Формування основи вибірки

Основним джерелом інформації щодо результатів роботи малих підприємств є модуль річного структурного обстеження [4] за формою № 1-підприємництво (зважаючи на необхідність зменшення звітного навантаження на малі підприємства, цей модуль, на відміну від модуля середніх та великих підприємств, передбачає скорочену програму спостереження).

Впровадження вибіркових обстежень малих підприємств в Україні включає наступні етапи:

Пілотне обстеження промислових і будівельних підприємств (секції С, D, Е, F за КВЕД) у декількох регіонах;

Обстеження промислових і будівельних підприємств в усіх регіонах; пілотне обстеження підприємств усіх видів діяльності за КВЕД у декількох регіонах;

Обстеження підприємств усіх видів діяльності в усіх регіонах. Основним принципом неупередженого, об'єктивного підходу, що гарантує репрезентативність вибірки, є принцип випадковості відбору елементів генеральної сукупності до вибіркової.

Випадковість відбору, звісно, унеможливлює навмисне викривлення даних, але існує багато теоретичних та практичних питань, що потребують детального опрацювання на кожному етапі вибіркового обстеження:

1) формування основи вибірки (формування генеральної сукупності);

2) формування вибіркової сукупності малих підприємств (побудова плану вибірки);

3) збирання первинної інформації від відібраних до вибіркової сукупності малих підприємств, введення цієї інформації;

4) проведення контролю;

5) аналіз і коригування вибіркових даних; збереження інформації;

6) розповсюдження даних вибіркової сукупності на генеральну та розрахунок характеристик точності отриманих результатів, формування підсумків обстеження у всіх необхідних для аналізу розрізах.

Вирішальне значення в забезпеченні ефективності вибіркового спостереження відіграє етап побудови вибірки

На відміну від умов теоретичного (класичного) вибіркового обсте­ження, коли генеральна сукупність є суцільним невідомим об'єктом, в національній практиці вибіркове обстеження малих підприємств завжди ґрунтується на таких джерелах інформації, як: дані реєстру підприємств; дані суцільного структурного обстеження; дані попереднього вибіркового обстеження;

Дані квартальних експертних розрахунків показників діяльності малих підприємств.

Ця інформація надає можливість, з одного боку, підготувати якісну, достатньо актуальну основу обстеження, а з іншого, вже на етапі його підготовки мати досить надійні коефіцієнти для моделювання показників, що вміщені до програми обстеження, здійснення попередніх оцінок і їх контролю.

Вивчення малого підприємництва в Україні виключно методами вибіркових обстежень знаходиться в початковій стадії; інформацію про малий бізнес отримують, базуючись на комбінуванні суцільного спостереження й вибірки.

Генеральна сукупність формується, виходячи з даних річного структурного обстеження підприємств за формами №1-підприємництво (річна), № 1-підриємництво (коротка) річна ("Звіт про основні показники діяльності підприємства") та СДРПОУ.

Технологія формування основи вибірки передбачає виконання двох етапів. На першому етапі з бази даних структурного обстеження (останнього за часом проведення) відбираються малі підприємства, що включаються до генеральної сукупності за наступними показниками [4]: ідентифікаційний код підприємства за ЄДРПОУ: код території за КОАТУУ;

Основний вид економічної діяльності підприємства за КВЕД: форма власності за Класифікацією форм власності (КФВ); організаційно-правова форма господарювання за КОПФГ; обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг) у вартісному вимірю­ванні;

Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу: фонд заробітної плати.

На другому етапі на підставі реєстраційних відомостей ЄДРПОУ відібрана сукупність підприємств коригується на підприємства, що ліквідовані та новостворені у звітному періоді.

Розмір вибірки також обумовлюється заздалегідь з огляду на наявний бюджет обстеження, бажану точність і рівень деталізації кінцевої інформації. Точність або величина похибки в практичній статистиці встановлюється на рівні 5%. Бажаний розмір вибірки не повинен перевищувати двадцяти - двадцяти трьох відсотків від її бази (найчастіше 20%). При цьому необхідно врахувати розмір малого підприємства та основний оціночний показник (обсяг обороту), які суттєво варіюють.

Для вибіркового обстеження малих підприємств слід використо­вувати наступні способи відбору:

1. Поєднання одновимірних вибірок різного способу. За наявності програмного забезпечення в разі формування початкової вибіркової сукупності малих підприємств відбір одиниць з регістра або масиву даних суцільної звітності доцільно проводити декількома методами, використо­вуючи випадковий відбір без розшарування, просте випадкове розшару­вання, пропорційне розшарування, оптимальне розшарування, механічний відбір. Порівняння помилок (стандартних, граничних, фактичних) і об'єму вибірки, отриманих за різних способів відбору, дозволяє відібрати опти­мальний варіант вибіркової сукупності. В більшості випадків найбільш ефективними виявляються: просте розшарування, оптимальне розшару­вання, механічний відбір.

2. Гніздові (кластерні) вибірки, засновані на випадковому відборі з генеральної сукупності не окремих одиниць, а серії (гнізд, кластерів), усередині яких проводиться або суцільне обстеження одиниць, або випадкова вибірка. Кластерний відбір має ряд переваг організаційного характеру, дозволяє визначити середні значення за кластерами без випадкової погрішності, дає значну економію грошових коштів під час проведення обстежень. До недоліків даного відбору відносяться: можли­вість обстеження лише невеликого числа кластерів, досить висока погріш­ність вибірки, мала величина внутрішньогрупової дисперсії.

Одноступінчатий кластерний відбір найчастіше використовується в тих випадках, коли генеральна сукупність складається з розрізнених груп одиниць (територіальні одиниці). Оскільки усередині кластера проводиться суцільне обстеження всіх елементів (одноступінчатий кластерний відбір) і середні значення визначаються без випадкової погрішності, то оцінка генеральної середньої залежить від того, наскільки точно середні значення кластерів представляють генеральну середню.

Двоступінчатий кластерний відбір не вимагає знання повного складу генеральної сукупності, характеризується достатньою простотою організації, дозволяє використовувати існуюче територіальне ділення сукупності на групи. Проте порівняно з іншими видами відбору він менш точний, оскільки помилка репрезентативності виникає на кожному ступені відбору.

3. Вибіркові міні-обстеження, засновані на нетрадиційних методах відбору, пропонується використовувати для оцінки діяльності суб'єктів спостережної економіки, зокрема, неформального сектора, суб'єктів малого підприємництва без утворення юридичної особи (фізичних осіб) [5].

Під міні-обстеженням слід розуміти вибірку, що охоплює не більше 100 одиниць.

Суб'єктивна імовірнісна (квазівипадкова) вибірка відбирається за суб'єктивними правилами (передбачається наявність імовірнісного відбору на тій підставі, що особа, яка розглядає вибірку, вважає це допустимим). Дослідник може вважати своїх знайомих і родичів, а також мешканців будинку, в якому він живе, квазівипадковими вибірками зі всіх жителів міста.

Об'єктивна неімовірнісна (побудована з певною метою) вибірка вилучається з генеральної сукупності за допомогою об'єктивної процедури, але без використання теорії вірогідності (принцип кореляції, принцип постійності і т. д.).

Суб'єктивна неімовірнісна вибірка будується на основі думки особи, що здійснює вибірку. Дану вибірку доцільно проводити за наявності чотирьох умов: а) малого розміру вибірки; б) розміру генеральної сукупності, невеликого або відомого дослідникові; в) істотної варіації досліджуваних ознак у одиниць генеральної сукупності; г) високого профе­сіоналізму особи, що проводить вибірку.

Багатовимірні вибірки дають можливість будувати вибіркові сукупності невеликого об'єму, репрезентативні за групою варійованих показників, і адекватно екстраполювати вибіркові дані на генеральну сукупність.