Критерії малого бізнесу

Під поняттям «критерій» слід розуміти мірило для визначення, оцінювання предмета, явища, а також ознаку, взяту за основу класифікації. Яким би не було визначення критерію, як і визна­чення малого бізнесу, слід зазначити, що він має велике значення в економіці країн з ринковою економікою. Здебільшого такі країни використовують цей термін, маючи на увазі невеликі магазини, ресторани, кафе, страхові агентства та інші дрібні підприємства. В США, наприклад, щоб розмежувати малий бізнес з великим та середнім, існує закон про малий бізнес (1953 р.). У 1958 р. до нього було внесено поправку, яка чітко розмежувала параметри малого бізнесу, що було необхідно для надання малим фірмам кредитів на умовах, значно вигідніших, ніж для великого бізнесу. В законі, ❖ зокрема, зазначається, що мала фірма — це таке підприєм - •>

Ство, яке існує і функціонує незалежно, його власник незалежний від інших суб’єктів підприємництва, воно не домінує в своїй галу­зі бізнесу.

Усі фірми США залежно від кількості найманих працівників і відповідно до критеріїв АМБ поділяють на п’ять категорій: най­менші (1-24- осіб), малі (25-99), проміжні (100-499), великі (500 - 999), дуже великі (1000 і більше працівників).

Щодо сільського господарства, то американські економісти по­діляють ферми на категорії, використовуючи критерії за сумою реалізованої ними продукції (обсяг продажу, тис. дол.):

I (до 10 тис. дол.) — за умови проживання фермера в сільській місцевості;

II (від 10 до 40) — дрібні селянські ферми;

III(від 40 до 250) — сімейна ферма;

IV (від 250 до 500) — велика сімейна ферма;

V (понад 500) — суперферма.

Якщо підвести українських фермерів під американську класи­фікацію, то можна констатувати, що вони належать до перших двох категорій і становлять основу малого агробізнесу.

У малому бізнесі крім розмірів є ще й інші критерії та характе­рні особливості. Менеджер (власник) у малих фірмах незалежний

І звітує тільки перед самим собою. Здебільшого малі фірми нале­жать одній особі (сім’ї), а також можуть бути організованими за принципом товариства (партнерства). Зазвичай фермер є мене­джером, фінансистом, технологом і власником. Ця форма підпри­ємництва дуже важлива для пенсіонерів, інвалідів, вдів та інших верств населення, які не можуть знайти роботу, яка б їх задоволь­няла, і бажають працювати вдома.

У нас часто сперечаються, що важливіше для економіки краї­ни: малий, середній чи великий бізнес? Відповідь на це запитання досить проста: необхідний і той, і інший. Ось чому в економічно розвинених країнах малий, середній і великий бізнес тісно пов’язані між собою, співіснують, доповнюючи один одного.

Розділ 5

Про могутність малого бізнесу СІЛА свідчать, наприклад, такі цифри. На 1000 жителів цієї країни припадає понад 40 суб’єктів малого бізнесу, тоді як загалом по Україні — 4,8, а в сільському господарстві — 1,4 суб’єкта малого бізнесу. Якщо в 1982 р. на всіх малих фірмах було зайнято 47,8 % американської робочої сили, то у 2000 р. — 63,1 %. їх фінансовий обіг становив понад 50 % зага­льного обсягу продажу, а частка у валовому національному про­дукті (ВНП) країни досягла 48 %. Американські економісти спра­ведливо зазначають, якщо кістяком економіки країни є великі кор­порації, то її мускулами і значною мірою мозком — малий бізнес, який приводить у рух великий бізнес.

*’ Які ж можливості надає малий бізнес? У багатьох випад - ^ ках люди, які володіють і займаються власного справою, мають

Більше стимулів працювати з ініціативою, самовіддачею, отриму­ють більше економічних і психологічних винагород і заохочень, ніж ті, що працюють за наймом.

Щоб розібратися з суттю малого бізнесу, його критеріями, слід насамперед правильно оцінити можливості для цієї форми під­приємництва, виходячи із реальних умов і конкурентних обста­вин. Методика започаткування власної справи має такий вигляд: «визначення ринку — фінансування — функціонування». Ця про­ста на перший погляд методика має практичне значення і за умов реформування відносин власності на селі та формування підпри­ємств ринкового типу. Так, створення малих форм у період рефор­мування відносин власності на селі є надзвичайно складним і сто­сується трьох проблем:

♦продовольчої безпеки і фізичного виживання сільського насе­лення, яке пов’язується, зокрема, з ключовими питаннями досту­пності ринку, потребою у розвитку агробізнесу в разі зниження або припинення виплат заробітної плати працівникам переваж­ною частиною сільськогосподарських підприємств;

♦екологічної безпеки, протидії деградації земель і сільського середовища тощо;

♦сталого економічного розвитку і підвищення рівня зайнято­сті сільського населення для зниження безробіття, мотивації під­приємництва в сільському господарстві за різних форм господарю­вання.

Під час вибору сфери малого бізнесу майбутні бізнесмени в різ­ній формі мають відповісти на такі запитання:

♦Чи підходить для мене цей вид бізнесу?

♦Чи підхожу я до цього виду бізнесу?

♦Який конкретно вид бізнесу вибрати?

♦Що привабливіше (доцільніше) — заснувати нову фірму чи придбати вже діючу?

♦Яку вибрати організаційну форму бізнесу (одноосібне воло­діння, партнерство, мале підприємство, фермерство чи коопера­тив)?

♦Як налагодити взаємовідносини з органами місцевої влади та місцевого самоврядування?