартового капі­талу та виходу на певні ринки;

• пільгове кредитування на етапах створення і функціонування малих підприємств;

• надання субсидій на пріоритетні науково-технічні і венчурні програми та проекти;

• гарантування і страхування кредитів.

Стимулювання діяльності комерційних банків та інших фінансово - кредитних установ щодо обслуговування потреб малих підприємств може здійснюватися так:

• встановленням сприятливого режиму оподаткування і переваг фінансово-кредитним організаціям, що безпосередньо обслу­говують підприємців-товаровиробників;

• страхуванням фінансово-господарських ризиків суб’єктів ма­лого підприємництва;

• запровадженням системи мікрокредитування.

Державна підтримка малого підприємництва щодо формування його інфраструктури здійснюється шляхом створення та забезпечення діяльності мережі бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів. Основними зав­даннями таких організацій є:

• консультування з питань законодавства України;

• надання інформації щодо здійснення державної підтримки суб’єктів малого підприємництва;

• надання інформації щодо наявності в регіоні необхідності ви­користання товарів (послуг), що виготовляються суб’єктами ма­лого підприємництва, які розташовані на території регіону;

• підвищення рівня кваліфікації управлінського персоналу суб’єктів малого підприємництва.

Розвиток інфраструктури у вказаних напрямках повинен значно поліпшити організацію фінансової, майнової та іншої підтримки ма­лих підприємницьких структур, розширити спектр банківських і суп­ровідних послуг, які надаються малим підприємствам, сприяти просу­ванню продукції на внутрішні та зовнішні ринки.

В інформаційній сфері:

• розробка і впровадження системи необхідних засобів і режимів одержання, збереження, поширення і використання еко­номічної і науково-технічної інформації;

• створення розвиненої інфраструктури в інформаційній сфері, мережі регіональних і місцевих інформаційно-аналітичних центрів.

Головними функціями інформаційно-аналітичних центрів є:

• збір, обробка і надання підприємцям необхідної інформації — правової, нормативно-довідкової, маркетингової, науково-тех­нологічної, комерційної;

• забезпечення доступу до зарубіжних джерел комерційної інформації з використанням телекомунікаційних мереж і системи Інтернет;

• надання статистичної інформації;

• надання консультаційних послуг щодо стану товарних і фондо­вих ринків та кон’юнктури на них, управління бізнесом, про­ведення виставок, конференцій.

Інформаційна сфера виступає одночасно об’єктом підприємниць­кої діяльності і продуктом, що використовується малими підприєм­ствами для визначених цілей. Розвиток інформаційної діяльності, інфраструктури зв’язку, телекомунікації, виробництва програмної про­дукції, збирання і обробки даних повинен суттєво підвищити ефек­тивність виробництва, якість і конкурентоспроможність продукції (робіт, послуг).

У сфері підготовки та перепідготовки кадрів:

• забезпечення підвищення якості підготовки кадрів для під­приємницької діяльності;

• сприяння залученню окремих категорій населення до бізнесу;

• стимулювання створення нових робочих місць на діючих та но - востворених малих підприємствах;

• використання можливостей іноземних та міжнародних орга­нізацій, учбових закладів, фондів для підготовки і перепід­готовки кадрів для підприємницькоїдіяльності, налагодження ділових контактів.

У сфері зовнішньоекономічної діяльності:

• нарощення експортного потенціалу малих підприємств за ра­хунок підвищення якості і конкурентоспроможності продукції, розширення її асортименту;

• зміна структури експорту шляхом збільшення питомої ваги го­тової обробленої продукції, орієнтованої на реалізацію на світо­вих ринках;

• розвиток торговельних, науково-технічних, виробничо-тех­нологічних, інформаційних зв’язків з підприємцями зарубіж­них країн на основі їх взаємовигідності;

• лібералізація здійснення експортно-імпортних операцій, опто­вої і роздрібної торгівлі;

• створення спільних підприємств і виробництв з іноземними інвестиціями стосовно випуску високотехнологічної конку­рентоспроможної продукції, у тому числі в спеціальних (вільних) економічних зонах.

Державне стимулювання суб’єктів малого підприємництва, які ек­спортують власну продукцію, слід здійснювати шляхом:

• надання податкових і кредитних пільг;

• страхування кредитів для експортно-імпортних операцій;

• введення митних пільг;

• надання допомоги щодо участі українських товаровиробників у міжнародних виставкахт ярмарках;

• надання суб’єктам необхідної інформації щодо можливостей зовнішньоекономічної діяльності, стану світових ринків, потен­ційних партнерів.

Здійснення заходів у зазначених напрямках дозволить змінити підходи до регулювання і підтримки зовнішньоекономічної діяльності малих підприємств, полегшити їхній вихід на світові ринки та покра­щити фінансово-господарський стан суб’єктів підприємництва, освої­ти нові сфери діяльності, прогресивні технології.

Державна підтримка малого підприємництва здійснюється Кабіне­том Міністрів України, центральним виконавчим органом виконавчої влади з питань регуляторної політики та підприємництва, іншими цен­тральними органами виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України в межах своїх повноважень сприяє роз­витку малого підприємництва, спрямовує, координує і контролює діяльність органів виконавчої влади, які забезпечують проведення дер­жавної політики щодо його підтримки.

Центральний орган виконавчої влади з питань регуляторної полі­тики та підприємництва в межах своїх повноважень бере участь у фор­муванні та забезпеченні реалізації державної політики розвитку мало­го підприємництва.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада міністрів Ав­тономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування на підставі Національної програми сприян­ня розвитку малого підприємництва в Україні в межах своєї компетенції розробляють, погоджують та затверджують відповідні програми підтримки малого підприємництва та контролюють їх виконання.

На основі визначених пріоритетів Верховна Рада Автономної Рес­публіки Крим та Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відпові­дно до своєї компетенції:

• готують пропозиції про встановлення для суб’єктів малого підприємництва податкових та інших пільг;

• приймають рішення про виділення та використання коштів відповідних бюджетів та позабюджетних коштів для підтримки малого підприємництва;

• сприяють діяльності об’єднань суб’єктів малого підприємниц­тва;

• сприяють залученню суб’єктів малого підприємництва до ви­конання науково-технічних і соціально-економічних програм, здійснення поставок продукції (робіт, послуг) для державних та регіональних потреб.

Підтримка малого підприємництва здійснюється відповідно до Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні, програми підтримки малого підприємництва в Автономній Республіці Крим, регіональних та місцевих програм підтримки малого підприємництва, які затверджуються відповідно до законодавства.

Програми підтримки малого підприємництва включають положен­ня про:

• фінансово-кредитну та інвестиційну підтримку суб’єктів мало­го підприємництва;

• забезпечення участі суб’єктів малого підприємництва у вико­нанні поставокдля державних, регіональних та місцевих потреб;

• вдосконалення нормативно-правової бази у сфері підприєм­ницької двіяльності;

• сприяння створенню інфраструктури розвитку малого підприє­мництва;

• пропозиції щодо встановлення системи пільг для суб’єктів ма­лого підприємництва, у тому числі пом’якшення податкової політики;

• допомогу в матеріально-технічному та інформаційному забез­печенні.

Фінансове забезпечення виконання відповідних програм підтрим­ки малого підприємництва провадиться за рахунок Державного бюд­жету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюд­жетів, позабюджетних коштів, у тому числі коштів, одержаних від при­ватизації державного і відчуження комунального майна, та інших джерел фінансування, не заборонених законом.

Обсяг щорічних асигнувань на державну підтримку малого підприє­мництва визначається у видатковій частині Державного бюджету Ук­раїни та Державній програмі приватизації. Розпорядником цих коштів є центральний орган виконавчої влади з питань регуляторної політики та підприємництва. Контроль за цільовим використанням цих коштів здійснюється Рахунковою палатою та органами державної контрольно - ревізійної служби.

Національна програма сприяння розвитку малого підприєм­ництва в Україні є комплексом заходів, спрямованих на реалізацію державної політики щодо вирішення проблем розвитку малого. підприємництва.

Заходи щодо реалізації цієї програми щорічно затверджуються Ка­бінетом Міністрів України, а обсяги їх бюджетного фінансування зат­верджуються Верховною Радою України в Законі України про Держав­ний бюджет України на черговий рік.

Кабінет Міністрів України щорічно разом з проектом Закону Ук­раїни про Державний бюджет України подає на розгляд Верховної Ради України інформацію про стан виконання Національної програми спри­яння розвитку малого підприємництва в Україні та обгрунтування ви­ділення коштів на виконання заходів щодо реалізації зазначеної про­грами в наступному бюджетному році із зазначенням джерел фінансу­вання.