ДЕРЖАВНІ ПІДПРИЄМСТВА: ЇХ СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Перехід України до ринкових відносин, що супроводжується процесом приватизації підприємств та створенням нових підприємни­цьких структур, зумовив еволюцію відносин власності та типів суб’єктів господарювання у напрямку забезпечення їхньої різноманіт­ності. Однією з характеристик ринкової економіки є різноманітність форм власності та оптимальне поєднання приватного і державного се­кторів економіки. На сьогоднішній день державний сектор є важливим елементом ринкової економіки і умовою успішного розвитку сучасно­го суспільства. У поєднанні з іншими засобами державні підприємства використовуються як інструмент регулювання економіки. За допомо­гою державних підприємств держава вирішує багато економічних і соціальних задач, пов’язаних з вирішенням ключових загальнонаціо­нальних проблем: підтримка цілісності суспільного відтворювального процесу і згладжування циклічних коливань; забезпечення прогресив­них структурних змін в економіці; становлення і розвиток соціальної інфраструктури; охорона навколишнього середовища; проведення ре­гіональної політики; забезпечення науково-технічного прогресу.

Державне підприємство - це самостійний господарюючий суб’єкт, діяльність якого заснована на державній власності, яке здійс­нює виробництво товарів, надання послуг та суспільних благ, науково - дослідну, комерційну або некомерційну діяльність з метою отримання прибутку або задоволення суспільних потреб.

Основна мета діяльності державних підприємств полягає у здійс­ненні пріоритетних загальнодержавних науково-виробничих і науко­во-технічних програм, розбудові виробничої та соціальної інфрастру­ктури, необхідної для нормального функціонування та розвитку соціально-економічної системи.

Специфічною рисою державних підприємств є те, що держава або контрольовані нею установи володіють часткою капіталу, достат­ньою для контролю за їх діяльністю.

Державне підприємство повинне характеризуватися такими озна­ками:

• відповідною формою власності капіталу;

• наявністю ефективних форм контролю за управлінням з боку державних органів;

• цільовою спрямованістю діяльності на розв’язання певних суспіль­них проблем загальнодержавного або місцевого значення;

• самостійністю як господарюючого суб’ єкта;

• правами юридичної особи.

Об’єктами державного підприємства найчастіше стають ті види го­сподарської діяльності, які потребують значних обсягів стартового капі­талу, мають тривалі терміни його окупності, та там, де приватні чи коле­ктивні підприємства не можуть забезпечити достатньої норми прибутку для розширеного відтворення. Державний сектор економіки, як правило, охоплює базові галузі виробництва, без яких неможливе нормальне фу­нкціонування всього народногосподарського комплексу, зокрема: обо­ронну промисловість, енергетику, транспорт, зв’язок, підприємства, що виготовляють гроші, документи, цінні папери, державні символи та зна­ки, в тому числі нагороди, установи освіти, охорони здоров’я.

Державні підприємства виконують такі функції:

• виробничо-технічну - виготовлення товарів і послуг, здійснення науково-дослідної, торговельної та іншої діяльності, яка прово­диться виключно державними підприємствами;

• економічну (управлінську) - здійснення управлінської та господар­ської діяльності в межах підпорядкування даного підприємства;

• соціальну - соціальне забезпечення працівників різними видами соціальної допомоги, сплата внесків у соціальні державні фонди;

• зовнішньоекономічну - участь у міжнародному поділі праці, здійс­нення спільної виробничої, науково-технічної діяльності та співро­бітництво з іноземними партнерами;

• стратегічну - забезпечення головних позицій держави на світовому ринку (розвиток НТР, збільшення економічного зростання, захист інтересів держави);

• регіональну, яка диктує необхідність оптимального розміщення продуктивних сил на території країни, комплексного використання ресурсів, невілювання нерівномірності техніко-економічного роз­витку, підтримку розвитку депресивних регіонів;

• фіскальну, яка спрямована на поповнення дохідної частини держа­вного бюджету;

• інтегративну - забезпечення цілісності економіки держави (керова­ності, підзвітності, рівноправності суб’єктів господарювання).

Особливості діяльності державних підприємств такі:

1. Функціонування державних підприємств - виключна форма розвитку тих галузей і напрямків економіки, які відіграють провідну роль у забезпеченні відповідного рівня національної безпеки країни. У більшості країн із розвиненою ринковою економікою до таких галу­зей належать оборонна промисловість, залізничний транспорт та ін.

2. Державні підприємства забезпечують заповнення тих ринкових ніш та напрямків задоволення соціальних потреб суспільства, в яких внаслідок низької норми прибутку (навіть в умовах повної неприбут­ковості) підприємства інших форм власності не бажають здійснювати підприємницьку діяльність, але ефективний суспільний розвиток не може бути забезпечено без відповідного задоволення цих соціальних проблем.

3. Створення державних підприємств - один із способів забезпе­чення національних інтересів за стратегічними напрямками виробниц­тва, форма захисту цих напрямків від експансії іноземного капіталу.

4. Діяльність державних підприємств - один із дієвих інструмен­тів впливу держави на негативні фактори розвитку економіки і подо­лання кризових умов цього розвитку за рахунок можливостей більш жорсткого державного регулювання та координації їхньої господарсь­кої діяльності.

5. Державні підприємства виступають як впливовий інструмент державного регулювання цін на внутрішньому ринку, більш м’ яка форма державного втручання у становлення цінової рівноваги з метою забезпечення захисту найбільш соціально вразливих верств населення.

6. Державні підприємства зберігають роль в тих капіталомістких галузях, де приватний капітал внаслідок недостатнього його накопи­чення не може забезпечити створення відповідних за масштабами і рівнем застосування сучасних технологій підприємств.

Існування інституту державних підприємств у ринковому середо­вищі визначається як виключними вимогами забезпечення суспільно­го розвитку, так і альтернативними формами використання капіталу з метою ефективного впливу на загальноекономічні процеси в країні.