Конкурентні інноваційні стратегії

Особливість науково-технічного прогресу в ринковій економі­ці полягає в тому, що більшу частину наукових та дослідно-конструк­торських робіт проводять одні компанії, а найбільш значущі резуль­тати одержують інші. Наприклад, в країнах “Спільного ринку” 2/3 всіх промислових досліджень виконують великі фірми з кількістю зайнятих понад 5 тис. чол., разом з тим, принципові нововведення, які змінюють обличчя своєї промисловості, є результатом діяльності малих, раніше невідомих фірм.

Австро-американський економіст Й. А. Шумпетер у своїй нау­ковій праці “Теорія економічного розвитку” розмежував дві сторони господарського життя: рутинний кругообіг і розвиток, або інновація.

У економіці переважає рутинний кругообіг. Якісні зміни в еко­номіці не можуть вирости з рутини. Й. А. Шумпетер називає главу фір­ми, який є новатором Підприємцем з великої літери.

Підприємець вириває ресурси з рутинного кругообігу і вико­ристовує їх у нових комбінаціях. Шумпетер визначає п’ ять можливих різновидностей нових комбінацій:

- створення нового товару і (або) послуг;

- створення нового методу виробництва;

- відкриття нового ринку збуту;

- застосування нового джерела або виду сировини;

- введення нових принципів організації діяльності фірми.

Найбільш пристосованими до нововведень є фірми-піонери. Її

Достатня пристосованість до діяльності, пов’язана з радикальними змі­нами в економіці, обумовлюється такими причинами:

1. Сила конкурентної стратегії фірм-піонерів полягає в тому, що вона лежить в іншій площині, ніж у їх потужних суперників. Якщо сферою діяльності великих фірм є передбачуваний науково-технічний прогрес, то ризиковані прориви у невідоме - шанс фірми-піонера. Це підтверджується тим, що серед засновників фірм-піонерів переважають

Або вчені, або колишні високопоставлені службовці великих концернів.

2. Готовність фірми-піонера нести величезні, майже неприпус­тимі ризики. Для великих або спеціалізованих підприємств відтягнен­ня значних коштів на нові проекти може становити загрозу для основ­ного бізнесу. Ентузіаст, який стоїть на чолі фірми-піонера, абсолютно впевнений як у технічній можливості реалізувати проект, так і у “блис­кучій долі” його “дитя” на ринку.

3. Оптимальною формою колективу, який працює над прорив­ною інновацією є група з сильним лідером. На чолі фірми-піонера завж­ди стоїть людина з характером першопрохідця - інші за абсолютно но­ве діло просто не беруться.

4. Мотивація фірми-піонера має більш сильний і багатоплано­вий характер, ніж у інших фірм. У фірмі-піонера значно сильніші по­заекономічні мотиви, а для глави фірми успіх проекту є єдиним шан­сом відбутися в якості підприємця. У своєму розвитку фірма-піонер проходить декілька етапів. На першому етапі компанія-піонер веде наполегливий пошук принципово нових технічних рішень.

Для того, щоб зменшити ризик при фінансуванні фірм-піоне - рів, розроблені декілька ефективних методів. Наприклад, кожне нове вкладення здійснюється тільки в тому випадку, якщо попереднє себе виправдало, тобто, якщо фірма-піонер змогла суттєво просунутися у створенні або комерціалізації продукту, одержує фінансування, а вен­чурний капіталіст ніколи сильно не ризикує.

Вирішення проблеми фінансування дозволяє фірмі піонеру за­кінчити розробку конкурентоспроможного товару. Але для більшості компаній пошук закінчується невдачею. Ті ж, хто досягає прориву, вступають у другий етап розвитку - період бурхливого і попервах без­перешкодного піднесення, яке пов’язане з виходом нового товару на ринок. При цьому споживча цінність нового товару виявляється дуже великою тому, що формується шляхом порівняння з сумою витрат на старі товари, які довелося б здійснити для того, щоб досягти того ж результату, який забезпечує новий товар.

Поступово у компанії-першовідкривачів стає все більш послі­довників, і ринок нового товару зростає. На нові можливості звертають увагу провідні корпорації. Починається етап нового виробництва. У результаті фірми-першовідкривачі часто витісняються з ринку. Пере­магають більш потужні суперники. Пряму конкуренцію гігантів витри­мують мало хто з фірм-піонерів.

При всіх умовах для того, щоб перерости і продовжувати ус­пішно діяти на ринку, фірма-піонер повинна змінити стратегію. Вона повинна або формувати чітку спеціалізацію, або здійснити масштабні

Інвестиції у виробництво, управління та збутову мережу.