КЛАСИФІКАЦІЯ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА ЗА ОСНОВНИМИ ОЗНАКАМИ

Суб’єкт підприємництва - це юридична особа або фізична особа, що здійснюють підприємницьку діяльність та зареєстровані відповід­но до чинного законодавства.

Класифікацію суб’єктів підприємництва можна здійснювати за такими ознаками (табл. 1.1):

• форма власності майна;

• спосіб утворення (заснування) та формування статутного фонду;

• належність капіталу;

• організаційно-правова форма господарювання;

• галузево-функціональний вид діяльності;

• технологічна (територіальна) цілісність і ступінь підпорядкування;

• розмір за чисельністю працівників.

Основою економічного устрою суспільства завжди є відносини власності. Вони визначають природу економічних відносин суспільст­ва, а саме: характер і форми розподілу, форми обігу, рівень і особли­вості споживання. Відносини власності становлять соціальну форму привласнення, в першу чергу засобів виробництва окремими суб’єктами виробничих відносин.

Власність - це система суспільно-економічних відносин, що ви­никають між різними суб’єктами, зокрема державою, юридичними, фізичними особами з приводу користування, привласнення, розпоря­дження та економічної реалізації засобів виробництва та результатів виробництва.

Користування - це вилучення із об’ єктів корисних властивостей з метою задоволення потреб людини, колективу, суспільства.

Привласнення передбачає абсолютне володіння. Власник об’єкта має право фізичного контролю над ним.

Розпорядження - це комплекс заходів, які дозволяють відчужува­ти об’єкти власності.

Економічна реалізація відносин власності на засоби виробництва полягає в забезпеченні одержання доходу і його зростання в процесі задоволення потреб людини.

Власність як економічна категорія - це система економічних від­носин між суб’єктами з приводу привласнення об’єкта. Власність в Україні виступає у формах, які є рівноправними: приватна, колектив­на, державна, комунальна.

Таблиця 1.1 Класифікація суб’єктів господарювання за ознаками Класифікаційні ознаки Суб’єкти господарювання Форма власності майна Приватні Колективні. Державні (загальнодержавні, комунальні) Спосіб утворення Унітарні. (заснування) Корпоративні Та формування Статутного фонду Належність капіталу Національні. Закордонні. Змішані Організаційно-правова Приватні підприємства. Форма господарювання Державні підприємства. Господарські товариства. Об’єднання Галузево- Промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, Функціональний вид Торговельні, виробничо-торговельні, торгово-посередницькі, Діяльності Лізингові, банківські, фінансово-кредитні, страхові, туристичні Технологічна Головні. (територіальна) Дочірні. Цілісність і ступінь Асоційовані. Підпорядкування Філії. Представництва Розмір за чисельністю Малі. Працівників Середні. Великі Матеріально- Матеріальні. Інформаційне Віртуальні Середовище діяльності

Власність характеризує належність об’єкта певному суб’єкту. Суб’єкт відносин власності - активна сторона, яка має можливість і право володіти об’єктом власності. Суб’єкти відносин власності пред­ставлені конкретними особами, тому що реалізувати на практиці пра­во власності можуть лише люди. Згідно з діючим законодавством суб’єктами права власності в Україні визнаються народ України, громадяни, юридичні особи та держава. Суб’єктами права власності можуть бути також громадяни інших держав та особи без громадянст­ва, інші держави та юридичні особи інших держав, міжнародні органі­зації, спільні підприємства.

Об’єкт відносин власності - це пасивна сторона відносин власно­сті у вигляді предметів природи, речовини, енергії, інформації, майна, духовних та інтелектуальних цінностей, які повністю або до певної міри належать суб’єкту.

Кожна з існуючих в Україні форм власності - державна, комуна­льна, приватна, колективна, власність інших держав та власність між­народних організацій та юридичних осіб інших держав передбачає на­явність відповідних суб’єктів та об’єктів відносин власності.

Залежно від форм власності в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

• приватне підприємство, що діє на основі приватної власності гро­мадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи);

• підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємст­во колективної власності);

• комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

• державне підприємство, що діє на основі державної власності.

Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці або з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб’єкта господарювання - юридичної особи.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності за­сновника (засновників). Підприємствами колективної власності є ви­робничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємс­тва громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом.

Суб’єктами господарювання державного сектора економіки є суб’єкти, що діють на основі лИшЕ державної власності, а також суб’єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п’ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.

Суб’ єктами господарювання комунального сектора економіки є суб’єкти, що діють на основі лИшЕ комунальної власності, а також суб’єкти, у статутному фонді яких частка комунальної власності пере­вищує п’ ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.

Згідно з Господарським кодексом України від 16.01.2003 № 436-ІУ залежно від способу утворення (заснування) та формування статутно­го фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє до­ходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, управляє підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підпри­ємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємс­тва, засновані на власності об’ єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на ос­нові об’єднання майна та (або) підприємницької чи трудової діяльнос­ті засновників (учасників), їх спільного управління справами, корпора­тивних прав, зокрема через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що ство­рюються у формі господарського товариства, а також інші підприємст­ва, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колекти­вна, державна, комунальна. Всі форми власності є рівноправними.

Згідно з Державним класифікатором України організаційно - правова форма господарювання - це форма здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності з відповідною правовою осно­вою, яка визначає характер відносин між засновниками (учасниками), режим майнової відповідальності за зобов’язаннями підприємства (організації), порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу одержаних прибутків, можливі джерела фінансування дія­льності тощо.

За належністю капіталу прийнято розрізняти підприємства:

• національні. Капітал належить підприємцям своєї країни;

• закордонні. Капітал є власністю іноземних підприємців повністю або у певній частині, що забезпечує їм необхідний контроль. Такі підприємства створюються у формі філіалів або дочірніх фірм та реєструються в країні місцезнаходження;

• змішані. Капітал належить підприємцям двох або декількох країн. Їх реєстрація здійснюється в країні одного з засновників такого підприємства, що зумовлено місцезнаходженням його штаб-кварти­ри. Якщо метою створення змішаного підприємства є спільна підп­риємницька діяльність, то його називають спільним. Саме такі чис­ленні спільні підприємства функціонують у різних галузях народного господарства України.

Класифікація підприємств за галузево-функціональним видом ді­яльності зрозуміла із самої назви окремих їх груп (видів). Відмінності організації фінансів окремих галузей народного господарства (проми­словість, будівництво, транспорт, сільське господарство, торгівля, ту­ризм, комунальне господарство, фінансові установи та ін.) полягають у формуванні доходів, прибутку, оборотних активів, основного капі­талу та ін.

Технологічною і територіальною цілісністю володіють так звані материнські (головні) підприємства або фірми. Особливістю діяльнос­ті їх є те, що вони контролюють інші фірми. Залежно від розміру капі­талу, що належить материнській (головній) фірмі, а також правового статусу та ступеня підпорядкованості підприємства, які знаходяться у сфері впливу головної фірми, можна розділити на дочірні, асоційовані та філії.

Дочірнє підприємство (компанія) - юридично самостійне органі­заційне утворення, що здійснює комерційні операції і складає звітний баланс. Однак материнська фірма суворо контролює діяльність усіх дочірніх компаній, оскільки володіє контрольним пакетом їх акцій.

Асоційоване підприємство є самостійним і не знаходиться під контролем фірми, яка володіє його акціями. На відміну від дочірніх і асоційованих підприємств філія не користується юридичною і госпо­дарською самостійністю, не має власного статуту та балансу, діє від імені і за дорученням головного підприємства, має однакову з ним на­зву. Майже весь акціонерний капітал філії належить і материнській фірмі.

Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу вало­вого доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих, середніх або великих підприємств.

Незалежно від форми власності малими визнаються підприємст­ва, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фі­нансовий) рік не перевищує п’ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує 70 млн. грн.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких се - редньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 250 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує 100 млн. грн. Усі інші підприємства визнаються середніми.

За матеріально-інформаційним середовищем діяльності підпри­ємства класифікують на:

• матеріальні - ті, що мають звичайні атрибути будь-якого підприєм­ства, а саме: оформлений на папері статут підприємства, спорудже­ний офіс, корпуси цехів, виробниче обладнання;

• віртуальні - існуючі у віртуальному просторі суб’єкти господарсь­кої діяльності, до складу яких входять фізичні та юридичні особи, що мають внутрішню структуру, розподіл обов’язків і регламента­цію взаємовідносин між учасниками. Ключова особливісь віртуа­льного підприємства в тому, що основою об’ єднання фізичних і юридичних осіб є сучасні інформаційні або комунікаційні техноло­гії. Як правило, віртуальні підприємства утворюються на тимчасо­вій основі.

У наступних темах наводяться найбільш характерні особливості організації фінансів окремих форм організації бізнесу.