ДЕРЖАВНІ ПІДПРИЄМСТВА: ЇХ СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
Перехід України до ринкових відносин, що супроводжується процесом приватизації підприємств та створенням нових підприємницьких структур, зумовив еволюцію відносин власності та типів суб’єктів господарювання у напрямку забезпечення їхньої різноманітності. Однією з характеристик ринкової економіки є різноманітність форм власності та оптимальне поєднання приватного і державного секторів економіки. На сьогоднішній день державний сектор є важливим елементом ринкової економіки і умовою успішного розвитку сучасного суспільства. У поєднанні з іншими засобами державні підприємства використовуються як інструмент регулювання економіки. За допомогою державних підприємств держава вирішує багато економічних і соціальних задач, пов’язаних з вирішенням ключових загальнонаціональних проблем: підтримка цілісності суспільного відтворювального процесу і згладжування циклічних коливань; забезпечення прогресивних структурних змін в економіці; становлення і розвиток соціальної інфраструктури; охорона навколишнього середовища; проведення регіональної політики; забезпечення науково-технічного прогресу.
Державне підприємство - це самостійний господарюючий суб’єкт, діяльність якого заснована на державній власності, яке здійснює виробництво товарів, надання послуг та суспільних благ, науково - дослідну, комерційну або некомерційну діяльність з метою отримання прибутку або задоволення суспільних потреб.
Основна мета діяльності державних підприємств полягає у здійсненні пріоритетних загальнодержавних науково-виробничих і науково-технічних програм, розбудові виробничої та соціальної інфраструктури, необхідної для нормального функціонування та розвитку соціально-економічної системи.
Специфічною рисою державних підприємств є те, що держава або контрольовані нею установи володіють часткою капіталу, достатньою для контролю за їх діяльністю.
Державне підприємство повинне характеризуватися такими ознаками:
• відповідною формою власності капіталу;
• наявністю ефективних форм контролю за управлінням з боку державних органів;
• цільовою спрямованістю діяльності на розв’язання певних суспільних проблем загальнодержавного або місцевого значення;
• самостійністю як господарюючого суб’ єкта;
• правами юридичної особи.
Об’єктами державного підприємства найчастіше стають ті види господарської діяльності, які потребують значних обсягів стартового капіталу, мають тривалі терміни його окупності, та там, де приватні чи колективні підприємства не можуть забезпечити достатньої норми прибутку для розширеного відтворення. Державний сектор економіки, як правило, охоплює базові галузі виробництва, без яких неможливе нормальне функціонування всього народногосподарського комплексу, зокрема: оборонну промисловість, енергетику, транспорт, зв’язок, підприємства, що виготовляють гроші, документи, цінні папери, державні символи та знаки, в тому числі нагороди, установи освіти, охорони здоров’я.
Державні підприємства виконують такі функції:
• виробничо-технічну - виготовлення товарів і послуг, здійснення науково-дослідної, торговельної та іншої діяльності, яка проводиться виключно державними підприємствами;
• економічну (управлінську) - здійснення управлінської та господарської діяльності в межах підпорядкування даного підприємства;
• соціальну - соціальне забезпечення працівників різними видами соціальної допомоги, сплата внесків у соціальні державні фонди;
• зовнішньоекономічну - участь у міжнародному поділі праці, здійснення спільної виробничої, науково-технічної діяльності та співробітництво з іноземними партнерами;
• стратегічну - забезпечення головних позицій держави на світовому ринку (розвиток НТР, збільшення економічного зростання, захист інтересів держави);
• регіональну, яка диктує необхідність оптимального розміщення продуктивних сил на території країни, комплексного використання ресурсів, невілювання нерівномірності техніко-економічного розвитку, підтримку розвитку депресивних регіонів;
• фіскальну, яка спрямована на поповнення дохідної частини державного бюджету;
• інтегративну - забезпечення цілісності економіки держави (керованості, підзвітності, рівноправності суб’єктів господарювання).
Особливості діяльності державних підприємств такі:
1. Функціонування державних підприємств - виключна форма розвитку тих галузей і напрямків економіки, які відіграють провідну роль у забезпеченні відповідного рівня національної безпеки країни. У більшості країн із розвиненою ринковою економікою до таких галузей належать оборонна промисловість, залізничний транспорт та ін.
2. Державні підприємства забезпечують заповнення тих ринкових ніш та напрямків задоволення соціальних потреб суспільства, в яких внаслідок низької норми прибутку (навіть в умовах повної неприбутковості) підприємства інших форм власності не бажають здійснювати підприємницьку діяльність, але ефективний суспільний розвиток не може бути забезпечено без відповідного задоволення цих соціальних проблем.
3. Створення державних підприємств - один із способів забезпечення національних інтересів за стратегічними напрямками виробництва, форма захисту цих напрямків від експансії іноземного капіталу.
4. Діяльність державних підприємств - один із дієвих інструментів впливу держави на негативні фактори розвитку економіки і подолання кризових умов цього розвитку за рахунок можливостей більш жорсткого державного регулювання та координації їхньої господарської діяльності.
5. Державні підприємства виступають як впливовий інструмент державного регулювання цін на внутрішньому ринку, більш м’ яка форма державного втручання у становлення цінової рівноваги з метою забезпечення захисту найбільш соціально вразливих верств населення.
6. Державні підприємства зберігають роль в тих капіталомістких галузях, де приватний капітал внаслідок недостатнього його накопичення не може забезпечити створення відповідних за масштабами і рівнем застосування сучасних технологій підприємств.
Існування інституту державних підприємств у ринковому середовищі визначається як виключними вимогами забезпечення суспільного розвитку, так і альтернативними формами використання капіталу з метою ефективного впливу на загальноекономічні процеси в країні.