Механізм випуску та обігу акцій, облігацій і векселів

Умови і порядок випуску цінних паперів, регулювання посеред­ницької діяльності визначає Закон України «Про цінні папери і фондову біржу».

Цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносин позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають виплату доходу у вигляді дивіденду або відсотків.

В Україні найбільше випускають і перебувають в обігу такі ви­ди цінних паперів, як акції, облігації внутрішніх державних і міс­цевих позик, облігації підприємств і векселі.

Акція — це цінний папір без установленого терміну обігу, що засвідчує часткову участь у статутному фонді акціонерного това­риства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право участі в управлінні ним, дає право його власникові на отримання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розпо­діленні майна в разі ліквідації акціонерного товариства.

Акції поділяють на іменні та на пред’явника, привілейовані та прості.

Обіг іменної акції фіксують у книзі реєстрації акцій, що ве­деться товариством. До неї вносять відомості про кожну іменну акцію, включаючи відомості про власника, час придбання акції, а також кількість таких акцій у кожного акціонера.

Розділ 10

Щодо акцій на пред’явника, то у книзі реєструють лише їх за­гальну кількість.

Привілейовані акції дають власникові переважне право на от­римання дивідендів, а також на першочергову участь у розподі­ленні майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. За - '* звичай, власники таких акцій не мають права брати участь в *'* управлінні акціонерним товариством.

••'у-* •"‘У* •'“У* •"‘У** •‘‘ТГ4* •''У* •'■Ж"* ^'"У - •'‘У* •’ТР* •"‘У* •"‘У* •"‘У*

Привілейовані акції можуть випускатися із фіксованим у відсот­ках до їх номінальної вартості щороку виплачуваним дивідендом. Виплата дивідендів здійснюється у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розмірів отриманого товариством прибутку у відпо­відному році. У разі, коли прибуток є недостатнім, виплата дивіден­дів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок резервно­го фонду. Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10 % статутного фонду акціонерному товаристві.

До акції може додаватися купонний листок на виплату диві­дендів, що містить такі основні дані: порядковий номер купона на виплату дивідендів, порядковий номер акції, за якою виплачують дивіденди, найменування акціонерного товариства і рік виплати дивідендів.

Випуск акцій акціонерного товариства здійснюється у розмірі його статутного фонду або на всю вартість державного підприємст­ва у разі перетворення його в акціонерне товариство на основі рі­шення засновників або загальних зборів акціонерного товариства.

Облігація — це цінний папір, що засвідчує внесення її влас­ником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ньому термін з виплатою фіксованого відсотка.

Облігації поділяють на такі види: внутрішніх державних і міс­цевих позик; підприємств усіх форм власності.

Облігації можуть випускатися іменними і на пред’явника, від­сотковими і безвідсотковими або цільовими, що перебувають у віль­ному обігу або з обмеженим колом обігу.

Облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик випус­кають на пред’явника.

Облігації, запропоновані для відкритого продажу з подальшим вільним обігом, крім безвідсоткових, мають і купонний листок. Купонний листок на виплату відсотків з облігації містить такі да­ні: порядковий номер купона на виплату відсотків, номер обліга­ції, за якою виплачують відсотки, найменування емітента і рік виплати відсотків.

По облігаціях підприємств доходи виплачують за рахунок кош­тів, що залишаються після розрахунків з бюджетом і сплати інших обов’язкових платежів.

Кошти від реалізації облігацій внутрішніх республіканських і місцевих позик спрямовуються відповідно до республіканського і місцевих бюджетів, до позабюджетних фондів місцевих органів самоврядування, а кошти від реалізації облігацій підприємств — на цілі, визначені під час випуску їх.

Вексель — це письмове зобов’язання, боргова розписка стан­дартної форми, що дає право її власникові вимагати сплати відпо­відної суми (визначеної у векселі) від особи, яка видала вексель, у ' відповідний термін і у відповідному МІСЦІ.

Порядок проведення заліку взаємної заборгованості з викорис­танням векселів передбачає чотири етапи: оформлення та облік платіжних документів; проведення заліку взаємної заборгованос­ті; вексельне оформлення прострочених заборгованостей; подаль­ші операції з векселями.

За своєю суттю вексель є абстрактним борговим зобов’язанням. Його абстрактність полягає в тім, що він не обумовлений попе­реднім виконанням будь-яких договірних зобов’язань, як напри­клад, акредитив. Боржник зобов’язаний оплатити виданий (акцеп­тований) ним вексель незалежно від виконання або невиконання договірних зобов’язань, пов’язаних з видачею (акцептом) цього векселя.

Векселі, які застосовують у господарському обороті як в Украї­ні, так і в міжнародних розрахунках, досить різноманітні.

За угодами, що обслуговуються, векселі бувають фінансові і то­варні або комерційні.

Фінансовий вексель має в своїй основі депозитну природу. Як­що класичний вексель видають за реальної товарної угоди, то фі­нансовий в основному використовують для мобілізації грошових ресурсів.

Товарний (комерційний) вексель використовують для кредиту­вання торговельних операцій. Він визначає умови погашення век - селедавцем-боржником своїх зобов’язань перед постачальником- кредитором за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи.

За суб’єктами, що здійснюють оплату, розрізняють векселі про­сті й переказні.

Простий (соло-вексель) виписується і підписується боржником (векселедавцем) і є його борговим зобов’язанням сплатити креди­тору вказану суму в установлений час. Тобто, оформлюючи прос­тий вексель, векселедавець є платником. Підписавши простий век­сель, він стає на певний термін боржником особи, вказаної у век­селі. Векселедавець бере на себе зобов’язання особисто сплатити за векселем певну суму грошей у точно зафіксований час у майбу­тньому або в час, визначений власником векселя.

Розділ 10

Переказний вексель (тратта) виписує та підписує кредитор (трасант). Трасант — особа, що видає тратту, тобто переказує свій платіж на іншу особу. Переказний вексель означає наказ траса­ту — особі-боржнику векселедавця — сплатити в установлений термін визначену у векселі суму третій особі (ремітенту) або пред’явнику тратти.

Ремітент — власник гіереказного векселя. Ним може бути під­приємство або банк, що утримує на свою користь відповідний від­соток від суми платежу — комісійну винагороду за надану банком послугу щодо перерахування вказаної у векселі суми у встановле - ,1, ний термін з рахунку векселедавця на рахунок власника векселя.

•'У* •'ТГ'* •'X4 ►Х4

За наявністю застави векселі поділяють на забезпечені і неза­безпечень Забезпечений — це вексель, гарантований заставою, яка надається кредиторові, банку або продавцеві доти, доки борг не буде сплачено. Заставою можуть бути дебіторська заборгова­ність, товарні запаси, цінні папери, основні виробничі засоби, об­ладнання. Незабезпечений вексель немає застави.

За порядком платежу векселі класифікують на пред’явника і термінові.

Вексель на пред’явника — це такий вексель, іцо оплачується негайно після прийняття його дебітором. Вексель, що оплачується в термін, указаний у документі, називають терміновим.

За можливістю передавання іншій особі розрізняють вексель, що індосується, і такий, що не індосується, тобто має передатний надпис.

Векселі можуть виписувати як платники, так і постачальники. Якщо вексель виписує постачальник, то платник має обов’язково акцептувати такий вексель, і тільки після цього він став виконав­чим платіжним документом. Для гарантії оплати векселя в зазна­чений у ньому термін за проханням постачальника або платника за встановлену плату банк може акцептувати його.

З настанням терміну платежу за векселем він оплачується за рахунок коштів платника з його поточного рахунку. Якщо на цьо­му рахунку кошти відсутні або їх недостатньо, то акцептований вексель може оплачуватися за рахунок кредиту, який може нада­ватися постачальнику банком під вексель.

Застосування векселів сприяє розвитку комерційного кредиту, дотриманню платіжної дисципліни, спрощенню безготівкових розрахунків і скороченню потреби в банківських кредитних ресур­сах.