Міжнародна співпраця наукових організацій в сфері інноваційної діяльності
Своєрідним лакмусовим папірцем особливостей функціонування інноваційної інфраструктури країни та ефективності здійснення інноваційної політики є міжнародна співпраця наукових організацій у сфері інноваційної діяльності. Наукова система України має доволі розвинені, незважаючи на сучасну соціально - економічну ситуацію на глобальному національному і регіональному рівнях, науково-технічні зв’язки із зарубіжними країнами. Ці зв’язки реалізуються за допомогою використання різних форм науково-технічної співпраці. Найпоширенішими такими формами є програми, договори, замовлення на науково-технічну продукцію тощо).
Завдяки виникненню і функціонуванню в Україні нових інноваційних структур (наприклад, Науковий парк «Київська політехніка», який заснований за участю Державного агентства України з інвестицій та інновацій і Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» і відкритий у травні 2007 року) активізувався виїзд наукових працівників за межі України з метою здійснення міжнародної співпраці. Так, згідно з даними Держкомстату України, у 2007 р. число науковців, які виїжджали за межі України з метою стажування, навчання, підвищення кваліфікації, становило 3,9 тис. осіб, викладацької роботи — 570 осіб, проведення наукових досліджень — 6,5 тис. осіб. Вітчизняні науковці брали участь у міжнародних семінарах, конференціях тощо, для чого було здійснено 10,6 тис. виїздів за кордон і проводилося 1852 таких заходи науковими організаціями та установами в Україні. Зусилля науковців гідно оцінювалися міжнародними фондами, про що говорять 1674 отриманих гранти, з яких 864 персональних і 810 колективних. Загалом число науковців, які користувалися грантами, становило 3,8 тис. осіб. [34] (рис. 1.1).
Особливо активною у цьому плані була діяльність НАН України. Так, у 2006 році діяли 94 угоди про співробітництво НАН України з 45 науковими центрами зарубіжних країн, як зазначається в «Короткому річному звіті» НАН України за 2006 рік. Близько 150 установ НАН України мали 570 прямих угод та контрактів з партнерами з 50 країн світу. Були підписані нові угоди з Польською, Сербською, Чорногорською академіями наук і мистецтв, Європейською організацією ядерних досліджень, поновлені угоди з академіями наук Монголії і Таджикистану, а також протокол з Австрійською академією наук. З науковими установами країн Східної Європи за міжакадемічними угодами виконувалося 107 спільних наукових проектів [33, с. 7].
Число працівників, які працювали за кордоном за контрактом, осіб Кількість проведених міжнародних конференцій, одиниць А Кількість грантів, отриманих від міжнародних фондів, одиниць Рис. 1.1. Міжнародне співробітництво наукових організацій |
Вчені академії співпрацювали у спільних дослідницьких проектах з Російським гуманітарним науковим фондом, Сибірським відділенням РАН, Міжнародним інститутом прикладного системного аналізу, Українським науково-технологічним центром, Національним центром наукових досліджень Франції, Радою з науки і техніки Турецької Республіки тощо. Це актуалізувало виїзд вчених НАН України за кордон для реалізації такої співпраці. На жаль, відрядження вчених НАН України за кордон у 2005
2006 рр. суттєво скоротилися. їх важливо збільшити, адже без цього не може бути налагоджена ефективна співпраця українських вчених з іноземними дослідниками.
В Україні відбулися Дні науки Республіки Македонія в Україні. Впродовж таких днів відбулася на базі Кримського наукового центру НАН та МОН України наукова конференція «Українсько - македонські паралелі в історії і сучасності». Активізувалася співпраця установ НАН України з науковими організаціями Франції, Італії, Німеччини, Австрії. Низка установ академії змогла реалізувати угоди в рамках Європейського наукового об’єднання. Інтенсифікувалася співпраця наукових установ НАН України з науковими організаціями США та східноазіатських країн. Так, здійснюється довготривала співпраця в напрямі трансферу технологій і комерціалізації наукових розробок НАН України, яка реалізується на базі В’єтнамсько-українського та Українсько - корейського центрів трансферу технологій, а також Міжнародного центру передачі технологій, створеного в 2006 році за участю НАН України в м. Цзясин провінції Чжецзян (КНР) [33, с.7].
Розширювалися міжнародні наукові зв’язки Академії, участь українських учених у міжнародних, у тому числі європейських наукових програмах.
Тривала співпраця із зарубіжними вченими за низкою наукових програм ЮНЕСКО. Здійснювалися активні міжакадемічні контакти в рамках Міжнародної асоціації академій наук, насамперед у напрямах спільного використання унікальних наукових об’єктів, встановлення та розвитку зв’язків із міжнародними організаціями, зокрема з ЮНЕСКО, Всесвітньою організацією інтелектуальної власності, Міжнародною радою з науки тощо. Поглибилося співробітництво з академіями мистецтв та наук Польщі, Чеської і Словацької республік, з Європейською організацією ядерних досліджень [33, с.5].
Подальшого розвитку набула практика проведення спільних з іноземними науковими організаціями конкурсів на умовах паритетного фінансування. Зокрема, із Сибірським відділенням РАН започатковано проведення конкурсів інтеграційних проектів. Відповідно до Угоди про співробітництво між Національною академією наук України і Російським гуманітарним науковим фондом виконувалися проекти за результатами конкурсу та організовано проведення другого конкурсу наукових проектів. Тривала плідна співпраця з Українським науково-технологічним центром. Так, за результатами двох проведених конкурсів за програмою «Цільові дослідження та розвиваючі ініціативи» виконувалось 17 проектів, у здійсненні яких взяли участь близько 30 установ НАН України.
До пріоритетів подальшого розвитку міжнародних зв’язків Академії слід, безумовно, віднести й суттєве розширення участі наших учених у програмах Європейської комісії, що є актуальним з огляду на початок формування 7-ї Рамкової програми Єврокомі - сії.
Географія наукових міжнародних зв’язків установ НАН України є доволі широкою. Якщо у 2006 р. за межі України було відряджено 1779 вчених Національної академії наук, то всього у цьому році було зафіксовано 8922 виїзди українських вчених за кордон, у той час як у 2007 р. таких виїздів було відповідно 2664 і 10983. Отже, у 2007 р. мали місце позитивні зрушення в плані запозичення зарубіжного досвіду українськими вченими за кордоном.
З огляду на необхідність завершення побудови постіндустріа - льного суспільства в Україні надзвичайно важливо налагодити співпрацю у сфері науки з тими країнами, які вже такий шлях пройшли, з метою наукового обґрунтування національної стратегії розвитку економіки країни. У зв’язку із зазначеним чи не найбільший інтерес для України становить наукова співпраця з країнами ЄС, які мають у цьому плані вагомі прикладні напрацю- вання. Починаючи з 1984 р., у країнах ЄС розроблена низка програм, спрямованих на прискорення побудови постіндустріального суспільства у країнах Європи. Досвід, отриманий у процесі реалізації таких завдань, безумовно, повинен бути використаний в Україні.
Доцільно підкреслити, що цей досвід був поглиблений і розширений після 2000 р., коли була сформована загальна стратегія розвитку ЄС і розглянута на лісабонській сесії Європейської ради. Ця стратегія базується на впровадженні інноваційних технологій та розвитку «економіки знань» в умовах створення Європейського наукового простору (ЄНП) згідно з проектом Європейської комісії. У контексті проекту Європейського наукового простору було створено шосту рамкову програму ЄС з наукових досліджень і технологічного розвитку на 2002-2006 рр., а у 2005 р. - 7-му рамкову програму, реалізація якої розрахована на 2007-2013 рр. [41].
Експерти вважають, що ці програми є надзвичайно привабливими для України, оскільки:
- є можливість використати досвід інтенсифікації розвитку науки та інноваційних технологій у країнах ЄС;
- з’явилися шанси співпраці вітчизняних науковців з науковцями з країн ЄС у контексті обґрунтування інноваційного розвитку українського суспільства;
- ЄС надав фінансові ресурси для здійснення наукових досліджень в Україні.
Реальні можливості України співпрацювати з ЄС у галузі науки й інноваційних технологій дозволили активізувати виїзди наукових працівників за межі України. Переважали короткотривалі (до 3 місяців) поїздки. Більше половини кількості виїздів наукових працівників за межі України здійснили працівники Міністерства освіти і науки та Національної академії наук України.
Зазначимо, що насамперед підтримувалися українські дослідники, які працювали або навчалися у країнах ЄС, оскільки саме вони набували знань, потрібних для підтримки взаємовигідного наукового співробітництва між Україною та ЄС. На нашу думку, кількість виїздів наукових працівників за межі України є дуже малою: у 2007 р. їх було близько 11 тис. При цьому кількість виїздів на термін понад 1 рік становила менше 250. Найбільша кількість виїздів наукових працівників за межі України у 2007 р. відбулася з таких регіонів, як м. Київ (3,8 тис. осіб), Дніпропетровська область (1,2 тис. осіб) та Львівська область (1,0 тис. осіб).
Переважна кількість виїздів була притаманна науковим працівникам у галузі технічних наук (4,1 тис. осіб), природничих наук (3,4 тис. осіб) фізико-математичних наук (1,4 тис. осіб) та з наукових установ і вузів, що мають багатогалузевий профіль (2,3 тис. осіб).
Співробітництво ЄС з Україною здійснюється завдяки спеціально створеним структурам, а саме: ІNTAS (з боку ЄС) та Національному інформаційному центру зі співробітництва з ЄС у сфері науки та технологій (Інформцентр) (з боку України), який був створений наказом МОН України від 01.08.2003 р. Основною функцією Інформцентру (НІП України) є полегшення доступу українських дослідників до всіх напрямків досліджень ЄС на основі використання досвіду європейських країн через власну мережу, яка поширена практично на всі регіони.
Рада Європи 2002 р. прийняла цільову програму «Інтеграція та інтенсифікація створення Європейського наукового простору», де окреслена роль України у науковій співпраці між нею та ЄС, а саме: концентрація на стабілізацію науково-дослідницького потенціалу, питання, пов’язані із реформуванням систем промислово-
Го виробництва, охороною довкілля та здоров’я, різноманітні аспекти національної безпеки [22, с.3].
Фахівці вважають, що імплементація Європейського досвіду мала для України вагомі результати в розвитку міжнародного співробітництва в науці й позитивно вплинула на інноваційну творчість у сфері науки й технологій у цілому [41]. Наводячи статистичні дані участі українських науковців у 6-й рамковій програмі ЄС, яка завершилася у 2006 р., В. Ситнік наголошує, що Україна, яка брала участь у 43 проектах, посіла 2-ге після Росії місце серед країн пострадянського простору, що співпрацювали з ЄС [41].
На нашу думку, в перспективі така співпраця активізуватиметься, оскільки українські дослідники в найближчій перспективі сконцентрують свою увагу на пошуках джерел фінансування наукових розробок та на пошуках іноземних партнерів, які допоможуть знайти відповідне фінансування.
З іншого боку, українські вчені повинні пам’ятати про можливі загрози й ризики, які виникатимуть у процесі їх співпраці з вченими країн ЄС. Серед таких ризиків - безоплатне викачування ідей українських вчених і використання їх у зарубіжних розробленнях, переманювання українських вчених в інші країни світу для праці на інші держави, неадекватна оплата праці українських вчених тощо.
В. Ситнік вважає, що вкрай важливо у рамках Національного інформаційного центру зі співробітництва з ЄС створити структурний підрозділ, у функції якого входив би постійний моніторинг змін в інноваційній політиці ЄС, масштабів участі українських дослідників у європейських програмах, аналіз позитивів та можливих ризиків їхньої співпраці з ЄС для України. На його думку, такі дані необхідні для корекції української політики у сфері міжнародного наукового співробітництва з метою його оптимізації й запобігання можливим негативним наслідкам для України [41].
Зазначимо, що у 2007 р. Україна була на першому місці серед країн СНД за часткою витрат на фундаментальні дослідження і на передостанньому місці за часткою витрат на прикладні дослідження.
За кількістю спеціалістів, що виконують наукові дослідження й розробки, Україна перебуває на другому місці після Російської Федерації (табл. 1.1).
Таблиця 1.1. Кількість спеціалістів, що виконують наукові дослідження й розробки у країнах СНД (за даними Статкомітету СНД), тис. осіб
|
Незважаючи на те, що за абсолютним показником кількості спеціалістів, які виконують наукові дослідження й розробки, Україна перебуває на другому місці після Російської Федерації, за питомим показником кількості виконавців наукових та науково - технічних робіт і дослідників урозрахунку на 1000 осіб зайнятого населення (у віці 15- 70 років), вона займає одне з останніх місць серед європейських держав (табл. 1.2).
Таблиця 1.2. Кількість виконавців наукових та науково-технічних робіт і дослідників у розрахунку на 1000 осіб зайнятого населення (у віці 15-70 років) у країнах Європи (за даними Євростату)
|
Продовження таблиці 1.2
|
Як і в усіх країнах СНД (крім Білорусі), в Україні в період 2000-2007 рр. мало місце зростання кількості докторів наук. Одночасно у цей час мало місце скорочення кандидатів наук практично в усіх цих країнах, у тому числі і в Україні також.
Для оцінки виконання в Україні науково-технічних робіт на фоні країн СНД використаємо дані питомої ваги обсягу виконаних науково-технічних робіт у валовому внутрішньому продукті в цих країнах (табл. 1.3).
Таблиця 1.3. Питома вага обсягу виконаних науково-технічних робіт у валовому внутрішньому продукті в країнах СНД (за даними Статкомітету СНД), %
|
Побудуємо тренди за показниками наведеної вище таблиці, для того щоб простежити за тенденцією зміни питомої ваги обсягу виконаних науково-технічних робіт у валовому внутрішньому
Продукті у країнах СНД. Тренд будуємо у вигляді степеневої функції, обчисленої методом найменших квадратів апроксимації, поданої у вигляді такого рівняння:
Ь |
(1.1) |
У = СХ
Де cі Ь — константи.
Лінія тренду показника питомої ваги обсягу виконаних науково-технічних робіт у ВВП в Україні, Росії та наведена на рис.1.2.
Як видно з наведених рисунків, в усіх трьох випадках лінія тренду має однаково стабільну спадну тенденцію, яку не можуть змінити незначні коливання 2000-2004 рр., коли в розглянутих країнах економічні показники покращувалися. Очевидно, спадна тенденція продовжиться й у найближчому перспективному періоді у зв’язку із світовою фінансовою і економічною кризою. Проаналізуємо питому вагу витрат на виконання наукових робіт (табл. 1.4).
|
|
|
1991 1995 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 |
2 1,8 1,6
1,4 1,2 1 0.8 0,6
0,4
0,2 0
1991 1995 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007
--------- Питома вага обсягу виконаних науково-технічних робіт у валово му внутрішньому продукті
--------- Степенева (Питома вага обсягу вико на них науково-технічних робіт у валовому внутрішньому
Продукті)
С)
Рис. 1.2, аркуш 2. Лінія тренду показника питомої ваги обсягу виконаних науково-технічних робіт у валовому внутрішньому продукті в Ь) Росії, с) Білорусі.
Аналогічно побудуємо показники трендів по відповідній таблиці в степеневому вигляді для країн Європи в порівнянні з Україною (рис. 1.3).
Таблиця 1.4. Питома вага витрат на виконання наукових та науково-технічних робіт у валовому внутрішньому продукті у країнах Європи (за даними Євростату), %
|
Лінії тренду по європейських країнах порівняно з Україною мають виражену зростаючу структуру. За період з 2000 по
2006 рік питома вага витрат на виконання наукових та науково - технічних робіт у валовому внутрішньому продукті у розвинених країнах Європи, таких, як Іспанія, Німеччина, зростав високими темпами. В України і нещодавно прийнятих у члени ЄС Польщі та Болгарії тенденція тренду практично лінійно-незмінна.
Саме міжнародна співпраця з вченими інших країн світу повинна допомогти поліпшити ситуацію, що склалася.
Безумовно, подальша наукова співпраця українських вчених з ученими інших країн світу сприятиме також і зростанню продуктивності праці вітчизняних науковців. Вважається, що показником, який засвідчує рівень продуктивності праці того чи іншого вченого, є цитування його праць.
Як зазначає С. Коляда, згідно з ISI Web of Knowledge, за цитуваннями наукових праць за останні десять років, Україна посі - дає41-ше місце у світі (42490 праць, 130500 посилань, 3,07 посилання на одну працю), Німеччина посідає третє місце після США й Англії (726850 праць — 7692444 посилання — 10,58 посилання на одну працю), наші сусіди — Росія та Польща — відповідно 18-те та 25-те [32]. Він наголошує, що Національна академія наук
України посідає 677-ме місце за цитуваннями з усіх дисциплін (перша трійка: Harvard University, University of Texas (США), Товариство ім. Макса Планка), Російська академія наук — 47-ме, Польська академія наук — 264-те, Україну також випереджають Словацька та Болгарська академії наук — 548-ме та 607-ме, Московський державний університет — 252-ге і навіть Universitat Autonoma de Barcelona (Іспанія) — 343-тє та Universidad de Chile (Чилі) - 536-те [32].
_______________ |
||
2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 |
A) |
^ ------------------------------------------------ ^ " |
|
2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 |
Ь)
Рис. 1.3. Лінія тренду показника питомої ваги витрат на виконання наукових та науково-технічних робіт у валовому внутрішньому продукті в a) Україні, Ь) Іспанії.
Рис. 1.3, аркуш 2. Лінія тренду показника питомої ваги витрат на виконання наукових та науково-технічних робіт у валовому внутрішньому продукті в с) Угорщині. |
Активізації міжнародної співпраці українських вчених у сфері науки можна досягти шляхом використання світового досвіду організації та проведення прогнозування науково-технологічного розвитку на довгостроковий період, що дозволить не тільки активізувати міжнародну співпрацю українських вчених у сфері науки, але й допоможе поліпшити науково-технологічний розвиток України взагалі.