Франчайзинг Як різновид малого бізнесу та його ролі» у поєднанні переваг малого і великого бізнесу

Франчайзинг — система угод, за якими власник торгової мар­ки, торгового імені чи авторських прав (франчайзер) дозволяє ін­шій фірмі (франчазі) використовувати їх за певних умов.

Популярності франчайзингу у всьому світі сприяє переважно те, що він поєднує перевагу малого і великого бізнесу. В діловому світі його ще називають королем малого бізнесу.

У цивілізованому світі став популярним вид франчайзингу, який називають офіційним. За такого франчайзингу фірма - виробник не тільки постачає продукт і надає свою торгову марку, а й складає бізнес-план, який включає маркетингову стратегію, інструкцію з експлуатації, контроль якості та двосторонній конт­ракт. Ресторани, продовольчі магазини самообслуговування, ма­газини автозапчастин, агентства з торгівлі нерухомістю і майстер­ні — це лише невелика частина фірм, де використовується фор­мальний діловий франчайзинг.

Франчайзинг — це і один із шляхів зростання для малих фірм. З точки зору франчайзодавця перевагами цього бізнесу є:

1)

Розділ 5

Добування капіталу. Франчайзинг — шлях добування капі­талу для розширення бізнесу. Деякий капітал надходить до мате­ринської компанії через внесок, який сплачується за отримання права франчайзингу. Більше того, дочірня фірма здійснює витра - ти, пов’язані з відкриттям справи;

... 2) економія за рахунок масштабів (ефект масштабу). Франчай-

... зинг робить можливим досягнення економії за рахунок масштабів і

Здійснення виробництва сировини і матеріалів, якими материнська компанія (франчайзер) забезпечує дочірні (франчазі). Материнська фірма (франчазодавець) також може отримати знижки від своїх по­стачальників, купуючи товари у великих кількостях (обсягах);

3) мотивація. Власники місцевого франчайзингу часто пра­цюють старанніше і є більш мотивованими, ніж менеджери філій;

4) здатність реагувати. Франчазі можуть швидше реагувати на місцеві умови і залучати до бізнесу місцеве населення;

5) трудові відносини. Оскільки франчазоотримувач (франчазі) не працює на франчазодавця, то не виникають між ними і про­блеми в трудових відносинах.

Франчайзинг має і недоліки, які є причиною невдач у фран - чайзингових операціях і заважають його розширювати масштаби деяких напрямів бізнесу. Серед недоліків з точки зору франчазо­давця (материнської компанії) є:

1) кредиторські вимоги. Франчайзер часто повинен надавати кредит франчазі (дочірній компанії). Це знижує здатність цієї форми організації бізнесу добувати капітал;

2) витрати на управління. Стандартів якості не можна дотри­муватися без високих витрат на підготовку кадрів франчазі (до­чірньої компанії) і на відродження персоналу;

3) трудові відносини. Конфлікти з франчазі можуть виникнути через погані умови продажу, припинення існуванні франчазі, не­доступність території тощо.

Перспективи франчайзингу. Франчайзинг має багато при­вабливих рис під кутом зору людей, які хочуть купити бізнес. Ус­піх франчазі набагато вищий за середній успіх малого бізнесу. За даними Міжнародної франчайзингової асоціації (МФА), 90 % усіх франчайзингів є успішними. Це свідчення на їх користь.

Основними перевагами для франчазі цієї форми бізнесу є:

А) допомога у менеджменті. Поганий менеджмент є найпоши­ренішою причиною невдач малих фірм. Франчазі отримує від ма­теринської фірми допомогу на всіх стадіях управління. По-перше, він купує випробувану бізнес-концепцію і йому залишається лише «повернути ключ». По-друге, він часто проходить спеціальну підго­товку в інститутах, як, наприклад, макдональдський знаменитий «Гамбургер У». По-третє, він отримує докладні інструкції і допомо­гу у щоденній роботі — від щорічного планування до місцевого рекламування;

6) національний ринок. Ринкова діяльність франчазі пропонує не тільки рекламу, а й вивчення ринку, розвиток нового виробни­цтва тощо. Рекламування здійснюється звичайними для кожного телеглядача способами;

В) фінансова допомога. Багато франчазодавців фінансують ча­стину початкового капіталу франчазі. Інші надають короткотер - мінові кредити на закупівлю сировини. У багатьох випадках під - '

V

Готовка для франчазі передбачає пораду, як вести справу з місце­вими банками та іншими фінансовими інститутами.

Проте діяльність підприємств малого бізнесу за умов франчай­зингу — це не завжди пряма дорога до моментального багатства. Навіть якщо вони працюють успішно, то потребують такої самої старанної роботи, як і на інших малих підприємствах. І хоча фран - чазодавці (материнські компанії) роблять все, аби захистити своїх франчазі (дочірні компанії) від краху, проте їхні прибутки можуть бути низькими.

Недоліки франчайзингу під кутом зору франчазі:

З.) розподіл прибутків. Франчазі, на відміну від незалежного власника, мають ділитися прибутками з материнською фірмою. Виплати материнській компанії можуть набувати форми товарної ціни, або відсотку від продажу. До того ж франчазодавець часто отримує основний прибуток за сировину і матеріали, якими тор­гують у місцевому фірмовому магазині;

Б) обмеження незалежності. Франчазі ніколи не має повної незалежності, яку мають інші фірми. Материнська компанія часто наполягає на дуже скрупульозному дотриманні стандартів;

В) конфлікти з франчайзерами. Багато франчазі вступають у серйозні конфлікти зі своїми франчайзерами. Відмова відновити угоди з франчайзингу через те, що франчазі вважають нечесною, є однією з основних причин конфлікту.

Коли всі «за» і «проти» франчайзингу з’ясовані, легко побачити, чому ця форма бізнесу стала такою популярною. Більшість її недо­ліків можна мінімізувати з належною передбачливістю. Насампе­ред потрібно запам’ятати, що франчайзинг зменшує, проте не ви­ключає ризику та відповідальності власника малого бізнесу.

1. Не чекайте, що франчазодавець розпланує все для вас. Прос­то, починаючи створювати самостійну фірму, ви повинні з’ясувати, чи відповідає франчазі тому, чого ви хочете і чим можете займати­ся. Ви також маєте вирішити, чи вигідна продукція для продажу у вашій місцевості.

2. Звертайте увагу на якість навчання (освітніх програм), за­пропонованого франчазодавцем. Запам’ятайте, що це найбільша перевага у взаємовідносинах франчайзингу. Однак переконайте­ся, що це справжня навчальна програма, а не передрукований матеріал у новій обкладинці.

3.

Розділ 5

Уважно перегляньте всю документацію франчазодавця. Чи товар випробуваний, чи це шахрайство? Чи довго франчазодавець був у бізнесі? Якими були його прибутки? Чи має він репутацію чесного і справедливого?

4. Вивчіть уважно закупівельну ціну. Якщо ви купили існуюче підприємство, то порівняйте потенційний прибуток з можливими витратами в межах можливого часу і справедливого капіталу.

* 5. Перегляньте франчайзингову угоду з адвокатом, який є фа-

^ хівцем з таких питань. Чи містить угода обмеження і вимоги, які є

Прийнятними лише для франчазодавця? Чи є умови чесного вихо­ду з франчайзингу?

Наступною формою взаємовідносин між великим та малим біз­несом є венчурний (ризиковий) бізнес. З самого початку свого існування він розрахований на підприємницькі проекти, які через вищий ступінь ризику і ймовірності невдачі не можуть отримати необхідної фінансової підтримки з традиційних джерел. Викорис­товується також в тих випадках, коли майно та інші активи під­приємства не можуть слугувати гарантією для забезпечення бан­ківського кредиту. Особливо важливою є роль венчурного бізнесу в процесі здійснення науково-технічних нововведень. Піднесення малого бізнесу в середині 80-х років минулого століття в розвине­них країнах найінтенсивніше відбувалося в галузях, пов’язаних з інноваційною діяльністю й інформаційними технологіями. Він використовується для створення нових інноваційних компаній, розвитку й оновлення існуючих фірм, а також для фінансування приватизації державної власності.

Венчурне фінансування здійснюється у двох формах: придбан­ням акцій нових фірм або через надання різних видів кредиту. До основних донорів ризикового капіталу, що акумулюється венчур­ними фондами, належать приватні особи, пенсійні фонди, страхо­ві компанії, великі корпорації, закордонні інвестори.

Для великого бізнесу цінність венчурного бізнесу полягає в можливості заощаджувати час, що витрачається на НДДКР і на перебудову виробничих програм. Його основний інтерес полягає у відстежуванні та відбиранні найперспективніших ідей і розробок у сфері малого бізнесу для подальшого оновлення та диверсифі­кації власного виробництва, а також для запобігання можливим загрозам з боку конкурентів.

Малий венчурний бізнес має низку особливостей, які відрізня­ють його від традиційного малого підприємства:

А) охоче ставлення до ризику, більш оперативна реалізація ін­новацій;

Б) існування малих інноваційних підприємств є стимулом онов­лення асортименту продукції, що виробляється у старих промис­лових корпораціях, які змушені постійно враховувати конкурен­цію дрібних фірм;

В) значний інноваційний та економічний потенціал.

За даними Національного дослідницького бюро США, малі під­приємства створили у чотири рази більше науково-технічних ново­введень на один долар, витрачений на НДДКР, ніж великі підпри­ємства. Вражаючим є досвід розвитку та підтримання венчурного бізнесу в розвинених країнах. Так, низка напрямів науково - технічного прогресу у приватному секторі США розвивається в ос­новному завдяки малому бізнесу: біотехнологія, програмне забезпе - ^ чення, наукове приладобудування. За даними Національного нау - л

Нового фонду, з початку 60-х до кінця 90-х років минулого століття в США було створено близько ЗО тис. наукомістких компаній. Найбі­льше — в сферах, пов’язаних з інформаційними технологіями: про­грамне забезпечення, комп’ютерна техніка, електронні компоненти, Телекомунікації; біотехнолоіія, оптика тощо. Специфіка цих сфер, яка принципово важлива для малого бізнесу, полягає в тому, що вони не потребують великих коштів або значних виробничих по­тужностей, тобто є не капіталомісткими галузями.

Розвиток взаємовідносин між малим підприємством та фінан­совими організаціями є вкрай важливим і дієвим, здатним за ко­роткий термін подолати один з природних недоліків малих під­приємств — недостатність фінансових ресурсів.

Вітчизняними практиками-фінансистами напрацьовані меха­нізми співпраці малих підприємств і фінансових комерційних структур, які подано в табл. 5.2.

Таблиця5.2. Механізм співпраці фінансових установ з малими підприємствами Механізм Інтереси комерційних стру­ктур Інтереси малих підприємств Гарантійні фонди креди­тування Пільгове кре­дитування Співфінансу- Вання Лізинг Франчайзинг Консалтинг Централізова­ний бухгалтер­ський облік Венчурне фі­нансування Кредитні спіл­ки Страхування Зниження ризиків (100 % погашення третіми особами) неповернення кредитів Мультиплікація обсягу ви­даних кредитів Якщо будь-хто з учасників може запропонувати дешев­ші ресурси в обмежених об­сягах, то засоби, яких не вистачає, можна залучати з дорожчих джерел Забезпечення повернення основної частини кредиту у вигляді обладнання, що передається в лізинг Розширення бізнесу лише за рахунок змінних витрат Підвищення якості підготов­ки та супроводу проекту Розширення клієнтської бази аудиторських фірм Вихід на високодохідні прое­кти Акумуляція грошових засо­бів Зниження матеріальних та фінансових ресурсів Зниження ставки кредиту­вання на 3 - 5 % Зниження ставок з кредита­ми на 4 % завдяки зниженню ставок по депозитах за міні­мального рівня 20 % Зниження середніх ставок за кредитами, залученими для реалізації проекту на 6 - 8 % Відстрочення оплати устатку­вання, прискорена амортиза­ція, зниження суми гарантій за відсотками на 2 - 3 % Економія на постійних ви­тратах Економія на витратах з роз­роблення проекту на 2,5 - 3 % Економія на нарахуваннях на зарплату бухгалтерії та податкового планування Первинна фінансова підтри­мка інновацій Пільги за цільового кредиту­вання учасників на 5 - 7 % Зниження матеріальних та фінансових ресурсів

❖ Досвід виходу з кризового стану економіки, накопичений пост-

* соціалістичними країнами, засвідчує, що за відсутності необхідних

•'“ЗР* •'“ЗР* *"ЗР* •"ЗР* *ТР* •'“ЗР* *”ТР* *“ЧР* •’“ЗР* •'“ЗР* •’‘“ЗР* *“ЧР* *"3р* *“ЧР* *”ТР* *-“ЗР* *”ТР* •‘"ЗР* *'ЧР**'ЧР*

Інвестицій високі темпи економічного зростання забезпечує розви­ток малих підприємств, причому останні володіють чітко вираже­ною регіональною орієнтацією й активно впливають на оптиміза - цію структури регіональної економіки.

За іншим сценарієм розвивається мале підприємництво за інве­стиційної підтримки, причому остання має низку вагомих джерел:

А) внутрішні ресурси країни: об’єднання та використання основ­них виробничих фондів великих підприємств, фінансування за допомогою вітчизняних кредитних спілок, політика державних замовлень, оптимізація податкової та амортизаційної політики;

Б) залучення до участі в міжнародних фінансових програмах (на зразок TACIS); використання кредитних ресурсів міжнародних та іноземних кредитних інститутів (МВФ, ЕВРР тощо); розширен­ня співпраці з іноземними партнерами на умовах лізингу, фраи - чайзингу, дилерства тощо.

При цьому малий бізнес має розвиватися у тих сферах еконо­міки, які забезпечують:

А) найкраще співвідношення «інвестиція/прибуток»;

Б) короткий термін окупності витрат (АІІК, легка та харчова промисловість);

В) істотний експортний потенціал та конкурентоспроможність (авіабудування, хімічна промисловість, металургія тощо).

Однак значна іноземна експансія не відповідає державній по­літиці України, що наділена вагомим ресурсним потенціалом, очікуванням більшості населення та його менталітету, а основ­не — спричинює загрозу перетворення держави в місце зіткнення іноземних інтересів, переділу власності тощо.

Має право на життя й інноваційна спрямованість розвитку економіки держави, на території якої зосереджена інфраструктура науково-дослідних, випробувальних та інших об’єктів науково - технічної сфери; є відповідний кадровий потенціал; галузь чи окреме підприємство має можливість реалізовувати інноваційну ідею, хоча перевага сьогодні на боці приватних підприємств ви­робничого сектору та сфери послуг.

У найближчій перспективі має бути досягнуте основне страте­гічне завдання. Виходячи з масштабів країни, чисельності насе­лення і кількості зайнятих у всіх сферах економіки, Україна, за підрахунками науковців, повинна мати близько 2,5 млн малих під­приємств і не менше ніж 10 млн осіб, зайнятих у цій сфері бізнесу. Передбачається зростання частки малого та середнього бізнесу в економіці України, за оптимістичним сценарієм — в обсязі вироб­ництва товарів та послуг до 35 %, а у частці зайнятого населення — понад 40 % (за даними офіційної статистики).

Чому малому бізнесу приділяється так багато уваги у всіх цивілі - q зованих країнах світу? Для цього існують принаймні три причини:

♦ по-перше, малий бізнес охоплює майже половину всієї еконо - * міки. Це неможливо заперечувати; ^

♦ по-друге, сектор малого бізнесу — це джерело великого бізне­су. Більшість великих фірм розпочинали свою діяльність як малі;

♦ по-третє, великий бізнес має взяти багато повчального у ма­лого. Проблем, що хвилюють великий бізнес, — повільна реакція до змін, втрата контакту із споживачем, виконання багатьох справ на неналежному рівні — малі фірми практично не мають.

Для малого бізнесу потрібні люди, які вміють:

А) по-розумному ризикувати; б) бути самовпевненими; в) старан­но працювати (працьовиті); г) мати перед собою цілі і отримувати задоволення від праці над їх досягненням; д) ніколи не зупинятися на досягнутому; ж) звітувати як за те, що вони роблять добре, так і за допущені помилки; з) бути новаторами, підприємцями.