Моделі малого підприємництва

У секторі малого підприємництва можна виділити дві основні моделі, що не мають антагоністичного характеру, але визначають різні набори інструментів державної політики.

Суб’єкти малого підприємництва моделі І - це повноцінні економічні суб’єкти, що відрізняються від суб’єктів середнього і ве­ликого бізнесу лише розміром. Це визначає їхню орієнтацію на високоспеціалізовані ринкові ніші, де ефект масштабу, на яко­му вони програють, не має великого значення. До суб’єктів моделі

І можна застосовувати всі регулятивні вимоги, як і до середньо­го чи великого бізнесу, оскільки вони часто пов’язані єдиними ви­робничими програмами. Ці суб’єкти малого бізнесу потребують висококваліфікованої робочої сили і не можуть динамічно зв’язувати надлишки людських ресурсів, що виникають унаслідок різного роду економічних потрясінь. Вони майже не впливають на розвиток ринкової конкуренції; в секторі має місце обмежена горизонтальна конкуренція з потенційним тяжінням до монополії. Розвиток суб’єктів моделі І є природним продовженням еволюції «батьківських» компаній великого чи середнього бізнесу, які скорочують потреби у низькокваліфікованій робочій силі, роблячи ставку на ефективність, продуктивність і запровадження новітніх технологій.

Суб’єкти малого підприємництва моделі ІІ - високоди - намічні, з коротким терміном життя і високими темпами входу - виходу на ринок. Через мінімальні власні ресурси концентруються у традиційних сферах швидкого руху капіталів (торгівля, послуги) і здебільшого не використовують висококваліфіковану робочу силу. Відповідно, мають високий потенціал «зв’язування» надлишків робочої сили. Позитивний вплив здійснюють лише за умов своєї чисельності. Високі темпи оновлення зумовлюють їхню потребу у простих і зрозумілих регулятивних і податкових вимогах. Через ви­сокий динамізм, велику чисельність і переважно низькі бар’єри вхо­ду на ринок діють у висококонкурентному середовищі, що за умов захисту прав власності стимулює їх до пошуків нових ринкових ніш і продуктів.

Моделі малого підприємництва

Зазначені відмінності моделей І та ІІ визначають різний набір суспільних результатів (з акцентом на суто економічний резуль­тат чи переважно соціальний результат) і, відповідно, потребу­ють різних інструментів державної підтримки. Державна політика моделі І очікує на швидке зростання ВВП і подальший перерозподіл 40
національного багатства через бюджетні механізми, отже має пе­редбачати передусім підтримку суб’єктів великого бізнесу та за­провадження однакових регуляторних і податкових правил, а та­кож окремі програми підтримки обмеженого кола суб’єктів малого підприємництва. Державна політика моделі ІІ очікує на високу суспільну зайнятість та економічну самостійність, отже має бути сконцентрована на компенсації ризиків високих темпів змін у середовищі малого бізнесу шляхом принципового спрощення регу­ляторних і податкових правил для суб’єктів малого підприємництва.

Модель І	Модель ІІ
Характеристика:
Суб’єкти малого підприємництва, що е сателітами великого та середнього бізнесу	Суб’єкти малого підприємництва, незалежні від великого та середнього бізнесу
Зв’язок і залежність від інших суб’єктів бізнесу:
Визначається станом розвитку великого та середнього бізнесу	Безпосередньо не залежить від розвитку великого та середнього бізнесу
Кваліфікаційні вимоги до робочої сили:
Висуває високі вимоги до кваліфікації, компетенції та професіональної підготовки	Не потребує високої кваліфікації робочої сили
Обмеження зростання:
Є складовим елементом «розподіленої» виробничої системи - залежить від погодже­них з великим бізнесом параметрів	Є елементом самостійної мережі - залежить від розкриття підприємницького потенціалу нації
Основні суспільні параметри:
Реакція на суспільні потреби на ринку праці відсутня	Швидкі темпи поглинання надлишків робочої сили
Темпи оновлення:
Низькі темпи оновлення (низький рівень банкрутства та виходу з ринку)	Високі темпи оновлення (високий рівень банкрутства та виходу з ринку)
Сталість:
Відносно висока сталість	Низька сталість, висока ризикованість
Потреби у зовнішній допомозі:
Є складовими державної підтримки галузей/ секторів	Можливість розвитку за малих потреб або відсутності державних програм підтримки та бюджетних коштів
Основні вимоги партнерів:
Безперебійність і плановість	Нові ідеї, динамізм

Таблиця 1.2.

Вимоги до обладнання:
Часто потребують високопродуктивного спеціалізованого обладнання, критичні ви­моги до площ і транспортної інфраструктури	Середні потреби універсального обладнання, некритичні вимоги до площ і транспортної інфраструктури
Наявність ринкових ніш для нових суб’єктів
Низька, залежить від потреб «батьківських» компаній	Висока, визначається новими ідеями
Ключові індикатори розвитку:
Частка у ВВП, обсяги реалізації	Кількість робочих місць
«бонусні» індикатори розвитку:
Кількість робочих місць	Частка у ВВП
Частка доданої вартості:
В широкому діапазоні	В широкому діапазоні
Бар’єри входу на ринок:
Відносно високі	Переважно низькі
Інструмент політики:
В першу чергу є інструментом економічної політики	В першу чергу є інструментом соціальної політики

За умов економічної кризи і посткризового відновлення модель

ІІ стає критично важливою для соціального клімату в суспільстві. За стабільного соціально-економічного розвитку на перше місце ви­ходить модель І. При цьому варто наголосити, що пріоритет моделі

ІІ не виключає розвиток суб’єктів моделі І, але пріоритет моделі І майже повністю виключає можливості розвитку суб’єктів моделі ІІ.