Класифікація підсобних підприємств і подальший розвиток їх
Діяльність підсобних підприємств спрямована на збільшення доходів і прибутків сільськогосподарських підприємств завдяки ефективнішому використанню трудових ресурсів, сільськогосподарської продукції, природних ресурсів тощо. Це питання особливо актуальне в умовах економічної кризи народного господарства.
Розділ 12 |
Підсобне підприємство має функціонувати як повноправний структурний госпрозрахунковий підрозділ. По суті, підсобні виробництва на сучасному етапі агропромислової інтеграції є одним із видів агропромислових формувань, які мають компенсувати недостатню роботу галузей, що обслуговують сільське господарство.
* Саме цим в основному і спричинена поява різних агрофірм, агро-
* комбінатів, міжгосподарських підприємств, кооперативів. Усі види
*
Підсобних підприємств і промислів класифікують за спеціалізацією, принципом організації діяльності, характером використання праці, розмірами тощо. Найістотнішою є класифікація за спеціалізацією. Зокрема виділяють підсобні підприємства, що:
1) обслуговують основне виробництво;
2) переробляють сільськогосподарську продукцію;
3) випускають промислову продукцію.
Найширше підсобну діяльність в Україні характеризують підприємства першої групи. До них належать кузні, ремонтні майстерні сільськогосподарської техніки, цехи для виробництва трав’яного борошна, приготування кормових сумішей, комбікормові заводи тощо. Основна мета діяльності цих підприємств — забезпечення безперебійної роботи основного сільськогосподарського виробництва.
До підприємств другої групи належать млини, крупорушки, олійниці, консервні та плодоовочеві цехи і заводи, цехи з перероблення молока і м’яса та ін. Перероблення сільськогосподарської продукції широко розвинене в усіх економічних районах України, але найбільше — в південних областях, де здебільшого переробляють овочі і фрукти.
Підприємствами третьої групи є швейні, цегляні виробництва, з видобування та перероблення нерудних будівельних матеріалів, виробництва плівки, лісозаготівельні, лісопильні, столярні майстерні, художні промисли, з випуску металовиробів, товарів культпобуту, різних комплектуючих виробів і деталей для промислових підприємств. Підприємства цієї групи найпоширеніші в Західному регіоні України.
Функціонування підсобних підприємств і промислів останнім часом показало, що економічно доцільним є поєднання розвитку підприємств у всіх трьох групах. Це підтверджує приклад агрофірми «Зоря» Рівненської області. Загальна земельна площа агрофірми 5090 га, з них 4294 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 3248 га ріллі. Великі обсяги виробництва сільськогосподарської продукції створили умови для розвитку та успішної роботи підсобних підприємств і промислів. У господарстві функціонують ремонтна майстерня, цех для приготування кормосумішей і комбікорму, плодоконсервний завод потужністю 10 млн умовних банок, крупорушка, цех для калібрування насіння кукурудзи, фруктосховище на 3000 т, цехи для перероблення молока, м’яса, завод з виробництва скляної тари потужністю 70 млн умовних банок, розливу мінеральної води. Крім того, в господарстві створено невеликі цехи для виробництва асфальту і залізобетону, будівельних матеріалів, лісозавод з виробництва лісоматеріалів і тари. У цій сфері зайнято близько 15 % працездатного населення, а грошові над - ходження становлять до ЗО % загального прибутку фірми. Саме # тому в агропромисловому комплексі України потрібно створювати ^
•уч> *-у* “у«* •■у* *-у* *у>» •■у* •у*» *-у» *у«* •'ТГ'* •'ЧР* •'ТР* •"ЗГ4* *-ЗР* *ИТР* •■у* 429
Нові підсобні підприємства та ефективніше використовувати існуючі.
Розвиток підсобних підприємств і промислів продиктований умовами, характерними для сучасного етапу функціонування сільськогосподарського виробництва, які спричинені:
♦об’єктивною необхідністю зміни характеру сільськогосподарської праці, перетворення її на різновид індустріальної, вирішення проблем власності;
♦вимогами раціональнішого використання сільських трудових ресурсів, особливо їхніх резервів у міжсезонні періоди;
♦доцільністю виробництва деяких товарів культпобуту, виготовляти які великим промисловим підприємствам невигідно;
♦бажанням поліпшити соціально-демографічну ситуацію на селі;
♦пошуком шляхів зменшення нераціональних перевезень продукції завдяки організації її перероблення на місцях, зменшення втрат сільськогосподарської продукції, особливо тієї, що швидко псується, скорочення транспортних витрат;
♦різким підвищенням культурно-побутових умов життя сільських працівників, розвитком інфраструктури села, закріпленням молоді на селі.
У період переходу підприємств до ринкової економіки основним є ефективне використання всіх наявних ресурсів: трудових, грошово-матеріальних, сировинних. За таких умов підприємства отримали можливість вільно їх використовувати.
В умовах зміни всього господарського механізму, виникнення приватної власності на землю об’єктивним стає розвиток нових форм підсобного виробництва на основі кооперації, оренди, акціонерних товариств, створення приватних фірм і підприємств. Необхідним стає розвиток нової форми підсобної діяльності — прямої кооперації сільськогосподарських підприємств з промисловими.
❖ ❖ Розділ 12 |
Підсобні підприємства сільськогосподарських виробників, що існують на сучасному етапі, в перспективі трансформуватимуться в нові організаційні традиційні та нетрадиційні форми. З розвитком агрофірм і агрокомбінатів у подальшому підсобні підприємства як складова системи «виробництво — переробка — реалізація» набудуть більшого значення і самостійності. Вони трансформуватимуться у великі агроіндуетріальні комплекси з перероблення сільськогосподарської продукції (рис. 12.1), філії промислових підприємств, кооперативи з надання населенню побутових та інших послуг. Такі кооперативи створюватимуться перевалено на основі приватної власності.
Якісно новим витком у розвитку підсобних підприємств в умовах формування ринкового механізму є розширення сфери нетрадиційної підсобної діяльності — надання послуг у сільській місце - ... вості на основі приватного підприємництва.
Рис. 12.1. Трансформація видів підсобної діяльності |
У перспективі в сільській місцевості створюватимуться філії промислових підприємств, завдяки чому міста частково вивільнятимуться від міграції сільського населення.
З розвитком агрофірм і аі'рокомбінатів підсобні підприємства стануть невід’ємною частиною сільськогосподарського виробництва.