Міжнародні перспективи реалізації національних конкурентних переваг

Кожна країна, яка намагається досягти і закріпити свої кон­курентні переваги на міжнародному ринку, розробляє стратегію своєї діяльності в цій сфері на перспективу.

Основними напрямками конкурентної політики України є:

- узгодження промислової, зовнішньоекономічної, регуляторної політики та політики у сфері приватизації;

- забезпечення ефективного розвитку конкурентних відносин, підвищення конкурентоспроможності підприємств та подальше зменшен­ня рівня монополізації економіки; оптимізація діяльності органів вико­навчої влади та органів місцевого самоврядування як суб’єктів еко­номічних відносин; удосконалення регулювання діяльності суб’єктів природних монополій;

- розвиток законодавства про захист економічної конкуренції.

З метою реалізації основних напрямків конкурентної політики

Намічено здійснити такі заходи:

- захист економічних інтересів України на світових товарних ринках шляхом створення для вітчизняних суб’єктів господарювання належних умов здійснення зовнішньоекономічної діяльності та захис­ту інтересів суб’єктів господарювання в разі порушення державами антидемпінгових процедур;

- сприяння узгодженим діям вітчизняних суб’єктів госпо­дарювання, спрямованих на підвищення їх конкурентоспроможності на світових товарних ринках, за умови недопущення усунення чи обмеження конкуренції на відповідних товарних ринках України;

- забезпечення виваженого підходу щодо порушення анти­демпінгових процедур та антидемпінгового розслідування з метою не­допущення обмеження конкуренції на товарних ринках України;

- розширення взаємовигідного співробітництва України з чле­нами міжнародного співробітництва у сфері конкурентної політики, зокрема шляхом налагодження співробітництва з Європейською комі­сією, укладення з іншими державами, в тому числі державами-членами Організації економічного співробітництва та розвитку, договорів про співпрацю у сфері захисту конкуренції;

- забезпечення участі України в заходах щодо узгодження зовнішньоекономічної та конкурентної політики, що проводиться в рамках Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, Світової організації тор­гівлі, Комісії Організації економічного співробітництва та розвитку, договорів про співпрацю у сфері захисту конкуренції;

- забезпечення участі України в заходах щодо узгодження зовнішньоекономічної та конкурентної політики, що проводиться в рамках Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, Світової організації тор­гівлі, Комісії ООН з торгівлі та розвитку Організація економічного співробітництва та розвитку, Європейського Союзу;

У сучасному світі міжнародна економічна конкуренція все більше загострюється. А тому, як зазначається в документі “Україна: поступ у XXI ст.”, сучасні процеси глобалізації вимагають від України якомога активнішого залучення в міжнародну торговельну систему. Входження України у світовий економічний простір можливе лише на базі відкритості економіки з одночасним застосуванням комплексу заходів щодо захисту внутрішнього ринку.

Для України є лише можливий шлях довгострокового ста­більного зростання. Це розширення внутрішнього ринку та зміцнення конкурентоспроможності національної економіки, її окремих вироб­ництв та галузей.

Єдиним критерієм діяльності владних структур - є підвищен­ня конкурентоспроможності економіки держави. Це завдання має реа­лізуватися через:

- нову стратегію промислово-інноваційної політики;

- запровадження надійної системи енергозабезпечення та енергозберігання;

- перетворення АПК у лідируючий сектор економіки;

- утвердження України як транзитної держави, розвиток ін­формаційних систем.

Основна мета стратегії промислово-інноваційної політики - забезпечення модернізації та структурної перебудови виробничого по­тенціалу, зниження його енерго - та матеріалоємності, підвищення кон­курентоспроможності.

Реалізація завдань промислово-інноваційного розвитку україн­ської економіки передбачає:

1. Застосування стосовно високотехнологічних виробництв програмно-цільових методів економічного управління. Для цього реа­лізуються державні програми, пов’язані зі створенням нових поколінь літаків, ракетоносіїв, виробництвом окремих видів озброєнь і військо­вої техніки, розвитком комп’ютерної індустрії, суднобудування техно­логій тощо.

2. Реалізація комплексної державної програми з енергозбере­ження.

3. Розвиток на основі сучасних та світових досягнень націона­льної інформаційної інфраструктури, створення та використання перс­пективних технологій, телекомунікаційних мереж, засобів інформа­тики та систем зв’язку. Україна має значний, визнаний у світі науково - технологічний потенціал та фундаментальні дослідження в цих галузях.

4. Розвиток біологічної галузі, яка має унікальний науково - технічний потенціал. За умов державної підтримки та розвитку від­повідної інфраструктури Україна зможе забезпечити вихід на світовий ринок зі зразками конкурентоспроможної біологічної продукції, яка не має аналогів в світі (наприклад, впровадження нових біотехнологій).

5. Утворення фінансово-промислових груп, у т. ч. транснаціо­нальних, а також горизонтальних та вертикальних холдингових ком­паній, науково-технічних центрів, технополісів, технопарків тощо. У перспективі ці структури мають утворити основний стрижень науково - технологічного та інноваційного процесу. Окремі з них можуть роз­виватися через механізм вільних економічних та офшорних зон.

6. Здійснення заходів щодо стимулювання експортної орієнта­ції високотехнологічних виробництв.

7. Інституційне забезпечення інноваційної політики, у тому числі сприяння міжнародному співробітництву в інноваційній сфері, її інформаційному та консалтинговому забезпеченню, розвиток транс­ферту технологій.

Процеси інтернаціоналізації та глобалізації господарського жит­тя, відкритий характер економіки України зумовлюють необхідність продовження і поглиблення співпраці з міжнародними фінансовими інституціями на усталених принципах міжнародного права, поваги взаємних інтересів і позицій.

Успішне виконання всіх цих завдань буде сприяти створенню стійких та прозорих міжнародних перспектив реалізації національних конкурентних переваг.