Запрошуємо розробників корисного устаткування до співпраці

Міжнародна співпраця наукових організацій в сфері інноваційної діяльності

Своєрідним лакмусовим папірцем особливостей функціону­вання інноваційної інфраструктури країни та ефективності здій­снення інноваційної політики є міжнародна співпраця наукових організацій у сфері інноваційної діяльності. Наукова система України має доволі розвинені, незважаючи на сучасну соціально - економічну ситуацію на глобальному національному і регіональ­ному рівнях, науково-технічні зв’язки із зарубіжними країнами. Ці зв’язки реалізуються за допомогою використання різних форм науково-технічної співпраці. Найпоширенішими такими форма­ми є програми, договори, замовлення на науково-технічну проду­кцію тощо).

Завдяки виникненню і функціонуванню в Україні нових інно­ваційних структур (наприклад, Науковий парк «Київська політе­хніка», який заснований за участю Державного агентства Украї­ни з інвестицій та інновацій і Національного технічного універ­ситету України «Київський політехнічний інститут» і відкритий у травні 2007 року) активізувався виїзд наукових працівників за межі України з метою здійснення міжнародної співпраці. Так, згідно з даними Держкомстату України, у 2007 р. число науков­ців, які виїжджали за межі України з метою стажування, на­вчання, підвищення кваліфікації, становило 3,9 тис. осіб, викла­дацької роботи — 570 осіб, проведення наукових досліджень — 6,5 тис. осіб. Вітчизняні науковці брали участь у міжнародних семі­нарах, конференціях тощо, для чого було здійснено 10,6 тис. виїз­дів за кордон і проводилося 1852 таких заходи науковими органі­заціями та установами в Україні. Зусилля науковців гідно оціню­валися міжнародними фондами, про що говорять 1674 отриманих гранти, з яких 864 персональних і 810 колективних. Загалом чи­сло науковців, які користувалися грантами, становило 3,8 тис. осіб. [34] (рис. 1.1).

Особливо активною у цьому плані була діяльність НАН Украї­ни. Так, у 2006 році діяли 94 угоди про співробітництво НАН України з 45 науковими центрами зарубіжних країн, як зазнача­ється в «Короткому річному звіті» НАН України за 2006 рік. Бли­зько 150 установ НАН України мали 570 прямих угод та контрак­тів з партнерами з 50 країн світу. Були підписані нові угоди з Польською, Сербською, Чорногорською академіями наук і мис­тецтв, Європейською організацією ядерних досліджень, поновлені угоди з академіями наук Монголії і Таджикистану, а також про­токол з Австрійською академією наук. З науковими установами країн Східної Європи за міжакадемічними угодами виконувалося 107 спільних наукових проектів [33, с. 7].

Міжнародна співпраця наукових організацій в сфері інноваційної діяльності

Число працівників, які працювали за кордоном за контрактом, осіб Кількість проведених міжнародних конференцій, одиниць А Кількість грантів, отриманих від міжнародних фондів, одиниць

Рис. 1.1. Міжнародне співробітництво наукових організацій

Вчені академії співпрацювали у спільних дослідницьких прое­ктах з Російським гуманітарним науковим фондом, Сибірським відділенням РАН, Міжнародним інститутом прикладного систем­ного аналізу, Українським науково-технологічним центром, На­ціональним центром наукових досліджень Франції, Радою з нау­ки і техніки Турецької Республіки тощо. Це актуалізувало виїзд вчених НАН України за кордон для реалізації такої співпраці. На жаль, відрядження вчених НАН України за кордон у 2005­

2006 рр. суттєво скоротилися. їх важливо збільшити, адже без цього не може бути налагоджена ефективна співпраця українсь­ких вчених з іноземними дослідниками.

В Україні відбулися Дні науки Республіки Македонія в Украї­ні. Впродовж таких днів відбулася на базі Кримського наукового центру НАН та МОН України наукова конференція «Українсько - македонські паралелі в історії і сучасності». Активізувалася спів­праця установ НАН України з науковими організаціями Франції, Італії, Німеччини, Австрії. Низка установ академії змогла реалі­зувати угоди в рамках Європейського наукового об’єднання. Інте­нсифікувалася співпраця наукових установ НАН України з нау­ковими організаціями США та східноазіатських країн. Так, здій­снюється довготривала співпраця в напрямі трансферу техноло­гій і комерціалізації наукових розробок НАН України, яка реалі­зується на базі В’єтнамсько-українського та Українсько - корейського центрів трансферу технологій, а також Міжнародно­го центру передачі технологій, створеного в 2006 році за участю НАН України в м. Цзясин провінції Чжецзян (КНР) [33, с.7].

Розширювалися міжнародні наукові зв’язки Академії, участь українських учених у міжнародних, у тому числі європейських наукових програмах.

Тривала співпраця із зарубіжними вченими за низкою науко­вих програм ЮНЕСКО. Здійснювалися активні міжакадемічні контакти в рамках Міжнародної асоціації академій наук, насам­перед у напрямах спільного використання унікальних наукових об’єктів, встановлення та розвитку зв’язків із міжнародними ор­ганізаціями, зокрема з ЮНЕСКО, Всесвітньою організацією інте­лектуальної власності, Міжнародною радою з науки тощо. Погли­билося співробітництво з академіями мистецтв та наук Польщі, Чеської і Словацької республік, з Європейською організацією ядерних досліджень [33, с.5].

Подальшого розвитку набула практика проведення спільних з іноземними науковими організаціями конкурсів на умовах пари­тетного фінансування. Зокрема, із Сибірським відділенням РАН започатковано проведення конкурсів інтеграційних проектів. Ві­дповідно до Угоди про співробітництво між Національною акаде­мією наук України і Російським гуманітарним науковим фондом виконувалися проекти за результатами конкурсу та організовано проведення другого конкурсу наукових проектів. Тривала плідна співпраця з Українським науково-технологічним центром. Так, за результатами двох проведених конкурсів за програмою «Цільові дослідження та розвиваючі ініціативи» виконувалось 17 проектів, у здійсненні яких взяли участь близько 30 установ НАН України.

До пріоритетів подальшого розвитку міжнародних зв’язків Академії слід, безумовно, віднести й суттєве розширення участі наших учених у програмах Європейської комісії, що є актуальним з огляду на початок формування 7-ї Рамкової програми Єврокомі - сії.

Географія наукових міжнародних зв’язків установ НАН Украї­ни є доволі широкою. Якщо у 2006 р. за межі України було відря­джено 1779 вчених Національної академії наук, то всього у цьому році було зафіксовано 8922 виїзди українських вчених за кордон, у той час як у 2007 р. таких виїздів було відповідно 2664 і 10983. Отже, у 2007 р. мали місце позитивні зрушення в плані запози­чення зарубіжного досвіду українськими вченими за кордоном.

З огляду на необхідність завершення побудови постіндустріа - льного суспільства в Україні надзвичайно важливо налагодити співпрацю у сфері науки з тими країнами, які вже такий шлях пройшли, з метою наукового обґрунтування національної страте­гії розвитку економіки країни. У зв’язку із зазначеним чи не най­більший інтерес для України становить наукова співпраця з кра­їнами ЄС, які мають у цьому плані вагомі прикладні напрацю- вання. Починаючи з 1984 р., у країнах ЄС розроблена низка про­грам, спрямованих на прискорення побудови постіндустріального суспільства у країнах Європи. Досвід, отриманий у процесі реалі­зації таких завдань, безумовно, повинен бути використаний в Україні.

Доцільно підкреслити, що цей досвід був поглиблений і роз­ширений після 2000 р., коли була сформована загальна стратегія розвитку ЄС і розглянута на лісабонській сесії Європейської ради. Ця стратегія базується на впровадженні інноваційних технологій та розвитку «економіки знань» в умовах створення Європейського наукового простору (ЄНП) згідно з проектом Європейської комісії. У контексті проекту Європейського наукового простору було ство­рено шосту рамкову програму ЄС з наукових досліджень і техно­логічного розвитку на 2002-2006 рр., а у 2005 р. - 7-му рамкову програму, реалізація якої розрахована на 2007-2013 рр. [41].

Експерти вважають, що ці програми є надзвичайно привабли­вими для України, оскільки:

- є можливість використати досвід інтенсифікації розвитку науки та інноваційних технологій у країнах ЄС;

- з’явилися шанси співпраці вітчизняних науковців з науко­вцями з країн ЄС у контексті обґрунтування інноваційного розви­тку українського суспільства;

- ЄС надав фінансові ресурси для здійснення наукових дос­ліджень в Україні.

Реальні можливості України співпрацювати з ЄС у галузі нау­ки й інноваційних технологій дозволили активізувати виїзди на­укових працівників за межі України. Переважали короткотривалі (до 3 місяців) поїздки. Більше половини кількості виїздів науко­вих працівників за межі України здійснили працівники Мініс­терства освіти і науки та Національної академії наук України.

Зазначимо, що насамперед підтримувалися українські дослід­ники, які працювали або навчалися у країнах ЄС, оскільки саме вони набували знань, потрібних для підтримки взаємовигідного наукового співробітництва між Україною та ЄС. На нашу думку, кількість виїздів наукових працівників за межі України є дуже малою: у 2007 р. їх було близько 11 тис. При цьому кількість виїз­дів на термін понад 1 рік становила менше 250. Найбільша кіль­кість виїздів наукових працівників за межі України у 2007 р. від­булася з таких регіонів, як м. Київ (3,8 тис. осіб), Дніпропетровсь­ка область (1,2 тис. осіб) та Львівська область (1,0 тис. осіб).

Переважна кількість виїздів була притаманна науковим пра­цівникам у галузі технічних наук (4,1 тис. осіб), природничих на­ук (3,4 тис. осіб) фізико-математичних наук (1,4 тис. осіб) та з на­укових установ і вузів, що мають багатогалузевий профіль (2,3 тис. осіб).

Співробітництво ЄС з Україною здійснюється завдяки спеціа­льно створеним структурам, а саме: ІNTAS (з боку ЄС) та Націо­нальному інформаційному центру зі співробітництва з ЄС у сфері науки та технологій (Інформцентр) (з боку України), який був створений наказом МОН України від 01.08.2003 р. Основною фу­нкцією Інформцентру (НІП України) є полегшення доступу укра­їнських дослідників до всіх напрямків досліджень ЄС на основі використання досвіду європейських країн через власну мережу, яка поширена практично на всі регіони.

Рада Європи 2002 р. прийняла цільову програму «Інтеграція та інтенсифікація створення Європейського наукового простору», де окреслена роль України у науковій співпраці між нею та ЄС, а саме: концентрація на стабілізацію науково-дослідницького поте­нціалу, питання, пов’язані із реформуванням систем промислово-

Го виробництва, охороною довкілля та здоров’я, різноманітні ас­пекти національної безпеки [22, с.3].

Фахівці вважають, що імплементація Європейського досвіду мала для України вагомі результати в розвитку міжнародного співробітництва в науці й позитивно вплинула на інноваційну творчість у сфері науки й технологій у цілому [41]. Наводячи ста­тистичні дані участі українських науковців у 6-й рамковій про­грамі ЄС, яка завершилася у 2006 р., В. Ситнік наголошує, що Україна, яка брала участь у 43 проектах, посіла 2-ге після Росії місце серед країн пострадянського простору, що співпрацювали з ЄС [41].

На нашу думку, в перспективі така співпраця активізувати­меться, оскільки українські дослідники в найближчій перспекти­ві сконцентрують свою увагу на пошуках джерел фінансування наукових розробок та на пошуках іноземних партнерів, які допо­можуть знайти відповідне фінансування.

З іншого боку, українські вчені повинні пам’ятати про можливі загрози й ризики, які виникатимуть у процесі їх співпраці з вче­ними країн ЄС. Серед таких ризиків - безоплатне викачування ідей українських вчених і використання їх у зарубіжних розроб­леннях, переманювання українських вчених в інші країни світу для праці на інші держави, неадекватна оплата праці українсь­ких вчених тощо.

В. Ситнік вважає, що вкрай важливо у рамках Національного інформаційного центру зі співробітництва з ЄС створити структу­рний підрозділ, у функції якого входив би постійний моніторинг змін в інноваційній політиці ЄС, масштабів участі українських дослідників у європейських програмах, аналіз позитивів та мож­ливих ризиків їхньої співпраці з ЄС для України. На його думку, такі дані необхідні для корекції української політики у сфері мі­жнародного наукового співробітництва з метою його оптимізації й запобігання можливим негативним наслідкам для України [41].

Зазначимо, що у 2007 р. Україна була на першому місці серед країн СНД за часткою витрат на фундаментальні дослідження і на передостанньому місці за часткою витрат на прикладні дослі­дження.

За кількістю спеціалістів, що виконують наукові дослідження й розробки, Україна перебуває на другому місці після Російської Федерації (табл. 1.1).

Таблиця 1.1. Кількість спеціалістів, що виконують наукові дослі­дження й розробки у країнах СНД (за даними Статкомітету СНД), тис. осіб

Країна

Кількість спеціалістів, які вико­нують наукові дослідження й розробки

Допоміжний персонал

2000

2005

2006

2007

2000

2005

2006

2007

Азербайджан

11,6

13,4

13,7

13,4

2,8

3,1

2,9

3,2

Вірменія

5,0

5,4

5,1

4,4

0,8

0,7

0,8

0,8

Білорусь

22,3

20,4

20,8

21,3

6,8

5,8

5,7

5,9

Г рузія

11,1

9,9

1,7

1,6

Казахстан

10,2

13,2

13,7

12,8

2,6

3,1

3,2

2,8

Киргизстан

2,3

2,4

2,4

2,2

0,6

0,5

0,5

0,5

Молдова

4,1

2,9

2,9

3,0

1,3

0,9

1,0

0,9

Російська

Федерація

501,1

457,1

464,7

457,4

240,5

215,6

215,1

208,1

Таджикистан

2,5

2,3

2,1

1,9

0,4

0,5

0,4

0,4

Україна

120,8

105,5

100,2

96,8

35,6

32,1

30,2

28,9

Незважаючи на те, що за абсолютним показником кількості спеціалістів, які виконують наукові дослідження й розробки, Україна перебуває на другому місці після Російської Федерації, за питомим показником кількості виконавців наукових та науково - технічних робіт і дослідників урозрахунку на 1000 осіб зайнятого населення (у віці 15- 70 років), вона займає одне з останніх місць серед європейських держав (табл. 1.2).

Таблиця 1.2. Кількість виконавців наукових та науково-технічних робіт і дослідників у розрахунку на 1000 осіб зайнятого населення (у віці 15-70 років) у країнах Європи (за даними Євростату)

Країна

Виконавці (дослідники, техніки та допомі­жний персонал)наукових та науково-технічних робіт

Дослідники

1

2

3

4

5

6

7

8

9

2000

2005

2006

2007

2000

2005

2006

2007

Німеччина

18,5

11,2

Іспанія

14,9

15,7

9,5

9,8

Румунія

3,5

4,5

4,5

2,2

3,2

3,2

Словаччина

10,6

10,1

10,0

7,5

7,9

8,2

Продовження таблиці 1.2

1

2

3

4

5

6

7

8

9

Угорщина

11,8

12,7

12,8

7,3

8,1

8,3

Чеська

Республіка

11,4

13,7

14,3

6,4

7,9

8,2

Естонія

11,4

13,1

13,5

8,0

9,4

9,9

Латвія

8,7

9,2

9,9

6,5

5,6

6,6

Литва

10,4

11,1

7,2

8,1

Польща

8,6

8,7

8,3

6,1

6,9

6,6

Болгарія

6,0

6,3

3,8

4,0

Україна

7,8

6,7

6,3

6,0

4,4

4,1

3,9

3,8

Як і в усіх країнах СНД (крім Білорусі), в Україні в період 2000-2007 рр. мало місце зростання кількості докторів наук. Од­ночасно у цей час мало місце скорочення кандидатів наук прак­тично в усіх цих країнах, у тому числі і в Україні також.

Для оцінки виконання в Україні науково-технічних робіт на фоні країн СНД використаємо дані питомої ваги обсягу викона­них науково-технічних робіт у валовому внутрішньому продукті в цих країнах (табл. 1.3).

Таблиця 1.3. Питома вага обсягу виконаних науково-технічних робіт у валовому внутрішньому продукті в країнах СНД (за дани­ми Статкомітету СНД), %

Країна

1991

1995

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

Азербай­

Джан

0,8

0,3

0,3

0,3

0,3

0,2

0,2

0,2

0,2

0,2

Вірменія

1,1

0,1

0,3

0,3

0,3

0,3

0,3

0,3

0,2

0,2

Білорусь

1,4

0,9

0,8

0,8

0,7

0,7

0,7

0,8

0,7

0,7

Г рузія

1,1

0,1

0,2

0,2

0,2

0,1

0,1

0,1

Казахстан

0,6

0,3

0,2

0,3

0,3

0,3

0,3

0,3

0,3

0,2

Киргизстан

0,3

0,2

0,1

0,2

0,2

0,2

0,2

0,2

0,2

0,3

Молдова

1,0

0,9

0,6

0,5

0,5

0,4

0,4

0,4

0,4

0,6

Росія

1,9

0,9

1,2

1,4

1,4

1,5

1,9

1,2

1,2

1,3

Таджикис­

Тан

0,4

0,1

0,1

0,1

0,05

0,06

0,06

0,1

0,1

0,1

Україна

1,81

1,34

1,14

1,13

1,11

1,24

1,19

1,13

1,0

0,93

Побудуємо тренди за показниками наведеної вище таблиці, для того щоб простежити за тенденцією зміни питомої ваги обсягу виконаних науково-технічних робіт у валовому внутрішньому

Продукті у країнах СНД. Тренд будуємо у вигляді степеневої фу­нкції, обчисленої методом найменших квадратів апроксимації, поданої у вигляді такого рівняння:

Ь

подпись: ь

(1.1)

подпись: (1.1)У = СХ

Де cі Ь — константи.

Лінія тренду показника питомої ваги обсягу виконаних науко­во-технічних робіт у ВВП в Україні, Росії та наведена на рис.1.2.

Як видно з наведених рисунків, в усіх трьох випадках лінія тренду має однаково стабільну спадну тенденцію, яку не можуть змінити незначні коливання 2000-2004 рр., коли в розглянутих країнах економічні показники покращувалися. Очевидно, спадна тенденція продовжиться й у найближчому перспективному періо­ді у зв’язку із світовою фінансовою і економічною кризою. Про­аналізуємо питому вагу витрат на виконання наукових робіт (табл. 1.4).

A)

 

Рис. 1.2. Лінія тренду показника питомої ваги обсягу виконаних науково-технічних робіт у валовому внутрішньому продукті

A) в Україні.

 

Міжнародна співпраця наукових організацій в сфері інноваційної діяльності

1991 1995 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007

Ь)

Міжнародна співпраця наукових організацій в сфері інноваційної діяльності2 1,8 1,6

1,4 1,2 1 0.8 0,6

0,4

0,2 0

1991 1995 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007

--------- Питома вага обсягу виконаних науково-технічних робіт у валово му внутрішньому продукті

--------- Степенева (Питома вага обсягу вико на них науково-технічних робіт у валовому внутрішньому

Продукті)

С)

Рис. 1.2, аркуш 2. Лінія тренду показника питомої ваги обсягу виконаних науково-технічних робіт у валовому внутрішньому продукті в Ь) Росії, с) Білорусі.

Аналогічно побудуємо показники трендів по відповідній таб­лиці в степеневому вигляді для країн Європи в порівнянні з Україною (рис. 1.3).

Таблиця 1.4. Питома вага витрат на виконання наукових та науко­во-технічних робіт у валовому внутрішньому продукті у країнах Європи (за даними Євростату), %

Країна

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

Німеччина

2,45

2,46

2,49

2,52

2,49

2,48

2,53

Іспанія

0,61

0,71

0,72

0,77

1,06

1,12

1,20

Румунія

0,37

0,39

0,38

0,39

0,39

0,41

0,45

Словаччина

0,65

0,63

0,57

0,58

0,51

0,51

0,49

0,46

Угорщина

0,78

0,92

1,00

0,93

0,88

0,94

1,00

Чеська Республіка

1,21

1,20

1,20

1,25

1,25

1,41

1,54

Естонія

0,91

0,91

0,99

1,05

0,86

0,93

1,14

Латвія

0,44

0,40

0,42

0,38

0,42

0,56

0,70

Литва

0,59

0,67

0,66

0,67

0,76

0,76

0,80

Польща

0,64

0,62

0,56

0,54

0,56

0,57

0,56

Болгарія

0,52

0,47

0,49

0,50

0,50

0,49

0,48

Україна

0,96

0,98

0,95

1,06

1,03

0,99

0,92

0,86

Лінії тренду по європейських країнах порівняно з Україною мають виражену зростаючу структуру. За період з 2000 по

2006 рік питома вага витрат на виконання наукових та науково - технічних робіт у валовому внутрішньому продукті у розвинених країнах Європи, таких, як Іспанія, Німеччина, зростав високими темпами. В України і нещодавно прийнятих у члени ЄС Польщі та Болгарії тенденція тренду практично лінійно-незмінна.

Саме міжнародна співпраця з вченими інших країн світу по­винна допомогти поліпшити ситуацію, що склалася.

Безумовно, подальша наукова співпраця українських вчених з ученими інших країн світу сприятиме також і зростанню продук­тивності праці вітчизняних науковців. Вважається, що показни­ком, який засвідчує рівень продуктивності праці того чи іншого вченого, є цитування його праць.

Як зазначає С. Коляда, згідно з ISI Web of Knowledge, за циту­ваннями наукових праць за останні десять років, Україна посі - дає41-ше місце у світі (42490 праць, 130500 посилань, 3,07 поси­лання на одну працю), Німеччина посідає третє місце після США й Англії (726850 праць — 7692444 посилання — 10,58 посилання на одну працю), наші сусіди — Росія та Польща — відповідно 18-те та 25-те [32]. Він наголошує, що Національна академія наук

України посідає 677-ме місце за цитуваннями з усіх дисциплін (перша трійка: Harvard University, University of Texas (США), То­вариство ім. Макса Планка), Російська академія наук — 47-ме, Польська академія наук — 264-те, Україну також випереджають Словацька та Болгарська академії наук — 548-ме та 607-ме, Мос­ковський державний університет — 252-ге і навіть Universitat Autonoma de Barcelona (Іспанія) — 343-тє та Universidad de Chile (Чилі) - 536-те [32].

_______________

2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006

A)

^ ------------------------------------------------ ^ "

2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006

Ь)

Рис. 1.3. Лінія тренду показника питомої ваги витрат на вико­нання наукових та науково-технічних робіт у валовому внутріш­ньому продукті в a) Україні, Ь) Іспанії.

Міжнародна співпраця наукових організацій в сфері інноваційної діяльності

Рис. 1.3, аркуш 2. Лінія тренду показника питомої ваги витрат на виконання наукових та науково-технічних робіт у валовому внут­рішньому продукті в с) Угорщині.

Активізації міжнародної співпраці українських вчених у сфері науки можна досягти шляхом використання світового досвіду ор­ганізації та проведення прогнозування науково-технологічного розвитку на довгостроковий період, що дозволить не тільки акти­візувати міжнародну співпрацю українських вчених у сфері нау­ки, але й допоможе поліпшити науково-технологічний розвиток України взагалі.

Додати коментар

Реквізити Майстерні своєї справи

Адреса і телефони:

Україна, Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Куколівське шосе 5/1А,
тел./факс +38 (05235) 7 41 13,
+380 (68) 408 39 56 — будівельне обладнання, шлакоблочні вібропреси
+380 (50) 984 5 684 — будівельне обладнання, шлакоблочні вібропреси
+380 (67) 561 22 71 — решта обладнання
ICQ: 491675177
e-mail: msd@inbox.ru