Запрошуємо розробників корисного устаткування до співпраці

Діагностика просторових особливостей розвитку компонентів регіональної соціально-економічної системи як осередків інновацій

Складність діагностики просторових особливостей розвитку компонентів регіональної соціально-економічної системи як осе­редків інновацій визначається насамперед, її структурними та ієрархічними особливостями. У той самий час, з огляду на необ­хідність формування і реалізації ефективної регіональної іннова­ційної політики надзвичайно важливо знати, які осередки інно­вацій зможуть стати рушіями подальшого розвитку усієї регіона­льної системи. Для того щоб відповісти на це питання, важливо встановити, як зв’язки між структурою економіки регіону і його соціально-економічним зростанням впливають на темпи соціаль­но-економічного зростання країни загалом.

Як зазначають А. І. Соляник і Т. І. Приходько, дослідження зв'язків між структурою економіки країни та темпами її економі­чного зростання зайняли за останні десятиріччя значне місце в економічній теорії [8]. Наукові пошуки А. І. Соляника і Т. І. При-

Km.fem. sumdu. edu. ua

Ходька підтверджують, що країни, які спеціалізуються у сферах «високих технологій», мають більш високі темпи соціально - економічного зростання порівняно із країнами, які спеціалізують­ся в «низьких технологіях», які зумовлюють низькі темпи продук­тивності праці [8].

На нашу думку, цей висновок можна взяти за аналогію стосов­но соціально-економічного розвитку регіонів: впровадження інно­вацій у регіональні системи дадуть можливість забезпечити соці­ально-економічне зростання не тільки цих регіонів, але й країни в цілому.

Але при цьому виникає запитання, де в структурі регіональної системи шукати осередки, в яких інновації того чи іншого спря­мування та потужності дадуть найбільшу віддачу та стануть справжнім каталізатором соціально-економічного зростання регі­ону.

Відповідь на це запитання може дати діагностика просторових особливостей розвитку компонентів регіональної соціально- економічної системи. Для здійснення такої діагностики можна використати соціально-економічні моделі взаємодії людини з се­редовищем (табл. 3.1). Такі моделі запропоновані В. П. Письмаком у праці «Енергоімпульсна суть економічного базису суспільства (вступ у теорію енергоімпульсної взаємодії соціально-економічних моделей)» (2002) [17, с. 52-68]. На нашу думку, важливо те, що вони є енерго-хроно-хороло-ієрархічними.

Безумовно, наведені у табл. 3.1 соціально-економічні моделі взаємодії людини із середовищем є спрощеними, як і окремі еле­менти таких моделей. А, отже, здійснення повноцінної діагности­ки таких елементів у структурі названих моделей є справою не­простою.

Таблиця 3.1. Соціально'економічні моделі взаємодії людини з середовищем

Види

Моде­

Лей

Будова і сутність моделей

Очікувані соціально-економічні наслідки їх функ­ціонування

Виникнення можливих інновації

1

2

3

4

Перша

Складається з 2 елементів - людини і об'єкта природи та передбачає індивідуальну взаємодію людини із природою

Поява короткочасних структур у вигляді форм контактів людини з природою, які примушують природу реагувати на людину, змінюючи якість як природи, так і людини, та наростання концентра­ції цих структур у точках простору, де перебувала людина. При цьому людина - особливий елемент моделі, який здатний відобразити цю модель у свідомості у вигляді віртуальної моделі

Нагромадження інформаційних блоків та формування первинного інформаційного ресурсу, збагачен­ня віртуального світу як вогнища виникнення інновацій у вигляді виникнення стійких організаційних структур людина-природа

А

|_

І=г

Має 3 елементи - людину, об'єкт природи і найпростіше знаряддя праці

Людина - головний елемент, який організовує взаємодію всіх елементів, в результаті чого наро­джується нова, особлива інтегральна якість, яка займає частину простору. Середовище активно реагує на функціонування моделі, змінюючи свою якість в тих точках простору, де відбувається активна взаємодія елементів моделі

Інновації мають вигляд новоство - рених знарядь праці в результаті ментальної оцінки можливості їх застосування. Формування інфор­маційного ресурсу про технологічні можливості середовища, який є базою для інновацій у третій моделі

Третя

До 3 елементів додається соціаль­ний компонент (колективна взаємоу- згоджена дія багатьох людей) при споживанні виробленого всередині моделі

Взаємодія елементів моделі через механізми соціального (інформаційного) узгодження своїх дій. Збільшення техногенного навантаження на середовище

Інновації впроваджуються у вигляді нових технологій та у вигляді нової організації діяльності, де перевагу набирає суспільний компонент

Четверта

Наявність виробництв із множиною узгоджених процесів дії на об'єкти природи та потоків продукції, яка надходить за межі моделі, тобто вона вироблена для обміну

Ця модель включає три попередні і передбачає узгоджену багатоманітність різних дій певної множини людей, озброєних знаряддями праці, які забезпечують функціонування тих чи інших про­цесів. При цьому люди виступають вбудованими елементами ланцюгів виробничих процесів, без чого виробничі процесі здійснюватися не можуть (кочегар паровоза, робітник за станком). У цій моделі на одиницю простору припадає більша концентрація енергетичних ресурсів. Формуються стандарти діяльності та технічні нормативи. На­буває розвитку соціальна інфраструктура

Інновації впроваджуються у вироб­ництво знарядь праці, у організацію функціонування тих чи інших про­цесів, у організацію простору, в стандарти життєдіяльності

Продовження таблиці 3.1

1

2

3

4

П'ята

Наявність територіально - виробничих комплексів, об'єднуючих множину організованих виробництв у межах локального регіону, забез­печуючи як складний комплекс взаємодії людини з речовиною природи, так і функціонування скла­дної інфраструктури соціально - побутового призначення, що сприяє відтворенню робочої сили відповід­но до рівня своїх нужд

Ця модель складається з двох сфер: виробництва і соціально-побутової сфери. Між ними є людина, яка виступає ексцентриком як їх розвитку, так і конструкції цієї моделі. Енергоімпульси та інфор­маційні імпульси переходять із сфери в сферу, збільшуючи кожну з них і сферу моделі в цілому. Виробнича сфера існує для того, щоб вирішувати проблеми соціально-побутової сфери, а остання забезпечує розвиток виробничої сфери. їх єдність і протилежність при збалансованих відношеннях сприяє розвитку, а при деструктивних відношен­нях руйнують модель

Інновації впроваджуються у вироб­ництво, соціально-побутову сферу і в саму людину

Шоста

Соціально-економічні моделі дер­жав, де соціально-економічні моделі територіально-вироб-ничих компле­ксів поєднані зага-льною системою захисту та управління в яких вико­ристовується національна мова як основа інформаційної бази, сфор­мованої протягом тривалого істори­чного періоду, що забезпечує стійку взаємодію елементів моделі в обу­мовлених просторових межах, вико­ристовується власна грошова оди­ниця як інформаційний носій, який дозволяє оцінити обсяг виробництва матеріальних благ, їх обмін, розпо­діл та споживання структурами соціально-еконо-мічної моделі

Ця модель - конструкційна структура господарст­ва держави, яка об'єднує територіально - виробничі комплекси. На території держави відбу­вається обмін соціально-економічної моделі з природним середовищем об'ємами енергомаси. Відбувається постійне зростання інформаційного поля. Обмінна одиниця - валюта країни. Форму­вання регіональних соціально-економічних моде­лей

Інновації впроваджуються у органі­заційні структури виробництва, соціально-побутової сфери і в саму людину, а також в інформаційну сферу та у формування віртуальної реальності

Сьома

Мегамодель соціально-економічних зв'язків, що, глобалізуючись, фор­муються на сучасному етапі

Об'єднання попередніх моделей у мегамодель.

Інновації впроваджуються у органі­заційні процеси формування соціа­льно-економічних зв'язків на глоба­льному рівні

Джерело: графа 2-3 [17, с.52-68], графа 4 [розробка авторів]

Але у 2003 р. були розроблені «Методичні рекомендації щодо розроблення середньострокових пріоритетних напрямів іннова­ційної діяльності галузевого та регіонального рівня», які затвер­джені наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерс­тва промислової політики України, Міністерства фінансів Украї­ни, Національної академії наук України від 9 липня 2003 р. №442/279/180/298/449, які були покликані дати відповіді на пос­тавлені вище питання. Слід зазначити, що ці рекомендації були розроблені з метою забезпечення виконання статті 4 Закону Укра­їни «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» [12].

У цьому документі увага акцентується на тому, що розроблен­ня середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяль­ності галузевого рівня повинне здійснюватися на основі прове­дення аналізу стану науково-технічного та технологічного розви­тку галузі, її інноваційного потенціалу [12].

При цьому розроблення середньострокових пріоритетних на­прямів інноваційної діяльності галузевого та регіонального рівнів згідно з «Методичними рекомендаціями щодо розроблення серед - ньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності га­лузевого та регіонального рівня» має базуватися на принципах:

- цілісності та взаємної узгодженості, що передбачає форму­вання середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності галузевого та регіонального рівнів, узгоджених зі стра­тегічними та середньостроковими пріоритетними напрямами ін­новаційної діяльності загальнодержавного рівня, а також узго­джених між собою;

- випереджаючого розвитку, що означає розроблення серед - ньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності га­лузевого та регіонального рівнів на основі аналізу і прогнозуван­ня можливостей та перспектив розвитку галузі та регіону з вико­ристанням науково-обґрунтованих підходів, а також з урахуван­ням перспективних потреб економіки і соціальної сфери на основі середньострокових прогнозів економічного і соціального розвитку;

- відповідності, що полягає у розробленні та формуванні такої системи пріоритетів, яка б відповідала конкретним умовам техно­логічної реструктуризації галузевих (регіональних) виробництв та можливостям ресурсного забезпечення реалізації пріоритетних

Напрямів. Останнє включає фінансово_економічні, інтелектуаль­ні, матеріально-технічні ресурси;

- гласності, який полягає у забезпеченні обговорення на га­лузевому та регіональному рівнях відповідних середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, а затверджені середньострокові пріоритетні напрями інноваційної діяльності галузевого та регіонального рівнів мають бути доведені до суб’єктів інноваційної діяльності у галузі та в регіоні як орієнтири для розроблення ними власних планів, програм та проектів [l2].

У «Методичних рекомендаціях щодо розроблення середньост­рокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності галузево­го та регіонального рівня» відмічалося, що розроблення середньо - строкових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності галузе­вого та регіонального рівнів повинно здійснюватися в розрізі та­ких етапів [l2]:

1. Аналіз стану науково-технічного та технологічного розвитку галузі.

2. Аналіз інноваційного потенціалу галузі.

3. Аналіз виконання інноваційних проектів, що реалізуються в даній галузі.

4. Проведення маркетингових досліджень середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності галузевого рівня.

5. Формування середньострокових пріоритетних напрямів ін­новаційної діяльності галузевого рівня.

Як бачимо за назвами етапів, акцент при розробленні серед­ньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності га­лузевого та регіонального рівнів робиться на здійсненні аналізу галузі. Це означає, що в контексті згаданої методики в тіні зали­шилися такі важливі методи, як соціологічні, експертних оцінок, нормативні, техніко_економічних розрахунків та інші.

У «Методичних рекомендаціях щодо розроблення середньост­рокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності галузево­го та регіонального рівня» окреслені показники та інформаційна база, якими треба оперувати при здійсненні поставлених завдань. Так, основними джерелами інформації для визначення техніко - економічних показників щодо оцінки тенденцій розвитку галузі за кожним видом економічної діяльності можуть бути статистичні форми звітності Держкомстату та відомча планова та звітна інфо­рмація, матеріали вітчизняних та міжнародних виставок, ярма­рок промисловості і науково-технічної діяльності [l2].

При цьому наголошується, що обов’язковим джерелом інфор­мації повинні стати матеріали — результати проведення маркети­нгових досліджень ринку продукції за кожним видом економічної діяльності галузі, а за необхідності можна використовувати інші джерела інформації [l2].

Хоча «Методичними рекомендаціями щодо розроблення серед- ньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності га­лузевого та регіонального рівня» й передбачається здійснювати аналіз виконання інноваційних проектів, що реалізуються в даній галузі, за допомогою оцінки їх ефективності (науково-технічної, економічної, соціальної), конкретних методів визначення точок вкладання інновацій у визначених галузях у згаданому докумен­ті так і не було запропоновано.

Вважаємо гальмом для впровадження галузевих інновацій створення робочої комісії (робочої групи), до складу якої рекомен­дується згаданими Методичними рекомендаціями включати кері­вників та спеціалістів відповідних структурних підрозділів центрального органу виконавчої влади, представників галузевого сектору науки (галузевих науково-дослідних, дослідно- конструкторських, проектних організацій, тощо), провідних спеці­алістів галузі, а також представників фахових вищих навчальних закладів, які здійснюють підготовку (перепідготовку) спеціалістів для галузі та з участю представників громадських професійних об’єднань у галузі (асоціацій, союзів, тощо) [3]. Адже робоча група у запропонованому Методичними рекомендаціями складі буде просто непрацездатною. На нашу думку, пропозиції щодо іннова­цій та їх впровадження в середовище конкретної галузі повинні розроблятися спеціалістами у цій галузі (фахівцями та науковця­ми), які добре знайомі з діючими нормативними показниками ро­звитку галузі та існуючим в Україні нормативно-правовим полем.

Але чи не найбільшим недоліком, на нашу думку, є те, що га­лузеві інновації ніяк не ув’язуються з територією, а точніше з роз­міщенням у просторі. Навіть сценарний метод, який пропонується застосовувати в таких випадках, ігнорує необхідність урахування особливостей розміщення галузевих інновацій у просторі. Про це свідчить те, що згідно з «Методичними рекомендаціями щодо роз­роблення середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності галузевого та регіонального рівня» побудова сценарію розвитку галузі може бути зведена до таких етапів: аналізу стану галузі на основі техніко-економічного обґрунтування; аналізу по-

Тенційних напрямів зміни стану в галузі у декількох варіантах (залежно від вибору тих чи інших попередньо сформованих сере­дньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності) [12].

Таким чином, очевидно, що в наш час необхідно переглянути «Методичні рекомендації щодо розроблення середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності галузевого та ре­гіонального рівня» з метою підвищення ефективності прийнятих рішень щодо розміщення галузевих інновацій.

Так, дуже важливо враховувати галузеву структуру економіки, від якої залежать можливості для використання переваг техноло­гічного прогресу в тій чи іншій галузі [l, с.696]. Певною мірою це на основі урахування зарубіжного досвіду обґрунтовано в окремих сучасних наукових дослідженнях. Зокрема, в роботі [8, с.697] об­ґрунтовується необхідність подолання сировинної спрямованості економіки та збільшення виробництва високотехнологічної про­дукції, що вимагає вирішення в Україні таких першочергових пи­тань:

- перетворення національного багатства, отриманого від екс­плуатації сировинних ресурсів, в інвестиції, які будуть сприяти створенню економіки, що базується на знаннях;

- комерціалізація науково-дослідного потенціалу країни та використання наукових та технологічних ресурсів для створення сучасної вітчизняної наукоємної економіки;

- розвиток зв'язків між малими та середніми наукоємними підприємствами, з одного боку, та великими національними та міжнародними фірмами - з іншого;

- покращання підприємницького клімату. Без зрушень у цій сфері, включаючи, зокрема, проведення заходів, спрямованих на спрощення процедур входження на ринок нових фірм у сфері ви­соких технологій, важко вирішувати основні завдання побудови інноваційної економіки [8].

Важливість розв’язання цих питань підтверджується тим, що за інтегральним індексом інноваційності економіки, розрахова­ним у 2002р. для l00 країн світу, Україна в процесі побудови ін­новаційної економіки поступається не тільки розвиненим краї­нам, але й багатьом країнам, що розвиваються, та країнам із пе­рехідною економікою [8].

Але «Методичні рекомендації щодо розроблення середньостро- кових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності галузевого

Та регіонального рівня» надзвичайно важливо переглянути крізь призму теорій і концепцій регіональної економіки. Так, варто по - новому подивитися на теорію Альфреда Вебера, який досліджував залежність розвитку промисловості від близькості до джерел си­ровини, транспортних магістралей та робочої сили, на закон Рей - лі, який використовувався для визначення оптимального розта­шування виробників споживчих товарів, на теорію просторових взаємозв'язків та ін.

Особливу увагу необхідно приділити осучасненню застосуван­ня моделі гравітації при вивченні просторових взаємодій окремих підприємств тієї чи іншої галузі. Така робота здійснюється на різ­них рівнях. Наприклад, як зазначалося у засобах масової інфор­мації та міжнародній інформаційній системі Інтернет, 28 лютого 2008 року Лабораторія законодавчих ініціатив у межах програми Української школи політичних студій та Консалтингова компанія «ФІСКО Інформ» розпочали серію тематичних вечорів «Публічні фінанси: дегустація ідей». Перший захід було присвячено темі «Просторовий аналіз даних та геоінформаційні системи в бюдже­тній політиці (на прикладі фінансування соціальних послуг)».

В Україні почали виникати такі інноваційні структури, як на­укові парки, які багато зробили для впровадження інновацій у ті чи інші галузі економіки. Для прикладу можна назвати Науко­вий парк «Київська політехніка», який заснований за участю Державного агентства України з інвестицій та інновацій і Націо­нального технічного університету України «Київський політехні­чний інститут» і відкритий у травні 2007 року Президентом України.

Підсумовуючи, зазначимо, що в Україні вкрай важливо розро­бити методичні рекомендації щодо виявлення джерел можливої інноваційної діяльності в межах кожної галузі економіки зокрема.

Додати коментар

Реквізити Майстерні своєї справи

Адреса і телефони:

Україна, Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Куколівське шосе 5/1А,
тел./факс +38 (05235) 7 41 13,
+380 (68) 408 39 56 — будівельне обладнання, шлакоблочні вібропреси
+380 (50) 984 5 684 — будівельне обладнання, шлакоблочні вібропреси
+380 (67) 561 22 71 — решта обладнання
ICQ: 491675177
e-mail: msd@inbox.ru