Ліквідація та банкрутство суб’єкта підприємницької діяльності

Конкуренція та ринкове змагання приводить одні підприємни­цькі структури до розквіту, інші — до занепаду.

Падіння та стагнація — один з етапів розвитку підприємства.

Приблизно 8 з 10 новостворених підприємств упродовж перших п’яти років існування зазнають банкрутства і краху.

Ліквідацію суб’єкта підприємництва необхідно здійснювати планомірно, з тим, щоб врахувати економічні інтереси засновни­ків, кредиторів і працівників.

Ліквідацію підприємства не можна пускати на самоплив!

Підприємство самостійно має вирішувати свої проблеми, вклю­чаючи питання ліквідації. Припинення діяльності — болісний і * малоприємний процес, проте якщо провести його економічно об - * ґрунтовано, втрати й негативні наслідки будуть меншими. ♦>

Припинення підприємницької діяльності може відбуватися:

♦реорганізацією;

♦ліквідацією.

Підприємство реорганізовується у разі:

♦злиття підприємства з іншим зі створенням нового;

♦приєднання одного підприємства до іншого;

♦розподілу підприємства на кілька;

♦виділення нового підприємства зі складу іншого;

♦перетворення одного підприємства в інше.

Найчастіше реорганізація відбувається виділенням з великих підприємницьких структур дрібніших. Досить часто фінансово слабкі підприємства зливаються або приєднуються до більш по­тужних.

Під час реорганізації підприємства його права та зобов’язання (обов’язки) переходять до правонаступника. Правонаступництво — це перехід від одного суб’єкта до іншого безпосередніх та опосеред­кованих прав і зобов’язань згідно із законом та угодою сторін.

Ліквідація підприємства відбувається:

♦за ініціативою засновників (власників, співвласників);

♦за рішенням суду або господарського суду;

♦після досягнення мети, поставленої перед його створенням;

♦по закінченні терміну, на який створювалося підприємство;

♦за рішенням вищого органу управління господарського това­риства;

♦за рішенням інших уповноважених законом органів управ­ління у разі грубого і систематичного порушення вимог закону та установчих документів (лише щодо окремих видів діяльності).

Крім ліквідації за рішенням суду всі інші варіанти вважають добровільною ліквідацією.

Часто підставою ліквідації підприємства в судовому порядку є вимога банківських установ щодо визнання його банкрутом.

Банкрутство. Процедура банкрутства є одним із способів реа­лізації ринкового принципу припинення існування (ліквідації) неефективних суб’єктів підприємництва. Банкрутство — встанов­лена законом процедура примусового задоволення претензій кре­диторів, які не можуть бути задоволені юридичною особою у вста­новлені законом терміни з огляду на брак грошових засобів та лі­квідних активів.

Розділ 8

Процедура банкрутства сільськогосподарських підприємств має певні термінові обмеження і провадиться згідно з чинним законо­давством.

Процедура банкрутства не є надзвичайною економічною подією. Це звичайний спосіб елімінації з економічного життя неефективних підприємств.

•ТГ* •У* «*У* •“ЗР* *У** •У* •У* •‘У* •‘У* •У* •’“У* •ТГ* •‘У* •У'* •У* *У* *у* •У"* •У*

Процедура банкрутства може розпочатися лише за рішенням господарського суду на основі письмової заяви: самого підприємст­ва; кредиторів; уповноважених органів державного управління (зазвичай, ДПА, КРУ, органи Пенсійного фонду, Фонду соціально­го страхування); прокуратури в інтересах одного з кредиторів (у тому числі — держави). Провадження у справі про банкрутство не може здійснювати орган управління підприємства.

Процедура банкрутства передбачає такі кроки:

A. Подання зацікавленою особою заяви до господарського суду.

Б. Прийняття господарським судом ухвали про порушення

Справи про банкрутство.

B. Попереднє засідання господарського суду у справі про банк­рутство.

Г. Виявлення кредиторів та можливих санаторів.

Д. Скликання зборів та створення комітету кредиторів.

Е. Прийняття господарським судом рішення про визнання під­приємства банкрутом.

Є. Створення ліквідаційної комісії і передавання їй управління підприємством.

Ж. Розгляд і затвердження ліквідаційного балансу, ліквідація підприємства.

Прокоментуємо окремі кроки процедури банкрутства.

Б. Ухвала про порушення справи приймається впродовж 5 ро­бочих днів з дня надходження письмової заяви. Копію рішення надсилають ініціатору банкрутства, підприємству, відомим креди­торам, відповідній банківській установі.

В. Попереднє засідання проводиться впродовж місяці з дня по­рушення справи про банкрутство. На цьому засіданні господарсь­кий суд виконує такі дії: заслуховує пояснення і клопотання сто­рін; розглядає подані документи та висновки аудитора. За рішен­нями засідання підтверджується або спростовується рішення про початок процедури банкрутства. У разі підтвердження банкрутст­ва приймають рішення про публікацію офіційних повідомлень (обов’язково у газетах «Голос України» та «Урядовий кур’єр») та надання повноважень іншим особам щодо управління та контро­лю за майном підприємства-боржника.

Д. Через місяць з дня публікації офіційного повідомлення про початок процедури банкрутства складають список кредиторів, які висунули письмові претензії до боржника. Скликають збори кре­диторів, формують повноважний комітет представників, кредито­ри ознайомлюються з пропозиціями санаторів із оздоровлення фі­нансового стану підприємства-боржника.

У разі зголошення потенційних санаторів визначають їх список та запропоновані умови оздоровлення фінансового стану підпри - ємства-боржника. Якщо умови санації задовольняють кредиторів, то процедура банкрутства припиняється, якщо ні — продовжується, .і.

Е. Господарський суд оголошує боржника банкрутом. З цього моменту незголошені претензії кредиторів не приймають, нараху­вання пені та штрафних санкцій за простроченими платежами припиняють. Визначають ліквідаторів та ліквідаційну комісію з числа їхніх представників. Ліквідаційна комісія перебирає на себе управління майном підприємства та вживає заходів із забезпе­чення його схоронності. З майна підприємства вилучають об’єкти та ресурси, що є предметом юридично підтвердженої застави (крім застави зголошеним кредиторам).

Дотримання процедури банкрутства є важливим для забезпе­чення законності його здійснення. Формальне порушення проце­дурних потань, навіть на перший погляд неістотних, може стати причиною її оскарження.

Ж. Ліквідаційна комісія здійснює заходи щодо планомірної лі­квідації підприємства-боржника в інтересах зголошених кредито­рів. При цьому вона проводить комплексну інвентаризацію; скла­дає ліквідаційний баланс, стягує дебіторську заборгованість, реа­лізує майно банкрута та інші активи. Ліквідаційна комісія підзвіт­на комітету представників кредиторів. Саме цей комітет затвер­джує ліквідаційний баланс і дає дозвіл на реалізацію майна.

Отримані кошти спрямовують на покриття витрат і претензій у такій послідовності: витрати зі здійснення процедури банкрутства та діяльності ліквідаційної комісії; зобов’язання з оплати праці в підприємства-боржника; сплата податків і обов’язкових платежів; задоволення вимог кредиторів; задоволення вимог засновників що­до дивідендів, паїв, часток тощо; задоволення інших претензій.

У разі, якщо після ліквідації підприємства у нього залишається майно та ресурси, достатні для здійснення підприємницької діяль­ності, вона може розпочатися після проведення нової процедури створення та реєстрації.

Підприємство вважають ліквідованим з моменту внесення за­пису про це в державний реєстр.