ЕВОЛЮЦІЯ КОНКУРЕНЦІЇ В БАНКІВСЬКІЙ СФЕРІ

Ознаки конкурентного поводження зустрічаються в діяльності банків середньовіччя. Однак розглядати реальну банківську кон­куренцію до другої половини XIX століття недоцільно, що обу­мовлюється ненасиченістю ринку банківських продуктів і послуг.

Нерозвиненість банківської конкуренції була пов’язана зі спе­цифічною підприємницькою етикою банкірів, відповідно до якої банківська справа сприймалася як щось принципово відмінне від звичайної комерції. У британських банківських колах вважалося нечесним переманювати клієнтів, більше того, у випадку перехо­ду клієнта до іншого банку за власним бажанням, йому не відк­ривали рахунок без попередніх переговорів з покинутим банком. Місце розташування для нових банків або їхніх філій обиралося з таким розрахунком, щоб вони знаходилися поза сферою діяльно­сті вже існуючих.

На межі ХІХ-ХХ століть ситуація змінилася, і для банків поча­лася епоха конкуренції — активного пошуку і залучення клієнтів. Якщо раніше клієнт сам повинен був прийти до банку для відкриття рахунка, то тепер банки почали пропонувати клієнтам (насамперед, підприємцям) послуги прямо вдома, змагаючись у пропозиції най­більш вигідних умов. Президентом Банківського інституту у Вели­кобританії в 1902 році був відзначений такий факт: банки стали конкурувати навіть із приводу таких угод, що у підсумку обіцяли бути збитковими. Тим самим миттєва вигода приносилася в жертву задля досягнення стратегічних конкурентних переваг.

У XX столітті Європейська банківська справа пережила дві глибокі перебудови, що відбилися і на конкурентній ситуації. Перед першою світовою війною основу операцій великих приват­них банків Західної Європи складали кредитування промисловості та угоди з цінними паперами. Дрібні промислові і сільськогоспо­дарські підприємства обслуговувалися переважно в кредитних товариствах. Ощадкаси обмежувалися винятково ощадними опе­раціями, використанням притягнутих заощаджень для довгостро­кового кредитування. Безготівкові розрахунки ще не отримали широкого поширення. Таким чином, у кожної групи кредитних інститутів була пріоритетна сфера впливу. Втручання в чужу сферу зустрічалося досить рідко. Якщо великі банки конкурували один з одним, то, наприклад, ощадкаси ними як суттєвий конку­рент не сприймалися.

Така конкурентна ситуація радикально змінилася після першої світової війни у зв’язку з хвилею раціоналізації в банківській справі, яка була викликана надзвичайним розширенням безготів­кового обігу. Саме в цей період західні комерційні банки стали використовувати обчислювальні машини, запроваджувати веден­ня клієнтами книг виписок по рахунках. Завдяки цьому банки охоплювали нові сегменти ринку, що стало однією з причин по­силення концентрації в банківському секторі. Численні дрібні приватні та провінційні банки були поглинені великими банками. Своєю чергою, і серед великих банків відбувся ряд злиттів. Так, якщо в 1920 році в Німеччині було десять великих банків з розга­луженою філійною мережею, то в 1933 році — тільки три.

Друга велика структурна перебудова банківської справи Захід­ної Європи почалася в 60-і роки, коли на роль першорядного дже­рела ресурсів усіх кредитних інститутів висунулися ощадні вклади населення. До цього великі комерційні банки обслуговували тіль­ки підприємства і частку осіб з високим рівнем доходів. Широким масам населення були доступні тільки ощадкаси. Доходи широких мас населення різко зросли, зробивши їх потенційними перспекти­вними клієнтами банків. Цьому сприяло і введення безготівкової виплати зарплати.

У такій ситуації більше за усіх виграли ощадкаси, що мали налагоджені зв’язки з людьми. Крім них, свою частку додаткової клієнтури бажали одержати і великі банки, почавши відкривати рахунки населенню.

Наступним етапом стало перетворення мільйонів власників рахунків у дійсних банківських клієнтів, що було досягнуто шля­хом надання їм допомоги в освоєнні форм безготівкових розра­хунків і шляхом розширення асортименту споживчих кредитів. З метою залучення та утримання приватних клієнтів були впро­ваджені різноманітні ощадні плани. Комерційними банками і бан­ківськими групами почали створюватися інвестиційні компанії, що давали можливість активно інвестувати заощадження в цінні папери. Фактично банки першими почали впроваджувати в прак­тичну діяльність інструменти маркетингу.

Розширення масових операцій усіх кредитних інститутів спричинило нівелювання розходжень між банківськими групами, універсалізацію банківської діяльності, а як наслідок — посилен­ня банківської конкуренції.

У 60-х роках почався процес лібералізації державного регу­лювання діяльності комерційних банків, що значно вплинуло на загострення конкурентної ситуації на європейських ринках бан­ківських продуктів і послуг. Зросла чутливість клієнтів до ціни, що призвело до зменшення маржі між процентними ставками за кредитами та внесками. Це, а також зростання витрат на оплату праці і матеріальне забезпечення банківської діяльності ще більш звузили можливості цінової конкуренції. Внутрішні ринки збуту банківських продуктів і послуг, особливо в Західній Європі, ви­явилися вичерпаними, що, крім того, було обумовлене ще й зни­женням світових темпів економічного зростання та підвищенням кредитних ризиків. За цих умов західні банки почали виявляти зацікавленість до нових ринків збуту, представлених, насампе­ред, країнами Східної Європи.

Особливістю банківського продукту в 70-і роки стало «паке­тування», тобто об’єднання взаємодоповнюючих послуг у так звані «пакети». При цьому іноді в такі «пакети» включалися не тільки банківські, але й деякі небанківські послуги (наприклад, споживчий кредит, поєднаний зі страхуванням).

У 80-х банки стали активно впливати на державну економічну політику, домагаючись більшої свободи дій, почали встановлю­вати партнерські відносини зі страховими компаніями для роз­ширення спектра послуг, уводити систему персонального обслу­говування клієнтів, роблячи ставку на його якість. Отже, 80-ті роки характеризуються подальшим загостренням конкуренції при одночасній зміні її якості.

Особливістю сучасної товарної політики комерційних банків є «перехресний продаж», спрямований на перетворення випадко­вого клієнта в постійного шляхом спонукання до придбання яко­мога більшої кількості продуктів.

Багато років західні комерційні банки управляли фінансовими справами і власністю приватних осіб і фірм за визначену плату, розмір якої визначався залежно від оцінки власності або розміру переданих до управління засобів. Функція управління власністю мала назву трастових послуг. Сучасні комерційні банки пропо­нують персональні трастові послуги приватним особам і роди­нам, а також комерційні трастові послуги — підприємствам. Че­рез відділ персональних трастових послуг клієнти можуть, наприклад, відкласти засоби на оплату навчання своїх дітей, на­давши банку можливість управляти цими засобами й інвестувати їх, поки вони не знадобляться. Через комерційні трастові відділи банки управляють портфелями цінних паперів і пенсійними фон­дами підприємств, а також надають агентські послуги корпораці­ям, які випускають акції й облігації. У цьому зв’язку трастовий відділ у зазначений термін виплачує відсотки або дивіденди за цінними паперами корпорацій, а також викуповує цінні папери корпорацій.

Особливості вітчизняної банківської діяльності до початку ринкових реформ визначаються тим, що асортимент банківських продуктів і послуг та діапазон рішень банківських службовців суворо обмежувалися. Така ситуація унеможливлювала ризик ба­нківської діяльності. Відділення ощадного банку створювалися і підтримувалися урядом для того, щоб стимулювати збільшення кількості ощадних вкладів і дрібних споживчих позичок на від­носно пільгових умовах. Уряд надавав ощадному банку монопо­льне право на ведення всіх платіжних операцій переважно з дер­жавними підприємствами й організаціями.

Таким чином, банківська діяльність охоронялась державними регулюючими нормами, що виключало можливість краху окре­мих банківських відділень. Споживачі банківських продуктів і послуг сприймали всі депозитні установи як однотипні, операції ідентичними, а кожну фінансову установу однаковою мірою без­печною.

Така, дещо проста, банківська система була реорганізована у результаті ринкових реформ, стрімкої інфляції й економічного спаду 90-х років. Технологічна революція разом із державним дерегулюванням банківської системи сприяли розвитку мережі комерційних банків і агресивного банківського менеджменту. Ощадні установи були задіяні у нових, нерегульованих банківсь­ких операціях, для яких вони були непідготовлені і не володіли достатнім оборотним капіталом. Безліч таких установ і ощадних кас збанкрутувало. Це торкнулося і ряду створених комерційних банків.

Таким чином, до початку ринкових реформ ефективність бан­ківської діяльності визначалася ефективністю управління акти­вами і пасивами. В умовах переходу України до ринкових відно­син банківська діяльність стала високо ризиковою. Тому головне питання полягало в уникненні ризику і одержанні досить високих доходів для збереження засобів вкладників і власної життєздат­ності банків.

На початку створення сучасної банківської системи України майже усі банки намагалися не відкривати позичкові рахунки для приватних осіб, оскільки незначні розміри більшої частини спожи­вчих кредитів, а також відносно висока імовірність невиконання позичальниками умов кредитної угоди робили подібну послугу нерентабельною. Розвиток ринкових відносин збільшив залеж­ність банків від споживачів, оскільки банки мали потребу в депозитах фізичних осіб для фінансування кредитів підприємст­вам. Зазначене сприяло загостренню конкуренції на фінансово- грошовому ринку, що змусило банки докладати особливих зусиль щодо збільшення лояльності клієнтів. Комерційні банки почали відкривати відділи споживчого кредиту. Сьогодні сектор спожив­чого кредиту має найбільші темпи зростання серед сегментів кре­дитного ринку.

Практика комерційних банків України свідчить, що клієнти мають потребу у фінансовому консультуванні стосовно питань оптимального використання кредитних засобів, заощаджень або інвестування засобів. У зв’язку з цим, пропонуються фінансово - консультативні послуги, починаючи з допомоги в складанні по­даткових декларацій і бізнес-планів і закінчуючи консультаціями з питань маркетингу й оцінки перспектив роботи на внутрішньо­му і зовнішньому ринках.

Загострення конкуренції з боку брокерських фірм та інших фі­нансових організацій змушує банки вносити зміни в продуктовий портфель. Один з найбільш яскравих прикладів сучасних банків­ських послуг — послуги з управління потоками готівки, коли банк здійснює інкасацію платежів і виплати за операціями підприємств, а також інвестування залишків готівки в короткострокові цінні па­пери і кредити. Останнім часом набирає силу тенденція поширен­ня цієї послуги на індивідуальних споживачів. Комерційні банки почали активно пропонувати підприємствам-клієнтам можливість придбання необхідного устаткування за допомогою лізингової угоди, за якою банк купує устаткування і здає його в оренду клієн­ту. Розвивається коло банківських послуг щодо фінансування ви­трат на створення нових підприємств (особливо в галузях з висо­ким технологічним рівнем), страхування життя клієнтів. Надаючи клієнтам страхові поліси, банки діють через спільні підприємства або угоди франчайзингу зі страховими компаніями.

Таким чином, в діяльності вітчизняних комерційних банків про­стежується тенденція універсалізації, тобто розширення спектру фі­нансових послуг. Активно надаються брокерські послуги за операці­ями з цінними паперами, надаючи клієнтам можливість купувати акції, облігації й інші цінні папери без звертання до дилерів з прода­жу цінних паперів. Розвивається ринок гарантій, де банки виступа­ють гарантами для держави і підприємств за їхніми борговими зо­бов’язаннями, що дозволяє останнім зменшити витрати на запозичення засобів в інших кредитних установах на відкритому фі­нансовому ринку.

Слід зазначити, що широкий спектр банківських продуктів і послуг пропонується майже всіма банками і перелік цих послуг швидко зростає, загострюючи конкуренцію. З’являються нові рі­зновиди позик і депозитів і принципово нові види діяльності (на­приклад, страхування і торгівля цінними паперами). З точки зору функцій і організаційних форм, вітчизняні комерційні банки пос­тупово змінюються. Враховуючи тенденцію подальшого поси­лення конкуренції в банківській сфері, основні тенденції розвит­ку банків такі:

— поступове розширення спектра фінансових послуг під впливом посилення конкуренції з боку інших фінансових органі­зацій, підвищення грамотності клієнтів і технологічних змін. Се­ред новітніх послуг доцільно виокремити брокерські послуги з купівлі - продажу страхових полісів, участь у діяльності стра­хових компаній, інвестування засобів у взаємні фонди і брокер­ські послуги за операціями з цінними паперами, фінансове пла­нування, консультування в галузі оподатковування, фінансове планування для приватних осіб, управління пенсійними програ­мами, фінансове консультування керівного персоналу підпри- ємств-клієнтів, брокерські послуги за операціями з нерухомістю;

— загострення конкуренції на фінансово-кредитному ринку в результаті розширення спектру фінансових послуг. Окремий комерційний банк, який пропонує кредити приватним особам і підприємствам, плани управління заощадженнями громадян, консультування з фінансових питань, зіштовхується з прямою конкуренцією з боку інших банків, кредитних союзів, брокерсь­ких і фінансових компаній, мережі роздрібних магазинів, страхо­вих агентств. Таким чином, знову виникає необхідність одержання конкурентних переваг, що відображається в змінах у продукто­вому портфелі;

— зростання витрат на прийняття депозитів (основного дже­рела фінансування) обумовлене загостренням конкуренції на фі­нансово-кредитному ринку. Банки змушені платити відсоток за конкурентними ринковими ставками майже за всі залучені засо­би, що змушує знижувати операційні витрати шляхом скорочен­ня штатів і заміни існуючого обладнання новітніми електронни­ми системами обробки даних;

— активна автоматизація банківських операцій, насамперед таких, як прийняття внесків, кліринг чеків, виплати наявних за­собів і погашення кредитів з метою зменшення операційних ви­трат. Отже, діяльність комерційних банків перетворюється в більш капіталомістку і менш трудомістку галузь з фіксованими, а не змінними витратами. Автоматизація банківських операцій забез­печує значне зниження питомих витрат, пов’язаних з великомас­штабними операціями, такими, як прийняття внесків і видача го­тівки за чеками, але призводить до скорочення персоналу банків і втрати частини робочих місць. Однак досвід комерційних бан­ків України останніх років свідчить, що повна автоматизація бан­ківської справи ускладнюється питаннями іміджу: значна частина клієнтів поки що воліє одержувати персоніфіковані послуги і ма­ти можливість консультуватися з банкірами щодо широкого кола фінансових проблем;

— активізація діяльності комерційних банків щодо злиття та створення відділень і холдингових компаній. Ефективність вико­ристання технологічних нововведень залежить від масштабів бан­ківської діяльності, тому банки змушені збільшувати кількість клієнтів, виходячи на нові і більш вилучені ринки, і збільшувати кількість своїх рахунків. Крім того, консолідація і географічна експансія зменшують вплив нестабільності економічної ситуації на діяльність окремого банку.

Сучасні комерційні банки є найважливішим джерелом корот­кострокового (оборотного) позикового капіталу для підприємств, виступають основними покупцями цінних паперів, останніми ро­ками активно пропонують підприємствам довгострокові позики для придбання основних засобів виробництва. Банківські депози­ти є основним джерелом грошей для транснаціональних операцій і основним інструментом держави щодо реалізації політики ста­білізації економіки.