Логіка підприємницької діяльності

Логіка підприємницької діяльності — це посл ідовність прийняття уп­равлінських рішень, спрямованих на одержання прибутку (наприклад, при першій спробі вийти на ринок, при підготовці та здійсненні бізнес - операцій, проведенні рекламної кампаніїта ін.).

Логіка відображає творчу і підприємницьку форму мислення на основі попередніх розрахунків, систематизації дій або висновків, прак­тичного досвіду, досягнень науки і техніки. Послідовність етапів логі­ки для прийняття обгрунтованого підприємницького рішення наведе­но на рис. 1.7.

Отже, процес підприємницької логіки відбувається за такими ета­пами:

• зародження ідеї;

• обгрунтування та первинна оцінка ідеї в цілому;

• визначення реальності впровадження ідеї у практику, враху­вання своїх можливостей та ситуації на ринку;

• проведення необхідних підприємницьких розрахунків з метою виявлення можливого прибутку;

• експертна оцінка одержаної інформації і результатів підпри­ємницьких розрахунків;

• прийняття підприємницького рішення.

Діяльність підприємця розпочинається з зародження ідеї для впровадження її у життя.

Підприємницька ідея — це виявлений підприємцем загальний за­дум (інтерес) щодо створення нового або модифікованого товару, про­сування його на ринок, надання послуг. Особливістю є те, що ідея підприємця базується на інновації або включає раціоналізаторський момент.

Реальна ідея — складовий елемент здійснення підприємницької діяльності, концентрації ресурсів. Дійсно, якщо є капітал, то можна організувати виробництво. Але це стає марним за відсутністю перспективної ідеї, заради якої залучаються інвестиції у виробничий процес.

Отже, бізнес-ідея — це відображення в свідомості підприємця при­таманного споживачу бажання мати той товар, який буде вироблено. У зв’язку з цим має бути пряме поєднання інтересу підприємця з інтере­сом кінцевого споживача. Саме споживач приймає рішення щодо купівлі або відмови від купівлі конкретного товару, враховуючи якість, упаковку, репутацію фірми, вартість. Якщо процес продажу відбуваєть­ся, то вкладені економічні ресурси перетворюються у доходи підприє­мця.

На основі кількісних та вартісних показників продажу товарів скла­дається уявлення про фірму. Підприємництво виживає або процвітає залежно від бізнес-ідеї. Вона виражає організаційну основу конкрет­ного виду виробничо-комерційної діяльності підприємства, характери­зує сили, що визначають її теперішній та майбутній стан. Для того, щоб належним чином привести ці сили у дію, тобто впровадити бізнес-ідею у життя, слід правильно її сформулювати. Бізнес-ідея може вивчатись, обговорюватись, змінюватись та покращуватись. Це необхідно для роз­робки найоптимальнішої стратегії розвитку підприємства.

Підприємницька логіка

Етапи

1 Зародженняпі дприємницької ідеї

Обгрунтування та первинна оцінка ідеї в цілому

З 4

Визначення реальності впровадження підприємницької ідеї, у практику, врахування своїх можливостей та ситуації на ринку

Проведення необхідних підприємницьких розрахунків з метою виявлення можливого прибутку

Прийняття підприємницького рішення

Рис. 1.7. Логіка підприємницької діяльності взагалі

Бізнес-ідея тримається на потребах ринку, внутрішніх здібностях, можливостях розвитку підприємства, умовах здійснення бізнесу (рис. 1.8).

Потреби цільового ринку

Внутрішні здібності людей

Можливості Умови здійснення

Розвитку бізнесу

Рис. 1.8 Складові бізнес-ідеї

Якщо цю комбінацію легко скопіювати на користь інших осіб або фірм-конкурентів, то успіх буде, як правило, дуже короткотерміновим. А якщо існують унікальні особливості у комбінації бізнес-ідеї, то це ускладнює її розповсюдження. До таких унікальних особливостей мож­на віднести: ноу-хау компаній, правовий захист (патент), репутацію, науково-дослідні досягнення, високий рівень кваліфікації персоналу, конфіденційність внутрішнього складу продукту та технологічні про­цеси, які використовуються. Без власної корпоративної бізнес-ідеї практично неможливо оцінити стратегічні позиції, правильно прийняти управлінські рішення відносно подальшого розвитку підприємницької діяльності, а також побудувати будь-який план тактичних дій.

Таким чином, бізнес-ідея є ключовою умовою ділового успіху. Це досягається тоді, коли вона нова, перспективна, відповідає реальним можливостям підприємства (трудові, матеріальні, фінансові, інтелек­туальні ресурси), прив’язана до потреб ринку, забезпечує економічний та соціальний ефект. При вивченні та обгрунтуванні бізнес-ідеї необх­ідно знати характер потреб та споживчого попиту, структуру власного капіталу, стратегічні орієнтири розвитку даного виду бізнесу.

Нова бізнес-ідея необхідна для створення початківцем своєї спра­ви, збільшення обсягів виробництва і реалізації продукції, поповнення власного капіталу, забезпечення більш рентабельного виробництва, зниження собівартості продукції, підвищення рівня конку­рентоспроможності підприємства.

Основними джерелами формування підприємницьких ідей є:

• аналіз товарного ринку, географічні та структурні диспропорції у системі суспільного виробництва та на ринку;

• споживачі - на основі опитувань, обговорень можна виявити неусвідомлені або незадоволені потреби покупців, вивчити нові можливості використання товару, що вже виробляється;

• торговий персонал, який знаходиться у безпосередньому кон­такті з покупцями; постачальники, посередники, які працюють усфері комерційноїдіяльності, знають кон’юнктурну ситуацію на товарному ринку;

• дослідження фундаментальні (спрямовані на отримання нових знань, що призводять до виникнення ідей нових товарів) та прикладні (що цілеспрямовано використовують існуючі наукові методи для розробки ідей щодо нової продукції); лабораторії, консультанти, рекламні агентства, науково-дослідні організації, фірми з проведення маркетингових досліджень, вчені, конст­руктори, технологи;

• спостереження за схожими товарами на виставках і ярмарках, в роздрібній та оптовій мережі; товарна політика конкурентів та тенденції у розробці нових виробів;

• журнали, газети, телебачення, відомості про патенти, винаходи, каталоги, довідники, рекламні повідомлення, Інтернет та ін. (рис. 1.9).

Ідея нового товару визріває також усередині колективу підпри­ємства. У цьому розумінні підприємцю важливо матеріально і мораль­но стимулювати генерування нових ідей, раціоналізаторство. Адже в деяких випадках цією роботою займаються просто формально. Для по­вної віддачі процесу висунення ідей слід керуватись деякими принци­пами, серед яких — максимальне спрощення порядку подання та розг­ляду пропозицій щодо нових ідей та заохочення цієї діяльності серед ініціаторів.

Для пошуку підприємницьких ідей можуть використовуватись такі методи:

Розділ 1. Зміст підприємницької діяльності. Місце підприємництва в суспільстві

Рис. 1.9. Джерела нових бізнес-ідей

• аналогії, інверсії, ідеалізації (методи індивідуального творчого пошуку);

• «мозкового» штурму, конференції ідей, метод колективного блокнота (методи колективного пошуку);

• контрольних запитань, фокальних об’єктів, морфологічного аналізу (методи активізації пошуку).

Метод аналогії передбачає використання схожого відомого рішен­ня, «підказаного» з літературних джерел чи запозиченого з практики діяльності існуючих фірм.

Метод інверсії — це метод, що означає пошук підприємницької ідеї на підставі інноваційного підходу, нетрадиційних рішень, корінної пе­ребудови проблеми, що вирішується «зверху донизу».

Метод ідеалізації— це ініціювання уявлення про ідеальне вирішен­ня проблеми, що може «наштовхнути» на нову ідею.

Метод «мозкового» штурму передбачає творчу співпрацю групи спеціалістів заради вирішення проблеми шляхом проведення дискусії з конкретного кола питань. Особливістю є те, що, як правило, не до­пускається критика і негативні відгуки підчас обговорення даного пи­тання, звертається увага на нову ідею з точки зору складності та мож­ливості її практичної реалізації в сучасних умовах.

Метод конференції ідей відрізняється від методу «мозкового» штур­му тим, що допускає доброзичливу критику, яка підвищує заці­кавленість до висунутої ідеї.

Метод колективного блокноту поєднує індивідуальне висування ідеї з колективною її оцінкою.

Послідовність використання цього методу:

• кожний учасник отримує блокнот, в якому викладена суть про­блеми, що вирішується;

• впродовж певного часу учасник обговорення записує до блокно­та власні ідеї, які виникли у ході вирішення певної проблеми;

• заповнені блокноти отримує керівник групи учасників для уза­гальнення накопиченої інформації;

• організовується творча дискусія і приймається відповідне рішен­ня стосовно нової підприємницької ідеї.

Метод контрольних запитань передбачає пошук нової ідеї за допо­могою певних блоків питань. П ід час використання даного методу попе­редньо розробляються запитання для вирішення обговореної проблеми.

Метод фокальних об’єктів зводиться до перенесення ознак випад­ково вибраних об’єктів на об’єкт, що потребує вдосконалення. При

Цьому може виникнути ряд варіантів вирішення проблеми. Застосуван­ня даного методу дає хороші результати щодо пошуку нових модифі­кацій відомих технічних ідей і завдяки цьому дозволяє знайти прий­нятну підприємницьку ідею відносно розробки та освоєння виробниц­тва нових товарів.

Метод морфологічного аналізу заснований на дослідженні всіх мож­ливих варіантів, виходячи із закономірностей розвитку та специфіки об’єкту, який підлягає вивченню та аналізу. За допомогою цього мето­ду можна отримати чимало різних рішень у процесі пошуку підпри­ємницьких ідей, здійснити вибір оптимального варіанту шляхом комбі­нування. Структуризація методів пошуку ідей наведена на (рис. 1.10)..

Будь-який підприємець у своїй діяльності не може уникнути про­цесу накопичення, відбору та порівняльного аналізу підприємницьких ідей.

Технологія накопичення, відбору та оцінки ідей включає в себе три моменти:

1. Підприємець здійснює накопичення ідей, які могли б скласти предмет його підприємницької активності. Накопичення ідей — резуль­тат осмислення навколишнього середовища: товарного ринку, кон’юн­ктурної ситуації, поведінки споживачів, рівня конкуренції, правового поля, специфіки галузі економіки, практичного досвіду існуючих фірм, досягнень науки, техніки і технології.

2. Проведення відбору конкретних ідей з наявного переліку (обся­гу пропозицій). Процес вибору проводиться за різними критеріями за­лежно від конкретної ситуації, у якій знаходиться сам підприємець, сфери бізнесу. Такими критеріями можуть бути: ефективність ідеї, пер­спективи завойовування стійкого становища на ринку, тривалість пе­ріоду від зародження ідеї до її впровадження, обсяг потрібного капіталу та можливість залучення інвестицій, доступність отримання сировини, матеріалів, устаткування для організації процесу виробництва, на­явність робочої сили за кількісними та якісними характеристиками.

Отже відбираються тільки ті ідеї, які є практично реальними для їхнього втілення підприємцем. Зупиняючись на виборі будь-якої ідеї, він відкидає усі інші. Однак можливий варіант, коли невикористані у даний момент ідеї переходять у банк підприємницьких ідей.

Банк підприємницьких ідей — це перелік того, що могло б скласти при необхідності потенційні невикористані можливості підприємниць­кої діяльності (у сферах, напрямках бізнесу).

Метод аналогії

Етоди пошуку іД6**

Методи Індивідуального Творчого Пошуку Методи Колективного Пошуку Методи Активізації Пошуку

Метод інверсії

Метод ідеалізації

Метод “мозкового” штурму

Конференція ідей

Метод колективного блокноту

£

Метод контрольних запитан>

Метод фокальних об єкгів

Метод морфологічного аналізу

Рис. 1.10. Структуризація методів пошуку підприємницької ідеї

Для поповнення банку ідей може проводитись усне або письмове опитування засновників, співробітників та найманих робітників фірми. Це слід здійснювати за допомогою картки банку ідей фірми (схема 1.1).

Картка банку щей фірми Ваша думка щодо профілю фірми (напрямків бізнесу) Що можна було б запропонувати для виробництва? Стислий опис пропозиції

Банк підприємницьких щей щодо виробництва

Критерії	Ефективність	Перспективи Розвитку	Тривалість	Розмір потрібного капіталу
Підготовчого Періоду	Усього	У тому числі позичкового
1	2	3	4	5	6
Ступінь доступності устаткування	Доступність сировини	Наявність робочої сили
7	8	9

Схема 1.1. Банк підприємницьких ідей

Банком підприємницьких ідей можна скористатись:

• коли якась сфера діяльності стане збитковою для підприємця і виникне необхідність пошуку перспективних, рентабельних сфер бізнесу;

• при зміні правової бази, встановленні різних обмежень, що ро­бить дану сферу підприємницької діяльності непривабливою для подальшого здійснення;

• при посиленні конкуренції, диверсифікації.

3. Підприємець проводить порівняльний аналіз відібраних ідей на підставі певних критеріїв.

Оцінюючи кожну з ідей, він робить узагальнюючий висновок. Прийняття рішення про найкращу ідею узгоджується з поставленими цілями, логікою бізнесу, професіоналізмом.

При аналізі підприємницької ідеї враховуються також:

• знання споживача, його потреби у тому чи іншому товарі, по­слугах;

• об’єктивна оцінка підприємцем своїх власних можливостей, на­вичок, вмінь, які дозволяють реалізувати ідею;

• наявна інформація щодо рівня розвитку науково-технічного прогресу.

Крім того, потрібно мати інформацію про технологію виробництва товару. Головним є виявлення найефективнішої технології, яка була б для підприємця доступною.

Таким чином, проблема підприємницької ідеї передбачає діяль­ність по накопиченню нових ідей, їх відбору та порівняльний аналіз для прийняття рішення про те, яку з існуючих ідей можна було б реалізува­ти уданий момент.

При визначенні реальності здійснення підприємницької ідеї необ­хідно відповісти на такі основні запитання:

• Чи існує достатній капітал у підприємця для практичного впро­вадження успішної ідеї?

• Чи можливе встановлення потрібних партнерських зв’язків, одержання від партнерів усього того, що необхідно для нормаль­ної організації виробництва?

• Чи існують достатні матеріально-технічні можливості для організації виробництва (будинки, споруди, обладнання, тех­нологія та ін.)?

• Якою буде реакція покупців на товар, що пропонується на рин­ку? Чи будуть покупці купувати продукцію в намічених обся­гах?

• Як узгоджується запропонована ідея з діяльністю конкретної фірми, її цілями та стратегічними установками?

Вивчення постачальників, посередників, конкурентів, навко­лишнього середовища дозволяє визначити також шанси підприємця для досягнення успіху шляхом реалізації привабливої, перспективної ідеї. На основі аналізу виробництва, фінансів, устаткування, кадрів він з’я­совує, які ресурси вже є у наявності, які потрібно придбати і за якою ціною, чи спроможний процес виробництва забезпечити належну кількість та якість товарів.

Вивчення потенціалу підприємця спрямоване на розкриття внут­рішніх резервів, сильних та слабких сторін діяльності. Виявляються об­ласті діяльності та функції, у яких вже є прогресивні зрушення, а також ті, що потребують удосконалення за ринковими критеріями. По суті, вив­чення ресурсів підприємця поєднується з аналізом ринкових потреб.

Аналіз потенціалу підприємця доцільно проводити за такими роз­ділами:

1. Виробництво

1 .Обсяг, структура, темпи зростання виробництва.

2. Асортиментна номенклатура продукції підприємства, ступінь оновлення, широта та глибина асортименту.

3.Забезпеченість сировиною та матеріалами, рівень запасів, швидкість їх використання.

4. Наявний парк устаткування. Резерви потужності. Технологічна новина.

5. Місцезнаходження виробництва і наявність інфраструктури.

6. Екологія виробництва.

II. Розподіл та збут продукції

1. Транспортування продукції. Транспортні можливості і оцінка витрат.

2.3берігання товарних запасів. Рівень запасів, їх розміщення та швидкість обертання. Наявність та ємність складських приміщень.

3. Можливість доопрацювання, фасуваннята пакування товарів.

4. Продаж (за окремими товарами, збутовими територіями, варті­стю, типами покупців, посередників і каналами збуту).

III. Організаційна структура і менеджмент

1.Організація і система управління.

2. Кількісний і професійний склад робітників.

3. Вартість робочої сили, плинність кадрів, продуктивність праці.

4. Рівень менеджменту.

5. Фірмова культура.

IV. Маркетинг

1 .Дослідження ринку, товару, каналів збуту.

2. Стимулювання продажу, реклама, ціноутворення.

3. Нововведення.

4. Комунікаційні зв’язки та інформація.

5. Маркетинговий план і бюджет.

V. Фінанси

1 .Фінансова стійкість і платоспроможність.

2. Прибутковість та рентабельність (за товарами, регіонами, кана­лами збуту).

3. Власні та позичкові кошти, їхнє співвідношення.

Таким чином, важливою умовою для прийняття обгрунтованого підприємницького рішення є проведення попередніх досліджень та розрахунків. Це передбачає необхідність виявлення співвідношення між попитом та пропозицією на товар, прогнозування ціни, аналізу різних факторів, що впливають на обсяги господарської діяльності, визначення потреби в ресурсах, визначення можливого обсягу виробництва та реа­лізації продукції, проведення розрахунків витрат, податкових відраху­вань, валового доходу, точки беззбитковості, підприємницького ефек­ту (прибутку) від реалізації ідеї.

Попередні дослідження та розрахунки, експертну оцінку одержаних результатів можуть проводити: підприємець-власник (самостійно), заснов­ники, менеджери та інші фахівці фірми, сторонні організації, до послуг яких звертається підприємець при необхідності (кваліфіковані консуль­танти, науково-дослідні установи, фірми маркетингових досліджень).