Запрошуємо розробників корисного устаткування до співпраці

Інноваційний розвиток підприємства: стратегічні аспекти

Досягнення стратегічної мети інтеграції України до світового співтовариства та інтенсифікації участі в сучасних інформаційно- технологічних потоках можливе за умов реалізації чіткого плану дій щодо підвищення рівня інноваційного розвитку шляхом ком­плексного поєднання ефективної державної інноваційної політи­ки та ринкових методів управління, спрямованих на активізацію інноваційної активності промислових підприємств та нарощуван­ня кількісного і якісного складу інноваційного потенціалу.

Конкурентоспроможність України на світових ринках, участь у системі міжнародного поділу праці, високі темпи економічного зростання залежать від проведення її структурної перебудови на основі пріоритетного розвитку науки, техніки, освіти, тобто шля­хом інноваційного розвитку країни. Згідно зі «Стратегією іннова­ційного розвитку України на 2010-2020 роки в умовах глобаліза - ційних викликів» [27] Україна зможе посісти належне місце в Єв­ропі і світі за умови опанування інноваційного шляху розвитку, підвалини якого мають бути закладені у процесі структурної пе­ребудови економіки. Тільки таким чином можна забезпечити істо­тне підвищення конкурентоспроможності української економіки, змінити сировинний вектор розвитку економічних процесів, що стихійно формується нині.

Становлення інноваційної моделі розвитку країни можливо за рахунок органічного поєднання економічних, політичних, гумані­тарних, соціально_психологічних чинників як на макро-, так і на мікрорівнях. Тільки при комплексному їх урахуванні країна змо­же відчути імпульси трансформаційних процесів та здійснити пе­рехід суспільства на новий рівень інноваційного розвитку. Сти­мулом інноваційного розвитку має бути принципово нова дієздат­на національна система, структура якої повинна позитивно від­биватися на соціально_політичних та економічних процесах краї­ни. Основним принципом функціонування такої системи є прин­цип самовідтворення.

Головною метою вищезазначеної Стратегії [27] є визначення, обґрунтування і створення механізмів реалізації нової державної інноваційно-інвестиційної політики стосовно здійснення узгодже­них змін в усіх ланках національної інноваційної системи, спря­мованих на кардинальне зростання її впливу на економічний і соціальний розвиток країни шляхом створення відповідних при­вабливих внутрішніх умов і підвищення стійкості вітчизняної економіки до тиску зовнішніх умов, що обумовлені глобалізацією і неолібералізацією економічного життя.

Для розбудови України як держави дуже важливо визначити комплексні методичні підходи до прогнозування, встановлення пріоритетних і економічних напрямків інноваційної діяльності і на їх основі реалізувати стратегічні плани розвитку держави в усіх сферах її науково-технічного та економічного становлення. Запорукою сталого розвитку економіки, конкурентоспроможності вітчизняної продукції і покращання на цій основі рівня і якості життя українського народу має стати забезпечення позитивної динаміки комплексного індикатора інноваційного розвитку, який розраховується за Європейським інноваційним табло (ЄІТ) та до­зволяє визначити світові позиції нашої держави за ступенем ви­користання інновацій як базису її економічного зростання (рис. 4.1).

Інноваційний розвиток підприємства: стратегічні аспекти

Країна

Рис. 4.1. Ранжування країн за рівнем інновативності [26] Розроблення сценаріїв та прогнозування оцінок інноваційного розвитку України в Стратегії відбувається згідно з індикаторами

ЄІТ та системно пов’язуються з темпами зростання ВВП у країні. У різних країнах світу існують різноманітні підходи щодо форму­вання та реалізації інноваційної політики, які ґрунтуються на те­нденціях розвитку ринку та функціях управління цим розвитком державою. За даними [22], світовими лідерами у сфері фінансу­вання НДДКР є Швеція (3,6%), Фінляндія (3,4%), Японія (3,0%), Південна Корея (2,9%), США (2,8%), Швейцарія (2,6%), Німеччина (2,5%), Франція (2,2%), Тайвань (2,2%), у той час як в Україні цей показник згідно з Законом України «Про наукову і науково - технічну діяльність» становить лише 1,7% ВВП.

На відміну від розвинених країн, які до 85-90% приросту ВВП забезпечують через виробництво та експорт наукоємної продукції, Україна, маючи значну кількість науковців, поки що недостатньо використовує результати наукових досліджень. Частка вітчизня­ної наукоємної продукції становить близько 0,1% на світовому ри­нку високотехнологічної продукції [28]. Тобто темпи зростання ВВП не мали достатнього інноваційного підґрунтя.

Незважаючи на світову економічну кризу, за офіційними да­ними Державного комітету статистики, ВВП в Україні упродовж 2006-2009 рр. зріс майже на 68%, обсяги промислового виробницт­ва збільшилися на 41,2%, продукції сільського господарства — на 59,8%, оборот роздрібної торгівлі - на 79,5%.

Приріст реального валового внутрішнього продукту у І кварта­лі 2010 р. порівняно з відповідним періодом попереднього року становив 16%. Згідно з офіційною Доповіддю Державного комітету статистики України «Про соціально-економічне становище Украї­ни (за січень-серпень 2010 року)» у серпні 2010 р. порівняно з від­повідним місяцем попереднього року промислове виробництво збільшилося на 9,2%. Зростання випуску продукції спостерігалося за всіма основними видами промислової діяльності. Загальне ви­робництво продукції сільського господарства порівняно з відпові­дним періодом 2009 р. скоротилося на 4,1%. Обсяг продукції сіль­ського господарства в усіх категоріях господарств у фактичних цінах, за розрахунками, становив 116,7 млрд грн. Оборот роздріб­ної торгівлі за січень-серпень 2010 р. становив 329,7 млрд грн, що на 4,6% більше від обсягу січня-серпня 2009 р. [25].

Промисловість є могутнім сектором української економіки, що забезпечує практично всі галузі господарства і всі шари населен­ня, сприяє розвитку зовнішньоекономічних зв'язків і якості життя населення.

Керуючись цим, Міністерство промислової політики України шляхом реалізації цілісної системи економічної, інвестиційної, науково-технічної і соціальної політики формує єдину Державну програму розвитку промисловості на 2003-2011 рр. [28], яка базу­ється на Концепції державної промислової політики, схваленій Указом Президента України.

Сучасні умови інтеграції та глобалізації потребують додатково­го стимулювання інноваційної діяльності, освоєння нової культу­ри виробництва, наближення умов і оплати праці до європейсь­ких стандартів. Відповідно до цього метою нинішньої та подаль­шої роботи Міністерства є створення адекватного, інтегрованого у світове виробництво промислового комплексу, здатного вирішува­ти основні завдання соціально-економічного розвитку та утвер­дження України як високотехнологічної держави. Відповідно до цього одним із пріоритетних напрямків розвитку промисловості поряд з реформуванням системи управління, прискоренням ін - ституційних перетворень, удосконаленням структури промислово­го виробництва, збільшенням конкурентних можливостей є поси­лення інноваційної спрямованості розвитку промисловості в ціло­му.

Протягом останнього десятиріччя інноваційна активність віт­чизняних промислових підприємств балансує в межах 8-15% (рис. 4.2). При цьому низка політичних, законодавчих, економіч­них, енергетичних проблем у державі зумовила різке зниження інноваційної активності промислових підприємств у 2005 році.

І хоча в 2006—2009 рр. відбувалося деяке покращання інновацій­ної діяльності завдяки впровадженню нових технологічних проце­сів та освоєнню нових видів техніки, однак стан інноваційної ак­тивності залишався достатньо низьким.

Залишається сподіватися, що встановлена позитивна динамі­ка, спираючись на основні складові потенціалу розвитку промис­ловості, а саме значні виробничі потужності, великомасштабну науково-технічну систему, наявність працівників високої кваліфі­кації, природні ресурси, знайде своє відображення в майбутніх показниках 2010 року.

Запорукою ефективної інноваційної стратегії розвитку промис­ловості є поєднання науково-технічної, виробничої та фінансової сфер. При цьому пріоритетними інноваційними видами промис­лової діяльності згідно з Програмою [28] є: інформаційні техноло­гії та системи зв’язку; технології спеціального призначення; фун-

Кціональні і конструкційні матеріали та вироби з них; екологічні технології; біотехнології; медичні діагностичні системи, профілак­тичні та лікувальні засоби; ресурсозберігаюче устаткування та вдосконалення традиційних технологій промислового виробницт­ва; техніку і технології для агропромислового комплексу.

Інноваційний розвиток підприємства: стратегічні аспекти

Рік

Рис. 4.2. Динаміка інноваційної активності промислових підприємств України [22]

У загальному вигляді ієрархічну схему взаємодії та взає­мозв’язків стратегічних заходів щодо забезпечення моделі іннова­ційного розвитку підприємства та держави в цілому можна пода­ти у вигляді рис. 4.3.

Означену схему забезпечення моделі інноваційного розвитку повинні доповнювати комплексне поєднання завдань економіч­ної, політичної, соціальної, інституціональної сфер держави, від­повідно до яких головними напрямками активізації інноваційної діяльності повинні бути: конкретизація плану інноваційного роз­витку вітчизняної економіки, що зробила б його більш доступним для безпосередніх учасників інноваційної галузі; посилення дії фінансово-кредитних інститутів щодо підтримки інноваційних проектів; сприяння створенню та розвитку малих і середніх інно­ваційних підприємств, а також венчурного бізнесу; впровадження нових ефективних інвестиційних процесів; активізація міжнарод­ного наукового та науково-технічного співробітництва тощо.

Інноваційний розвиток підприємства: стратегічні аспекти

Рис. 4.3. Схема взаємодії та взаємозв’язків стратегічних заходів щодо забезпечення моделі інноваційного розвитку на макро - та мікрорівнях

Головною метою діяльності підприємств України в умовах від­сутності стабільності зовнішнього середовища є ефективне та ра­ціональне використання їх стратегічних ресурсів, підтримка на певному рівні вже існуючих та розроблення нових конкурентних

Переваг. Досягнення цієї мети можливе лише за допомогою реалі­зації системної стратегії інноваційного розвитку.

У свою чергу, дана стратегія повинна бути розробленою відпо­відно до теоретичних положень та практичних рекомендацій ме­тодології стратегічного управління. Майбутній стратегічний пері­од становлення України на шлях світової інтеграції повинен реа­лізовуватися за чітко сформованим планом дій щодо підвищення рівня інноваційного розвитку, який базувався б на активній дер­жавній інноваційній політиці та поєднанні ринкових методів управління.

При цьому ефективність інноваційної діяльності вітчизняних підприємств повинна визначатися насамперед узгодженням сис­тем інвестування, оподаткування та кредитування, що мають фу­нкціонувати в інноваційній сфері держави. Саме це дозволить Україні в перспективі досягти визначених стратегічних цілей та зайняти відповідні конкурентні позиції у світовій спільноті.

Додати коментар

Реквізити Майстерні своєї справи

Адреса і телефони:

Україна, Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Куколівське шосе 5/1А,
тел./факс +38 (05235) 7 41 13,
+380 (68) 408 39 56 — будівельне обладнання, шлакоблочні вібропреси
+380 (50) 984 5 684 — будівельне обладнання, шлакоблочні вібропреси
+380 (67) 561 22 71 — решта обладнання
ICQ: 491675177
e-mail: msd@inbox.ru