Конкурентні стратегії у малому бізнесі

Малі фірми набули значного поширення в економічно розви­нутих країнах. Так, в США щороку створюється близько 700 тис. но­вих компаній, більшість з яких є малими фірмами. Роль малого бізнесу є великою не тільки кількісно, але й функціонально, якщо виходити з тих задач, які він вирішує в економіці. Невеликі фірми утворюють сво­го роду фундамент, на якому виростають більш високі “поверхи” гос­подарства і який багато в чому визначає архітектуру всієї будівлі. Малі фірми інтегрують, зв’язують економіку в єдине ціле.

Малі підприємства концентрують свої зусилля на локальних потребах і мають ряд специфічних рис:

1. Невеликі за розміром і зв’язані з обмеженим колом клієнтів. Наприклад, продовольчий магазин, який обслуговує невелике селище,

Має маленький оборот та вузьке коло відвідувачів.

2. Мають різнорідні види товарів (послуг), які не можна задо­вольнити за допомогою високоефективного серійного виробництва. Прикладом може бути одна з найновіших галузей сфери послуг - створення програмного забезпечення для ЕОМ. Численні локальні потреби існують у всіх галузях народного господарства. Приклад - та ж мережа бензоколонок - сенс її існування полягає саме у терито­ріальній розосередженості.

3. Мінливі, гнучкі. При масових потребах коливання попиту стають середніми. Зникнення одних клієнтів компенсується появою ін­ших. Гнучкість - головне в стратегії малих підприємств.

Відповідно виділяються три переважні різновидності малих підприємств.

Перша з них, обирає собі таку сферу діяльності, в якій опти­мальний розмір підприємства є невеликим. Як відомо, із зростанням підприємства його ефективність підвищується до певного моменту. Для діяльності малих підприємств особливо важливим є те, щоб оп­тимальний розмір підприємства був неоднаковим для різних галузей. Такі ситуації характерні для цілого ряду галузей промисловості, сільського господарства, сфери послуг, торгівлі. Цілком конкуренто­спроможною може бути сімейна ферма, яка насичена сучасною тех­нікою, яка застосовує прогресивні технології.

Другим типом малих фірм може бути симбіоз з великою ком­панією у ролі постачальника простих комплектуючих деталей. Тут ма­ла фірма виступає в ролі молодшого партнера. При цьому розрив сто­сунків для нього є більш небезпечним, ніж для великої фірми, яке лег­ко знайде йому заміну, а він залишиться без ринку збуту своєї продук­ції. Тому комутант змушений приймати ті умови, які йому нав’язують.

Третя різновидність малих фірм - це фірми-наслідувачі. У су­часному світі наслідування є однією з найпоширеніших сфер діяльнос­ті легального малого бізнесу. Справа в тому, що в ряді галузей патент­не право не в змозі реально захистити дизайн від копіювання. Це дає можливість малим фірмам цілком законно копіювати кращі розробки відомих фірм. При чому це досить вигідно. Імітувати товар значно де­шевше, ніж створювати новий, тому що малий виробник не несе витрат на НДДКР та рекламно-маркетингову підтримку просування нового то­вару на ринок. Фірми-наслідувачі мають можливість встановлювати суттєво більш низькі ціни (в 1,5-2 рази) і є більш ефективними, ніж великі.

Вважається, що припинення бізнесу для малої фірми не є тра­гедією. Малу фірму легко купити, але можна й продати без збитків. У процесі ліквідації розорюється лише незначна кількість фірм (менше 10 % в Європі).

Якщо малій фірмі при сприятливих обставинах вдалося вирос­ти, то вона може мати чотири варіанти поведінки:

- підвищити свою ефективність і на цій базі добитися середніх витрат (силова стратегія);

- розробити ефективну стратегію, яка захищає від конкурентів;

- не змінюватися і стати легкою здобиччю для першого ж силь­ного суперника;

- просто не розширювати розмірів власної справи.