Фінансовий стан сільськогосподарського підприємства, його складові та методичні підходи до оцінювання

510 - тг - т - »-*-

Розділ 14

Необхідність ефективного ведення бізнесу у ринкових умовах вимагає від його власників і менеджменту постійно поновлювати власну господарську діяльність, забезпечувати конкурентоспромо­жність підприємства на товарному й фінансовому ринках, стабіль­ну платоспроможність і потребу в ресурсах у потрібних обсягах та відповідної якості. Зазначені умови можна забезпечити через досяг - Л нення стійкого фінансового стану підприємства, який, у свою чергу, неможливий без ефективності діяльності. Тобто існують міцний... взаємозв’язок і взаємний вплив ефективності господарювання та

•■»Зр* •■■"зр* •'"Зр* •“’У* •'"У* •"У* •“’У* •'"У* •‘“У* •'У*

Фінансового стану підприємства. Тому аналіз фінансового стану має велике значення в оцінюванні та прогнозуванні агробізнесу.

Фінансовий стан — це ступінь забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами, раціонального їх розміщен­ня для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчас­ного проведення грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями.

Виходячи із сутності поняття «фінансовий стан» його основни­ми характеристиками слід вважати фінансову стійкість, плато­спроможність, ліквідність, прибутковість і рентабельність, ділову активність на товарному та фінансовому ринках, а та­кож майновий стан. Узагальнюючою характеристикою фінансо­вого стану виступає здатність підприємства залучати додаткові фінансові джерела на позичковому й інвестиційному ринках, яку оцінюють за рівнем його кредитоспроможності та інвестиційної привабливості.

Під час оцінювання ефективності ведення бізнесу фінансовий стан підприємства вивчають за допомогою фінансового аналізу. В традиційному розумінні фінансовий аналіз є методом оцінки та прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бух­галтерської звітності. Основною метою фінансового аналізу є отримання обмеженої кількості найважливіших інформативних показників, що об’єктивно й точно характеризують фінансовий стан підприємства, його прибутки та збитки, зміни у структурі ак­тивів і пасивів, розрахунки з дебіторами й кредиторами тощо.

Основними функціями фінансового аналізу для цілей ефек­тивності бізнесу є:

♦об’єктивне оцінювання фінансового стану підприємства;

♦ визначення чинників, що зумовили формування основних характеристик фінансового стану;

♦ виявлення й мобілізація резервів поліпшення фінансового стану;

♦ обґрунтування ефективних управлінських рішень щодо по­ліпшення фінансового стану та підвищення ефективності госпо­дарської діяльності.

Аналіз фінансового стану підприємства здійснюють безпосе­редньо менеджери, власники бізнесу, кредитори і опосередковано зацікавлені в діяльності підприємства користувачі інформації — аудиторські фірми, біржі, органи місцевого самоврядування, пре­са, профспілки тощо.

Залежно від наведених нижче класифікаційних ознак фінан­совий аналіз поділяють за:

♦ організаційною формою проведення — на внутрішній і зов­нішній;

♦обсягом оцінювань — на повний і тематичний;

♦ об’єктом аналізу — по підприємству загалом, структурній Л одиниці або підрозділу (центру відповідальності) або окремій,1, фінансовій операції;

♦ періодом проведення досліджень — на попередній, поточний і ретроспективний.

Метод фінансового аналізу — це система теоретико-пізнавальних категорій, регулятивних принципів дослідження фінансової діяльно­сті суб’єктів господарювання й наукового інструментарію.

У свою чергу, категорії фінансового аналізу — це найбільш за­гальні, ключові поняття цієї науки. Принципи фінансового аналі­зу регулюють процедурну сторону його методології й методики. До них належать: системність, комплексність, регулярність, наступ­ність, об’єктивність тощо. Науковий інструментарій (апарат) фі­нансового аналізу — це сукупність загальнонаукових і конкретно - наукових способів дослідження фінансової діяльності господарю­ючих суб’єктів.

У процесі оцінювання використовують методи математико - статистичні, економетричні, економічної кібернетики й програму­вання, дослідження операцій й теорії прийняття рішень та інші. Усі методи фінансового аналізу можна розподілити на формалізо­вані, в основу яких покладено чіткі формалізовані аналітичні за­лежності, і неформалізовані, засновані на описі аналітичних про­цедур на логічному рівні.

Крім методів вирізняють системи фінансового аналізу. Здебі­льшого таких систем виділяють п’ять:

А) горизонтальний аналіз — передбачає порівняння показників у динаміці;

Б) вертикальний аналіз — ґрунтується на вивченні структури досліджуваних явищ;

В) порівняльний аналіз — включає порівняння досліджуваних показників з нормативами, аналогічними показниками інших підприємств, середньогалузевими, середньорайонними показни­ками тощо;

Г) коефіцієнтний аналіз — передбачає визначення відносних ве­личин, що характеризують різні сторони діяльності підприємства;

Д) інтегральний аналіз — дає змогу вивчити взаємозв’язки між окремими явищами та сформувати комплексні узагальнюючі по­казники.

Розділ 14

Фінансовий аналіз часто розглядають як аналіз фінансової звіт­ності підприємства, бо основу інформаційної бази для оцінювання фінансового стану підприємства становлять показники фінансової звітності, в основному форм № 1 «Баланс» і № 2 «Звіт про фінансо­ві результати».

Водночас в аналізі використовують інформацію про технічну підготовку виробництва, нормативні та планові показники, дані обліку тощо.

Основними вимогами, що висуваються до інформації у

* фінансовому аналізі, є: значущість, повнота, достовірність, своє - ф часність і зрозумілість.

Майновий стан характеризує забезпеченість підприємства основними видами майнових активів та їх співвідношення, що створюють умови для ведення ефективної господарської діяль­ності.

Таблиця, 14.1. Вертикальний аналіз активів підприємства, % (дані умовні)

Під майном господарюючого суб’єкта розуміють усю сукупність його активів, якими володіє або розпоряджається підприємство і які відображують в активі балансу. Тому аналіз майнового стану розпочинають з оцінювання підсумку валюти балансу, динаміки та структури основних активів При цьому застосовують структур­ний (вертикальний) (табл. 14.1) за темпами приросту і гори­зонтальний (табл. 14.2) аналіз активу балансу.

		Частка груп майна станом на	.
Назва статті	1 січня	1 квіт­ня	1 лип­ня	1 жовт­ня	1 січня наступ­ного року
І. Необоротні активи Нематеріальні активи	1,32	1,27	1,15	0,99	0,87
Незавершене будівни­цтво	5,96	6,36	6,48	4,67	З,14
Основні засоби	26,66	24,80	22,17	20,27	20,51
Довготермінові фінан­сові інвестиції, що об­ліковують за методом участі в капіталу інших підприємств	1,95	1,97	1,87	1,69	1,64
Усього необоротних активів	35,89	34,39	31,67	27,62	26,17
II. Оборотні активи Запаси: виробничі запаси	21,33	22,31	22,61	24,69	24,48
Незавершене вироб­ництво	0,80	0,69	1,87	1,04	0,82
Готова продукція	22,02	23,29	23,55	25,24	24,87
Товари	3,10	3,29	2,36	0,75	1,06
Дебіторська заборгова­ність за товари, роботи і послуги	11,24	11,79	11,91	15,15	18,43
Дебіторська заборгова­ність за розрахунками: з бюджетом	0,52	0,40	1,32	1,89	2,52
За виданими аванса­ми	0,23	0,17	0,44	0,45	0,10
З нарахованих дохо­дів	1,03	0,00	0,82	0,79	0,00
З внутрішніх розра­хунків	1,83	1,62	1,81	0,94	0,68 |

Економічна ефективність малого і середнього бізнесу на селі та її оцінювання

		Частка груп майна станом на
Назва статті	1 січня	1 квіт­ня	1 лип­ня	1 жовт­ня	1 січня наступ­ного року
Поточні фінансові інве­стиції	1,15	1,16	1,21	1,09	0,63
Грошові кошти та їх еквіваленти в: національній валюті	0,86	0,69	0,44	0,35	0,24
Іноземній валюті	0,00	0,17	0,00	0,00	0,00
Усього оборотних активів	64,11	65,61	68,33	72,38	73,83
БАЛАНС	100,00	100,00	100,00	100,00	100,00

За результатами вертикального та горизонтального аналізів роблять висновок, які види активів мають найбільшу частку в майні підприємства та яким із них притаманні найсуттєвіші зміни у динаміці. Саме ці активи потребують більш поглибленого ви­вчення за деталізованого фінансового аналізу.

Таблиця 14.2. Горизонтальний аналіз активів підприємства, % (дані умовні) Приріст (+), зменшення (-) активів до попе­реднього терміну станом на початок Назва статті Квітня Липня Жовтня Січня Наступ­ Ного Року І. Необоротні активи Нематеріальні активи: залишкова вартість -4,35 -4,55 -4,76 -10,00 Первісна вартість -4,00 0,00 0,00 -4,17 Знос 0,00 50,00 33,33 25,00 Незавершене будівництво 5,77 7,27 -20,34 -30,85 Основні засоби: залишкова вартість -7,74 -5,83 0,99 3,92 Первісна вартість 0,25 1,73 5,10 6,58 Знос 11,08 10,24 9,05 8,95 Довготермінові фінансові інвестиції: що обліковують за методом участі в капі­талу інших підприємств 0,00 0,00 0,00 0,00 Усього необоротних активів -4,95 -3,03 -3,64 -2,70 II. Оборотні активи Запаси: виробничі запаси 3,76 6,74 20,63 1,81 Незавершене вироб­ництво -14,29 183,33 -38,24 -19,05

	Приріст (+), зменшення (-) активів до попе­реднього терміну станом на початок
Назва статті	Квітня	Липня	Жовтня	Січня Наступ­ Ного Року
Готова продукція	4,95	6,45	18,41	1,18
Товари	5,56	-24,56	-65,12	46,67
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги: чиста реалізаційна вар­тість	4,08	6,37	40,55	24,92
Первісна вартість	6,34	6,88	48,93	26,51
Резерв сумнівних боргів	55,56	14,29	162,50	38,10
Дебіторська заборгованість за розрахунками: з бюджетом	-22,22	242,86	58,33	36,84
За виданими авансами	-25,00	166,67	12,50	-77,78
З нарахованих доходів	-100,00	-	6,67	-100,00
Із внутрішніх розрахун­ків	-12,50	17,86	-42,42	-26,32
Поточні фінансові інвес­тиції	0,00	10,00	0,00	-40,91
Грошові кошти та їх екві­валенти в: національній валюті	-20,00	-33,33	-12,50	-28,57
Іноземній валюті	-	-100,00	-	-
Усього оборотних активів	1,52	9,69	17,03	4,74
БАЛАНС	-0,80	5,32	10,48	2,68

Результати вертикального (структурного) аналізу умовних да­них підприємства свідчать, що найретельніше слід аналізувати основні засоби, виробничі запаси, запаси готової продукції та дебі­торську заборгованість за товари, роботи й послуги, оскільки ва­гомість та зміни у динаміці саме цих статей балансу зумовлювали негативні тенденції у майновому стані підприємства, а саме: на тлі зниження забезпеченості основними засобами зростає вартість виробничих запасів, що вказує на нездатність підприємства щодо вчасного перероблення їх; збільшуються запаси готової продукції та дебіторська заборгованість за одночасного зменшення обсягу грошових коштів, що може свідчити про проблеми збуту.

Аналіз майнових активів підприємства доцільно здійснюва­ти окремо по оборотних і необоротних.

Оборотні активи характеризуються мобільністю, ліквідніс­тю, використанням у процесі виробництва менше від одного року тощо. Тому й оцінюють їх з позицій ліквідності, платоспроможнос - * ті, фінансової стійкості та ефективності діяльності. У процесі по - ^

Глибленого аналізу майнового стану вивчають винятково необо­ротні активи.

Серед необоротних активів виділяють чотири їх основні групи — основні засоби, нематеріальні активи, довготермінові фі­нансові інвестиції та незавершене будівництво. За їх структурою визначають тип стратегії розвитку підприємства: у випадках вагомого переважання частки основних засобів та незавершеного будівництва стратегія розвитку ідентифікують як виробничу; за значної частки довготермінов их фінансових інвестицій — як інве­стиційну, а нематеріальних активів — як інноваційну.

У наведеному умовному прикладі підприємство має чітко ви­ражену виробничу стратегію розвитку, оскільки частка незавер­шеного будівництва й основних засобів у структурі необоротних активів коливається в межах 80 до 90 %.

Надалі поглиблено аналізують окремі складові необоротних активів, підходи до оцінювання яких істотно відрізняються. Так, незавершене будівництво вивчають за його наявністю й станом, виконанням плану-графіка будівельно-монтажних робіт, фактами і причинами порушення його, наявністю джерел фінансування для завершення будівельних робіт і введення в дію потужностей.

Нематеріальні активи оцінюють за їх видами, джерелами над­ходження, ступенем правової захищеності, термінами корисного використання, ліквідністю, престижністю тощо.

Довготермінові фінансові інвестиції аналізують за складом і структурою, динамікою, дохідністю тощо.

Проте найретельніше досліджують основні засоби. Аналізують їх наявність, стан і рух. Аналіз здійснюють на підставі даних ба­лансу та форми № 5 «Примітки до річної фінансової звітності» частини II «Основні засоби».

До показників наявності основних засобів належать:

Залишкова вартість Частка основних _ Основних засобів _ засобів в активах Вартість автивів ’

Вартість активної частини Частка активної частини _ Основних засобів

Основних засобів Вартість основних засобів '

Розділ 14

Слід зазначити, що поділ основних засобів у сільському госпо­дарстві на активну і пасивну частини є умовним, оскільки такі споруди, як теплиці чи комунікації, а також основне стадо продук­тивної і робочої худоби та багаторічні насадження, не можна роз - глядати як пасивні об’єкти в кругообігу капіталу. л Зазначені показники є здебільшого інформативними й свідчать ф про вагомість основних засобів у формуванні майна підприємства.

ІЦо більшими є їхні значення, то глибше слід аналізуватися їх стан і рух.

До показників стану основних засобів належать:

Корефіцієнт зносу _ Вартість зносу , основних засобів Первісна вартість ’

Основних засобів

SHAPE \* MERGEFORMAT

Коефіцієнт зносу активної частини = основних засобів

Вартість зносу Активної частини Первісна вартість ’ активної частини основних засобів

Коефіцієнт Придатності

Залишкова вартість Основних засобів Первісна вартість основних засобів

Показники стану характеризують якість наявних основних за­собів й позитивно оцінюються за мінімальних рівнів зносу та під­вищення придатності у динаміці.

Показники руху основних засобів характеризують зміни вартості основних засобів у досліджуваному періоді. До них нале­жать:

Вартість основних засобів, Коефіцієнт _ Що надійшли за період

Оновлення Первісна вартість основних засобів ’

На кінець періоду

Вартість основних засобів,

Коефіцієнт _ _________ Що вибули за період______ .

Вибуття Первісна вартість основних засобів ’

На кінець періоду

Коефіцієнт	Різниця між вартістю основних засобів, що надійшли і вибули за період
Приросту	Первісна вартість основних засобів ’ на початок періоду

Коефіцієнт Відносного Приросту

Різниця між вартістю основних засобів, Що надійшли і вибули за період

•> •> *>

Вартість основних засобів, які надійшли за період

Перевищення коефіцієнта оновлення над значенням коефіці­єнта вибуття та вагомі (більше ніж 0) коефіцієнти приросту й від­носного приросту свідчать про позитивну тенденцію поліпшення забезпеченості підприємства основними засобами.

Умовний приклад аналізу стану і руху основних засобів під­приємства подано в табл. 14.3.

Таблиця 14.3. Оцінювання наявності, стану і руху основних засобів підприємства (дані умовні) Значення показників станом на початок | Назва статті Січня Квітня Липня Жовтня Січня Насту­ Пного Року Частка основних засобів у активах, % 26,66 24,80 22,17 20,27 20,51 Частка активної частини основних засобів, % 47,52 X X X 43,45 Коефіцієнт зносу основних засобів 0,42 0,47 0,51 0,53 0,54 Коефіцієнт зносу активної частини основних засобів 0,49 X X X 0,73 Коефіцієнт придатності 0,58 0,53 0,49 0,47 0,46 Коефіцієнт оновлення (за рік) X X X X 0,17 Коефіцієнт вибуття (за рік) X X X X 0,05 Коефіцієнт приросту (за рік) X X X X 0,14 Коефіцієнт відносного при­росту (за рік) X X X X 0,74

Результати аналізу свідчать про поступове зниження частки основних засобів у активах підприємства і високий рівень зносу їх. Хоча приріст вартості основних засобів позитивний, він не забез­печує не лише поліпшення майнового стану, а й не дає можливос­ті зберегти його на рівні, досягнутому на початок року.

Після оцінювання майнового стану підприємства вдаються до безпосереднього аналізу фінансового стану.