Формування критеріальної основи оцінки товарів екологічного призначення

На сучасному етапі розвитку економіки відбувається динаміч­не зростання екологічного ринку. Важливою передумовою розви­тку екологічного ринку та просування екологічної продукції є фу­нкціонування налагодженої системи екологічного маркетингу. Як відомо, екологічний маркетинг спрямований на створення і сти­мулювання попиту на екологічні товари, економічно ефективні й екологічно безпечні у виробництві і споживанні [78]. Розвиток концепції екологічного маркетингу вимагає більш детального ана­лізу класифікаційних підходів до категорії «екологічні товари», які пропонується розглядати як «товари екологічного призначення». Ця група товарів охоплює ті вироби і послуги, виробництво і спо­живання яких сприяє зменшенню інтегрального екологічного впливу в розрахунку на одиницю суспільного продукту [93].

У науковій літературі критеріальна основа оцінки екологічно­го рівня процесів виробництва і споживання продукції базується на застосуванні кількісних натуральних (енергоємність домово­лодіння протягом року, питомі показники екологічного наванта­ження споживання на одну людину в натуральному вираженні, показники порівняння екологічності у натуральному вираженні, коефіцієнт використання сировини, коефіцієнт рециклінгу, ймо­вірнісні показники та ін.), вартісно-натуральних (кількість вико­ристаної енергії у натуральному вираженні на одиницю продукції у вартісному вираженні, питомі показники екологічного наван­таження споживання на одну людину у вартісному вираженні, рівень екологічної якості продукції, екологічний результат на 1 грн капітальних вкладень та ін.), вартісних (збиткоємність, ма­теріаломісткість продукції у вартісному вираженні) та якісних показників (якісні показники порівняння рівня екологічності продукції, наприклад, дво - або багатопозиційна фіксація стану, експертна оцінка відхилення, бальна оцінка тощо) [2, 3, 13, 14, 17, 70, 71, 74, 85].

Ці групи показників становлять критеріальну базу для прове­дення часткового аналізу екологічного рівня окремих аспектів процесів виробництва та споживання продукції. Ці показники можуть бути використані для формування інтегральних показни­ків екологічного рівня продукції у вартісному вираженні, що за­безпечить порівнянність екологічного рівня різних видів

Продукції. Необхідність проведення системного аналізу наслідків впливу на НС та приведення до єдиної критеріальної бази ре­зультатів негативних наслідків впливу процесів виробництва та споживання предметів і послуг на людину і природні системи обумовлюють проведення аналізу екологічних проблем, які вини­кають на різних рівнях суспільного виробництва.

Аналіз літературних джерел показав, що істотне порушення навколишнього середовища відбувається на стадії видобутку ви­хідних ресурсів: у великих обсягах вилучаються природні ресур­си, забруднюються атмосфера, вода, ґрунти, порушуються ланд­шафти тощо. Стадія виробництва продукції також пов’язана зі значними процесами екодеструктивного впливу: шкідливі викиди та скиди забруднюють компоненти навколишнього середовища, нагромаджується велика кількість відходів, інколи дуже небезпе­чних. Необхідно пам’ятати про негативний вплив на довкілля, який здійснюється на стадіях експлуатації та утилізації продук­ції. Експлуатація товарів довгострокового використання, напри­клад, автомобілів, робить вагомий внесок у забруднення навко­лишнього середовища, а проблему утилізації відходів можна вважати однією з найгостріших у планетарному масштабі [21, 38, 54, 75, 79, 82].

Екологічність вихідних ресурсів для виробництва продукції, технології виробництва, умов її експлуатації можна проаналізу­вати за допомогою оцінки екологічних аспектів життєвого циклу продукції. Аналіз життєвого циклу продукції дає можливість проаналізувати її вплив на навколишнє природне середовище на всіх стадіях виробництва та споживання і передбачений міжна­родним стандартом К014000 [43].

Основними етапами життєвого циклу продукції є такі етапи: наукові дослідження та розробки; конструкторська підготовка; технологічна підготовка; виробництво вихідних матеріалів та енергоресурсів; виготовлення продукції та упаковки; транспорту­вання, зберігання та продаж продукції; використання продукції споживачем; утилізація відходів продукції після її використання [61].

Оцінка екологічних факторів життєвого циклу використову­ється: для оцінки можливостей поліпшення екологічних аспектів продукції на різних стадіях життєвого циклу; під час прийняття рішень у промислових, державних і недержавних організаціях, під час стратегічного планування, встановлення пріоритетів, про-

Ектування чи реконструкції продукції або процесів; для вибору характеристик екологічності, у тому числі методів вимірювань; під час проведення маркетингових досліджень; під час екологіч­ного маркування чи для складання заяви-декларації екологічної чистоти продукції. Оцінка ЖЦ забезпечує нас даними для оцінки впливу використаної енергії та матеріалів і зниження цього впливу на навколишнє середовище, а також визначення напря­мів удосконалення кожної стадії життєвого циклу.

З метою більш глибокого аналізу ЖЦ зупинимося на системно­структурному аналізі категорії «продукція». Як зауважує Г. Фріман [5], продукцію можна вважати певною системою, яка визначається як сукупність матеріальних, енергетичних та інфо­рмаційних потоків, які зазнають постійних трансформацій на рі­зних стадіях. Варто зазначити, що ця система складається з чоти­рьох основних компонентів: продукту, процесу, збуту та управ­ління (рис. 9.4).

	Продукція як система Компонент «управління»
Компонент «продукт»	Компонент «процес»
	Компонент «збут»
.......................................................... :........................................................................
Життєвий цикл продукції

Виробництво Ресурсів

Виробництво Продукції

Експлуатація

Утилізація

Рис. 9.4. Системна побудова ЖЦ продукції

Компонент «продукт» складається з усіх матеріалів, що вико­ристовуються на всіх стадіях життєвого циклу та безпосередньо стосуються формування кінцевого продукту. Таким чином, цей компонент включає такі потоки, як вихідна сировина, напівфаб­рикати, кінцевий продукт, продукт, що підлягає утилізації після

Закінчення періоду експлуатації, всі види відходів, які безпосере­дньо стосуються формування кінцевого продукту, тощо.

Компонент «процес» трансформує матеріали та енергію у про­міжні та кінцеві продукти, які створюють умови для формування кінцевого продукту; включає пряме та непряме використання ма­теріалів для його виробництва. Каталізатори та розчинники є прикладами прямого використання матеріалів. Заводське облад­нання є прикладом непрямого використання матеріальних пото­ків. Ресурсні потоки, які використовуються впродовж етапів дос­ліджень, тестування, експлуатації продукту також входять до компонента «процес» системи продукту.

Компонент «збут» складається з потоків, що використовуються у пакуванні та транспортуванні, та призначені для утримання, захисту і транспортування потоків, що входять до компонентів «продукт» і «процес». Як пакування, так і транспортування спра­вляють екологічно деструктивний вплив на навколишнє середо­вище. До процесу транспортування відносять різні види транспо­рту та маршрути. До компонента «збут» також відносять збері­гання товарів на складах та продаж (оптовий та роздрібний).

Компонент «управління» містить інформаційні потоки, що сприяють прийняттю управлінських рішень на різних стадіях життєвого циклу продукції. На підприємстві цей компонент взає­модіє з управлінською ланкою, персоналом, впливає на просу­вання продукції, взаємодію зі споживачами, органами державно­го управління тощо. Усі ці види взаємодій суттєво впливають на розвиток життєвого циклу продукції.

Таким чином, життєвий цикл продукції забезпечує поєднання зазначених компонентів у єдину систему, створюючи об’єктивні передумови для управління розвитком життєвого циклу продук­ції за окремими компонентами системи. Необхідно зауважити, що компонент «управління» системи продукції наділений саме тими функціями, що дозволяють здійснювати управління життє­вим циклом системно та цілеспрямовано, відповідно до ринкових умов, державного регулювання та потреб підвищення еко - ефективності.

Аналіз критеріальної бази оцінки рівня екологічності процесів виробництва та споживання продукції дає можливість здійснити розподіл часткових показників екологічності ЖЦ продукції за компонентами системи продукції «продукт», «процес», «збут» та «управління» (табл. 9.4).

Таблиця 94. Система показників екологічного рівня ЖЦ продукції Компоненти продукційної системи Продукт Процес Збут Управління Глибина пере­роблення сиро­вини Енергоємність виробництва/ екс­плуатації продукції Маса викидів у процесі транспор­тування продукції Витрати на еколо­гічне маркування на одиницю проду­кції Коефіцієнт ви­користання матеріалу Маса викиду / ски­ду на одиницю продукції Екологічність па­кування Витрати на відтво­рення НС на оди­ницю продукції Відходомісткість Виробництва/ Споживання Продукції Маса допоміжних матеріальних ре­сурсів на одиницю продукції Енергоємність зберігання продук­ції Витрати на сплату платежів за забру­днення НС на оди­ницю продукції Коефіцієнт ре­циклінгу відхо­дів виробництва продукції Маса викиду / ски­ду за експлуата­ційний період про­дукції Коефіцієнт рецик­лінгу тари / упако­вки Маса загальних офісних відходів на одиницю проду­кції Концентрація шкідливих до­мішок у готовій продукції Коефіцієнт рецик­лінгу допоміжних матеріальних ре­сурсів Співвіднесення маси упаковки до маси готового виробу Коефіцієнт рецик­лінгу офісних від­ходів

Як свідчать дані табл. 9.4, застосування цих показників може створити передумови для виявлення глибинних структурних чинників екологізації ЖЦ продукції. Як було зазначено раніше, компонент «продукт» містить матеріально-енергетичні потоки си­ровини, матеріалів, напівфабрикатів, відходів виробництва та споживання тощо. Таким чином, низький рівень переробки сиро­вини та коефіцієнт використання матеріалів свідчать про необ­хідність оптимізації матеріально-сировинних потоків виготовлен­ня кінцевої продукції, що може бути здійснене, наприклад, через заміну сировини на більш концентровану, поліпшення умов збе­рігання та підбір стандартних розмірів матеріалів. Низький рі­вень коефіцієнта рециклінгу відходів виробництва продукції сві­дчить про необхідність пошуку можливостей заміни вихідних ма­теріалів для виробництва кінцевої продукції та такі, відходи від використання яких будуть зазнавати повторної переробки. Висо­ка концентрація шкідливих домішок у готовій продукції вимагає більш ретельного очищення матеріально-сировинних ресурсів у процесі виготовлення продукції або заміни вихідної сировини на сировину більш високої екологічної якості.

Ураховуючи те, що до компонента «процес» продукційної сис­теми належать матеріально-енергетичні потоки, які створюють умови для формування кінцевої продукції, то процеси екологіза - ції цього компонента мають бути пов’язані з поліпшенням еколо­гічних характеристик саме цих потоків. Таким чином, екологіза - ція цього компонента може бути досягнута за рахунок впрова­дження енергозберігаючих технологій; установлення очисного обладнання; мінімізації допоміжних матеріальних ресурсів на одиницю продукції та/чи заміни цих матеріалів на такі, що під­лягають повторному використанню у виробництві цієї самої або іншої продукції; мінімізації викидів протягом експлуатації про­дукції за рахунок заміни експлуатаційного ресурсу, наприклад, автомобільного палива на більш екологічне.

Як зазначалося раніше, до компонента «збут» продукційної си­стеми належать матеріально-енергетичні потоки, пов’язані з па­куванням, транспортуванням, зберіганням та продажем продук­ції, енергії та матеріалів, що входять до компонентів «продукт» і «процес». Екологізація цього компонента має здійснюватися у на­прямку покращання екологічних характеристик цих стадій ЖЦ продукції через оптимізацію транспортних шляхів доставки про­дукції; підтримання технічних характеристик транспортних засо­бів у належному стані; використання пакувальних матеріалів, що підлягають швидкому розкладанню у навколишньому середовищі або багатократному повторному використанню; підбору легких матеріалів для пакування готової продукції тощо.

До компонента «управління» належать інформаційні потоки, що сприяють прийняттю управлінських рішень на різних стадіях життєвого циклу продукції. Екологізація цього компонента може передбачати здійснення витрат на екологічне маркування проду­кції з метою інформування споживачів про екологічну якість про­дукції; відтворення навколишнього природного середовища, а саме; земельних, лісових, рослинних, тваринних ресурсів, водо - регулювання тощо; зменшення витрат на сплату платежів за за­бруднення навколишнього середовища через упровадження еко­логічних технологій виробництва продукції; мінімізацію та по­вторне використання офісних відходів (паперу, тонерів картри­джів, конвертів, коректорів тощо).

Необхідно зазначити, що важливою стадією в життєвому цик­лі продукції є стадія розроблення продукту, що охоплює процеси дослідження ринку, розвитку концептуальних ідей продукту та

Вибору варіанта технічних розробок, підготовки виробництва, входження в ринок і контролю за успіхом. Стосовно охорони до­вкілля розроблення продукту відіграє вирішальну роль, врахову­ючи обсяги природної сировини, забруднення на стадії виробниц­тва продукції, транспортування, використання продукту спожи­вачами та його утилізації. У процесі розроблення існує можли­вість зниження екологоємності продукції на кожній стадії життє­вого циклу.

Таким чином, аналіз продукційної системи ЖЦ дає можливість визначати основні напрямки екологізації товарів, робіт та послуг. Це створює передумови для розвитку вітчизняних ринків екологіч­них товарів, що здатні задовольняти екологічні потреби спожива­чів, які останнім часом поступово зростають.

Аналіз класифікаційних підходів до визначення товарів еколо­гічного призначення дає можливість запропонувати перелік кла­сифікаційних ознак екологічної продукції. Отже, за призначенням товари екологічного призначення можна розподілити на: споживчі товари, призначені для індивідуальних користувачів (наприклад, фільтри для питної води, лічильники, медичні препарати, екологі­чно чиста їжа), товари промислового призначення (очисні споруди, енергозберігаюче обладнання) та оргтехнічні засоби (комп’ютери, телефони, телефакси, модеми тощо).

За терміном експлуатації товари екологічного призначення можна поділити на: товари короткострокового користування (еко­логічно чисті їжа, мийні засоби, гіпоалергенна косметика) та то­вари довгострокового користування (електромобілі, комп’ютерні програми, енергозберігаючі пральні машини тощо).

За споживчим попитом товари екологічного призначення мож­на поділити на: товари щоденного вжитку (екологічно чиста їжа); товари попереднього вибору (екологічно чисті дверні та віконні блоки); товари особливого попиту (рідкі види тварин, рослин); то­вари пасивного попиту (екологічне страхування).

За промисловим складом товари екологічного призначення можна розділити на: обладнання (енергозберігаючі верстати); ву­зли та агрегати (екологічно ефективні елементи технологічних систем); екологічно чисті сировини й матеріали; виробничі послу­ги (послуги з монтажу екологічно ефективного обладнання); інте­лектуальні товари (екологічно орієнтовані методики проведення технологічних операцій).

Пропонуємо класифікувати товари екологічного призначення за зміною екодеструктивного впливу на різних стадіях ЖЦ про­дукції на монофункціональні (наприклад, очисні споруди, що за­побігають забрудненню довкілля на стадії експлуатації), та полі- функціональні (наприклад, енергозберігаюче обладнання, що дає можливість зменшити руйнування ландшафтів на стадії вироб­ництва ресурсів, зменшити забруднення навколишнього середо­вища та необхідність у засобах праці на стадії виробництва про­дукції та зекономити певну кількість енергії на стадії експлуатації обладнання).

Пропонуємо також класифікувати товари екологічного призна­чення за їх ринковим функціональним призначенням на системо - утворювальні, тобто ті, що формують «зелений» ринок та створю­ють попит на екологічну продукцію (екологічний менеджмент, екологічний аудит, екологічна експертиза); технологічні, тобто ті, що позитивно впливають на довкілля за допомогою розробок та впровадження екологічних технологій (екоінженіринг; екологічні технології; екологічна модернізація; переробка, поховання і лікві­дація токсичних відходів; очищення стічних вод; очисні споруди); фінансові, тобто ті, що забезпечують «зелений» ринок фінансови­ми та матеріальними ресурсами (екологічне кредитування, еколо­гічне страхування, екологічний лізинг); споживчі, тобто ті, що за­безпечують екологічні потреби людей, підтримують стан біоти (екологічно чисті продукти харчування, екологічно чисті меблі, медицина, життєохоронні системи, ветеринарні послуги); заоща - джувальні, тобто ті, що дають можливість заощаджувати енергію, ресурси тощо (енерго-, ресурсозберігаючі, рециклінгові техноло­гії); комунікативні (посередницькі), тобто ті, що забезпечують вза­ємодію між різними секторами екологічного ринку (торгівля еко­логічними технологіями, продуктами харчування, відходами; транспортування відходів); просувальницькі, тобто ті, що допома­гають просувати «зелену» продукцію на ринку (екологічний мар­кетинг, екологічне маркування, екологічна сертифікація); відтво - рювальні, тобто ті, що забезпечують відтворення природних ресу­рсів, необхідних для ведення господарської діяльності (екотуризм, лісорозведення, рекультивація), та інформаційні, тобто ті, що здійснюють інформаційне наповнення «зеленого» ринку, вплива­ють на відтворення екологічного попиту (екологічна освіта, під­вищення кваліфікації).

Таким чином, розширення класифікаційних підходів до даної групи товарів створює передумови для вдалого застосування складових комплексу маркетингового стимулювання, що сприя­тиме орієнтації виробництва і збуту на задоволення екологічних потреб та знаходження певного компромісу між економічним роз­витком та збереженням навколишнього природного середовища. Досягнення високої екологічної якості продукції є можливим на основі розподілу матеріально-енергетичних потоків продукційної системи ЖЦ, що створює передумови для його екологізації.