Фермерське господарство

Закон України «Про фермерське господарство» визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств.

Фермерське господарство - це форма підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання вироб­ляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її перероб­кою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділян­ках, наданих їм для ведення фермерського господарства.

Фермерське господарство:

• може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім’ї;

• має своє найменування, печатку і штамп;

• діє на основі статуту. У статуті зазначаються найменування гос­подарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, шо не суперечать законодавству Ук­раїни.

Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім’ї, родичі, які об’єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визна­ють і дотримуються положень статуту фермерського господарства. Чле­нами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

Головою фермерського господарства є його засновник (або інша визначена в статуті особа), що набуває такі повноваження:

• представляє фермерське господарство перед органами держав­ної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об’єднаннями відповідно до закону;

• укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України;

• може письмово доручати виконання своїх обов’язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.

Фермерське господарство та його члени мають право:

• продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину;

• самостійно господарювати на землі;

• власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію;

• на відшкодування збитків;

• споруджувати житлові будинки, господарські будівлі та спору­ди;

• реалізовувати вироблену сільськогосподарську продукцію на вітчизняних ринках і поставляти на експорт;

• інші права.

Фермерські господарства, у власності яких є земельні ділянки, на­дані їм для ведення фермерського господарства, зобов’язані:

• забезпечувати використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням;

• додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

• сплачувати податки та збори;

• не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

• не допускати зниження родючості грунтів та зберігати інші ко­рисні властивості землі;

• надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів;

• дотримуватися санітарних, екологічних та інших вимог щодо якості продукції;

• дотримуватися правил добросусідства та встановлених обмежень у використанні земель;

• зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зро­шувальних і осушувальних систем.

До складу майна фермерського господарства (складеного капіта­лу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в резуль­таті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонене законом, право користування землею, во­дою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, облад­нанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), фошові кошти, які передаються членами фермерського гос­подарства до його складеного капіталу.

Майно фермерського господарства належить йому на праві влас­ності. Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерсько­го господарства, передаються йому на визначений у статуті термін. У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке май­но, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товар­ного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом.

Фермерське господарство має право здійснювати відчуження та набуття майна на підставі цивільно-правових угод. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського гос­подарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фер­мерському господарстві.

Фермерське господарство несе відповідальність за своїми зобов’я­заннями у межах майна, яке є власністю фермерського господарства.

Землі фермерського господарства можуть складатися із:

А) земельноїділянки, що належить на праві власності фермерсько­му господарству як юридичній особі;

Б) земельних ділянок, що належать громадянам-членам фермерсь­кого господарства на праві приватної власності;

В) земельноїділянки, що використовується фермерським господар­ством на умовах оренди.

Фермерське господарство має право споруджувати житлові будин­ки, господарські будівлі та споруди на належних йому, його членам на праві власності земельних ділянках відповідно до затверджених доку­ментації із землеустрою та містобудівної документації у встановленому законом порядку. Будівництво на орендованій земельній ділянці жит­лових будинків, господарських будівель та споруд фермерське госпо - дарство-орендар погоджує з орендодавцем.

Особливості діяльності фермерського господарства:

• діє на умовах самоокупності. Всі витрати господарство покри­ває за рахунок власних доходів та інших джерел, не забороне­них законодавством;

• самостійно визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, організує виробництво сільськогосподарської продукції, її пе­реробку та реалізацію, на власний розсуд та ризик підбирає партнерів з економічних зв’язків у всіх сферах діяльності, у тому числі іноземних;

• має право вступати в договірні відносини з будь-якими юри­дичними або фізичними особами, органами державної влади та органами місцевого самоврядування;

• зобов’язане дотримуватися встановлених відповідно до законо­

Давства екологічних, ветеринарно-санітарних правил і норм щодо якості виробленої продукції та інших вимог;

• має право разом з іншими сільськогосподарськими товарови­робниками створювати обслуговуючий сільськогосподарський кооператив, спілку, інше об’єднання, а також бути засновни­ком (учасником) господарського товариства;

• трудові відносини у фермерському господарстві. базуються на основі праці його членів. У разі виробничої потреби фермерсь­ке господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом). Трудові відно-

. сини членів фермерського господарства регулюються статутом, а осіб, залучених до роботи за трудовим договором (контрак­том), - законодавством України про працю;

• веде бухгалтерський облік результатів своєї роботи і подає відпо­відним органам фінансову звітність, статистичну інформацію;

• має право відкривати на свій вибір у будь-якій установі банку поточні та вкладні (депозитні) рахунки, розпоряджатися влас­ними коштами;

• має право одержувати у фінансово-кредитних установах довго­строкові та короткострокові кредити на підставі укладеного договору.

Фермерське господарство може одержувати кредит під заставу май­на, поручительство (гарантію) та інші види забезпечення зобов’язань. Під заставу майна може прийматися фермерське господарство як цілісний майновий комплекс, окремі товарно-матеріальні цінності або інші речі, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов’язки. Фер­мерське господарство несе повну відповідальність за дотримання умов кредитних договорів і розрахункової дисципліни.

Діяльність фермерського господарства припиняється у разі:

1) реорганізації фермерського господарства;

2) ліквідації фермерського господарства;

3) визнання фермерського господарства неплатоспроможним (бан­крутом);

4) якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

A. M. Виноградська. Основи підприємництва_______