ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ СПІЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА ЦІЛІ ЇХ СТВОРЕННЯ

На сучасному етапі розвитку з усіх видів спільного підприємниц­тва основним джерелом надходження іноземних інвестицій в нашій країні виступають спільні підприємства. Створення сприятливого ін­вестиційного клімату в державі, галузі, регіоні або в окремому під­приємстві пов’язане з чітким регулюванням інвестиційної діяльності.

У міжнародній економічній теорії спільні підприємства виділя­ють як один із найбільш розвинутих видів спільної підприємницької діяльності, характерними особливостями якого є: наявність згоди про довготермінові цілі співробітництва; об’ єднання сторонами активів; оцінка об’єднаних активів як капіталовкладень обох сторін; реалізація погоджених завдань через самостійні органи управління, незалежні від органів управління сторін; участь обох сторін у прибутках та збит­ках відповідно до вкладеного капіталу.

Залучення в широких масштабах іноземних інвестицій в україн­ську економіку переслідує довготривалі стратегічні цілі створення ци­вілізованого, соціально орієнтованого суспільства, що характеризу­ється високою якістю життя населення, основою якого є економіка, що передбачає не тільки спільне ефективне функціонування різних форм власності, але й інтернаціоналізацію ринку товарів, робочої сили і капіталу.

Отже, однією з форм міжнародного співробітництва є спільні підприємства з участю іноземного капіталу. Вони стали результатом та головною рисою процесу інтернаціоналізації виробництва, а також конкретним господарським механізмом поєднання капіталів та еконо­мічних інтересів, що мають різні природу та походження.

Спільні підприємства - це підприємства, які базуються на спіль­ному капіталі суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, на спільному управлінні та спіль­ному розподілі результатів і ризиків.

Підприємство, в статутному фонді якого не менше як десять від­сотків становить іноземна інвестиція, визнається підприємством з іно­земними інвестиціями. Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.

У режимі іноземного інвестування виділяють дві основні складо­ві: іноземні інвестори та іноземні інвестиції.

До іноземних інвесторів належать:

• юридичні особи, створені відповідно до законодавства, іншого, ніж Законодавство України;____________________________________________________________

• фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на тери­торії України;

• іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;

• інші іноземні суб’єкти інвестиційної діяльності, які визначаються чинним законодавством України.

Усі види цінностей, що вкладаються безпосередньо іноземними інвесторами в об’ єкти інвестиційної діяльності згідно з чинним зако­нодавством України, називаються іноземними інвестиціями. Відпові­дно до законодавства України іноземні інвестори мають право здійс­нювати інвестиції на території України у вигляді:

• конвертованої валюти;

• валюти України;

• рухомого і нерухомого майна;

• акцій, облігацій, інших цінних паперів;

• грошових вимог та права вимоги про виконання договірних зо­бов’язань;

• прав інтелектуальної власності;

• прав на здійснення господарської діяльності.

Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції в таких формах:

• часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з украї­нськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки у діючих підприємствах;

• створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесто­рам;

• придбання прямо не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна;

• придбання самостійно або за участі українських юридичних і фізи­чних осіб прав користування землею та концесій на використання природних ресурсів території України;

• придбання інших майнових прав;

• в інших формах, зокрема на підставі угод із суб’єктами господарсь­кої діяльності України, які прямо та виключно не заборонені зако­нами України.

Вітчизняне законодавство містить велику кількість декларатив­них норм щодо гарантії захисту з боку держави іноземних інвестицій. Зокрема встановлюються такі гарантії для іноземних інвесторів:

• застосування державних гарантій захисту іноземних інвестицій у разі зміни законодавства про іноземні інвестиції;

• гарантії щодо примусового вилучення, а також від незаконних дій органів влади та їх посадових осіб;

• компенсація і відшкодування збитків іноземним інвесторам;

• гарантії у разі припинення інвестиційної діяльності;

• гарантії переказу прибутків та використання доходів від іноземних інвестицій;

• інші гарантії здійснення інвестиційної діяльності.

Спільні підприємства можуть формуватися у сфері виробництва окремих видів продукції, її реалізації, здійснення науково-технічних і техніко-економічних консультацій, сервісного обслуговування вироб­ництва тощо. Основні цілі вітчизняних та іноземних партнерів при створенні спільного підприємства наведені в табл. 4.2.

На сучасному етапі розвитку в нашій країні основним джерелом надходження іноземних інвестицій є спільні підприємства.

Таблиця 4.2 Основні цілі вітчизняних та іноземних партнерів при створенні спільного підприємства Вітчизняний партнер Іноземний партнер Залучення додаткових матеріальних, фінансових та інших ресурсів Розподіл ризику, особливо при створенні спільного підприємства з виробництва нової продукції, збут якої не гарантований Більш повне насичення внутрішнього ринку якісними продуктами Зниження витрат на створення нових потужностей і собівартості продукції, що виробляється, за рахунок низької внутрішньої вартості сировини, матеріалів та робочої сили Залучення передової закордонної технології та досвіду управління, прискорення науково-технічного прогресу залученням найновіших технічних знань Концентрація виробництва на відповідальних та технологічно складних напрямах за рахунок переміщення найбільш трудомістких та матеріаломістких виробництв за кордон Становлення ринкових, конкурентних відносин Опанування новим ринком та надбання комерційного досвіду роботи на ньому Одержання ефекту переваг ринкової економіки Підвищення ефективності системи збуту, що досягається за рахунок зниження конкуренції, погодження виробничої та комерційної діяльності, квотування продукції Розвиток міжнародної кооперації та спеціалізації виробництва, а також експортної бази Диверсифікація сфери діяльності