Запрошуємо розробників корисного устаткування до співпраці

Інвестиції та інвестиційний проект

Інвестиції (від англ. investment) означають «капітальні вкладен­ня», проте зараз цей термін трактують ширше. Інвестиції - це вкла­дення фінансових коштів та різних ресурсів у різні види економічної діяльності з метою збереження і збільшення капіталу.

Ресурси, призначені для інвестицій, умовно поділяють на такі напрями:

• освоєння і випуск нової продукції;

• технічне переозброєння;

• розширення виробництва;

• реконструкція;

• нове будівництво.

Підприємствам найвигідніше концентрувати ресурси на тех­нічному переозброєнні та реконструкції діючих підприємств. Нове будівництво доцільне тільки для прискорення впровадження най­більш перспективних продуктів і розвитку галузей виробництва, що визначають науково-технічний прогрес, а також для освоєння прин­ципово нової техніки та технології. Під технічним переозброєнням підприємства розуміють таку форму оновлення, коли відбувається заміна старої виробничої техніки і технології на нову без розширен­ня виробничої площі. Розширення діючих підприємств - це інвесту­вання з метою збільшення обсягу виробництва шляхом будівництва нових додаткових цехів і створення інших підрозділів. Як правило, воно ведеться на новій технічній основі й сприяє підвищенню тех­нічного рівня виробництва.

Класифікація інвестицій представлена на рис. 11.1.

Інвестиції та інвестиційний проект

Рис. 11.1. Класифікація інвестицій

До реконструкції належать заходи, пов’язані як із заміною мо­рально застарілих і фізично зношених машин та устаткування, так і з вдосконаленням і перебудовою будівель, споруд. Реконструкція спрямована на зростання технічного рівня виробництва й продук­ції, сприяє швидкому освоєнню потужностей. При технічному пе­реозброєнні та реконструкції підприємства оновлюється головним чином активна частина основних фондів без істотних витрат на будівництво будівель та споруд. При розширенні виробництва й новому будівництві складається менш ефективна структура капі­тальних вкладень у порівнянні з реконструкцією і технічним пере­озброєнням.

Розрізняють реальні (або капітальні) та фінансові (портфельні) інвестиції. Реальні інвестиції - це вкладення засобів у фізичний ка­пітал підприємств. Наприклад, у створення нових основних фондів, реконструкцію старих фондів або їх технічне переозброєння.

Фінансові інвестиції - це вкладення в купівлю акцій та інших цінних паперів і використання інших фінансових інструментів з ме­тою збільшення фінансового капіталу інвестора. Іншим різновидом фінансових інвестицій є купівля нерухомості (земельних ділянок), майнових прав, ліцензій, патентів, товарних знаків, інших форм не­матеріальних активів з метою їх перепродажу, здачі в оренду й іншо­го використання, що приводить до збільшення та збереження про­тягом певного періоду часу початково вкладеного (інвестованого) капіталу. В деяких виданнях економічної теорії власне інвестиція­ми вважаються тільки інвестиції в створення реального капіталу, на відміну від фінансових інвестицій.

Залежно від стадії інвестування розрізняють нетто-інвестиції (в основі проекту), реінвестиції (спрямування вільних коштів на інвестування) і брутто-інвестиції (включають нетто-інвестиції та реінвестиції), а залежно від характеру участі в процесі інвестуван­ня - прямі інвестиції (при безпосередній участі інвестора у виборі об’єктів інвестування) та непрямі (здійснюються інвестиційними компаніями й іншими фінансовими посередниками).

Методологія управління інвестиційними процесами або проек­тами в загальному вигляді включає такі етапи:

• планування, яке займає основне місце в операціях інвестування й втілює організуючий початок всього інвестиційного процесу. Суть інвестиційного планування полягає в обґрунтуванні цілей і методів їх досягнення на основі деталізації інвестиційних операцій;

• реалізація інвестиційного проекту, який включає створення управлінської структури проекту та функціонально-цільовий роз­поділ обов’язків учасників проекту, власне інвестування (здійснен­ня виробництва, збуту і фінансування);

• поточний контроль і регулювання інвестиційного процесу на всіх його стадіях - від первинного інвестування до ліквідації під­приємства;

• оцінка та аналіз якості виконання проекту і його відповідності поставленим цілям.

Джерелами фінансових коштів для інвестицій можуть бути влас­ні (внутрішні) ресурси і залучені ззовні (від зовнішніх інвесторів) (табл. 11.1).

Таблиця 11.1 Структура інвестиційних джерел підприємства

Види капіталу

Інвестиційні джерела

Власний

Капітал

Підприємства

Внутрішні

Нерозподілений прибуток Резервний капітал Різні фонди

Амортизаційні відрахування і фінансування

Зовнішні

Звичайні акції Привілейовані акції Вклади засновників Безповоротна фінансова допомога Цільові надходження і фінансування

Позиковий

Капітал

Внутрішні

Внутрішня кредиторська заборгованість

Зовнішні

Довгострокові зобов’язання Короткострокові зобов’язання

Власні джерела інвестицій формуються за рахунок амортизацій­них відрахувань, відрахувань від прибутку на інвестиційні потреби тощо. Зовнішні джерела інвестування формуються в основному за рахунок позикових засобів: кредитів банків, позабюджетних фондів інвестиційної підтримки, інвестиційних фондів і компаній, страхо­вих товариств та пенсійних фондів. Особливим видом зовнішніх інвестицій є засоби, які залучаються підприємством для інвестицій за рахунок емісії власних акцій, облігацій та інших цінних паперів і їх розміщення на відповідних ринках, а також приріст акціонерно­го капіталу, який утворюється за рахунок зростання котирувальної вартості акцій підприємства.

Основні етапи формування інвестиційної політики підприємства зображені на рис. 11.2.

Інвестиції та інвестиційний проект

Рис. 11.2. Етапи формування інвестиційної політики підприємства

Основні напрями інвестиційної політики підприємства такі:

1) інвестиції, які спрямовуються на підвищення ефективності ді­яльності підприємства. Метою цих інвестицій є створення умов для зниження витрат підприємства за рахунок заміни застарілого устат­кування, перенавчання персоналу або переміщення виробничих по­тужностей у регіони з вигіднішими умовами виробництва і збуту;

2) інвестиції в розширення виробництва. Мета цих інвестицій по­лягає в розширенні обсягу випуску товарів і послуг для ринків, що сформувалися, в рамках існуючих виробництв;

3) інвестиції в створення нових виробництв. Такі інвестиції при­значені для створення абсолютно нових потужностей і освоєння но­вих технологій для випуску товарів та послуг, які не проводилися підприємством раніше;

4) інвестиції для задоволення вимог державних органів управління (нових екологічних норм або стандартів безпеки).

З погляду економічної кон’юнктури можливі два типи інвести­ційної стратегії підприємства (фірми):

• пасивні інвестиції, які забезпечують принаймні підтримку на заданому рівні показників рентабельності даного підприємства;

• активні інвестиції, які забезпечують підвищення конкурен­тоспроможності підприємства й прибутковість його операцій в по­рівнянні з вже досягнутим рівнем. Як правило, це відбувається за рахунок впровадження нових технологій, організації випуску кон­курентоспроможної продукції, завоювання нових ринків збуту й по­глинання конкуруючих фірм.

Учасники інвестиційної діяльності різноманітні та зображені на рис. 11.3.

Інвестиції та інвестиційний проект

Рис. 11.3. Учасники інвестиційної діяльності

Інвестиційний проект - система заходів, які плануються та здійснюються щодо вкладення капіталу в створювані матеріальні об’єкти, технологічні процеси, а також у різні види підприємницької діяльності в цілях її збереження та розширення. Інвестиційні про­екти можуть класифікуватися за різними ознаками.

За цілями інвестування:

• забезпечення приросту обсягу виробництва;

•розширення (оновлення) асортименту продукції; •підвищення якості продукції;

•скорочення витрат;

•зниження ризику виробництва і збуту;

•соціальний ефект та вирішення інших завдань.

За величиною інвестицій:

•великі (більше 1 млн дол.);

•середні (від 100 тис. до 1 млн дол.);

•малі (до 100 тис дол.).

За термінами реалізації:

•довгострокові (більше ніж 3 роки);

•середньострокові (1—3 роки);

•короткострокові(до 1 року).

За рівнем автономності реалізації:

• альтернативні;

•незалежні;

•пов’язані відношенням компліментарності;

•пов’язані відношенням заміщення.

За джерелами фінансування:

•фінансування за рахунок внутрішніх джерел;

•за рахунок зовнішніх джерел;

•за рахунок змішаних джерел.

За типом грошового потоку:

•з ординарним грошовим потоком;

•з неординарним грошовим потоком.

За рівнем інвестиційного ризику:

•високо-, середньо-, низько-, безризикові.

За формою власності інвестицій:

•приватні;

•державні.

За національною приналежністю інвесторів:

•національні (внутрішні);

•іноземні.

За схемою фінансування:

•прямі;

•побічні.

Розрізняють малі інвестиційні проекти, монопроекти, мульти - проекти, мегапроекти і міжнародні проекти. Малі інвестиційні про­екти невеликі за масштабом, обмежені за обсягом інвестицій і до­пускають ряд спрощень у процедурах проектування та реалізації. Монопроекти мають чітко окресленні ресурсні, часові та інші рамки. Мультипроекти це самостійний різновид інвестиційних проектів виділяється в тих випадках, коли декілька взаємопов’язаних проек­тів виконуються за одним задумом.

Міжнародні проекти, як правило, відзначаються значною склад­ністю й вартістю, ґрунтуються на взаємодоповнюючих стосунках і можливостях партнерів (наприклад, спільні підприємства). Ме- гапроекти - це цільові програми, в яких наявна велика кількість взаємопов’язаних проектів, які об’єднані загальною метою, виділе­ними ресурсами і термінами виконання. Прикладом галузевих мега - проектів можуть бути проекти, які реалізуються в галузях паливно - енергетичного комплексу (освоєння нових нафтогазонасосних районів, будівництво систем магістральних трубопроводів).

Інвестиційні проекти також розрізняються за ступенем ризику. За­лежність між типом інвестицій і рівнем ризику наведено в табл. 11.2.

Таблиця 11.2

Зв’язок між типом інвестицій і рівнем ризику

Тип інвестицій

Рівень ризику

1. Для підвищення ефективності

2. Для розширення виробництва

3. Для створення нових виробництв

4. 3 метою задоволення вимог державних органів

Середній Високий Дуже високий Низький

Додати коментар

Реквізити Майстерні своєї справи

Адреса і телефони:

Україна, Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Куколівське шосе 5/1А,
тел./факс +38 (05235) 7 41 13,
+380 (68) 408 39 56 — будівельне обладнання, шлакоблочні вібропреси
+380 (50) 984 5 684 — будівельне обладнання, шлакоблочні вібропреси
+380 (67) 561 22 71 — решта обладнання
ICQ: 491675177
e-mail: msd@inbox.ru