Діяльність спільних підприємств в Україні

Україна як незалежна держава, що продекларувала і здійснює курс ринкових перетворень, має невеликий досвід здійснення спільного підприємництва. За 1991-1995 роки створено понад 3 тисячі спільних підприємств. Частка українських партнерів у статутному фонді коливалась від 40 до 90% і в середньому дорівнювала 57%.

У створенні спільних підприємств на території України взяли участь майже 40 країн світу. Найбільш активні (за кількостю створених підприємств) – США, Німеччина, Швейцарія, Австрія, Польща, Угорщина, Болгарія, Італія, Канада.

Тенденції розвитку спільного підприємництва в Україні:

- висока динаміка створення, розширення масштабів, видів і сфер діяльності;

- створення на двосторонній основі, здійснення виробничої діяльності;

- орієнтація на продукування видів продукції, якими світовий ринок насичений (комп‘ютерна техніка, офісні меблі);

- обережність іноземних партнерів щодо участі у великих проектах (обробна промисловість), зумовлена відсутністю надійних гарантій правового захисту, стратегією виходу на малознайомий ринок;

- активна участь у формуванні малих зарубіжних фірм, зорієнтованих на швидку віддачу невеликих інвестицій або комерційну вигоду від разових операцій;

- зосередження у науково-виробничих і промислових центрах України, зокрема Києві, Київській, Львівській, Донецькій і Одеській областях.

Проблеми функціонування малих спільних підприємств:

- участь іноземних партнерів у структурній перебудові економіки України є односторонньою, зумовлена заінтересованістю у місцевій сировині, металі та продуктах первинної переробки;

- масштабне технологічне переоснащення виробництва ускладнюється завдяки внутрішній орієнтації інвестиційної політики іноземних фірм як каналу доступу до науково-технічного потенціалу українських суб‘єктів господарювання;

- обмеження участі у прискореній диверсифікації виробництва господарських утворень;

- порушення політичної стабільності;

- відсутність і недосконалість законодавчих актів;

- слабка гнучкість організаційних структур;

- консерватизм в оцінці пропозицій, багатоступінчатість і повільність прийняття рішень;

- деформоване і з порушенням ринкових принципів ціноутворення;

- нерозвинутість внутрішньонаціональної інфраструктури;

- неактивне входження України у міжнародні політичні та економічні структури;

- недостатня конвертованість валюти;

- жорстка система забезпечення матеріально-технічними і фінансовими ресурсами;

- відсутність системи реальних економічних стимулів;

- інерційність економічного мислення та брак досвіду;

- мовно-культурологічні перешкоди.

Діяльність спільних підприємств в Україні регулюється законами “Про підприємства в Україні”, “Про зовнішньоекономічну діяльність”, “Про режим іноземного інвестування” та ін. окремими постановами Кабміну, нормативними актами Національного банку, Мінфіну, Мінзовнішніх зв‘язків, Державної податкової адміністрації.

Таким чином, головною метою створення спільного підприємства в нашій країні є широке залучення прогресивних іноземних технологій, додаткових матеріальних і фінансових ресурсів, управлінського досвіду, розвитку експортної бази країни і скорочення нераціонального імпорту. Розвиток спільних підприємств справляє позитивний вплив на макрорівень економіки, і на задоволення потреб населення України в певних видах промислової продукції, сировинних товарах і продуктах.