Лізингове кредитування

З переходом до ринкової економіки виникає об’єктивна потреба у розвитку нетрадиційних джерел фінансування і кредитування, які дають змогу залучити інвестиції для фінансової підтримки агропромислового виробництва. Одним із таких джерел є лізинг.

331

Під лізингом розуміють довготермінову оренду машин і облад­нання або договір оренди машин і обладнання, куплених лізинго - давцем для лізингоодержувача з метою виробничого використан­ня за збереження права власності на них за лізингодавцем на весь термін договору. Лізинг можна розглядати як специфічну форму фінансування вкладень в основні фонди за посередництва спеціалізованої лізингової компанії, котра здійснює придбання майна для третьої особи і віддає йому в оренду на довготерміно­вий період. У такому разі лізингова компанія фактично кредитує лізингоодержувача. Тому лізинг розглядають як кредит, який на - *

SHAPE \* MERGEFORMAT

Дається у товарній формі лізингодавцем лізингоодержувачу. Суб’єктами кредитних відносин тут виступають: у ролі кредито­ра — лізингодавець, позичальника — лізингоодержувач.

Об’єктами лізингу можуть бути: машини та обладнання; засоби обчислювальної техніки; транспортні засоби; виробничі будівлі і споруди та інші основні фонди. До об’єктів лізингу не належать: об’єкти оренди державного майна; земельні ділянки та інші при­родні об’єкти.

Класичному лізингу притаманний тристоронній характер від­носин між лізингодавцем, лізингоодержувачем і постачальником.

Лізингодавець — це суб’єкт підприємницької діяльності, який передає об’єкт лізингу згідно з договором.

Лізингодавцями можуть бути лізингові компанії; комерційні банки; виробники машин, обладнання; державні і місцеві органи влади.

Лізингоодержувач — це суб’єкт підприємницької діяльності, який отримує об’єкт лізингу за договором.

Лізингоодержувачами можуть бути юридичні і фізичні особи.

Постачальник лізингового майна — це суб’єкт підприємниць­кої діяльності, який виготовляє машини і обладнання та передає власне майно, яке є об’єктом лізингу.

До категорії продавців майна належать: виробники машин та обладнання; оптово-збутові організації; торгові фірми; власники майна та інші учасники лізингової угоди.

Розрізняють два види лізингу: оперативний і фінансовий.

Оперативний лізинг — це лізингова угода, за якої витрати лізингодавця, пов’язані з придбанням та утриманням об’єктів, що здають у лізинг, не покриваються орендними платежами впро­довж одного лізингового контракту.

Фінансовий лізинг — це лізингова угода, яка передбачає впродовж періоду своєї дії виплату лізингових платежів, що по­кривають повну вартість обладнання або більшу її частину, додат­кові витрати та прибуток лізингодавця.

Розділ 10

Лізингові відносини ґрунтуються на лізинговій угоді. Механізм укладання та реалізації лізингової угоди такий. Агропромислове підприємство з метою отримання необхідних машин чи обладнан­ня в лізинговій компанії або банку подає останнім заявку на лі­зинг, де вказує найменування обладнання, постачальника (під - приємства-виробника), тип, марку, ціну, термін користування об­ладнанням або іншим майном, в якому орендар має потребу. В заявці також мають бути дані, що характеризують виробничу і фінансову діяльність лізингоодержувача. До них належать: зага­льні відомості про підприємство (найменування, адреса, обсяг ос­новних і оборотних коштів тощо); характер основної діяльності (вид продукції, що виробляють, дані про експортну діяльність); наявність використовуваного на підприємстві обладнання, у тому

Числі власного та орендованого; призначення обладнання, в яко­му лізингоодержувач має потребу.

До заяви додають: бізнес-план (економічне обґрунтування), но­таріально засвідчений; копії установчих документів; бухгалтерсь­кий баланс; звіт про використання прибутку; інші документи на вимогу лізингодавця.

Лізингодавець має оцінити платоспроможність агропромисло­вого підприємства. Після позитивного висновку лізингодавець до­водить до відома лізингоодержувача загальні умови лізингового контракту, а постачальника обладнання інформують про намір лізингоодержувача придбати обладнання. Далі лізингоодержувач узгоджує ціну з постачальником обладнання, а в разі потреби пе­ревіряє надійність та ефективність об’єкта угоди. Лізингоодержу­вач, ознайомившись із загальними умовами лізингової угоди, над­силає листа лізингодавцю з підтвердженням — зобов’язанням з підписаним примірником загальних умов контракту, додавши до нього бланк замовлення на обладнання. Цей документ заповнює фірма-поєтачальник і візує лізингоодержувач.

Після отримання перелічених документів лізингоодержувач підписує замовлення і надсилає його постачальнику обладнання.

Замість бланка замовлення можна використовувати договір купівлі-продажу обладнання, який укладається постачальником і лізинговою фірмою, або наряд на постачання, де вказують загаль­ні умови поставки. Постачальник обладнання відвантажує його лізингоодержувачу, який приймає на себе обов’язки з приймання обладнання. Постачальник зазвичай здійснює монтаж і введення в експлуатацію об’єкта угоди. Після закінчення роботи складають протокол приймання, який засвідчує фактичну поставку облад­нання, його монтаж і введення в дію без претензій до постачаль­ника. Протокол приймання підписують усі учасники лізингової операції, і лізингодавець сплачує вартість об’єкта угоди постача­льнику.

Отже, для оформлення лізингової угоди використовують такі документами:

♦акт приймання-передавання об’єкта лізингу в експлуатацію;

♦лізинговий договір між лізингодавцем і лізингоодержувачем;

♦ договір купівлі-продажу або наряд на постачання об’єкта уго­ди;

♦ договір на технічне обслуговування майна, якщо воно здійс­нюється лізингодавцем.

333

Важливою позицією лізингової угоди є лізингова плата, яка є ціною користування об’єктом лізингу. До лізингової плати вклю­чають: амортизаційні відрахування; суму відсотків; винагороду лізингодавця; страхові платежі та інші витрати лізингодавця, пе- редбачені договором лізингу. .

Останнім часом лізингові відносини набувають подальшого розвитку. Створено державний лізинговий фонд, кошти якого спрямовують переважно в сільськогосподарське машинобудуван­ня. Вироблена техніка передається на умовах лізингу машино - технологічним станціям і аграрним підприємствам. Створюються лізингові компанії при деяких комерційних банках. Практика свід­чить, що значна частина підприємств має потребу у залученні машин, обладнання та іншої техніки на умовах лізингу. Це особ­ливо важливо для сільськогосподарських підприємств, котрі ма­ють відчутний дефіцит коштів для фінансування капітальних вкладень, а лізинг може значно поліпшити оновлення основних фондів. Надання лізингових послуг необхідне селянським (фер­мерським) господарствам у зв’язку з їх невеликими розмірами та обмеженими фінансовими можливостями.