Запрошуємо розробників корисного устаткування до співпраці

Методи розрахунку значення левереджу підприємств

Об’єктивні закони ринкової економіки змушують суб’єктів гос­подарювання постійно шукати ефективні форми і методи ведення бізнесу, які спрямовані на підвищення результативності їх діяль­ності, забезпечення гнучкості й динамічності поведінки у взаємо­дії із зовнішнім середовищем, виживання в умовах жорсткої кон­курентної боротьби.

Аналіз останніх досліджень і публікацій показав, що особливої уваги серед науковців та практиків набуває теорія левериджу, яка надає підприємству можливість підвищити ефективність ви­трат (у т. ч. і маркетингових), а також забезпечити їх високу ре­зультативність у майбутньому. Зокрема автори працюють над

Удосконаленням методів розрахунку значення левериджу, що має стати підставою його більш широкого використання [1-13, 19, 20, 26, 29-30].

Етимологія поняття «леверидж» бере початок від англійського «lever» — важіль, простий механізм, тверде тіло, що може оберта­тися навколо певної точки опори, застосовується для підйому ван­тажів. Відповідно термін «leverage» означає дію важеля, механіч­ну перевагу від використання важеля. У фізичному розумінні «leverage» — це наявність переваг, а дієслово «to leverage» перек­ладається як отримання переваг за рахунок використання ін­струментів. Одним із перших наукових доробків, у якому доклад­но розглядалася проблема важеля, був трактат «Механічні про­блеми» невідомого автора аристотелівського корпусу [12]. Важіль використовувався людством із древніх часів, проте вперше зрозу­мів і сформулював принцип дії цього простого механізму Архімед. Йому належить крилатий вираз «Дайте меті точку опори, і я пе­реверну Землю». Принцип дії важеля ґрунтується на законах ста­тики. Статична рівновага досягається тоді, коли алгебраїчна сума добутків сили на плече дорівнює нулю.

У сучасній економічній літературі термін «leverage» часто вжи­вають у значенні універсального бізнесового засобу, який дає змо­гу отримати результат швидше або ж за допомогою меншого обся­гу ресурсів (матеріальних, фінансових, людських тощо), а у бізнесі ця дефініція позначає інструмент, завдяки використанню якого підприємство отримує стратегічні та/або тактичні вигоди [8].

Глосарій термінології менеджменту тлумачить категорію «ле­веридж» таким чином: це використання знань компанії стосовно вироблення споріднених товарів або послуг; це спроба виробляти більшу кількість продукції без залучення більшого обсягу сирови­ни або збільшення одиниць обладнання [3]. Довідник терміноло­гії ринку ф’ючерсів та опціонів і глосарій опціонної торгівлі хара­ктеризують дефініцію «леверидж» як контроль великого обсягу коштів за рахунок малого. Наприклад, невелика сума коштів (ма­ржа) може використовуватися як завдаток для гарантії виконан­ня умов контракту за умови взяття на себе зобов’язань купівлі або доставки загальної вартості ф’ючерсу [1, 6, 7]. Д. Лезір увів кате­горії «нелінійний» та «лінійний» дохід, які формуються за умови використання чи невикористання левериджу відповідно [4]. У до­віднику «Фінансовий аналіз» поняття «леверидж» пояснюється як певний фактор, за незначної зміни якого відчутно змінюються

Пов’язані з ним показники [29]. Інакше кажучи, за допомогою ле­вериджу можна отримати рівень прибутку, залежність якого від здійснених витрат описується нелінійним рівнянням. Викорис­тання додаткового (позикового) капіталу можна розуміти як поси­лення власного капіталу з метою отримання більшого прибутку.

Б. Шугарс визначає концепцію левериджу так: це все, що пов’язане з досягненням більшого результату при докладанні менших зусиль [2]. У свою чергу, леверидж — це своєрідний ключ до успіху в бізнесі, який дає змогу зробити роботу лише один раз, і отримувати за неї плату постійно. Автор також виділяє 5 сфер пі­дприємницької діяльності, у яких можна використовувати леве­ридж щодня: фінансовий леверидж (це той вид важеля, необхід­ність якого зазвичай усвідомлюється людьми дуже швидко; тех­нологічний леверидж (для оптимізації бізнеспроцесів необхідно використовувати всі переваги сучасних технологій та систем; люд­ський леверидж (провівши навчання / тренінги для працівників один раз, надалі цей досвід можна використовувати упродовж тривалого часу); споживчий/кліентний леверидж (оскільки підп­риємство отримує прибуток лише за рахунок постійних клієнтів, то необхідно налаштувати його діяльність таким чином, щоб їх кількість лише зростала; маркетинговий леверидж (за допомогою різних маркетингових заходів можна досягнути більшого резуль­тату, ніж затрачено ресурсів.

Зауважимо, що поняття «маркетинговий леверидж» є відносно новим і виникає зі зростанням значення маркетингу для успіш­ного ведення бізнесу. Нині не існує однозначної думки стосовно визначення та використання цього інструменту. Зокрема, Е. Белл трактує «маркетинговий леверидж» як можливість контролювати та генерувати значне зростання прибутку шляхом використання маловитратних або безвитратних методів маркетингу [9]. Отже, визначення характеризує застосування цього інструменту підпри­ємством у вузькому сенсі.

В Україні серед опублікованих праць, де досліджуються пи­тання маркетингового левериджу, нами виявлено лише праці

О. І. Деркач, яка визначає маркетинговий леверидж як показник, що характеризує потенційні можливості підприємства (установи, організації) щодо збільшення економічного ефекту за рахунок зміни пріоритетів у маркетинговій політиці [13]. На наш погляд, запропоноване автором визначення є досить неконкретним, з чого випливає можливість неоднозначного його тлумачення.

По-перше, потенційними можливостями можуть бути як мож­ливості майбутнього, так і приховані можливості. По-друге, зали­шається незрозумілим, чи зміна пріоритетів у маркетинговій по­літиці передбачає заміну одних маркетингових заходів на інші, чи їх оптимальне поєднання. О. І. Деркач досліджує маркетинго­вий леверидж як складову системного левериджу, який також мі­стить у собі операційний та фінансовий важелі. За допомогою ви­щеназваних видів левериджу пропонується моделювати опера­ційну, фінансову та маркетингову діяльності, оскільки саме від ефективності функціонування кожної з названих підсистем дося­гаються раціональні (оптимальні) результати діяльності підпри­ємств (установ, організацій) у цілому.

На відміну від вітчизняної наукової літератури, де поняття «леверидж» часто ототожнюється виключно з поняттям «фінансо­вий леверидж», у зарубіжній теорії широко використовується ряд понять, а в практиці — набір однойменних інструментів: опера­ційний (виробничий), комбінований, кореляційний, логістичний, управлінський та статистичний леверидж, а також леверидж ви­купу. Однак необхідно визнати, що і зарубіжній, і українській практиці найбільш відомі поки що лише фінансовий та операцій­ний леверидж. Зокрема, питання фінансового та операційного левериджів розглядалися у працях таких вітчизняних та зарубі­жних науковців, як Л. Бернстайн, Є. Брігхем, Б. Коласс, Ж. Перар, Дж. Сігел, Е. Хелферт, Дж. Ван Хорн, Дж. Шим,

І. Бланк, В. Ковальов, Ю. Лисенко, К. Макаров, В. Петренко, Є. Стоянова та інші.

Незважаючи на значний інтерес учених до досліджуваної те­матики, досі не вироблено уніфікованого підходу до визначення категорії «леверидж», що в свою чергу спричинило відмінності у способах розрахунку левериджу, або показників, які є його число­вим вираженням. Нами було описано і класифіковано існуючі мо­делі, завдяки чому виявлено три підходи: статичний, відносної зміни та макродетермінований (табл. 6.9).

Таблиця 6.9. Класифікація методів розрахунку значення левериджу [авторська розробка]

Автор

Формула

Показник

1

2

3

4

Статичний підхід

Вільна енци­клопедія «Вікіпедія» (Вестон, Дж. Фред та Е. Брігхем)

L - — ■

Fin SE ’

Lfn - LC

Fin SE + RFEP + LDpt + SDpt + DI

(6.6)

(6.7)

L^n - фінансовий леверидж;

LC - позиковий капітал;

SE - власний капітал;

RFEP - забезпечення майбутніх витрат та платежів; SDen - короткострокова заборгованість;

О. Волкова, З. Калінічен- ко

FC

DOL - -------- ■

VC Cont Lop - Profit ’

Cont - Sales - VC - p *Q - vc*Q - Q *(p - vc);

DFL - LC SE

(6.8)

(6.9)

(6.9) (6.11)

Loebt - довгострокова заборгованість;

DI - доходи майбутніх періодів;

DOL - рівень операційного левериджу;

FC - фіксовані (постійні) витрати;

VC - змінні витрати;

ELop - ефект операційного важеля; vc - змінні витрати на одиницю продукції;

GM - валовий прибуток;

Pr ofit - прибуток;

Q - обсяг реалізованих товарів, послуг в натуральних одиницях;

P - ціна за одиницю продукції;

StL - силі дії операційного левериджу;

E,. - ефект фінансового левериджу ;

Lfin

ЬЕВГГ - фінансовий результат від операційної дія­льності до оподаткування;

Qs„a„ - кількість акцій;

ЕВТ - фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування;

Підхід відносної зміни

В. Ковальов

%ChangeGR

%ChangeSales

%ChangeNI

L —

%ChangeGR

(6.12)

(6.13)

Е. Гуськова,

І. Продченко, О. Станіславчик

%ChangeEBIT _

%ChangeSales

%ChangeNI

DFL - ----------------------

%ChangeEBIT

(6.14)

(6.15)

2

подпись: 2

4

подпись: 43

ROE

(б.1б)

(б.17)

(б.1В)

(б.19)

StLfi - сила дії фінансового левериджу; °/<ChangeGR - темп зміни валового доходу; %%ChangeSales - темп зміни чистої виручки від реалізації;

DFL - рівень фінансового левериджу;

°/<ChcmgeNI - темп зміни чистого прибутку;

ILfm - індекс фінансового левериджу;

ROE - рентабельність власного капіталу;

ROTA - економічна рентабельність;

NI - чистий дохід;

D - дивіденди по привілегійованим акціям;

Pref

SC - середня сума акціонерного капіталу;

NE - чисті витрати на виплату відсотків;

Л. Бернстайн

ROTA NI - D,

Prf.

ROE = -

SC

NI + NE (І - i„ ) .

" A ’

ROTA

A_

' SC

Rate

Lfn

— TC

ELfln = (1 - ішх) • (ROTA - r) • _ ;

ROTA = ;

A

- Щ n = lC

(б.20)

(б.21)

(б.22)

І. Бланк

(б.23)

(624)

(625)

Efn - (І - U*(ROTA -

■)* Lfin + Iif * RateLfn';

В. Ковальов та ін. [14]

1 + Inf

- ставка оподаткування прибутку;

І,.

Ldiff — ROTA - ri

A - середня сума активів;

, - Ra, - LC-LC.

Aurre

.(A„„ - S„й,)

■ коефіцієнт фінансового левериджу;

Rate

SE A

A

(SE + LDebt) (Aaunent SDebt)

SE

Lfin

_ GM _ Q *(p - VC) _ Sales-ZVC

Op - Pr ofit ~ Q *(p-VC ) - FC ~ Sales-ZVC-Z FC

Efn - (І - lax ) ■ (ROTA - NE )* LC

І - рівень оподаткування прибутку;

ROTA - економічна рентабельність підприємства; r - середня ставка відсотків за користування

Позиковим капіталом;

Inf - рівень інфляції;

A - оборотні активи

Current

(6.26)

(6.27)

(6.28)

Є. Стоянова

Lfn

ANPperShare

MBIT(І - i, ax)/qSl

EBIT ■ AEBIT

StLfin -

MBIT (EBIT - NEi )(і- i, J/qs,

Методи розрахунку значення левереджу підприємств

До основних представників статичного підходу варто віднести

О. Волкову, З. Калініченко, Вестона, Дж. Фреда та Е. Брігхема. Науковці для розрахунку відповідних видів левериджу викорис­товують статті форми 1 «Баланс» та форми 2 «Звіт про фінансові результати», тобто фактичні дані діяльності підприємства, при цьому не враховується ні їх динаміка у часі, ні вплив зовнішнього середовища. В. В. Ковальов, Е. А. Гуськова, І. А. Продченко та

О. М. Станіславчик є представниками відносно змінного підходу, особливості якого полягають у тому, що: а) показником, що є чис­ловим вираженням левериджу, є рівень левериджу; б) рівень ле­вериджу розраховується як відносна зміна таких статей форми 2 «Звіт про фінансові результати», як виручка від реалізації товарів та послуг, валовий дохід та чистий прибуток.

Виділений нами макродетермінований підхід, на нашу думку, є найбільш повним. На його основі можна розрахувати ефект від левериджу з урахуванням прибутковості використаних активів та впливу зовнішнього середовища на господарсько-фінансову дія­льність підприємства (ставка оподаткування прибутку підпри­ємств та індекс інфляції).

На сторінках Вільної енциклопедії «Вікіпедія» фінансовий ва­жіль подано як коефіцієнт використання позикових коштів, що показує залежність прибутку підприємства від ступеня викорис­тання ним позикових ресурсів, при фіксованій вартості яких ство­рюється додатковий фінансовий важіль для акціонерів, якщо весь прибуток, що накопичується таким чином, збільшує їхню частку в загальному капіталі компанії [12]. Фінансовий важіль розрахову­ється за формулами 6.6 та 6.7 (див. табл. 6.9).

Водночас у спільній праці В. В. Ковальова та О. Н. Волкової ка­тегорія «леверидж» розглядається як міра відображення ризику підприємства, виробничий (бізнес) ризик обумовлений структу­рою активів, у які підприємство вирішило вкласти свій капітал, а фінансовий ризик — структурою джерел фінансування. Кількісна оцінка ризику та факторів, що його спричинили, здійснюється на основі аналізу варіабельності прибутку. Термін «леверидж» авто­рами було визначено так: це показник, за допомогою якого харак­теризується взаємозв’язок між прибутком та вартісною оцінкою витрат активів або фондів, що були здійснені для отримання цьо­го прибутку [19].

Авторами виділено три основні види левериджу.

1. Виробничий, який кількісно характеризується співвідно­шенням між постійними та змінними витратами в їх загальній сумі та варіабельністю показника «прибуток до вирахування від­сотків та податків», формула 6.9. Також, аналізуючи фінансово- господарську діяльність, використовують показник «ефект вироб­ничого левериджу», який проявляється в тому, що при зміні ви­ручки від реалізації підприємства змінюється і прибуток. При цьому чим вищий рівень виробничого левериджу, тим сильнішим є цей вплив (формула 6.10).

2. Фінансовий, який кількісно характеризується співвідно­шенням між позиковим та власним капіталом, формула 6.11. Рі­вень фінансового левериджу прямо пропорційно впливає на сту­пінь фінансового ризику компанії та необхідну акціонерам норму прибутку. Чим вищою є сума відсотків до виплати, які є обов’язковими постійними витратами, тим меншим є чистий при­буток. Таким чином, чим вищий рівень фінансового левериджу, тим вищий фінансовий ризик підприємства.

3. Виробничо-фінансовий леверидж, який на відміну від попе­редніх видів левериджу не виражається кількісним показником, а його вплив проявляється шляхом оцінки взаємозв’язку трьох показників: виручка, операційні та фінансові витрати й чистий прибуток.

В. Ковальов категорію «леверидж» у фінансовому менеджменті характеризує як процес управління активами, що спрямований на зростання прибутку. Він виділяє три види левериджу, що ви­значаються шляхом перекомпонування та деталізації статей звіту про фінансові результати, а саме: операційний (виробничий), фі­нансовий, фінансово-операційний [20]. Аналіз такого взає­мозв’язку, тобто кількісна оцінка рівня левериджу, виконується за допомогою спеціального методу, відомого у фінансовому аналі­зі як метод «мертвої точки». Згаданий метод стосовно оцінки і прогнозування левериджу полягає у визначенні для кожної кон­кретно заданої ситуації обсягу випуску продукції, що забезпечує беззбиткову діяльність. З огляду на зазначене, поняття «беззбит­кова діяльність» передбачає різну інтерпретацію залежно від то­го, який вид левериджу оцінюється. У випадку розрахунку вироб­ничого левериджу під беззбитковістю розуміють діяльність, що забезпечує валовий дохід, у той час як при фінансовому левери - джі — прибуток підприємства.

Під час оцінки виробничого левериджу автор пропонує вико­ристовувати показник «рівень операційного левериджу», який є співвідношенням темпу зміни валового прибутку і темпу зміни обсягу реалізації (формула 6.12). Аналізуючи економічну сутність значення цього показника, автор розглядає її як вираження міри чутливості валового доходу до змін обсягу виробництва.

За аналогією до операційного левериджу пропонується оціню­вати і фінансовий, а саме за допомогою рівня фінансового леве­риджу, який показує, у скільки разів валовий дохід перевищив прибуток до оподаткування (формула 6.13). На думку В. В. Ковальова, ефект фінансового левериджу полягає в такому: чим вищим є значення коефіцієнта, тим більш нелінійний харак­тер носить зв'язок між чистим прибутком та валовим доходом.

Однак ми вважаємо, що, по-перше, вищенаведені визначення поняття «леверидж» є неповними й дещо хибними, оскільки хара­ктеризують цей термін лише як показник, що має числове зна­чення, та безапеляційно стверджують, що зміна чинника завжди приводить у результаті до значних змін. Прте часто навіть мак­симальна зміна чинника може забезпечити лише мінімальний ефект. По-друге, категорію «леверидж» варто розглядати як з точ­ки зору процесу, так і з точки зору показника. Наприклад, термін «товарооборот» трактується науковцями і як процес обміну товарів на гроші, і як показник, що вказує на фінансовий результат цього процесу.

З цієї точки зору, найбільш коректне визначення досліджува­ному поняттю дають Е. А. Гуськова, І. А. Продченко та

О. М. Станіславчик [5, 26, 30]. Вони трактують «леверидж» як процес управління активами та пасивами підприємства, що спрямований на збільшення прибутку. За аналогією з букваль­ним розумінням левериджу як важеля для підйому вантажів, до­слідники пропонують під «вантажами» розуміти ресурси підпри­ємства. Таким чином, леверидж — це певний фактор, найбільша зміна якого може привести до суттєвих змін результативних по­казників і дати так званий «леверидж ефект» або «ефект важеля». Автори чітко розмежовують категорії «леверидж» (процес) та «ле­веридж ефект» (показник), при цьому не зводять розуміння тер­міна «леверидж» до суто фінансового інструменту.

Так, наприклад, О. М. Станіславчик пропонує розраховувати рівень операційного левериджу за формулою 6.14. Він показує ступінь чутливості прибутку до змін обсягу реалізації: якщо на

Підприємстві високий рівень виробничого левериджу, то незначні зусилля щодо нарощування обсягів реалізації / виробництва мо­жуть привести до зростання прибутку. З іншого боку, цей показ­ник характеризує й підприємницький ризик понести збитки за умови падіння обсягу збуту. У свою чергу, ефект операційного важеля полягає у нарощенні прибутку при зростанні обсягів реа­лізації/виробництва за рахунок скорочення умовно-постійних ви­трат.

Рівень фінансового левериджу (або фінансового важеля) хара­ктеризує чутливість, можливість управління чистим прибутком (формула 6.15). Показник зростає при збільшенні частки позико­вого капіталу в структурі активів, але, з іншого боку, високе зна­чення показника свідчить про значний ризик втрати фінансової стійкості.

На думку американського економіста Л. А. Бернстайна, фінан­совий леверидж означає залучення до структури капіталу підп­риємства заборгованості, що дає сталий прибуток [10]. Автор вва­жає, що використання левериджу підприємством має три основні переваги: по-перше, заборгованість — це страхування від інфляції, під час якої грошові зобов’язання підприємства дають прибуток у результаті зростання цін; по-друге, доки виплати відсотків за ко­ристування позиковими ресурсами нижчі прибутку, який можна отримати від їх використання, утворюється прибуток підприємст­ва; по-третє, на відміну від дивідендів, які вважаються розподі­лом прибутку, відсотки розглядаються як витрати і підлягають вирахуванню з бази оподаткування. Ефект від фінансового леве­риджу визначається на основі формули індексу фінансового леве­риджу, яка є співвідношенням прибутку від власного капіталу та прибутку від загальної суми активів підприємства (формула 6.16).

У свою чергу, коефіцієнт фінансового левериджу визначає співвідношення між загальною сумою активів та акціонерним капіталом, що необхідний для їх фінансування (формула 6.19).

Чим більше активів фінансується на базі заданого акціонерно­го капіталу, тим вищий коефіцієнт фінансового левериджу. Він є елементом аналітичного розкладання показника прибутку на власний капітал. Таким чином, на підприємстві, яке прибутково використовує леверидж, більш високе значення цього коефіцієнта приводить до зростання прибутку на власний капітал. При цьому ризик, що супроводжує зміну прибутковості, також стає більшим.

Український економіст І. О. Бланк стверджує: фінансовий ле­веридж характеризує використання підприємством позикових коштів, що впливає на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу; фінансовий леверидж є об’єктивним фактором, виник­нення якого пов’язане з появою позикових коштів у сумі капіталу, що використовується підприємством, і що, у свою чергу, дозволяє йому отримати додатковий прибуток на власний капітал [11]. На думку І. А. Бланка, фінансовий леверидж є одним із механізмів оптимізації структури капіталу. Ефектом фінансового левериджу є показник, що відображає рівень додатково генерованого прибу­тку на власний капітал за різних часток використання позикових коштів, і розраховується за (формулою 6.20).

Вчені [29] розробили 5-ти факторну модель аналізу ефекту фі­нансового левериджу, в якій також враховано індекс інфляції (формула 6.23).

Проте згідно з класичним підходом фінансовий леверидж має три складові. Перша — це диференціал фінансового левериджу, значення якого розраховується як різниця між економічною рен­табельністю підприємства та середнім значенням ставки відсотків за користування позиковим капіталом (формула 6.24). Друга — це податковий коректор, що характеризує силу впливу рівня оподат­кування прибутку на ефект фінансового левериджу. Третя — це коефіцієнт фінансового левериджу, що є плечем важеля і являє собою співвідношення позикового та власного капіталу підприєм­ства.

Так, у [29] коефіцієнт фінансового левериджу (плече фінансо­вого важеля) визначається як відношення позикового капіталу до власного. Коефіцієнт прямо пропорційний фінансовому ризику підприємства. Для більш детального аналізу зміни значення ко­ефіцієнта фінансового левериджу та факторів, що вплинули на це, використовують методику 5-ти факторного аналізу коефіцієн­та фінансового левериджу (формула 6.25).

Є. С. Стоянова розкриває сутність левериджу як одного з клю­чових елементів операційного аналізу «Витрати — Обсяг — Прибу­ток» («Cost — Volume — Profit» CVP) [20]. На її думку, дія операцій­ного левериджу проявляється в тому, що будь-яка зміна від реа­лізації продукції завжди породжує більш сильну зміну прибутку, відповідно сила дії операційного важеля показує міру чутливості валового прибутку до змін фізичного обсягу реалізації продукції (формула 6.26). Ефект фінансового левериджу визначено як при-

Ріст рентабельності власних коштів, що досягається за рахунок використання кредиту, незважаючи на платність останнього, і розраховується за формулою 6.27. Автор виділяє також такі пока­зники як «сила дії фінансового важеля» (показує, на скільки від­сотків зміниться чистий прибуток на кожну звичайну акцію при зміні нетто-результату експлуатації інвестицій на один відсоток), та «рівень ефекту фінансового левериджу» (добуток плеча та ди­ференціалу важеля). У свою чергу, формула розрахунку сили дії фінансового левериджу набуває вигляду формули 6.28.

Числовим значенням запропонованої категорії маркетингового левериджу, на думку О. І. Деркач, є рівень маркетингового леве­риджу, який показує часткове покриття ринку конкуруючими пі­дприємствами і розраховується на основі формули 6.29:

Г (6.

Т ух ’ 29)

Де Ьт — маркетинговий леверидж; V — обсяг реалізованої про­дукції (послуг) на ринку в цілому; V — обсяг реалізованої продук­ції (послуг) конкретним підприємством (організацією).

Аналізуючи запропоновану О. І. Деркач формулу, доходимо ви­сновку, що, по-перше, автор пропонує співвідносити частку суми всіх підприємств (крім досліджуваного) із часткою досліджуваного підприємства. На підставі такого розрахунку автор вважає за мо­жливе розрахувати значення запропонованого нею показника «рівень маркетингового левериджу». Однак, на нашу думку, на основі запропонованої формули можна лише визначити, у скіль­ки разів частка досліджуваного підприємства менша від сукупної частки решти підприємств ринку. Оскільки частка ринку не є ін­струментом, а лише результатом загальної діяльності підприємс­тва, а саме: більш ефективної фінансової, інноваційної політики, сучасного менеджменту, лобіювання з боку представників держа­ви тощо. Саме тому запропоноване співвідношення часток не є доказом ефективності (чи неефективності) саме маркетингових інструментів, зокрема маркетингового левериджу. Адже у форму­лі відсутні показники, що свідчили б про конкретні маркетингові дії підприємств. По-друге, формула 6.29 містить суто математич­ну помилку, оскільки рівень — це частка, водночас запропонована формула дозволяє розрахувати коефіцієнт, а не частку.

По-третє, на основі розробленої економіко-математичної моделі автор робить досить сумнівний висновок, що чим вищий показник маркетингового левериджу, тим вища потенційна можливість пі­дприємства (установи, організації) удосконалити маркетингову політику. Тобто стверджується, що якщо суб’єкт господарювання має незначну частку на ринку, то в нього є всі шанси покращити свої позиції за допомогою маркетингової політики, при цьому зо­всім не враховуються особливості ні підприємства, ні ринку, на якому воно здійснює господарську діяльність.

Оскільки, на нашу думку, доробки представлені О. І. Деркач щодо концепції маркетингового левериджу, не повністю розкри­вають сутність цього виду важеля, а окремі твердження є хибни­ми, то концепція потребує ряду уточнень та вдосконалень. Урахо­вуючи особливості перекладу поняття з англійської мови, ми вважаємо, що для характеристики процесу варто використовувати термін «маркетинговий важіль», а для визначення показника — «ефект маркетингового важеля». Отже, категорію «маркетинговий важіль» доцільно визначити як процес використання підприємст­вом маркетингових методів/заходів, що потребують інвестицій у маркетингові активи і з часом впливають на зміну продуктивнос­ті маркетингу. Відповідно, дефініція «ефект маркетингового ва­желя» — числове вираження впливу маркетингового важеля — це показник, що відображає рівень додатково генерованого прибутку на інвестований у маркетинг капітал від впровадження різних маркетингових заходів.

За допомогою проведеного аналізу було встановлено, що кон­цепція левериджу широко використовується у сфері управління бізнесом, у свою чергу, це є підґрунтям досліджень методів розра­хунку та їх удосконалення. А саме врахування як універсальних, так і унікальних характеристик, що притаманні різним видам важелів, для створення відповідної методики розрахунку число­вого значення їх впливу на результати діяльності підприємства.

Додати коментар

Реквізити Майстерні своєї справи

Адреса і телефони:

Україна, Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Куколівське шосе 5/1А,
тел./факс +38 (05235) 7 41 13,
+380 (68) 408 39 56 — будівельне обладнання, шлакоблочні вібропреси
+380 (50) 984 5 684 — будівельне обладнання, шлакоблочні вібропреси
+380 (67) 561 22 71 — решта обладнання
ICQ: 491675177
e-mail: msd@inbox.ru