Запрошуємо розробників корисного устаткування до співпраці

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА РОЗВИТКУ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

Дмитро ЛЯПІН,

Інститут власності і свободи

• моделі малого підприємництва

• інструменти державної політики розвитку малого підприємництва

• новий етап державної політики щодо малого підприємництва

• оцінка очікуваних змін

З боку підприємницького середовища

Початок формування підприємницького середовища в країні (приватний малий та середній бізнес) припадає на момент прого­лошення незалежності України. В цілому розвиток національного приватного підприємництва за 20 років незалежності країни мож­на охарактеризувати як непослідовний та часто проблемний, але основним незаперечним наслідком є факт наявності значного про­шарку приватного бізнесу в національній економіці країни. Основ­ним результатом ринкових трансформацій стала побудова в країні ринкової економіки, що й було у 2005 році визнано з боку провідних країн світу.

За роки незалежності Україна побудувала відносно сильну у світовому масштабі групу приватних підприємств великого бізнесу, насамперед металургійної, хімічної та машинобудівної галузі, посту­пово розбудовується агропромисловий сектор. Стрімко відбувалось за ці роки і становлення національного середнього і малого бізнесу. На сьогодні за загальноприйнятими у світі показниками кількості суб’єктів малого підприємництва на 1000 населення Україна зна­ходиться в провідній групі європейських країн (66,1 суб’єктів мало­го підприємництва на 1000 населення в Україні у 2009 році; в се­редньому 39,9 - в ЄС27 у 2006 році; 83,4 у Чехії та дещо менше у Португалії).

За даними Держкомстату, 2009 року в малому бізнесі України працювало близько 6,5 млн. зайнятих (у т. ч. найманих працівників). Але за даними Державної служби статистики, уже у 2010 році цей показник скоротився до 4,9 млн. осіб. Тобто за рік відбулось скоро­чення кількості зайнятих у малому підприємництві України більше ніж на 1,5 млн. осіб, або майже на 25%.

З одного боку, ці показники означають, що за кількісним виміром стан розвитку малого і середнього бізнесу в Україні в цілому відповідає кращім європейським показникам, а з іншого, свідчать про тривожну тенденцію згортання сектора за кількістю зайнятих у ньому. І хоча це можна пояснити негативним впливом світової економічної кризи, але значно вірогіднішим виглядає пояснення, що це наслідки негативного бізнес-клімату в Україні і щорічного його погіршення.

В офіційних джерелах стверджується, що за внеском малого підприємництва у ВВП країни (близько 13%0 Україна посідає останні

1 Державна служба статистики України, Електронний ресурс: Режим доступу: Www. ukrstat. gov. ua 34

Місця в Європейському рейтингу (за даними Євростату). Але необ­хідно зазначити, що в Україні та ЄС усе ще зберігається значна різни­ця у класифікації малого та, головне, середнього підприємництва, що методологічно не дозволяє об’єктивно порівнювати внесок ма­лого і середнього підприємництва у ВВП країни. Якщо по Україні підготувати консолідовану звітність щодо малого і середнього підприємництва, і при цьому граничні межі класифікації середнього підприємництва визначити аналогічно до класифікації, яку прийня­то в ЄС, то можна прогнозувати, що показники внеску малого і серед­нього підприємництва в економіку України сягнуть 50-60%.

Мале і середнє підприємництво у процесах подолання економічної кризи на національному рівні у глобальній економіці посідає одне з центральних місць. Це зумовлюється певними осо­бливостями малого підприємництва по відношенню до великого бізнесу, насамперед, його соціальною функцією, що і робить мале підприємництво таким важливим для суспільства в умовах ринкової економіки.

Особливість ставлення до малого бізнесу в світі та наявність окремих чітко означених державних політик як на рівні ЄС, США, так і інших провідних країн світу - підкреслюється тим фактом, що в більшості розвинених країн світу суб’єкти малого і середньо­го бізнесу кількісно становлять понад 90% суб’єктів бізнесу взагалі. За даними Організації економічного співробітництва та розвит­ку (OECD)[1], до 97% в економіці країн-членів OECD становлять компанії малого і середнього бізнесу, а їхня частка у ВВП сягає від 40 до 60%; вони забезпечують до 70% робочих місць. Для країн - не членів OECD ці показники ще вищі. Останнє положення чітко показує, що в розвинених країнах світу розвиток малого і середньо­го підприємництва менший, ніж в аграрно-промислових і країнах із перехідною економікою.

З огляду на те, що критерії віднесення до малого бізнесу є нор­мами національного законодавства, це означає, що більшість країн світу свідомо і цілеспрямовано приймають такі критерії віднесення до малого і середнього бізнесу, які б забезпечили кількісну піраміду з наведеними вище пропорціями. Для України це рішення ще по­переду, хоча вже і зроблено певні кроки в його досягненні.

О

І і

І

5 2. ■о ь

8, І о 5

2 М СП 55

X

X

*1' о 2.

-■ З ел?

=1 со ■О х

Є?£ З 2. 2 сл &> ^ х

Кількість зайнятих

Си

Л:

Й

К<

X

З

X

•<

Сп

00

§

X

5

Я

Т

Я

О

03

»з

8=

£

£2-

X

5

Оз

»з

Ю

О

0 00

1

Ю

О

О

Х

§

»5

Ьі

0 § *с я

Й'

Я

То

§

1 5 Е н х

А

О

 

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА РОЗВИТКУ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА
подпись: кількість зайнятихДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА РОЗВИТКУ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА РОЗВИТКУ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

Гэ

О

О

СО

2009

2010

СП

О

Со

СП

05

05

-Р*.

Кількість суб’єктів малого підприємництва на 10 тис. осіб наявного населення

Суб’єкти малого підприємництва, всього

6308,0

6450,9

4960,2

Усього

Кількість зайнятих працівників, тис. осіб

3745,1

СО

05

05

Сл

Со

3034,3

З неї найманих працівників

701634,6

657643,6

714811,7

Обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), млн грн.

2319,0

2227,4

2145,7

Усього

Кількість зайнятих працівників, тис. осіб

Малі підприємства

У тому числі

2206,2

2106,5

2024,9

З неї найманих працівників

496683,0

461691,1

484393,5

Обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), млн грн.

3989,0

4223,5

2814,5

Усього

Кількість зайнятих працівників, тис. осіб

Фізичні особи - підприємці

1009,4

З неї найманих працівників

204951,6

195952,5

230418,2

Обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), млн грн.

Таблиця 1.1.

М

Й

0

0 о

А

М*

Й

А

«

А

05

§

X

=

В

подпись: м
й
0
0 о
а
м*
й
а
«
а
05
§
x
=
в

А

О

подпись: а
о

» в

^ и

М 8

О *в о о

00 м Л и 8 § 53

Ъ

Ъ

подпись: » в
^ и
м 8
о *в о о
00 м л и 8 § 53
ъ
ъ

Соціально-економічна функція малого підприємництва та його масштаб щодо кількості суб’єктів цього сектору, висока конкуренція у секторі через високу кількість суб’єктів та відносно простий вхід/ вихід на ринок, його безпосередній зв’язок зі споживачами (гро­мадянами) на рівні теорії визначають певні відмінності державно­го регулювання суб’єктів малого бізнесу від регулювань діяльності суб’єктів великого бізнесу.

У розвинених країнах світу державна політика щодо мало­го бізнесу практично взаємопоєднана з політикою щодо серед­нього бізнесу. Це підкреслюється тим фактом, що в ЄС державна політика оперує конгломератом «SME» (суб’єкти малого і середньо­го підприємництва) і не використовує окремо поняття «малого» та «середнього» підприємництва.

Цей підхід до об’єкта політики в ЄС можна пояснити таким чи­ном. Основне значення малого бізнесу полягає у створенні робочих місць та забезпеченні зайнятості, але він не може продемонструвати високу частку у ВВП країни. Основне ж значення середнього бізнесу

- забезпечення відносно високої частки у ВВП, але він не може про­демонструвати значну роль у забезпеченні зайнятості. Саме тому ЄС використовує понятійний конгломерат «SME», завдяки якому демонструються високі показники малого і середнього бізнесу як у створенні робочих місць і забезпеченні зайнятості, так і у відносно високій частці їх у ВВП і ЄС, і країн-членів.

Для України рішення щодо визначення об’єкта політики ще попе­реду. Можна сформулювати, що основною проблемою, яка заважає розвиткові національного малого підприємництва, залишається не сприйняття малого бізнесу як основного інструменту соціальної політики та забезпечення робочими місцями населення країни. На­впаки - малий бізнес розглядається в Україні в рамках державної політики виключно в економічній площині.

Логічним продовженням цієї проблеми є похідні проблеми надмірного державного регулювання, численні адміністративні бар’єри та низький рівень виконавчої дисципліни в органах державної влади, що погіршується високим рівнем корупції. Це становище посилюється чи не найгіршими показниками України серед інших країн світу у впливових світових рейтингах, зокрема Світового банку, Heritage Foundation, Міжнародного інституту ме­неджменту та інших.

З огляду на це, 2010 року Україна розпочала політику мас­штабних реформ, з особливою увагою на політиці дерегуляції, спрямованій на розкриття підприємницького потенціалу нації, та політиці подолання корупції. На початку реформ наголошувалось на двох важливих чинниках успіху - необхідності швидких і карди­нальних змін у напрямі покращання бізнес-клімату. Але це стикну - лося з високою інерційністю як системи державного управління, так і громадської свідомості. Водночас необхідною умовою успішності реалізації реформ є забезпечення високого ступеня довіри до влади. Це можливо лише на шляху гарантування бездоганної управлінської дисципліни та високої фаховості державних службовців усіх рівнів.

Тож необхідно констатувати, що державна політика в Україні щодо малого підприємництва є непослідовною, фрагментарною, містить внутрішні неузгодженості та протиріччя, отже є неефектив­ною. Державна політика щодо малого підприємництва так і не ста­ла політикою Уряду, не стала крос-політикою для системи держав­ного управління, а залишається на рівні вузьковідомчої політики окремого відомства. Тому можна стверджувати, що в цілому все ще позитивні результати розвитку малого підприємництва в країні не є наслідком відповідної державної політики - їх досягнуто суспільством всупереч їй.

З початком чергового етапу адміністративної реформи в Україні в грудні 2010 року було створено Державну службу реєстрації, яка отримала також повноваження щодо реєстрації суб’єктів госпо­дарювання (відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»[2]), на основі даних якої побудовано рис. і.2.а та 1.2.Ь. На них наведено річні темпи зміни стану (реєстрації та припинення) по юридичних особах та фізичних особах - підприємцях за період 2000-2011 року. Якісно сильніші зміни у темпах реєстрації фізичних осіб-підприємців (негативні темпи реєстрації у 2011 році) додатково свідчать про не­гативний бізнес-клімат, на чому вже наголошувалось.

Також на рис.1.2.а та 1.2.Ь наведено лінійні тренди по окремих графіках за відповідні періоди. Показово, що лінійні тренди чітко вказують на падіння річних темпів змін за всіма групами (як юри­дичних, так і фізичних осіб-підприємців, як по реєстрації, так і по припиненню їх діяльності). Падіння трендів зміни стану реєстрації протягом 10 років може свідчити лише про те, що Україна вже до­сягла потенційного рівня кількості суб’єктів господарювання. За світовими оцінками, не більше ніж 10% населення країни здатне за­йматися бізнесом (оптимістична оцінка) або навіть не більше ніж 5% (реалістична оцінка). Загальна кількість не припинених суб’єктів господарювання в Україні у кількості 4080 тис. відповідає показ­нику у 8,9% населення країни, що наближається до верхньої межі оптимістичної оцінки максимальної кількості населення, здатного займатися незалежною підприємницькою діяльністю.

Це означає, що зараз Україна знаходиться на етапі якісної зміни фокусу державної політики щодо малого і середнього бізнесу: від політики, що була спрямована на збільшення кількості суб’єктів, має відбуватися перехід до політики збереження/підтримання досягнутої кількості суб’єктів та одночасного запровадженні нових інструментів політики інтенсивного розвитку. Період екстенсив­ного розвитку закінчився. Але це висуває вищі вимоги до системи державного управління і до більш якісного формування та, головне, виконання державної політики.

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА РОЗВИТКУ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

Рис. і.2.а. Темпи змін Рис. і.2.Ь. Темпи змін

Неприпинених юридичних осіб не припинених фізичних осіб-

За 2000-2011 роки підприємців за 2000-2011 роки

Додати коментар

Реквізити Майстерні своєї справи

Адреса і телефони:

Україна, Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Куколівське шосе 5/1А,
тел./факс +38 (05235) 7 41 13,
+380 (68) 408 39 56 — будівельне обладнання, шлакоблочні вібропреси
+380 (50) 984 5 684 — будівельне обладнання, шлакоблочні вібропреси
+380 (67) 561 22 71 — решта обладнання
ICQ: 491675177
e-mail: msd@inbox.ru