Коли саморегуляція доречна з точки зору суспільства?

З огляду на відносно м’які засоби покарання, доступні для Саморегуляції, її застосування зазвичай вважається суспільно

5 Напр. див. Taskforce on industry self-regulation. the report. the Australian government, the treasury, 1999. Http://www. treasury. gov. au/documents/1123/html/docshell. asp9urk3exec. asp

6 Models of Self-Regulation: an Overview of Models in Business and the Professions. The National Consumer Council's discussion paper. London, November 2000. Http://www. talkingcure. co. uk/articles/ncc_models_self_ regulation. pdf прийнятним тільки у ситуаціях, які не створюють істотних за­гроз для життя та здоров’я людей. Звичайно, коли ризик вже матеріалізувався, порушники відповідатимуть за законом. Але якщо сталося непоправне, то це не компенсує шкоди постраждалим. Тому, за нечисленними винятками, регуляція таких сфер здійснюється безпосередньо державою, а у решті випадків держава бере на себе по­карання порушників. Наприклад, попри те, що у США ліцензування медичної практики здійснюється на основі іспитів, прийнятих не­державною професійною асоціацією, провадження такої практики без державної ліцензії є незаконним і суворо карається.

Саморегуляція завжди несе в собі ризик обмеження конкуренції або навіть монополізації чи картелізації ринку (галузі). Адже підприємства, що вже представлені на ринку, колективно зацікавлені в обмеженні доступу новачків, а саморегуляція дає їм для цього всі важелі. Наприклад, згадану вище систему ліцензування лікарської практики у США, що містить істотний елемент саморегуляції, зви­нувачують в ускладненні доступу та, відповідно, завищенні цін на медичні послуги.

В Україні проблема монополізації та обмеження доступу до ринків є однією з найгостріших[9]. Тому діяльність саморегулівних організацій має бути підконтрольною Антимонопольному комітету, а у законодавстві мають бути встановлені надійні запобіжники злов­живанням, такі як:

- забезпечення можливості одночасного функціонування декіль­кох саморегулівних організацій на одному ринку (в одній галузі);

- заборона на вимоги обов’язкового членства у саморегулівній організації. Якщо держава передає частину своїх функцій з регу­лювання певної діяльності такій організації (організаціям), то в учасників ринку обов’язково має залишатися альтернатива - у виг­ляді створення нової саморегулівної організації з тими ж правами (це передбачає відчутну відповідальність такої організації за порушення, скоєні її членами), або у вигляді безпосереднього державного кон­тролю (який, у такому випадку, має залишатися як альтернатива);

- забезпеченням можливості альтернативного страхуван­ня відповідальності. Певні види діяльності можуть потребувати обов’язкового страхування цивільної відповідальності за шкоду, завдану споживачам чи третім особам. Одним із найзручніших способів її забезпечення може бути компенсаційний фонд, створе­ний саморегулівною організацією. Але це вимагає обов’язкового членства, що суперечить наведеним вище базовим принципам са­морегулювання в частині (не)обмеження конкуренції, та веде до зловживань. Тому законодавство може вимагати тільки страхуван­ня як такого, залишаючи суб’єктам господарювання вибір між уча­стю у саморегулівній організації та послугами страхових компаній;

- заборона на утворення саморегулівних організацій за рішеннями органів влади, а також будь-якої участі держави у таких організаціях.

Інший подібний до цього ризик - придушення інновацій, як це було свого часу з гільдіями ремісників, теж заснованими на саморегуляції. Внаслідок цього є ризик, що замість встановлен­ня загальнообов’язкових високих стандартів, саморегуляція може де-факто захищати загальнопоширені у галузі низькі стандарти та неефективність від конкуренції - так, як це намагаються робити деякі галузеві асоціації в Україні.

Небезпека негативних наслідків саморегуляції підсилюється, коли:

- галузь є високо концентрованою. Для дрібного бізнесу така ситуація можлива здебільшого в межах невеликих населених пунктів.

- галузь перебуває на етапі занепаду. Це є доволі поширеним ви­падком, зокрема, коли дрібний бізнес витісняється більшим за мас­штабами та заснованим на нових технологіях.

- предметом є норми, порушення яких може спричинити до тяж­ких наслідків. Оскільки при саморегуляції санкції до порушників слабкіші, то в таких випадках покладатися на неї взагалі не варто.