Запрошуємо розробників корисного устаткування до співпраці

Форми об’єднань підприємств в Україні

Підприємства мають право на добровільних засадах об’єднувати свою господарську діяльність (виробничу, комерційну та інші види діяльності).

Відповідно до Господарського кодексу України об’єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Об’єднання підприємств утворюються підприємствами на добро­вільних засадах або за рішенням органів, які відповідно до Господарсь - кого кодексу України та інших законів мають право утворювати об’єд­нання підприємств. В об’єднання підприємств можуть входити підприє­мства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об’єднання підприємств, утворені на тери­торії інших держав.

Об’єднання підприємств є юридичною особою, потребує держав­ної реєстрації, утворюється на невизначений строк або як тимчасове об’єднання. Нарис. 5.3. наведено основні форми об’єднань підприємств в Україні.

Залежно від порядку заснування об’єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об’єднання або як державні чи кому­нальні господарські об’єднання.

Господарське об’єднання - це об’єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об’єднали свою господарську діяльність.

. Такі об’єднання діють на основі установчого договору та/або ста­туту, який затверджується їх засновниками.

Господарські об’єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об’єднання підприємств, передбачені за­коном.

Державне (комунальне) господарське об’єднання - це об’єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об’єднання), або рішенням компетентних органів місцево­го самоврядування.

Державне (комунальне) господарське об’єднання діє на основі рішення про його утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про утворення об’єднання.

Державні і комунальні господарські об’єднання утворюються пе­реважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменуван­ня об’єднання (комбінат, трест).

Асоціація - це договірне об’єднання підприємств, створене з ме­тою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об’єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробниц­тва, організації спільних виробництв на основі об’єднання учасника­ми фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації.

У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарсь­кою асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств-учасників асоціації. За рішенням учасників асо­ціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.

Характерними рисами асоціації є:

• незначний ступінь централізації функцій;

• різноманітність координаційних питань, що вирішуються;

• створення для учасників спеціального органу управління в асо­ціації, який є інформуючим, координуючим центром;

• привабливість для учасника поєднувати діяльність в цьому об’єднанні з участю в інших асоціаціях та господарських об’єд­наннях при збереженні усієї повноти юридичної самостійності.

Координаційна діяльність асоціації зводиться до виконання нею таких функцій:

• забезпечення учасників необхідною внутрішньою та ринковою інформацією;

• проведення спільних досліджень та розробок, маркетингових програм, єдиної стратегічної політики;

• юридичне обслуговування учасників, кредитування, страху­вання, навчання, стимулювання збуту, централізований ремонт обладнання;

• підтримка інтересів учасників в державних органах та комер­ційних організаціях;

• представництво інтересів учасників на ярмарках, допомога у по­шуку прийнятних постачальників або покупців, укладенні ви­гідних комерційних угод;

• пошук нових ринків збуту, сприяння у зростанні експорту про­дукції членів асоціації.

Корпорація - це договірне об’єднання, яке створене на основі по­єднання виробничих, наукових та комерційних інтересів підприємств, що об’єдналися, зделегуванням ними окремих повноважень централі­зованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управ­ління корпорації.

Головна мета — консол ідація виробничо-господарської діяльності підприємств-учасників, концентрація зусиль у вирішенні складних тех­нологічних, фінансових, соціально-економічних проблем, забезпе­чення захисту спільних інтересів.

Для корпорації притаманні такі особливості:

• збереження юридичної та фінансової незалежності учасників від об’єднання або будь-кого з його членів;

• делегування учасниками корпорації її центру (правлінню і його апарата) частини повноважень, пов’язаних із централізованим виконанням деяких функцій в інтересах кожного з них;

А. М. Виноградська. Основи підприємництва

подпись: а.м. виноградська. основи підприємництва

Форми об’єднань підприємств в Україні

Рис. 5.3. Організаційно-правові форми об ’єднань підприємств в Україні

 

• кооперування у випуску продукції, координація основної гос­подарської діяльності підприємств - членів корпорації;

• можливість повернення раніше делегованих функцій та пов­новажень учасником (у порядку, обумовленому засновниць­кими документами).

Від асоціації корпорація відрізняється більш високим ступенем централізації окремих функцій. Підприємства — члени корпорації — добровільно можуть передавати свої повноваження та виконання дея­ких завдань внутрішньої системи господарювання. Наприклад, через обмеженість фінансових ресурсів не кожному підприємству під силу мати спеціальний структурний підрозділ, який займається марке­тингом, проводить лабораторні, конструкторські, науково-впровад - жувальні роботи. Підприємство потребує консультаційно-юридичної допомоги, розв’язання проблем щодо збуту своєї продукції.

Кошти корпорації формуються зі вступних — членських внесків її учасників, цільових фондів для фінансування загальних заходів, відра­хувань від прибутків підприємств — членів корпорації, доходу від ко­мерційної діяльності об’єднання як єдиного комплексу, включаючи торговельні та кредитні операції.

Консорціум - це тимчасове статутне об’єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалі­зації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо).

Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасни­ки, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної про­грами, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визна­ченому його статутом.

Консорціум об’єднує групу незалежних підприємств для виконан­ня поставленого завдання, яке потребує значних фінансових вливань, реалізації великого проекту.

У консорціум можуть об’єднуватись великі, середні і навіть малі підприємства, які бажають брати участь у реалізації вигідного підпри­ємницького проекту, але не мають самостійних можливостей його здійснення, відчувають високий ступінь ризику.

Консорціум є потенційно ефективним організаційним способом тимчасової інтеграції кадрів, менеджерського стилю управління, потуж­ностей, матеріальних і фінансових ресурсів.

Довготривале збереження господарських зв’язків у рамках цього об’єднання найчастіше усього не планується. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

Концерн — це статутне об’єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об’єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономі­чної та іншої діяльності.

Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Концерн дозволяє використовувати можливості великомасштаб­ного виробництва, комбінування, кооперування завдяки наявності ви - робничо-технологічних зв’язків.

Як правило, в Україні концерни створюються на базі потужних дер­жавних підприємств, акціонерних товариств.

Завдяки концентрації капіталу, виробничих потужностей, широ­ких можливостей диверсифікації концерн має більш високий ступінь стійкості до коливань ринкової кон’юнктури, здатний вигідно перероз­поділити інвестиційні ресурси, концентрувати їх на найбільш рента­бельні і окупні напрямки.

Холдингова компанія —це суб’єкт господарювання, що володіє кон­трольним пакетом акцій дочірнього підприємства (підприємств).

Між холдинговою компанією та її дочірнім підприємством встанов­люються відносини контролю-підпорядкування (рис. 5.4).

Дочірнє

Підприємство

подпись: дочірнє
підприємство
Контрольний пакет акцій

-------------------------------------------- ► Холдингова

Контроль та управління компанія

Суб’єкт господарювання, що поглинається

 

Поглинаючий

Суб’єкт

Господарювання

 

Рис. 5.4. Механізм відносин у холдинговій структурі

Дочірнє підприємство — це суб’єкт господарювання, контрольним пакетом акцій якого володіє холдингова компанія.

Контрольний пакет акцій — це кількість акцій (паїв, частка у ста­тутному фонді), яка дає право холдинговій компанії здійснювати фак­тичний контроль над суб’єктом господарювання.

Холдингові компанії можуть створюватись шляхом:

• поглинання одного суб’єкта господарювання іншим за рахунок придбання контрольного пакету акцій;

• заснування їх органами, які уповноважені управляти держав­ним майном.

Холдингова компанія створюється у формі відкритого акціонерного товариства, може мати й кілька дочірніх підприємств на основі вер­тикальної управлінської структури.

Вищим органом управління холдингової компанії є загальні збори акціонерів. Найбільша їх чисельність — у сфері фінансових та посеред­ницьких операцій.

Якщо з вини контролюючого підприємства дочірнім підприєм­ством було укладено (здійснено) невигідні для нього угоди або операції, то контролююче підприємство повинно компенсувати завдані дочір­ньому підприємству збитки.

Якщо дочірнє підприємство з вини контролюючого підприємства опиниться у стані неплатоспроможності і буде визнано банкрутом, то субсидіарну відповідальність перед кредиторами дочірнього підприє­мства нестиме контролююче підприємство.

Промислово-фінансова група (ПФГ) — це об’єднання, яке створюєть­ся за рішенням Кабінету Міністрів України на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробниц­тва і структурної перебудови економіки України, включаючи програ­ми згідно з міжнародними договорами України, а також з метою ви­робництва кінцевої продукції.

ПФГ дозволяє забезпечити багатогалузеву господарську систему шляхом мобілізації ресурсів, їхньої концентрації та ефективного вико­ристання для формування раціональних технологічних і коопераційних зв’язків в умовах ринкової економіки, підвищення експортного потенціалу і конкурентоспроможності продукції.

ПФГ створюється на добровільних засадах. До його складу входять: головне підприємство і учасники.

Головне підприємство — це підприємство, створене відповідно до законодавства України, яке виробляє кінцеву продукцію, здійснює її збут, сплачує податки в Україні та офіційно представляє інтереси ПФГ.

Учасник ПФГ — це підприємство, банк, наукова чи проектна уста­нова, організація, створена відповідно до законодавства України, або іноземна юридична особа, що входить до складу ПФГ, виробляє про­

Міжну продукцію або надає банківські та інші послуги учасникам і го­ловному підприємству.

Особливості ПФГ та його членів:

• головне підприємство та учасники ПФГ зберігають статус юри­дичної особи, незалежність у здійсненні господарської і фінан­сової діяльності;

• ПФГ не має статусу юридичної особи і не підлягає державній реєстрації як суб’єкт господарювання; право діяти від імені ПФГ має виключно головне підприємство;

• у складі ПФГ може бути тільки одне головне підприємство;

• головним підприємством не може бути банк, фінансово-кре­дитна установа, торговельне, транспортне підприємство, під­приємство у сфері громадського харчуван ня, побутового обслу­говування;

• у складі учасників повинна бути присутня обов’язкова наявність банківської установи, кількість банків не обмежується;

• головне підприємство і учасники укладають генеральну угоду про спільну діял ьність, пов’язану з виробиицтвом кінцевої про­дукції;

• підприємство, установа, організація можуть бути головним підприємством або учасником тільки однієї ПФГ.

В Україні можуть створюватись й інші форми об’єднання інтересів підприємств (союзи, спілки, асоціації підприємців).

Підприємства-об’єднання підприємств зберігають статус юридич­ної особи незалежно від організаційно-правової форми об’єднання.

Підприємство-учасник господарського об’єднання має право:

• добровільно вийти з об’єднання на умовах і в порядку, визначе­них установчим договором про його утворення чи статутом гос­подарського об’єднання;

• бути членом інших об’єднань підприємств, якщо законом, зас­новницьким договором чи статутом господарського об’єднан­ня не встановлено інше;

• одержувати від господарського об’єднання в установленому по­рядку інформацію, пов’язану з інтересами підприємства;

• одержувати частину прибутку від діяльності господарського об’єднання відповідно до його статуту;

• інші права.

Підприємство, яке входить до складу державного або комунально­го господарського об’єднання, не має права без згоди об’єднання ви­ходити з його складу, а також об’єднувати на добровільних засадах свою діяльність з іншими суб’єктами господарювання та приймати рішення про припинення своєї діяльності.

Рішення про утворення об’єднання підприємств (установчий до­говір) та статут об’єднання погоджуються з Антимонопольним коміте­том України.

Майнові відносини в об’єднанні підприємств формуються на підставі таких засад:

1) учасники об’єднання підприємств можуть вносити на умовах і в порядку, передбачених його установчими документами, майнові вне­ски (вступні, членські, цільові);

2) майно передається об’єднанню його учасниками у господарське відання або в оперативне управління на основі установчого договору чи рішення про утворення об’єднання. Вартість майна об’єднання відображається у його балансі;

3) господарське об’єднання має право утворювати за рішенням його вищого органу управління унітарні підприємства, філії, представницт­ва, атакож бути учасником (засновником) господарських товариств;

4) об’єднання підприємств не відповідає за зобов’язаннями його учасників, а підприємства-учасники не відповідають за зобов’язання­ми об’єднання, якщо інше не передбачено установчим договором або статутом об’єднання.

Підприємства-учасники об’єднання можуть вийти з його складу із збереженням взаємних зобов’язань та укладених договорів з іншими суб’єктами господарювання.

Вихід підприємства із складу державного (комунального) госпо­дарського об’єднання здійснюється за рішенням органу, що прийняв рішення про утворення об’єднання.

Припинення об’єднання підприємств відбувається в результаті його реорганізації в інше об’єднання або ліквідації.

Реорганізація господарського об’єднання здійснюється за рішен­ням підприємств-учасників, а реорганізація державного (комунально­го) господарського об’єднання - за рішенням органу, що прийняв рішення про утворення об’єднання.

Ліквідація господарського об’єднання здійснюється за рішенням підприємств-учасників, а ліквідація державного (комунального) об’єд­нання - за рішенням органу, що прийняв рішення про утворення об’єд­нання. Майно, що залишилося після ліквідації об’єднання, розподі­ляється між учасниками згідно зі статутом об’єднання підприємств чи договором.

Додати коментар

Реквізити Майстерні своєї справи

Адреса і телефони:

Україна, Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Куколівське шосе 5/1А,
тел./факс +38 (05235) 7 41 13,
+380 (68) 408 39 56 — будівельне обладнання, шлакоблочні вібропреси
+380 (50) 984 5 684 — будівельне обладнання, шлакоблочні вібропреси
+380 (67) 561 22 71 — решта обладнання
ICQ: 491675177
e-mail: msd@inbox.ru