Формування критеріальної бази для оцінки інноваційного потенціалу регіону як основа для ухвалення ефективних інноваційних рішень

За сучасних умов стале економічне зростання окремих регіонів значною мірою обумовлюється інтелектуалізацією основних фак­торів виробництва та наявністю потужного інноваційного потен­ціалу. А об’єктивна необхідність удосконалення механізму здійс­нення комплексного критеріального аналізу й оцінки інновацій­ного потенціалу регіонів України в умовах динамічності та неста­більності ринкових процесів актуалізує проблему, що досліджу­ється у даній роботі.

Вивчення та аналіз літератури свідчить про значний науковий інтерес до цієї проблематики в українській економічній науці. Останнім часом з’являються численні дослідження щодо аналізу різних аспектів таких категорій, як інноваційний потенціал та конкурентоспроможність регіону. Так, у цій сфері необхідно за­значити праці таких науковців, як О. Ф. Балацький [22], І. М. Буд - нікевич, І. М. Школа [2], Т. І. Городиський [3], М. П. Денисенко,

А. П. Гречан [5], В. А. Денисюк [6], І. О. Джаїн [7], М. С. Ільїн [9], Ю. М. Канигін [10], І. С. Кладченко, С. І. Кравченко [11], П. Г. Олдак [13], Р. А. Фатхутдінов [18], В. П. Феєр [19], Л. М. Чер - ваньов, О. І. Жилінська [20] та ін. їх праці присвячені тлумаченню та дослідженню структури інноваційного потенціалу регіону, удо­сконаленню методичних підходів його оцінки. Однак недостатньо розробленими залишилися питання аналізу та комплексної оцін­ки інноваційного потенціалу регіонів України.

Основною метою дослідження є формування критеріальної ба­зи оцінки інноваційного потенціалу регіону як ключового фактора забезпечення його конкурентоспроможності та ухвалення ефекти­вних інноваційних рішень.

Комплексна оцінка інноваційного потенціалу регіону передба­чає існування обґрунтованої критеріальної бази; наявність статис­тичної бази; можливість використання показників регіонів для оцінки сукупного інноваційного потенціалу країни.

До етапів комплексної критеріальної оцінки інноваційного по­тенціалу регіону можна віднести:

1. Дослідження регіональної інноваційної діяльності (рис. 3.3) та розроблення стратегічної інноваційної концепції розвитку ре­гіону.

2. Побудову системи показників та статистичної бази даних для оцінки рівня наявного інноваційного потенціалу регіону;

3. Оцінку наявного інноваційного потенціалу регіону за допо­могою визначеної методологічної бази.

4. Аналіз поточного рівня наявного інноваційного потенціалу регіону за встановленими критеріями.

5. Розроблення рекомендацій та напрямків підвищення рівня інноваційного потенціалу регіону.

6. Інтеграцію розроблених заходів підвищення рівня іннова­ційного потенціалу регіону із діючим механізмом його управління.

Рис. 3.3. Процедура дослідження регіональної інноваційної Діяльності

Авторами встановлено, що на цей час відсутня комплексна ме­тодика критеріальної оцінки інноваційного потенціалу регіону. Крім того, існує необхідність розроблення заходів щодо забезпе­чення умов сталого розвитку регіонів України та підвищення їх рівня конкурентоспроможності. І тому для оцінки інноваційного потенціалу регіону запропоновано використовувати не одиничні індекси, що характеризують окремі сторони інноваційного потен­ціалу, а комплексні індекси, які враховують взаємозв’язки і взає­мозалежність його складових елементів.

Таким чином, величину інноваційного потенціалу регіону ви­значаємо як функціональну залежність від діох факторів, що мо­же бути описана формулою

(3.1)

Іпр = / (кіс , кіс ),

Де ІПР — величина інноваційного потенціалу; Кіс — коефіцієнт інноваційної сприйнятливості регіону; Кір — коефіцієнт іннова­ційної результативності регіону.

Коефіцієнт інноваційної сприйнятливості регіону можна виз­начити як частку витрат на інноваційну діяльність у загальному обсязі ресурсного забезпечення регіону:

(3.2)

Де Рі — вартість ресурсів, що використовується регіоном для здійснення інноваційної діяльності; Ро — загальна вартість ресур­сів, яка є в розпорядженні регіону для забезпечення його функці­онування.

Інноваційна результативність оцінюється кількістю продуктів, які можна вважати нововведеннями. Даний параметр визначаємо із врахуванням масштабів виробництва інноваційної продукції (Кн), ступеня сприйнятливості нової продукції регіоном (К), сту­пеня завантаженості інноваційної сфери регіону експортованими інноваціями (Кз) та ступеня самостійності інноваційної сфери ре­гіону (Ксам). В загальному вигляді коефіцієнт інноваційної ре­зультативності функціонування регіону визначаємо за формулою:

Масштаби виробництва інноваційної продукції визначаємо як співвідношення вартості вироблених в регіоні новацій (Оі до за­гальної вартості виробленої в регіоні продукції (Оз):

КН = 0, (3.4)

З

Ступінь сприйнятливості нової продукції регіоном (К) визна­чаємо як співвідношення вартості вироблених у регіоні іннова­цій — Оір (інновації — комерціалізовані новації) до загальної варто­сті вироблених у регіоні новацій (О)

Кс = -^ (3.5)

Ступінь завантаженості інноваційної сфери регіону залучени­ми ззовні інноваціями (К) визначаємо як співвідношення вартос­ті залученої ззовні інноваційної продукції (виробленої в інших регіонах та реалізованої у даному регіоні — Оір) до вартості внут­рішньої інноваційної продукції (виробленої та реалізованої в да­ному регіоні — Ор):

О

К3 = -,р - - (3.6)

Із

Ступінь самостійності інноваційної сфери регіону (Ксам) визна­чаємо як співвідношення вартості вироблених в регіоні новацій (Оі) до вартості залученої ззовні інноваційної продукції (виробле­ної в інших регіонах та реалізованої у даному регіоні — Оір):

TOC o "1-5" h z КСАМ = ■ (3.7)

—ірз

Враховуючи все вищезазначене, формула 3.8 має вигляд

О О р Оіз О О

КР= О • О • О3- • О=О ■ (3.8)

О3 Оі О ір Оірз О3

Отже, для оцінки величини інноваційного потенціалу регіону використовуємо формулу

P O

ІПР = P ^ max. (3.9)

PO

Такий підхід дозволяє отримати комплексну критеріальну оці­нку величини інноваційного потенціалу будь-якого регіону неза­лежно від його географічного положення, рівня соціально - економічного розвитку та ресурсного забезпечення.

Як уже було визначено (рис. 3.3), дослідження регіональної ін­новаційної діяльності спрямоване на формування стратегічної інноваційної концепції розвитку регіону, що є потужним інстру­ментом для успішного розвитку місцевої економіки і особливо до­цільним для регіонів, які мають високий інноваційний потенціал.

Стратегія інноваційного розвитку регіону, яку визначаємо як довгострокову реалізацію інноваційних цілей, напрямків, завдань і шляхів їх досягнення, а також механізмів урахування інтересів груп впливу на інноваційну діяльність (суспільство, підприємст­ва, державні інститути тощо), спрямовану на забезпечення стало­го розвитку та підвищення конкурентоспроможності певної адмі­ністративної одиниці, повинна встановлювати орієнтири для зба­лансованого нарощування його конкурентних переваг як на внут­рішньому, так і на зовнішньому ринках.

В основу стратегії інноваційного розвитку регіону вбачаємо до­цільним закладати принципи: соціальної орієнтованості; систем­ності та комплексності; поетапного розвитку; врахування інтересів груп впливу на інноваційну діяльність; стійкості інноваційного розвитку; взаємодії з іншими стратегіями розвитку регіону (еко­номічною, соціальною, фінансовою, екологічною тощо); орієнтова­ності на збалансоване нарощування усіх форм капіталу регіону.

Для вибору стратегії інноваційного розвитку регіону пропону­ємо використовувати матрицю (рис. 3.4), яка враховує співвідно­шення рівнів достатності ресурсів регіону та його інноваційного потенціалу.

Рівень інноваційного потенціалу регіону	Високий	Стратегія Вибіркового Розвитку	Розвиваюча Стратегія	Стратегія, що базується на безупинному впровадженні новацій
Середній	Стратегія збору уро­жаю (перехід на традиційні сфери діяль­ності)	Стратегія Відновлення Ресурсного Потенціалу	Розвиваюча Стратегія
Низький	Інерційна Стратегія	Стратегія збору уро­жаю (перехід на традиційні сфери діяль­ності)	Стратегія вибі­ркового розвитку
		Низький	Середній	Високий
		Рівень достатності ресурсів регіону

Рис. 3.4. Матриця вибору стратегії інноваційного розвитку

Регіону

Деталізуємо зміст зазначених на рис. 3.4 чистих інноваційних стратегій розвитку регіону:

1. Інерційна стратегія передбачає збереження існуючого порт­феля ресурсів як бази соціально-економічного зростання, а також використання звичних методів і корпоративних форм експлуата­ції даних ресурсів.

2. Стратегія відновлення ресурсного потенціалу, що експлуа­тувався на попередньому етапі розвитку регіону, розрахована на збільшення потоку інвестицій в регіон та істотне нарощування адміністративних зусиль регіональної влади.

3. Стратегія, що базується на безупинному впровадженні нова­цій, передбачає:

- використання висококваліфікованої і мобільної робочої си­ли, прогресивних технологій;

- інфраструктурну і правову доступність великого ринку, си­льних ринкових позицій у вигляді глобальних брендів;

- велику контрактну базу, сучасні формати торгівлі тощо.

Перехід до інноваційного стратегічного розвитку регіону вима­гає реалізації комплексних, взаємопов’язаних за багатьма крите­ріями перетворень за такими напрямками:

1. Розвиток людського потенціалу, що є ключовим чинником у реалізації стратегічних цільових орієнтирів. У рамках даного на­прямку передбачається:

- подолання негативних демографічних тенденцій, що скла­лися, і створення умов для зростання чисельності населення;

- підвищення рівня і якості життя;

- зростання заробітної плати, що базується на підвищенні продуктивності праці та якості робочої сили;

- створення ефективних механізмів конкуренції на регіона­льному ринку праці;

- забезпечення доступності якісних послуг освіти, охорони здоров’я, культури тощо.

2. Створення інноваційної інфраструктури, яка стимулює роз­виток інноваційної діяльності та залучення інвестицій в економі­ку регіону. Передбачається розвиток інфраструктури, що сприяє зростанню бізнесу (бізнес-інкубатори, технопарки, гарантійні і венчурні фонди, логістичні центри і тому подібне), на умовах державного партнерства та підтримки.

3. Структурна перебудова економіки на основі інноваційно - технологічного розвитку: а саме: створення регіональної іннова­ційної системи, заснованої на інтеграції системи наукових дослі­джень та бізнес-середовища.

4. Закріплення і розширення конкурентних переваг у тради­ційних сферах та освоєння нових сфер.

5. Вдосконалення регіонального законодавства, що передбачає створення сучасного регіонального законодавства, спрямованого на забезпечення стійкого економічного зростання, вирішення со­ціальних питань у регіоні.

У свою чергу, розроблення регіональної стратегії інноваційного розвитку надає можливість:

- визначити унікальні особливості регіону, що здатні стати основою його довгострокового розвитку;

- виявити і в подальшому ефективно використовувати конку­рентні переваги регіону;

- розробити узгоджений перелік заходів, спрямованих на роз­виток регіону та підвищення його конкурентоспроможності;

- підвищити інвестиційну привабливість регіону.

Підбиваючи підсумки, можна зробити такі висновки:

- сформовано підхід щодо дослідження регіональної іннова­ційної діяльності;

- запропоновано критеріальну базу для комплексної оцінки величини інноваційного потенціалу регіону, що дозволяє врахо­вувати взаємозв’язки та залежність його структурних елементів;

- визначено сутність стратегії інноваційного розвитку регіону, її принципи і розроблено матрицю вибору залежно від співвідно­шення рівнів достатності ресурсів регіону та його інноваційного потенціалу.