Міжнародні перспективи реалізації національних конкурентних переваг
Кожна країна, яка намагається досягти і закріпити свої конкурентні переваги на міжнародному ринку, розробляє стратегію своєї діяльності в цій сфері на перспективу.
Основними напрямками конкурентної політики України є:
- узгодження промислової, зовнішньоекономічної, регуляторної політики та політики у сфері приватизації;
- забезпечення ефективного розвитку конкурентних відносин, підвищення конкурентоспроможності підприємств та подальше зменшення рівня монополізації економіки; оптимізація діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування як суб’єктів економічних відносин; удосконалення регулювання діяльності суб’єктів природних монополій;
- розвиток законодавства про захист економічної конкуренції.
З метою реалізації основних напрямків конкурентної політики
Намічено здійснити такі заходи:
- захист економічних інтересів України на світових товарних ринках шляхом створення для вітчизняних суб’єктів господарювання належних умов здійснення зовнішньоекономічної діяльності та захисту інтересів суб’єктів господарювання в разі порушення державами антидемпінгових процедур;
- сприяння узгодженим діям вітчизняних суб’єктів господарювання, спрямованих на підвищення їх конкурентоспроможності на світових товарних ринках, за умови недопущення усунення чи обмеження конкуренції на відповідних товарних ринках України;
- забезпечення виваженого підходу щодо порушення антидемпінгових процедур та антидемпінгового розслідування з метою недопущення обмеження конкуренції на товарних ринках України;
- розширення взаємовигідного співробітництва України з членами міжнародного співробітництва у сфері конкурентної політики, зокрема шляхом налагодження співробітництва з Європейською комісією, укладення з іншими державами, в тому числі державами-членами Організації економічного співробітництва та розвитку, договорів про співпрацю у сфері захисту конкуренції;
- забезпечення участі України в заходах щодо узгодження зовнішньоекономічної та конкурентної політики, що проводиться в рамках Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, Світової організації торгівлі, Комісії Організації економічного співробітництва та розвитку, договорів про співпрацю у сфері захисту конкуренції;
- забезпечення участі України в заходах щодо узгодження зовнішньоекономічної та конкурентної політики, що проводиться в рамках Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, Світової організації торгівлі, Комісії ООН з торгівлі та розвитку Організація економічного співробітництва та розвитку, Європейського Союзу;
У сучасному світі міжнародна економічна конкуренція все більше загострюється. А тому, як зазначається в документі “Україна: поступ у XXI ст.”, сучасні процеси глобалізації вимагають від України якомога активнішого залучення в міжнародну торговельну систему. Входження України у світовий економічний простір можливе лише на базі відкритості економіки з одночасним застосуванням комплексу заходів щодо захисту внутрішнього ринку.
Для України є лише можливий шлях довгострокового стабільного зростання. Це розширення внутрішнього ринку та зміцнення конкурентоспроможності національної економіки, її окремих виробництв та галузей.
Єдиним критерієм діяльності владних структур - є підвищення конкурентоспроможності економіки держави. Це завдання має реалізуватися через:
- нову стратегію промислово-інноваційної політики;
- запровадження надійної системи енергозабезпечення та енергозберігання;
- перетворення АПК у лідируючий сектор економіки;
- утвердження України як транзитної держави, розвиток інформаційних систем.
Основна мета стратегії промислово-інноваційної політики - забезпечення модернізації та структурної перебудови виробничого потенціалу, зниження його енерго - та матеріалоємності, підвищення конкурентоспроможності.
Реалізація завдань промислово-інноваційного розвитку української економіки передбачає:
1. Застосування стосовно високотехнологічних виробництв програмно-цільових методів економічного управління. Для цього реалізуються державні програми, пов’язані зі створенням нових поколінь літаків, ракетоносіїв, виробництвом окремих видів озброєнь і військової техніки, розвитком комп’ютерної індустрії, суднобудування технологій тощо.
2. Реалізація комплексної державної програми з енергозбереження.
3. Розвиток на основі сучасних та світових досягнень національної інформаційної інфраструктури, створення та використання перспективних технологій, телекомунікаційних мереж, засобів інформатики та систем зв’язку. Україна має значний, визнаний у світі науково - технологічний потенціал та фундаментальні дослідження в цих галузях.
4. Розвиток біологічної галузі, яка має унікальний науково - технічний потенціал. За умов державної підтримки та розвитку відповідної інфраструктури Україна зможе забезпечити вихід на світовий ринок зі зразками конкурентоспроможної біологічної продукції, яка не має аналогів в світі (наприклад, впровадження нових біотехнологій).
5. Утворення фінансово-промислових груп, у т. ч. транснаціональних, а також горизонтальних та вертикальних холдингових компаній, науково-технічних центрів, технополісів, технопарків тощо. У перспективі ці структури мають утворити основний стрижень науково - технологічного та інноваційного процесу. Окремі з них можуть розвиватися через механізм вільних економічних та офшорних зон.
6. Здійснення заходів щодо стимулювання експортної орієнтації високотехнологічних виробництв.
7. Інституційне забезпечення інноваційної політики, у тому числі сприяння міжнародному співробітництву в інноваційній сфері, її інформаційному та консалтинговому забезпеченню, розвиток трансферту технологій.
Процеси інтернаціоналізації та глобалізації господарського життя, відкритий характер економіки України зумовлюють необхідність продовження і поглиблення співпраці з міжнародними фінансовими інституціями на усталених принципах міжнародного права, поваги взаємних інтересів і позицій.
Успішне виконання всіх цих завдань буде сприяти створенню стійких та прозорих міжнародних перспектив реалізації національних конкурентних переваг.