Методологія стратегічного аналізу

Метод стратегічного аналізу, як й інших прикладних економічних дисцип - иіи, базується на певній сукупності загальнонаукових і власних (прикладних) методичних прийомів. До першої категорії належать ті прийоми, які грун - іуються на методі філософії або, точніше, логіки. Ці методичні прийоми є універсальними; вони можуть застосовуватися у будь-якій сфері економіки, і ехніки чи мистецтва.

У стратегічному аналізі використовується ряд загальнонаукових прийо­мів: аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, спостереження, порівняння, моделювання, абстрагування, конкретизація, системний аналіз, оцінка, кла­сифікація та ін.

Наукове дослідження у стратегічному аналізі має на меті знаходження Постійних відносин між двома або більше категоріями явищ. Таке дослідження включає три загальнонаукові прийоми (рис. 2.З.):

1) Індукцію, або перехід від фактів, що спостерігаються, та окремих ііисновків до загальних висновків, які утворюють правила (закони);

2) Дедукцію, або перехід від загальних висновків до інших, менш за - і альних, або до окремих фактів:

3) Перевірку таких фактів і висновків.

Рис. 2.3. Індукція і дедукція в процесі формування стратегій

Оскільки стратегічний аналіз використовує інформацію, яка характеризується високим рівнем невизначеності, його проведення вимагає і либокого системного дослідження фактів та явищ з метою формулювання правил і критеріїв (індукція) для проведення досліджень і здійснення оцінки стратегій діяльності на їх основі (дедукція). З допомогою дедукції можна отримати нові факти і висновки, які в подальшому будуть основою для

Індукції, причому цей процес має циклічний характер. Взаємозв’язок індукції і дедукції у стратегічному аналізі обумовлюється безперервністю економічних процесів, а факти і висновки, які фігурують у цій системі, потребують ретельної перевірки на кожному етапі

Окрім загальнонаукових методичних прийомів у процесі проведення стратегічного аналізу виникає необхідність застосування різних прикладних прийомів, які залежно від об’єктів дослідження можна об’єднати у 7 груп-

1) стратегічний аналіз макро-оточення підприємства:

> анали інформаційних оглядів, проекти, звітів, статистичних довідок,

> кабінетні дослідження, різноманітні методи сегментації, збирання даних, аналізу і статистичної оцінки,

> економетричне моделювання

2) стратегічний аналіз безпосереднього оточення (галузі і конкуренції):

> аналіз життєвого циклу галузі,

> аналіз вхідних та вихідних бар’єрів галузі;

> якісні методи прогнозування,

> бенчмаркінг,

> кластерний аналіз,

> метод сценаріїв,

> імітаційне моделювання,

> методи експертних оцінок (Дельфі, мозкового штурму та ін.)

3) стратегічний аналіз організації’.

> аналіз основних компетенцій і основних можливостей,

> аналіз вектора зростання,

> ЕТОР-аналіз (аналіз загроз зовнішнього оточення і профілю можливостей);

> SWOT-аналіз (аналіз сильних і слабких сторін, можливостей і загроз),

> SPACE-аналіз (оцінка стратегічної позиції і дій),

> матриця BCG (матриця “Зростання / Частка’", розроблена Бостонською консал­тинговою групою),

> матриця GE/McKinsey (матриця “Привабливість галузі / Позиція в конкуренції“”);

> матриця Shell/DMP (матрнця спрямованої політики, розроблена компанією Shell),

> PIMS-аналіз (аналіз впливу ринкової сіратеї п на прибутки),

> аналіз життєвого циклу організації,

> аналіз часових рядів, екстраполяція тенденцій,

> аналіз вразливості організації,

> порівняльний аналіз “цілі - план - факт - оптимізація - відхилення”;

> причинно-наслідковий аналіз,

4) стратегічний аналіз продукту.

> аналіз життєвого циклу продукту і стратеги маркетингу,

> аналіз життєвого циклу продукту і фінансової ситуації,

> аналіз життєвого циклу продукту і конкуренції;

> аналіз життєвого циклу продукту і менеджменту,

> аналіз життєвого циклу продукту і факторів продуктивності;

> аналіз впливу зацікавлених сторін,

5) стратегічний фінансовий аналіз'.

> підготовка проектованих фінансових звітів,

> прогнозування за методом проценту від продажу,

> стратегічна оцінка фінансових результатів і фінансових потреб,

> розрахунок фінансових коефіцієнтів,

> діагностика (прогнозування) банкрутства

6) стратегічний інвестиційний аналіз:

> чиста приведена вартість,

> реальні опціони,

> методи формування господарського портфеля;

> методи варіантного аналізу,

> аналіз ризиків

7) аналіз стратегії та прийняття стратегічних рішень'.

> матриця вибору головної стратеги,

> аналіз ключових факторів успіху,

> методи імітаційного моделювання,

> теорія ігор,

> теорія масового обслуговування,

> методи сітьового аналізу,

> методи експертних ОЦІНОК,

> підготовка стратегічного плану

У наступних темах буде розглянуто більшу частину перерахованих вище ме і одичних прийомів стратегічного аналізу. Зауважимо, що у зарубіжній гкономічній літературі виділяють й інші методи і моделі, які иикористовуються для проведення стратегічного аналізу і підготовки і іратегічних управлінських рішень, але у межах цього посібника вони 1>п н лядатися не будуть.

Враховуючи те, що стратегічний аналіз виконується різними людьми на рі н іих рівнях управління підприємством чи корпорацією - починаючи від членів Ради директорів і менеджерів до безпосередніх виконавців (Оухгалтерів-аналітиків, економістів, працівників відділів стратегічного планування, маркетингу, тощо), його функції суттєво “розподілені” за сі руктурними підрозділами.

На рівні вищого керівництва і менеджерів середньої ланки найбільше та осовуються інструктивно-описові моделі, призначені для прийняття шіальних рішень щодо вибору необхідної стратегії. Прикладами іпсіруктивно-описових моделей можуть служити матриці BCG, GE/ McKinsey, Shell/DPM, тощо.

І Ірогностичні і розрахунково-аналітичні методи і моделі більшою мірою тсіосовують економісти-аналітики, які повинні мати ґрунтовні знання з і її ких прикладних дисциплін як бізнес-прогнозування (Business Forecasting), економіка для менеджерів (Managerial Economics), економіка стратегії (Economics of Strategy), економетрика (Econometrics), фінансовий аналіз і Financial Analysis), проектний аналіз (Project Analysis), організація промислового виробництва (Industrial Organization) та ін. Знання усіх цих дисциплін необхідне для сучасного економіста-аналітика, оскільки вони

Тісно пов’язані зі стратегічним аналізом.

Необхідність глибокого вивчення параметрів зовнішнього середовища змушує менеджерів та економістів-аналітиків менше збирати й оцінювати різноманітну інформацію, отриману за допомогою спеціальних досліджень або зі спеціалізованих ділових і фінансових видань (Strategic Analysis, The Wall Street Journal, Business Week, Forbes, Fortune, в Україні - “Перспективні дослідження”, “Бізнес” та ін.), довідників інформаційних агентств (Moody’s, Value Line, United Business Service та ін.), звітів торго­вельно-промислових асоціацій і державних комітетів та комісій, банків і страхових компаній, аудиторських фірм і соціологічних служб, тощо.

Отже, у процесі проведення стратегічного аналізу зовнішнього середовища доводиться працювати з інформацією, що береться з аналітичних оглядів, прогнозів і вивчення тенденцій. Основу інформаційного забезпечення становить глибоке багаторівневе дослідження вітчизняного і зарубіжного ринків за широким спектром показників і величин, що впливають на управління і результати діяльності підприємства.

Середовище підприємства, як правило, вивчається з системного погляду, коли підприємство розглядається як відкрита система - «вхід», «перетворювач», «вихід».

Важливу роль відіграє також аналіз параметрів маркетингової сукупності, який, використовуючи інформацію про ціну, види продукції, місця її виробництва і способи просування на ринок значною мірою впливає на рішення, що приймаються під час формування стратегії підприємства.

Під час визначення стратегічних цілей, а також вибору виду стратегії застосовуються різноманітні методи і технології прогнозного аналізу (прогнозування і передбачення), критерії вибору оптимального варіанту в умовах недостатньої інформації та високого ступеня невизначеності.