Діагностика кризового стану промислових підприємств

Дослідження кризових явищ потребує вивчення прояву еконо­мічних законів та категорій ринкової економіки в умовах різних видів підприємств і об'єднань, їх специфіку на кожному етапі роз­витку ринкових відносин. З метою визначення шляхів виведення підприємств з кризового стану необхідно застосовувати сучасні методи діагностики фінансового стану підприємств.

Дослідження сутності та призначення діагностики, яке повин­но здійснюватися в ході антикризового управління, перебуває на стадії свого формування. Основні концептуальні положення су­часного розуміння процесу діагностики кризового стану та загро­зи банкрутства підприємства викладені у праці проф. А. П. Градо­ва [30]. У даному дослідженні, по-перше, акцентується увага на необхідності постійного спостереження за станом підприємства, оскільки «...економічний механізм виникнення кризового стану пізнається тільки через постійне спостереження». По-друге, наго­лошується на потребі спостереження за безліччю параметрів вну­трішнього та зовнішнього середовища, які характеризують умови функціонування фірми. По-третє, введено поняття «природні ко­ливання» ділової активності («фонові шуми»), які слід відрізняти від істинних сигналів, що сповіщають про настання кризового стану підприємства. Як критерії, що розмежовують ці поняття, запропоновано використовувати ступінь відхилення від довго­строкової тенденції, що характеризує даний процес, та темп наро­стання величини цього відхилення за одиницю часу. По-четверте, визначено, що не всі явища та сигнали, спостереження за якими необхідно організувати, можуть бути безпосередньо оцінені кіль­кісно.

Суть антикризової діагностики полягає в тому, що діагностика формує комплексну оцінку неплатоспроможних підприємств че­рез функції управління: економічну, функціональну, технічну, соціальну, фінансову, менеджменту та організації, зовнішнього

Середовища підприємства, стратегічну. Така концепція комплек­сно охоплює весь процес дослідження об’єкта й дозволяє з макси­мальною точністю поставити діагноз [10, с. 19].

Діагностика як комплексне економічне дослідження є складо­вою частиною механізму попередження загрози банкрутства, а усі стратегічні й тактичні завдання антикризового управління мають підпорядковане значення відносно завдання своєчасної діагнос­тики кризи (рис. 11.1). Остання визначає, зокрема, який тип кон­курентної боротьби — оборонний чи наступальний — доцільно ви­користовувати у ближчій перспективі. Сукупність передумов, ме­тодів, принципів і цільової визначеності (спрямованості) визначає суть концепції діагностики.

Система антикризового моніторингу зовнішнього і внутрішнього середовища

Ідентифікація місії, цілей, стратегії, які реалізуються

І

Ш

Коригування місії

Експрес - діагностика на стадії Превентивного Антикризового Управління

Вибір аль­тернатив управління » на основі результаті в бенчмар - кінгу	Проведення оперативно-тактичних заходів |~ Розроблення реактивної (оборонної) стратегії захисту > Реалізація реактивної (оборонної) стратегії захисту Розроблення експансивної (активної) стратегії * Реалізація експансивної (активної) стратегії
Оперативний контроль проблеми Неплатоспроможності та банкрутства
Діагностика на стадії стабілізаційного антикризового управління
Вибір стратегії та її пла-нування і бюджетування	Визначення короткострокових цілей
Реалізація Стратегії
Оперативний контроль та оцінка результатів
Розподіл ресурсів
Удосконалення організаційної структури управління

Вибір політики дій

Рис. 11.1. Модель системи діагностики кризового стану підприємства

Проведення діагностики кризи потребує використання певної сукупності інформації внутрішнього та зовнішнього характеру стосовно результатів та перспектив господарсько'фінансової дія-

Льності підприємства, його фінансово-майнового становища. Мо­жливість формування та якісні ознаки інформаційної бази дослі­дження визнаються вагомими чинниками, оскільки доступ до пе­вних джерел інформації обумовлює повноту та достовірність ін­формації, вибір методів дослідження, коректність діагностичного висновку [27, с. 154]. Накопичення внутрішньої інформації має проводитися за затвердженим переліком показників з визначе­ною періодичністю. Інформація, що накопичується, має давати повне та об'єктивне уявлення про обсяги та терміни виконання зобов'язань та поточних платежів, необхідних для нормального перебігу фінансування діяльності — з одного боку; та про можли­вості підприємства щодо забезпечення ритмічного та сталого фі­нансування — з іншого. На жаль, як свідчить не тільки українсь­ка, а й закордонна практика, існують численні випадки недосто- вірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності, причиною яких є не лише низька кваліфікація фахівців відпові­дних служб, зміна методології (в Україні — впровадження націо­нальних положень (стандартів) бухгалтерського обліку з 2000 р.), а й зловживання та шахрайство посадових осіб підприємства. У будь-якому випадку бухгалтерський облік та звітність віддзерка­люють лише події, що мали місце в минулому, характеризують процес кругообігу капіталу, що фактично завершився. Враховую­чі ці обставини, вагомим джерелом інформації, необхідної для достовірної поглибленої діагностики кризи, є інші джерела інфо­рмації, зокрема, настрій в колективі, точка зору персоналу на іс­нуючі проблеми та їх причини, особливо менеджерів з продажу, які безпосередньо контактують з покупцями продукції (товарів, робіт, послуг). Збір такої інформації проводиться шляхом анкету­вання (за спеціально розробленими анкетами), шляхом здійснен­ня фотографії робочого дня (для виявлення організаційних про­блем), прямого опитування (співбесіди «віч-на-віч»), методом «мо­зкового штурму» у спеціально сформованих мікрогрупах для ви­явлення основних проблем та причин їх виникнення тощо. Ви­правданим слід вважати поширення закордонного досвіду аноні­много інформування керівництва та власників щодо наявних проблем та пропозиції стосовно удосконалення діяльності підпри­ємства, окремих бізнес-процесів тощо (наприклад, в Україні така практика активно використовується McDonalds Ukraine).

На етапі експрес-діагностики на базі публічної звітності підп­риємства із застосуванням спеціальних прийомів аналізу вияв-

Ляються зовнішні ознаки наявності кризи. Дослідження може пі­дтримуватися спеціально розробленими автоматизованими інте­лектуальними системами експрес-діагностики, які дають можли­вість швидко ідентифікувати стан підприємства, дійти поперед­нього висновку та виробити найбільш загальні рекомендації сто­совно подальших дій. Об'єктом дослідження проведення експрес - діагностики є: 1) наявність збитків за результатами господарсько - фінансової діяльності та їх розміри порівняно з власним капіта­лом; 2) обсяги та динаміка простроченої кредиторської заборгова­ності, особливо такої, розмір якої вважається достатнім для по­дання позову до суду; 3) наявність банківських кредитів та позик на суму, що перевищує 25 відсотків активів згідно з вимогами статті 41 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок». Не погашені у визначений термін відсотки за боргами; 4) обсяги та динаміка сумнівної та простроченої дебіторської заборгованос­ті, щодо якої не вчинено дій, передбачених законодавством;

5) наявність кредиторської заборгованості перед бюджетом та по­забюджетними фондами; 6) обсяг та причини виникнення надно­рмативних запасів матеріальних оборотних активів; 7) тривалість операційного циклу та причини його продовження; 8) негативна динаміка окремих показників фінансової діяльності підприємст­ва, платоспроможності та фінансової стійкості (тобто ситуація, за якої фактичне значення та напрям зміни того чи іншого показ­ника не збігаються з нормативними чи рекомендованими); 9) кі­лькісна оцінка вірогідності банкрутства підприємства, яка отри­мана експертним шляхом або в результаті використання спеціа­льних розрахунків, індексів та моделей.

Якщо результати експрес-діагностики засвідчують наявність негативних явищ та проблем у діяльності підприємства, викли­кають сумніви чи занепокоєння, то переходять до наступного ета­пу роботи, у ході якого проводиться поглиблений аналіз. Якщо ситуація визнається нормальною, діагностування можна вважати закінченим, а об’єкт управління таким, що перебуває у зоні управлінського контролю. Метою проведення фундаментального етапу діагностики є підтвердження висновку стосовно фінансово­го стану підприємства та загрози його банкрутства. Для прове­дення цієї роботи використовується спеціальний інструментарій, зокрема, оцінка динамічної платоспроможності та грошових пото­ків підприємства, стохастичне та імітаційне моделювання руху коштів та виникнення їх дефіциту, розроблення прогнозів та імо-

Вірних сценаріїв розвитку підприємства тощо. Визначення пере­ліку кризових факторів та оцінка впливу кожного з них на виник­нення та поглиблення кризи можуть бути проведені експертним шляхом (на основі побудови логічних ланцюгів впливу окремих економічних явищ) або на базі імітаційного моделювання (для кі­лькісної оцінки). Результатом цього етапу роботи має стати пере­лік найбільш негативних та позитивних факторів зовнішнього та внутрішнього характеру, сформований за ступенем впливу (рей­тинг). Переважання зовнішніх кризових факторів, які неможливо локалізувати на рівні та силами підприємства, підвищує загрозу поглиблення кризи та ймовірність виникнення ситуації банкрутс­тва. Розроблення рейтингу негативних факторів (вплив яких при­скорює та загострює кризу) дає змогу визначити основні проблеми (за ступенем значущості), вирішення яких сприятиме подоланню кризи, та пріоритетні напрями антикризових зусиль. Виявлений у перебігу дослідження перелік позитивних факторів, які пом'як­шують проходження кризи та мають тенденцію до посилення про­яву, слід розглядати як приховані та не використані можливості підприємства, що сприятимуть його виходу з кризового стану. Не­обхідність поглибленого аналізу зобов’язань (боргів) підприємства обумовлена тим, що експертиза зобов'язань підприємства та ви­значення їх реального обсягу (виходячи з оцінки суду щодо їх об­ґрунтованості та безспірності) є необхідною передумовою для ви­значення вартості його чистих активів, а вивчення їх якісних ха­рактеристик — причин виникнення, характеру взаємовідносин із суб'єктом боргу, майнового забезпечення, терміновості тощо — дає змогу визначити ймовірність виникнення ситуації банкрутства з ініціативи якогось кредитора. Банкрутство як процедура не зав­жди вигідна кредиторам підприємства, оскільки ліквідаційної ма­си може бути недостатньо для повного розрахунку за усіма зобо­в'язаннями підприємства. З цією метою пропонується визначити певні кількісні параметри задоволення їхніх економічних інте­ресів — рівень задоволення зобов'язань перед кредиторами та об­сяг їхніх втрат внаслідок судового вирішення проблеми боргів. На­слідки виникнення ситуації банкрутства слід оцінювати з огляду на економічні інтереси суб'єкта діагностування. У разі проведен­ня внутрішньої діагностики — критерієм є інтереси власників під­приємства. При від'ємному значенні чистих активів або при їх недостатності власники підприємства можуть втратити не тільки напрацьований капітал, але й внески до статутного капіталу під-

Приємства. Кількісні параметри цих наслідків повинні оцінюва­тися за допомогою спеціально розробленої системи оцінних пока­зників, які мають не тільки діагностичне значення, а й є необхід­ним підґрунтям для вибору антикризових рішень щодо виведення підприємства зі стану кризи. При проведенні зовнішньої діагнос­тики з ініціативи кредиторів підприємства прогнозування нас­лідків виникнення ситуації банкрутства дозволяє встановити час та ступінь задоволення майнових вимог, а отже, перевірити доці­льність ініціювання справи про банкрутство. При проведенні діа­гностики потенційними санаторами підприємства головним за­вданням є оцінка ризиків реалізації програми санації, з точки зору ймовірності втрати інвестованих коштів при агресивній по­зиції кредиторів підприємства.

Оцінка можливостей відновлення нормального перебігу госпо­дарсько-фінансової діяльності підприємства та забезпечення його подальшого успішного розвитку є одним з найбільш складних та творчих (креативних) завдань діагностики кризи. Зацікавленість у проведенні такого дослідження не потребує додаткової аргумен­тації і є доцільною як при проведенні внутрішньої, так і зовніш­ньої діагностики. Для кредиторів дозвіл на проведення санації є альтернативою ліквідації підприємства, якщо остання не забез­печує повного виконання боргових зобов'язань (що особливо акту­ально для кредиторів 4-ї черги погашення). Для санаторів прове­дення цього етапу діагностування дозволяє сформувати корект­ний висновок щодо доцільності участі в санації та створити нале­жне інформаційне підґрунтя для розроблення плану санації, оці­нити ризики його реалізації. Формування коректного діагностич­ного висновку стосовно наявності потенціалу виживання базуєть­ся на проведенні системи спеціальних досліджень за зазначени­ми нижче напрямами.

Оцінка наявності ресурсних передумов виживання потребує, по-перше, проведення детального аналізу усієї сукупності ресур­сів підприємства (матеріальних, фінансових, трудових, організа­ційних, просторових, інформаційних тощо), діючої організації їх формування та використання; по-друге, оцінку їх адекватності сучасним вимогам і достатності для забезпечення відновлення життєздатності підприємства та конкурентоспроможності його продукції на відповідному сегменті ринку.

На етапі аналізу стану зовнішнього середовища та його сприя­тливості для виходу підприємства зі стану кризи об'єктом дослі-

Дження є стан зовнішнього середовища підприємства, макро - та мікроекономічної кон'юнктури. Фактор зовнішнього середовища відіграє суттєву роль у виникненні та розвитку кризових явищ у діяльності окремих суб'єктів господарювання, посилює або посла­блює перебіг кризи. Тому невід'ємною складовою діагностики слід вважати аналіз поточного впливу зовнішнього середовища на стан функціонування підприємства в цілому та стан його фінан­сів і розроблення можливих прогнозів подальшого розвитку рин­кової ситуації зокрема. Метою накопичення зовнішньої інформа­ції є проведення моніторингу зовнішнього оточення підприємства, насамперед у таких сегментах, як кон'юнктура ринків (спожив­чих, товарних, матеріальних, трудових та фінансових ресурсів), державне регулювання бізнесу, податкова політика держави. Джерелами отримання такої інформації є публікації в пресі та спеціалізованих виданнях, кон'юнктурні огляди, огляди політич­них та економічних новин, виступи народних депутатів та пред­ставників владних структур, публікації проектів законодавчих актів та прогнози рішень уряду, макроекономічна статистика, дані бюджетів відповідного рівня, очікувані темпи інфляції та залучення зовнішніх кредитів тощо.

Ми погоджуємося з думкою проф. А. Градова [30], який підкре­слює, що «стратегічно антикризове управління починається не з аналізу балансу підприємства за попередній або поточний період функціонування і здійснення надзвичайних заходів щодо недо­пущення неплатоспроможності, а з моменту вибору місії підпри­ємства, вироблення концепції та мети його діяльності, що перед­бачає формулювання і підтримку на належному рівні стратегіч­ного потенціалу підприємства, здатного забезпечувати протягом тривалого періоду конкурентну перевагу підприємства на ринку». Особливо корисною є інформація, отримана з оперативного мак- росередовища, насамперед від таких груп агентів, як: клієнти (споживачі), постачальники, конкуренти, обслуговуючий банк тощо. Опитування споживачів дозволяє зрозуміти, чому продук­ція підприємства не користується попитом або реалізується у менших обсягах і що необхідно запровадити для виправлення становища. Підприємства-конкуренти працюють у тих самих умо­вах господарювання, а отже, переговори з ними дозволяють кра­ще зрозуміти, які найбільш вагомі загрози та ризики притаманні поточному стану ринку, як оцінюється поточна кон'юнктура рин­ку, наскільки імовірне її поліпшення (або погіршення) на майбу-

Тне, у чому полягають найвагоміші конкурентні переваги, що за­безпечують високий конкурентний статус на цьому етапі розвитку ринку. Переговори з банками дозволяють дізнатися про поточні проблеми грошового обігу підприємства (ритмічність, збалансова­ність), наявний досвід кредитування (кредитну історію), імовір­ність та умови фінансової підтримки антикризової програми під­приємства (кредитоспроможність). Вагоме значення для створен­ня належного інформаційного забезпечення діагностики мають різноманітні інтернет-джерела — портали та сайти, на яких роз­міщується змістовна інформація. Зовнішня інформація, як пра­вило, є описовою (лише окремі параметри оцінюються кількісно вимірювальними показниками) та достатньо агрегованою (уза­гальненою). Однак її осмислення, аналіз та синтез дає змогу ви­значити загальний напрям розвитку ринкової ситуації, сучасний стан та подальші перспективи діяльності підприємства. На етапі діагностики, яка проводиться на стадії стабілізаційного антикри­зового управління, необхідно застосовувати бенчмаркінговий під­хід. Технологія бенчмаркінгу об’єднує в єдину систему розроблен­ня стратегії, галузевий аналіз і аналіз конкурентів. На основі ре­зультатів бенчмаркінгу розробляється антикризова стратегія фі­рми, тобто бенчмаркінг можна розглядати як один з найважли­віших елементів механізму антикризового управління. Застосу­вання бенчмаркінгу в антикризовому управлінні дозволяє визна­чити такі переваги методу: створення конкурентної переваги за рахунок використання постулату: «не копіюйте, а створюйте». Пі­дприємству не слід копіювати підходи, прийняті іншими компа­ніями, бо вони можуть не відповідати її діловому середовищу, продукції, ринку або культурі; рішення і підходи мають бути спрямовані в майбутнє; об'єктом для еталонного зіставлення ма­ють бути показники, що корелюють з ключовими чинниками ус­піху в конкурентній боротьбі; бенчмаркінг — це процес, що прино­сить користь, але він вимагає правильного застосування [12, с.144].

Результати економічної діагностики формуються на основі по­глибленого попереднього, наступного і перспективного аналізу господарсько-фінансової діяльності підприємства та використо­вуються для прийняття програм (планів) подальшої діяльності підприємства. Проведення діагностики завершується формуван­ням загального висновку (звіту), в якому узагальнюються резуль­тати проведеної роботи: характер прояву кризових явищ та їхній

Вплив на діяльність підприємства; імовірність виникнення ситу­ації банкрутства та її часові параметри (очікуваний термін); сту­пінь кризи та її масштаби; причини та фактори, що зумовили ви­никнення кризових явищ та сприятимуть підприємству в подо­ланні кризи; прогноз стосовно розвитку зовнішнього оточення та ринкової ситуації, характер її впливу на проблеми та можливості підприємства; наявність передумов для виживання та подолання кризових явищ за рахунок мобілізації внутрішніх ресурсів, мож­ливі негативні наслідки подальшого розвитку кризових явищ та процесів для економічних інтересів власників, кредиторів, пра­цівників підприємства. Якісно проведена діагностика створює не­обхідне аналітичне підґрунтя для формування антикризової про­грами підприємства, визначення типу стратегії конкурентної бо­ротьби, переліку раціональних антикризових заходів, а отже, є складовою частиною механізму запобігання загрозі банкротства і запорукою успішного розв’язання завдань з локалізації та пере­борення кризи. Викладена декомпозиція процесу діагностики дає можливість чітко структурувати процес дослідження, виокремити об’єкти окремих етапів діагностики та завдання, надати керівни­цтву підприємства та іншим користувачам діагностики (власни­кам, інвесторам, санаторам, кредиторам) об'єктивну і повну інфо­рмацію для прийняття управлінських рішень та обґрунтування стратегії і тактики необхідних антикризових заходів, визначення короткострокових цілей, розподілу ресурсів, удосконалення орга­нізаційної структури системи управління та вибору політики дій. Проведене дослідження сутності діагностики банкрутства та її значення в системі антикризового управління дозволяє визначи­ти діагностику банкрутства як ретроспективне, оперативне і пер­спективне дослідження господарської діяльності та процесу управління підприємством, спрямоване на виявлення параметрів кризового розвитку за допомогою реалізації комплексу дослідни­цьких процедур, виявлення слабких ланок і «вузьких місць». Діа­гностика є функцією і специфічною стадією антикризового управ­ління, тому залежно від розмежування підвидів антикризового управління можна сформулювати цілі діагностики, а відносно масштабів і напрямів здійснюваних перетворень, а також доступ­ної інформації про проблемні сфери діяльності доцільно проводи­ти експрес-діагностику та фундаментальну (поглиблену або зага­льну) діагностику із застосуванням широкого спектра методик.

Розглядаючи сутнісні ознаки діагностики, можна констатува­ти, що: а) суб'єкт діагностики самостійно вибирає методи, засоби, інструменти, програму; б) діагностика кризового стану може ви­користовувати не лише методи економічного аналізу, але також методи й інструменти маркетингу, формальної логіки, статисти­ки, економіко-математичні методи, методи прогнозування, ауди­ту, конфліктології, психології і т. ін.; в) головне в діагностиці — це інтерпретація результатів аналізу, уточнення і конкретизація оцінок з метою формулювання проблеми, системної інтерпретації проблеми. Діагностика повинна спиратися як на традиційні принципи економічного аналізу (науковість, комплексність, сис­темний підхід, об'єктивність і конкретність, дієвість, систематич­ність, оперативність, ефективність), так і на специфічні для неї принципи: міждисциплінарності (інтегративності), еластичності, формулювання проблеми, доказовості та відповідності. Цільова установка діагностики в превентивному антикризовому управ­лінні промисловим підприємством полягає в тому, що діагностика покликана своєчасно інформувати про переростання нормальних господарських ситуацій у проблемні, проблемних — у конфліктні, а також своєчасно націлювати менеджерів на усунення проблем­них ситуацій.