Економічна основа спільного підприємництва

Проголошення незалежності України породило докорінні зміни у взаєминах з зарубіжними країнами. Формування ринкової системи господарювання пов‘язано зі світовою економікою, процесами інтернаціоналізації господарської діяльності, здійснюваної на рівні інституціональних органів управління та окремих фірм з різними формами власності.

Спільне підприємництво є формою міжнародного економічного співробітництва з поєднанням зусиль різнонаціональних партнерів стосовно інвестування, управління, виробництва продукції (надання послуг, торгівлі тощо), розподілу доходів і ризиків.

Економічною основою виникнення спільних підприємств є транснаціоналізація виробництва та обігу, глобалізація господарських процесів, які забезпечують залучення країн в систему міжнародного поділу праці, поглиблюють процес взаємозалежності.

CПільне підприємництвО є формою інтернаціоналізації виробництва та обігу, забезпечує становлення міжнародних форм виробництва шляхом об‘єднання в єдиному виробничому процесі факторів: робочої сили, засобів виробництва, матеріальних ресурсів. На продуктивні сили спільного підприємства впливають науково-технічна революція, внутрішні та міжнародні економічні відносини.

Спільне підприємництво виступає як специфічний суб‘єкт міжнародного бізнесу, спосіб виходу на зарубіжний ринок, різновид іноземного інвестування, одна з форм господарювання для країн з економікою, що активно трансформуються на ринкових засадах.

Потреба у спільному підприємництві виникла давно. У колишньому СРСР перший досвід створення та діяльності спільних підприємств відноситься до часів НЕПу. В 20-ті роки створювались змішані товариства за участю німецького, англійського, голандського капіталу та інших. Всього в довоєнний час функціонувало близько 40 змішаних товариств за участю СРСР. Напрямками їх діяльності були: продаж металобрухту, лісу, інших сировинних ресурсів. Іншим типом змішаних підприємств були радянсько-монгольські, створені в 20-30 роках, які діяли на акціонерних засадах. На такій основі створювались і діяли “Монголвовна”, “Радмонголметал”, “Монголбанк”, “Монголнафта” та інші.

Різновидом спільних підприємств за участю колишнього СРСР були підприємства, які виникли в повоєнний час в більшості країн Східної Європи. Вони створювались на базі підприємств, що були в період другої Світової війни власністю німецьких промисловців, розвивались за їх участю. Найбільшого розвитку досягали радянсько-румунські та радянсько-угорські акціонерні товариства. Крім того, аналогічні підприємства діяли в Болгарії та в колишній НДР.

В середині 50-х років, спільні підприємства перейшли у повну власність країн Східної Європи. З того часу СРСР не приймав участі у створенні спільних підприємств, а така форма організації економіки перейшла до розряду неприйнятих існувавшому державному устрою.

Розвиваючись у результаті взаємодії продуктивних сил і економічних відносин, механізм спільного підприємництва формується під значним впливом форм власності на засоби виробництва. Головна функція механізму спільного підприємництва зводиться до забезпечення взаємодії продуктивних сил і суспільних економічних форм розвитку і проявляється на чотирьох структурних рівнях:

Мегарівень – рівень міжнародного співтовариства, що проявляється в системі в Оргінізації Об‘єднаних Націй та її економічних та юридичних інститутів, формуються загальні положення і підходи, що характеризують суть і зміст спільного підприємництва як форми міжнародних економічних відносин.

Метарівень – Регіональний і міждержавний рівень, на якому загальні положення адаптуються стосовно особливостей регіонального та міждержавного співробітництва.

Макрорівень – економіка окремої країни, у якій формується механізм спільного підприємництва.

Мікрорівень – економіка підприємства, на рівні якого реалізується сукупність організаційно-економічних і правових норм, напрацьованих на рівнях міжнародного економічного спілкування.

Вирішальний вплив на формування і функціонування спільного підприємництва справляє взаємодія двох підсистем макро і мікрорівня. Мотиваційний механізм виникнення спільного підприємництва формується на макрорівні (через стратегічну орієнтацію країн) і мікрорівні (мотивація партнерів). Сукупність організаційно-економічних і правових норм макрорівня становить зовнішнє середовище, якісні і кількісні характеристики, якого визначають ступінь реалізації механізму спільного підприємництва мікрорівня.

Система взаємостосунків мікрорівня включає економічні, вартісні (грошово-товарні) інструменти, правові норми, інституційні структури, шо формують спосіб функціонування та ступінь господарської свободи спільного підприємництва.

Мотиви, що спонукають іноземну фірму створювати спільне підприємство на території іншої країни:

- - придбання виробничої бази та джерел сировини (дешева робоча сила);

- - розширення каналів торгівлі, виробничих потужностей, ефективності маркетингу;

- - зниження питомих інвестиційних ресурсів і підприємницького ризику при створенні і використанні нових потужностей;

- - реалізація переваг меншої вартості факторів виробництва, збереження ресурсів;

- - можливість уникнення сезонної нестабільності виробництва і пристосування до процесу скорочення життєвого циклу продукції;

- - проникнення і закріплення на новий територіальний ринок, набуття управлінського досвіду;

- обхід тарифних зборів і нетарифних протекціонісських бар‘єрів;

- одержання переваг в оподаткуванні (перевод одержаного прибутку за межі країни.

Мотиви, що спонукають підприємства, що залучають капітал, до створення спільного підприємництва:

- - скорочення обсягу капітальних вкладень і ризику при створенні нових потужностей;

- доступ до новітніх технологій і методів управління;

- використання збутової мережі партнера і відомих у світі торгових марок;

- мобілізація додаткових фінансових ресурсів;

- диверсифікація виробництва, вступ у нову сферу діяльності;

- зниження витрат на науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки;

- вирішення проблеми навчання національних кадрів;

- отримання фінансового зиску у порівнянні з імпортом товарів та іноземними ссудами;

- стимулювання конкуренції і пов‘язаних з нею позитивних явищ (підрив позицій місцевих монополій, підвищення якості імпортозамінної продукції та зниження цін );

- нарощення експортного надходження у вигляді податку на прибутки.

Співвласники зацікавлені в досягненні високих результатів, від цього залежить розмір прибутку, який отримує кожний партнер (пропорційно до вкладеного капіталу).

Спільні підприємства характеризуються трьома ознаками: спільним майном, управлінням та розподілом прибутку та ризику.

Таким чином, спільне підприємництво - форма співробітництва партнерів, які об‘єднують капітал для здійснення спільної виробничої діяльності, управління і розподілу прибутків пропорційно вкладеному капіталу.