Діагностика кризового стану промислових підприємств
Дослідження кризових явищ потребує вивчення прояву економічних законів та категорій ринкової економіки в умовах різних видів підприємств і об'єднань, їх специфіку на кожному етапі розвитку ринкових відносин. З метою визначення шляхів виведення підприємств з кризового стану необхідно застосовувати сучасні методи діагностики фінансового стану підприємств.
Дослідження сутності та призначення діагностики, яке повинно здійснюватися в ході антикризового управління, перебуває на стадії свого формування. Основні концептуальні положення сучасного розуміння процесу діагностики кризового стану та загрози банкрутства підприємства викладені у праці проф. А. П. Градова [30]. У даному дослідженні, по-перше, акцентується увага на необхідності постійного спостереження за станом підприємства, оскільки «...економічний механізм виникнення кризового стану пізнається тільки через постійне спостереження». По-друге, наголошується на потребі спостереження за безліччю параметрів внутрішнього та зовнішнього середовища, які характеризують умови функціонування фірми. По-третє, введено поняття «природні коливання» ділової активності («фонові шуми»), які слід відрізняти від істинних сигналів, що сповіщають про настання кризового стану підприємства. Як критерії, що розмежовують ці поняття, запропоновано використовувати ступінь відхилення від довгострокової тенденції, що характеризує даний процес, та темп наростання величини цього відхилення за одиницю часу. По-четверте, визначено, що не всі явища та сигнали, спостереження за якими необхідно організувати, можуть бути безпосередньо оцінені кількісно.
Суть антикризової діагностики полягає в тому, що діагностика формує комплексну оцінку неплатоспроможних підприємств через функції управління: економічну, функціональну, технічну, соціальну, фінансову, менеджменту та організації, зовнішнього
Середовища підприємства, стратегічну. Така концепція комплексно охоплює весь процес дослідження об’єкта й дозволяє з максимальною точністю поставити діагноз [10, с. 19].
Діагностика як комплексне економічне дослідження є складовою частиною механізму попередження загрози банкрутства, а усі стратегічні й тактичні завдання антикризового управління мають підпорядковане значення відносно завдання своєчасної діагностики кризи (рис. 11.1). Остання визначає, зокрема, який тип конкурентної боротьби — оборонний чи наступальний — доцільно використовувати у ближчій перспективі. Сукупність передумов, методів, принципів і цільової визначеності (спрямованості) визначає суть концепції діагностики.
Система антикризового моніторингу зовнішнього і внутрішнього середовища
Ідентифікація місії, цілей, стратегії, які реалізуються
І
Ш |
Коригування місії |
Експрес - діагностика на стадії Превентивного Антикризового Управління |
![]() |
|||||||||
|
|
||||||||
|
|||||||||
|
|||||||||
|
|
||||||||
|
|||||||||
|
|||||||||
|
|||||||||
|
|||||||||
Вибір політики дій
Рис. 11.1. Модель системи діагностики кризового стану підприємства
Проведення діагностики кризи потребує використання певної сукупності інформації внутрішнього та зовнішнього характеру стосовно результатів та перспектив господарсько'фінансової дія-
Льності підприємства, його фінансово-майнового становища. Можливість формування та якісні ознаки інформаційної бази дослідження визнаються вагомими чинниками, оскільки доступ до певних джерел інформації обумовлює повноту та достовірність інформації, вибір методів дослідження, коректність діагностичного висновку [27, с. 154]. Накопичення внутрішньої інформації має проводитися за затвердженим переліком показників з визначеною періодичністю. Інформація, що накопичується, має давати повне та об'єктивне уявлення про обсяги та терміни виконання зобов'язань та поточних платежів, необхідних для нормального перебігу фінансування діяльності — з одного боку; та про можливості підприємства щодо забезпечення ритмічного та сталого фінансування — з іншого. На жаль, як свідчить не тільки українська, а й закордонна практика, існують численні випадки недосто- вірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності, причиною яких є не лише низька кваліфікація фахівців відповідних служб, зміна методології (в Україні — впровадження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку з 2000 р.), а й зловживання та шахрайство посадових осіб підприємства. У будь-якому випадку бухгалтерський облік та звітність віддзеркалюють лише події, що мали місце в минулому, характеризують процес кругообігу капіталу, що фактично завершився. Враховуючі ці обставини, вагомим джерелом інформації, необхідної для достовірної поглибленої діагностики кризи, є інші джерела інформації, зокрема, настрій в колективі, точка зору персоналу на існуючі проблеми та їх причини, особливо менеджерів з продажу, які безпосередньо контактують з покупцями продукції (товарів, робіт, послуг). Збір такої інформації проводиться шляхом анкетування (за спеціально розробленими анкетами), шляхом здійснення фотографії робочого дня (для виявлення організаційних проблем), прямого опитування (співбесіди «віч-на-віч»), методом «мозкового штурму» у спеціально сформованих мікрогрупах для виявлення основних проблем та причин їх виникнення тощо. Виправданим слід вважати поширення закордонного досвіду анонімного інформування керівництва та власників щодо наявних проблем та пропозиції стосовно удосконалення діяльності підприємства, окремих бізнес-процесів тощо (наприклад, в Україні така практика активно використовується McDonalds Ukraine).
На етапі експрес-діагностики на базі публічної звітності підприємства із застосуванням спеціальних прийомів аналізу вияв-
Ляються зовнішні ознаки наявності кризи. Дослідження може підтримуватися спеціально розробленими автоматизованими інтелектуальними системами експрес-діагностики, які дають можливість швидко ідентифікувати стан підприємства, дійти попереднього висновку та виробити найбільш загальні рекомендації стосовно подальших дій. Об'єктом дослідження проведення експрес - діагностики є: 1) наявність збитків за результатами господарсько - фінансової діяльності та їх розміри порівняно з власним капіталом; 2) обсяги та динаміка простроченої кредиторської заборгованості, особливо такої, розмір якої вважається достатнім для подання позову до суду; 3) наявність банківських кредитів та позик на суму, що перевищує 25 відсотків активів згідно з вимогами статті 41 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок». Не погашені у визначений термін відсотки за боргами; 4) обсяги та динаміка сумнівної та простроченої дебіторської заборгованості, щодо якої не вчинено дій, передбачених законодавством;
5) наявність кредиторської заборгованості перед бюджетом та позабюджетними фондами; 6) обсяг та причини виникнення наднормативних запасів матеріальних оборотних активів; 7) тривалість операційного циклу та причини його продовження; 8) негативна динаміка окремих показників фінансової діяльності підприємства, платоспроможності та фінансової стійкості (тобто ситуація, за якої фактичне значення та напрям зміни того чи іншого показника не збігаються з нормативними чи рекомендованими); 9) кількісна оцінка вірогідності банкрутства підприємства, яка отримана експертним шляхом або в результаті використання спеціальних розрахунків, індексів та моделей.
Якщо результати експрес-діагностики засвідчують наявність негативних явищ та проблем у діяльності підприємства, викликають сумніви чи занепокоєння, то переходять до наступного етапу роботи, у ході якого проводиться поглиблений аналіз. Якщо ситуація визнається нормальною, діагностування можна вважати закінченим, а об’єкт управління таким, що перебуває у зоні управлінського контролю. Метою проведення фундаментального етапу діагностики є підтвердження висновку стосовно фінансового стану підприємства та загрози його банкрутства. Для проведення цієї роботи використовується спеціальний інструментарій, зокрема, оцінка динамічної платоспроможності та грошових потоків підприємства, стохастичне та імітаційне моделювання руху коштів та виникнення їх дефіциту, розроблення прогнозів та імо-
Вірних сценаріїв розвитку підприємства тощо. Визначення переліку кризових факторів та оцінка впливу кожного з них на виникнення та поглиблення кризи можуть бути проведені експертним шляхом (на основі побудови логічних ланцюгів впливу окремих економічних явищ) або на базі імітаційного моделювання (для кількісної оцінки). Результатом цього етапу роботи має стати перелік найбільш негативних та позитивних факторів зовнішнього та внутрішнього характеру, сформований за ступенем впливу (рейтинг). Переважання зовнішніх кризових факторів, які неможливо локалізувати на рівні та силами підприємства, підвищує загрозу поглиблення кризи та ймовірність виникнення ситуації банкрутства. Розроблення рейтингу негативних факторів (вплив яких прискорює та загострює кризу) дає змогу визначити основні проблеми (за ступенем значущості), вирішення яких сприятиме подоланню кризи, та пріоритетні напрями антикризових зусиль. Виявлений у перебігу дослідження перелік позитивних факторів, які пом'якшують проходження кризи та мають тенденцію до посилення прояву, слід розглядати як приховані та не використані можливості підприємства, що сприятимуть його виходу з кризового стану. Необхідність поглибленого аналізу зобов’язань (боргів) підприємства обумовлена тим, що експертиза зобов'язань підприємства та визначення їх реального обсягу (виходячи з оцінки суду щодо їх обґрунтованості та безспірності) є необхідною передумовою для визначення вартості його чистих активів, а вивчення їх якісних характеристик — причин виникнення, характеру взаємовідносин із суб'єктом боргу, майнового забезпечення, терміновості тощо — дає змогу визначити ймовірність виникнення ситуації банкрутства з ініціативи якогось кредитора. Банкрутство як процедура не завжди вигідна кредиторам підприємства, оскільки ліквідаційної маси може бути недостатньо для повного розрахунку за усіма зобов'язаннями підприємства. З цією метою пропонується визначити певні кількісні параметри задоволення їхніх економічних інтересів — рівень задоволення зобов'язань перед кредиторами та обсяг їхніх втрат внаслідок судового вирішення проблеми боргів. Наслідки виникнення ситуації банкрутства слід оцінювати з огляду на економічні інтереси суб'єкта діагностування. У разі проведення внутрішньої діагностики — критерієм є інтереси власників підприємства. При від'ємному значенні чистих активів або при їх недостатності власники підприємства можуть втратити не тільки напрацьований капітал, але й внески до статутного капіталу під-
Приємства. Кількісні параметри цих наслідків повинні оцінюватися за допомогою спеціально розробленої системи оцінних показників, які мають не тільки діагностичне значення, а й є необхідним підґрунтям для вибору антикризових рішень щодо виведення підприємства зі стану кризи. При проведенні зовнішньої діагностики з ініціативи кредиторів підприємства прогнозування наслідків виникнення ситуації банкрутства дозволяє встановити час та ступінь задоволення майнових вимог, а отже, перевірити доцільність ініціювання справи про банкрутство. При проведенні діагностики потенційними санаторами підприємства головним завданням є оцінка ризиків реалізації програми санації, з точки зору ймовірності втрати інвестованих коштів при агресивній позиції кредиторів підприємства.
Оцінка можливостей відновлення нормального перебігу господарсько-фінансової діяльності підприємства та забезпечення його подальшого успішного розвитку є одним з найбільш складних та творчих (креативних) завдань діагностики кризи. Зацікавленість у проведенні такого дослідження не потребує додаткової аргументації і є доцільною як при проведенні внутрішньої, так і зовнішньої діагностики. Для кредиторів дозвіл на проведення санації є альтернативою ліквідації підприємства, якщо остання не забезпечує повного виконання боргових зобов'язань (що особливо актуально для кредиторів 4-ї черги погашення). Для санаторів проведення цього етапу діагностування дозволяє сформувати коректний висновок щодо доцільності участі в санації та створити належне інформаційне підґрунтя для розроблення плану санації, оцінити ризики його реалізації. Формування коректного діагностичного висновку стосовно наявності потенціалу виживання базується на проведенні системи спеціальних досліджень за зазначеними нижче напрямами.
Оцінка наявності ресурсних передумов виживання потребує, по-перше, проведення детального аналізу усієї сукупності ресурсів підприємства (матеріальних, фінансових, трудових, організаційних, просторових, інформаційних тощо), діючої організації їх формування та використання; по-друге, оцінку їх адекватності сучасним вимогам і достатності для забезпечення відновлення життєздатності підприємства та конкурентоспроможності його продукції на відповідному сегменті ринку.
На етапі аналізу стану зовнішнього середовища та його сприятливості для виходу підприємства зі стану кризи об'єктом дослі-
Дження є стан зовнішнього середовища підприємства, макро - та мікроекономічної кон'юнктури. Фактор зовнішнього середовища відіграє суттєву роль у виникненні та розвитку кризових явищ у діяльності окремих суб'єктів господарювання, посилює або послаблює перебіг кризи. Тому невід'ємною складовою діагностики слід вважати аналіз поточного впливу зовнішнього середовища на стан функціонування підприємства в цілому та стан його фінансів і розроблення можливих прогнозів подальшого розвитку ринкової ситуації зокрема. Метою накопичення зовнішньої інформації є проведення моніторингу зовнішнього оточення підприємства, насамперед у таких сегментах, як кон'юнктура ринків (споживчих, товарних, матеріальних, трудових та фінансових ресурсів), державне регулювання бізнесу, податкова політика держави. Джерелами отримання такої інформації є публікації в пресі та спеціалізованих виданнях, кон'юнктурні огляди, огляди політичних та економічних новин, виступи народних депутатів та представників владних структур, публікації проектів законодавчих актів та прогнози рішень уряду, макроекономічна статистика, дані бюджетів відповідного рівня, очікувані темпи інфляції та залучення зовнішніх кредитів тощо.
Ми погоджуємося з думкою проф. А. Градова [30], який підкреслює, що «стратегічно антикризове управління починається не з аналізу балансу підприємства за попередній або поточний період функціонування і здійснення надзвичайних заходів щодо недопущення неплатоспроможності, а з моменту вибору місії підприємства, вироблення концепції та мети його діяльності, що передбачає формулювання і підтримку на належному рівні стратегічного потенціалу підприємства, здатного забезпечувати протягом тривалого періоду конкурентну перевагу підприємства на ринку». Особливо корисною є інформація, отримана з оперативного мак- росередовища, насамперед від таких груп агентів, як: клієнти (споживачі), постачальники, конкуренти, обслуговуючий банк тощо. Опитування споживачів дозволяє зрозуміти, чому продукція підприємства не користується попитом або реалізується у менших обсягах і що необхідно запровадити для виправлення становища. Підприємства-конкуренти працюють у тих самих умовах господарювання, а отже, переговори з ними дозволяють краще зрозуміти, які найбільш вагомі загрози та ризики притаманні поточному стану ринку, як оцінюється поточна кон'юнктура ринку, наскільки імовірне її поліпшення (або погіршення) на майбу-
Тне, у чому полягають найвагоміші конкурентні переваги, що забезпечують високий конкурентний статус на цьому етапі розвитку ринку. Переговори з банками дозволяють дізнатися про поточні проблеми грошового обігу підприємства (ритмічність, збалансованість), наявний досвід кредитування (кредитну історію), імовірність та умови фінансової підтримки антикризової програми підприємства (кредитоспроможність). Вагоме значення для створення належного інформаційного забезпечення діагностики мають різноманітні інтернет-джерела — портали та сайти, на яких розміщується змістовна інформація. Зовнішня інформація, як правило, є описовою (лише окремі параметри оцінюються кількісно вимірювальними показниками) та достатньо агрегованою (узагальненою). Однак її осмислення, аналіз та синтез дає змогу визначити загальний напрям розвитку ринкової ситуації, сучасний стан та подальші перспективи діяльності підприємства. На етапі діагностики, яка проводиться на стадії стабілізаційного антикризового управління, необхідно застосовувати бенчмаркінговий підхід. Технологія бенчмаркінгу об’єднує в єдину систему розроблення стратегії, галузевий аналіз і аналіз конкурентів. На основі результатів бенчмаркінгу розробляється антикризова стратегія фірми, тобто бенчмаркінг можна розглядати як один з найважливіших елементів механізму антикризового управління. Застосування бенчмаркінгу в антикризовому управлінні дозволяє визначити такі переваги методу: створення конкурентної переваги за рахунок використання постулату: «не копіюйте, а створюйте». Підприємству не слід копіювати підходи, прийняті іншими компаніями, бо вони можуть не відповідати її діловому середовищу, продукції, ринку або культурі; рішення і підходи мають бути спрямовані в майбутнє; об'єктом для еталонного зіставлення мають бути показники, що корелюють з ключовими чинниками успіху в конкурентній боротьбі; бенчмаркінг — це процес, що приносить користь, але він вимагає правильного застосування [12, с.144].
Результати економічної діагностики формуються на основі поглибленого попереднього, наступного і перспективного аналізу господарсько-фінансової діяльності підприємства та використовуються для прийняття програм (планів) подальшої діяльності підприємства. Проведення діагностики завершується формуванням загального висновку (звіту), в якому узагальнюються результати проведеної роботи: характер прояву кризових явищ та їхній
Вплив на діяльність підприємства; імовірність виникнення ситуації банкрутства та її часові параметри (очікуваний термін); ступінь кризи та її масштаби; причини та фактори, що зумовили виникнення кризових явищ та сприятимуть підприємству в подоланні кризи; прогноз стосовно розвитку зовнішнього оточення та ринкової ситуації, характер її впливу на проблеми та можливості підприємства; наявність передумов для виживання та подолання кризових явищ за рахунок мобілізації внутрішніх ресурсів, можливі негативні наслідки подальшого розвитку кризових явищ та процесів для економічних інтересів власників, кредиторів, працівників підприємства. Якісно проведена діагностика створює необхідне аналітичне підґрунтя для формування антикризової програми підприємства, визначення типу стратегії конкурентної боротьби, переліку раціональних антикризових заходів, а отже, є складовою частиною механізму запобігання загрозі банкротства і запорукою успішного розв’язання завдань з локалізації та переборення кризи. Викладена декомпозиція процесу діагностики дає можливість чітко структурувати процес дослідження, виокремити об’єкти окремих етапів діагностики та завдання, надати керівництву підприємства та іншим користувачам діагностики (власникам, інвесторам, санаторам, кредиторам) об'єктивну і повну інформацію для прийняття управлінських рішень та обґрунтування стратегії і тактики необхідних антикризових заходів, визначення короткострокових цілей, розподілу ресурсів, удосконалення організаційної структури системи управління та вибору політики дій. Проведене дослідження сутності діагностики банкрутства та її значення в системі антикризового управління дозволяє визначити діагностику банкрутства як ретроспективне, оперативне і перспективне дослідження господарської діяльності та процесу управління підприємством, спрямоване на виявлення параметрів кризового розвитку за допомогою реалізації комплексу дослідницьких процедур, виявлення слабких ланок і «вузьких місць». Діагностика є функцією і специфічною стадією антикризового управління, тому залежно від розмежування підвидів антикризового управління можна сформулювати цілі діагностики, а відносно масштабів і напрямів здійснюваних перетворень, а також доступної інформації про проблемні сфери діяльності доцільно проводити експрес-діагностику та фундаментальну (поглиблену або загальну) діагностику із застосуванням широкого спектра методик.
Розглядаючи сутнісні ознаки діагностики, можна констатувати, що: а) суб'єкт діагностики самостійно вибирає методи, засоби, інструменти, програму; б) діагностика кризового стану може використовувати не лише методи економічного аналізу, але також методи й інструменти маркетингу, формальної логіки, статистики, економіко-математичні методи, методи прогнозування, аудиту, конфліктології, психології і т. ін.; в) головне в діагностиці — це інтерпретація результатів аналізу, уточнення і конкретизація оцінок з метою формулювання проблеми, системної інтерпретації проблеми. Діагностика повинна спиратися як на традиційні принципи економічного аналізу (науковість, комплексність, системний підхід, об'єктивність і конкретність, дієвість, систематичність, оперативність, ефективність), так і на специфічні для неї принципи: міждисциплінарності (інтегративності), еластичності, формулювання проблеми, доказовості та відповідності. Цільова установка діагностики в превентивному антикризовому управлінні промисловим підприємством полягає в тому, що діагностика покликана своєчасно інформувати про переростання нормальних господарських ситуацій у проблемні, проблемних — у конфліктні, а також своєчасно націлювати менеджерів на усунення проблемних ситуацій.