ЕФЕКТИВНІСТЬ КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

Зупинимось більш детально на показниках ефективної кредит­ної діяльності за результатами реалізації механізму банківського маркетингу.

Згідно з концепцією банківського маркетингу, розвиток кре­дитних відносин населення з банками — це питання не тільки економічне, а і політичне та соціальне. Крім необхідності еконо­мічної і політичної стабілізації, розробки кредитної політики у взаємовідносинах із населенням, потрібні модернізація форм і методів кредитування, удосконалення процентної політики, умов надання і погашення кредитів, використання досвіду зару­біжних країн із ринковою економікою.

Кредитною політикою банків передбачене розширення видів кредитування населення, приділяється значна увага споживчому та іпотечному кредитуванню як основним формам кредитних від­носин з індивідуальним клієнтом. Ці види кредитування широко використовуються західними банками і дозволяють отримувати більше половини доходів загалом.

Одним із ефективних для банку видів кредитування є аваль - ний кредит, який надає можливість отримувати доходи без вико­ристання власних коштів. Для клієнта це вигідно через з низьку процентну ставку за кредитом.

Крім того, позитивним для розвитку кредитування індивідуаль­ного позичальника є:

— введення цільових житлово-будівельних вкладів і надання на цій основі першочергового права на одержання інвестиційного кредиту власникам таких вкладів;

— проведення маркетингових досліджень банків із метою ви­явлення у населення потреб у нових видах кредитування;

— підвищення рівня інформованості приватних клієнтів про нові види банківських послуг;

— максимальне врахування інтересів клієнтів, індивідуальний підхід при кредитуванні.

Розробка та реалізація кредитної політики банку пов’язана

З процесами планування, регулювання, контролю, раціональної організації відносини з клієнтами щодо зворотного руху грошо­вих коштів. Опрацьовуючи заходи кредитної політики, важливо враховувати не лише «чисто кредитні» показники, а і поточний стан банку загалом і перспективи його розвитку.

Західний досвід останніх років засвідчує доцільність запрова­дження основних положень концепції планування стабільного оптимального (чи раціонального) зростання вартості (ціннос­ті) банку в процесі реалізації кредитної політики та оцінки її ефек­тивності. Ця концепція передбачає необхідність розробки програ­ми зростання активів банку з урахуванням таких факторів:

— здатності банку наростити капітал з погляду підвищення рентабельності активів (ROA);

— дивідендної політики банку;

— прибутку на акціонерний капітал (ROE);

— фінансового ризику, що є прийнятним (допустимим) для акціонерів;

— СПРЕДу (маржі) прибутку.

Здатність банку наростити капітал з погляду підвищення рентабельності активів (ROA) визначається як прибуток на оди­ницю активів:

ROA =

ASS

Де EAR — чистий прибуток;

ASS — активи банку.

Рівень дивідендів має бути оптимальним з погляду ринкових умов, тобто не вищим і не нижчим, ніж у конкурентів. Для оці­нювання дивідендної політики використовують коефіцієнт спла­ти дивідендів (DPR):

D

DPR =--------- ,

EAR

Де d— загальна сума (обсяг) дивідендів;

EAR — чистий прибуток.

Прибуток на акціонерний капітал (ROE) визначається за формулою:

ROE = ^,

EQU

Де EQU— акціонерний капітал.

Для оцінки фінансового ризику, що є прийнятним (допус­тимим) для акціонерів, встановлюють запланований рівень фі­нансового важеля (лівериджу) Lf— ліверидж-фактор:

EQU

Де ASS — активи банку;

EQU— акціонерний капітал.

СПРЕД (маржа) прибутку — SPREAD (від англ. spread — роз­мах) — розрив між депозитною і кредитною ставками, а також кількістю вилучених і кредитованих коштів:

SPREAD = ■ МС ЕХР

EARxASS ЕХР х LIA

Де INC — відсоткові доходи;

EAR х ASS — дохідні активи;

ЕХР — відсоткові видатки;

ЕХР х LIA — пасиви, за якими сплачуються відсотки.

Наведені показники характеризують ефективність кредитної політики і деякі інші аспекти діяльності комерційного банку. Так, наприклад, ROA є показником ефективності роботи менеджерів банку, оскільки дає можливість робити висновки стосовно того, справляються вони із завданням отримання чистого прибутку з активів банку. Показник ROE — вимірювач дохідності банку, йо­го значення, насамперед, цікавить акціонерів.

За допомогою показника SPREAD можна оцінити, наскільки успішно банк виконує функцію посередника між вкладниками і позичальниками та наскільки гострою є конкуренція на ринку банківських продуктів і послуг.

Поряд із поточною кредитною політикою банки зобов’язані розробляти перспективні, стратегічні напрямки розвитку. З цією метою доцільно використовувати концепцію планування (про­гнозування) стабільного оптимального зростання банку. Тобто необхідно визначити раціональну міру максимально допустимого зростання активів банку при заданій мірі фінансування (G), не порушуючи раціонального значення ліверидж-фактору та коефі­цієнта сплати дивідендів:

G = ROEx(-DPR)

Наведену формулу використовують, зокрема, для того, щоб визначитися щодо можливостей раціонального зростання банку на базі зростання обсягів його активів як основи кредитної полі­тики. Цей показник слід аналізувати також у динаміці. Необхідно виявити тренд і контролювати можливі відхилення, проводячи аналіз міри ефективності реалізації схваленої кредитної політики. Доцільно здійснювати контроль за ризиком як мірою цих (мож­ливих) відхилень.

Для довгострокового планування використовується модифіко­вана формула для визначення G:

ROEx(l-DPR)

~ l-ROEx(l-DPR)

Наведемо приклад використання розглянутої системи показ­ників ефективності кредитної політики за даними звітності умов­ного банку АКБ «X».

У таблиці 11.5 наведені вхідні дані для розрахунків за два роки.

Визначимо R О А:

На 1-й рік: ROA = 301,7/174650 = 0,00172;

На 2-й рік: ROA = 647/151580 = 0,004268.

Тобто здатність АКБ «X» наростити капітал з погляду підви­щення рентабельності активів збільшилась.

Визначимо DRP:

На 1-й рік: DRP = 1,742/301,7 = 0,006; на 2-й рік: DRP = 5,823/647 = 0,009.

Визначимо ROE:

На 1-й рік: ROE = 301,7/17420 = 0,017; на 2-й рік: ROE = 647/17420 = 0,037.

Таблиця 11.5. Вхідні дані для розрахунку показників ефективності кредитної політики АКБ «Х»(тис. грн.) Показник Визначник 1-й рік 2-й рік Чистий прибуток EAR 301,7 647,0 Активи банку ASS 174650,0 151580,0 Загальний обсяг дивідендів D 1,7 5,8 Акціонерний капітал EQU 17420,0 17420,0 Відсоткові доходи INC 10474,0 11948,0 Дохідні активи EARxASS 78343,0 90030,0 Відсоткові видатки EXP 10368,0 10665,0 Пасиви, за якими сплачуються відсотки EXP x LIA 132127,0 131180,0

Внаслідок збільшення чистого прибутку АКБ «X», прибуток на акціонерний капітал також збільшився з 0,017 до 0,037.

Визначимо Lf. Запланований рівень фінансового лівериджу становить:

На 1-й рік: Lf= 174650/17420 = 10,0258; на 2-й рік: Lf= 151580/17420 = 8,7015.

Визначимо SPREAD:

На 1-й рік: SPREAD = 10474/78343 - 10368/132127 = 0,055; на 2-й рік: SPREAD = 11948/80030 - 10665/131180 = 0,068. Маржа прибутку АКБ «X» становила у 1-му році 0,055 і за рік збільшилась до 0,068.

Визначимо раціональну міру максимально допустимого зрос­тання активів банку:

На 1-й рік: Gi = 0,017х(1 - 0,006) = 0,0168; на 2-й рік: G2 = 0,037х(1 - 0,009) = 0,0367.

Отже, розрахований показник має тенденцію до збільшення, оскільки така тенденція спостерігається щодо показника прибут­ковості акціонерного капіталу банку та коефіцієнта сплати диві­дендів.

У довгостроковій перспективі показник С дещо модифікуєть­ся і становитиме:

Сі = [0,017х(1 - 0,006)] / [1 - 0,017х(1 - 0,006)] = 0,017;

Є2 = [0,037х(1 - 0,009)] / [1 - 0,037х(1 - 0,009)] = 0,0368.

У таблиці 11.6 подані розраховані показники ефективності кредитної політики АКБ «X».

Таблиця 11.6. Показники ефективності кредитної політики АКБ «X» Показник Визначник 1-й рік 2-й рік Відхилення Рентабельність активів ROA 0,00172 0,00427 0,00255 Коефіцієнт сплати дивідендів DPR 0,00600 0,00900 0,00300 Рентабельність акціонерного капіталу ROE 0,01700 0,03700 0,02000 Фінансовий ліверидж Lf 10,02600 8,07000 - 1,32600 Маржа прибутку SPREAD 0,05500 0,06800 0,01300

Відповідно до наведених у таблиці 11.6 показників, ефектив­ність кредитної політики АКБ «X» висока.

Показником ефективності кредитної політики, відповідно до механізму банківського маркетингу, є обсяг ефективних (допус­тимих) ресурсів, які можуть бути спрямовані на кредитні вкла­дення. Допустимий обсяг ефективних кредитних вкладень комерційного банку визначається обсягом власних і залучених коштів. Але, відповідно до принципів регулювання діяльності банків, вся сума цих коштів не може бути використана для кре­дитування. Для визначення обсягу ефективних кредитних ресур­сів, які доцільно спрямувати на здійснення кредитних операцій, доцільно скористатися формулою:

КРе = СФ + ВК + (1 - НР) х (Д + ЗР + ЗК) - ЛА - НРзб х СФзб,

Де КРе — ефективні кредитні ресурси;

СФ — статутний фонд;

ВК — іНшІ власні кошти банку, що мають грошову форму;

НР — встановлений норматив резервування коштів на корра - хунку комерційного банку;

Д — депозити;

ЗР — залишки на розрахункових та інших рахунках клієнтів банку;

ЗК — інші залучені кошти;

ЛА — ліквідні активи;

НРзб — норматив резервування коштів на коррахунку фактич­но сформованого страхового фонду на покриття можливих збит­ків за кредитними угодами комерційного банку;

СФзб — фактично сформований страховий фонд на покриття можливих збитків за кредитними угодами.

При цьому має виконуватися таке співвідношення:

ВР = КРе - КРФ,

Де ВР — обсяг вільних ресурсів;

КРф — фактичні кредитні ресурси банку.

Обсяг ефективних кредитних вкладень визначається як різниця між загальною сумою пасивів балансу банку за мінусом вкладень в активи, що не можуть бути вивільнені та спрямовані на кредитні вкладення, а також залишків залучених коштів, що спрямовуються в обов’язкове резервування залучених коштів, за мінусом коштів, які доцільно розмістити в ліквідні активи, що, своєю чергою, уне­можливлює використання їх для надання позик.

Слід зазначити, що основними чинниками, які визначають ефе­ктивність кредитної політики комерційного банку, є зростання йо­го ринкової вартості (цінності) з урахуванням невизначеності та конфліктності зумовленого ними ризику. Опрацьовуючи кредитну політику, необхідно враховувати вплив різних видів ризику, а са­ме: кредитного ризику, ризику депозитних операцій, відсоткового, валютного, ризику незбалансованої ліквідності. Ці види ризику є взаємопов’язаними: висока міра відсоткового ризику (несподівана зміна відсоткових ставок) і обумовлена цим фінансова нестабіль­ність суб’єктів господарювання може спровокувати висока міру кредитного ризику (значну ймовірність неповернення кредитів) та ризик ліквідності (брак у банку необхідних коштів для виконання своїх зобов’язань).

Співвідношення між критеріями мінімізації ризику та макси - мізації доходу (якими керується керівництво та менеджери банку в своїх діях та намірах) може бути охарактеризоване як конфліктне та виражене таким правилом: «більший обсяг прибутку — більша міра ризику». Тобто в процесі управління банківською діяльністю
та, зокрема, банківськими активами, виникають досить складні за­вдання щодо пошуку компромісних (парето-оптимальних) рішень. У контексті математичного підходу, такі завдання належать до кла­су багатокритеріальних і є досить складними.

Розглянута система показників ефективності кредитної полі­тики призначена оптимізувати дії керівництва комерційного бан­ку в процесі реалізації механізму банківського маркетингу.