Індивідуальні приватні фірми, переваги та недоліки

У підприємницькій діяльності одним з найважливіших є питання про форму організації. Організаційно-господарською одиницею (Первинною структурною ланкою) бізнесу є фірма (підприємство, організація, установа тощо), або компанія. Фірма (компанія) — загальна назва, що використовується щодо будь-якого підприємства, яке ма­є право юридичної особи, поняття «фірма» не відображає організаційно-правового статусу підприємства. Підприємцю важливо вибрати Конкретну органі­заційно-правову форму діяльності, тобто зафіксовану норма­ми права єдність організаційних і економічних засад діяльності гос­подарюючого суб'єкта.

Ознаки, що відрізняють організаційно-правові форми малого бізнесу:

- кількість учасників створюваного господарського суб'єкта (об'єднання);

- власник використаного капіталу;

- джерела майна як матеріальної основи господарської діяльності;

- межі майнової (матеріальної) відповідальності;

- спосіб розподілу прибутку і збитків;

- форма управління суб'єктом господарювання.

Вибір організаційно-правової форми підприємства залежить від чинників:

- відповідальність (необмежена, обмежена, необмежена ге­нерального партнера і обмежена молодшого партнера);

- оподаткування (податків фізичних осіб, подвійне оподатку­вання у корпораціях);

- управлінські здібності підприємця (команди менеджерів фірми);

- передбачувана тривалість існування фірми;

- можливість зміни власника.

З урахуванням чинників підприємець може визначати потрібний рівень і обсяг можливих прав і обо­в'язків залежно від поставлених цілей і завдань, вирішує питання про порядок створення статутного фонду підприємства (організації), вибирає форму організаційної побудови підприємства і схе­му управління ним, погоджує вибір з вимогами підприємницького права (пра­вової основи підприємництва).

Найбільш поширені три основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності: одноосібні володіння; товариства; корпорації. Кожна має переваги і недоліки.

Індивідуальне приватне володіння:

- підприємство, власником якого є фізична особа або сім'я, отримує дохід (прибуток), несе тягар господарського ризику. Наприклад, в США майже 80 % організаційних структур малого бізнесу є одно­осібними володіннями, їх частка становить приблизно 10—14 % обсягу бізнесу.

Одноосібне володіння є найпростішою формою організації бізнесу, має Переваги:

- відносна простота заснування і оперативність підприємницьких дій;

- максимальні мотиви до ефективного господарювання;

- забезпечення конфіденційності діяльності, збереження комер­ційної таємниці;

- незначні витрати на засновницько-реєстраційні операції;

- повна самостійність, свобода в виборі діяльності.

Недоліки:

- недостатність власних фінансових ресурсів для розвитку діяльності;

- труднощі із залученням великих капі­талів;

- висока плата за користування кредитами;

- обмежені виробничі ресурси;

- повна відповідальність за борги - у випадку невдалого господарювання одноосібний власник може втратити не лише особисті заощадження, а власне майно, яке піде на сплату боргів кредиторам.

- відсутність спеціалізованого менеджменту - одноосібний власник сам виконує управлінські функції. Успіх фірми залежить від індивідуальних здібностей однієї особи;

- невизначеність термінів функціонування. Під­приємницька діяльність юридично при­пиняється у разі банкрутства, позбавлення волі за карний злочин, психічного захворювання або смерті одноосібного власника.