НАПРЯМКИ МОДЕРНІЗАЦІЇ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВ ВПК
Т. С. Обнявко Військова академія, м. Одеса
Протягом багатьох років питання забезпечення сталого розвитку військово-промислового комплексу (ВПК) України, який після 1990 року знаходиться в хронічній кризі системного характеру, є актуальним чинником соціально-економічної модернізації країни.
Незважаючи на певну кількість публікацій і досліджень із економічних проблем ВПК, їх не так багато та їх положення залишаються дискусійними. Проте, існуючі дослідження не розкривають аспекти сталого розвитку ВПК у системному їх різномаїтті, хоча саме ВПК є надзвичайно складним соціо-технологічним явищем, найбільш загрозливим чинником для навколишнього довкілля та для здоров’я і життя населення.
Можна окреслити такі основні елементи екологічної небезпеки, що створюють окремі ланки ВПК: відсутність ресурсозберігаючих технологій у виробництві військової продукції; проблеми утилізації відходів; значне забруднення атмосфери; забруднення водних ресурсів; проблеми утилізації боєприпасів; демографічні проблеми.
Сталий розвиток підприємств ВПК визначають різні чинники
- екологічні, соціальні, політичні, інформаційні, економічні, які, безумовно, впливають один на одного.
Головними напрямами модернізації є:
- екологічний вектор: підтримання екологічної рівноваги в місцях функціонування підприємств оборонного комплексу; здійснення принципу превентивності щодо охорони навколишнього середовища; посилення синергетичної взаємодії економіки та екології; скорочення обсягів шкідливих викидів в атмосферу [1, с. 92]; стабілізація та скорочення забруднення водних об’єктів [1, с. 89]; формування програми захисту та відновлення грунтів [1, с. 93]; розробка програми підвищення лісистості територій під військовими об’єктами [1, с. 93]; розробка програми уникання погроз природного та техногенного характеру, зниження темпів накопичення промислових та побутових відходів; розробка заходів щодо підвищення ефективності екологічного управління для мінімізації ризику
Виникнення надзвичайних ситуацій, виявлення причин можливих великих аварій.
- соціальний вектор: проведення соціально спрямованих реформ ВПК, орієнтованих на підвищення значущості людських ресурсів; підвищення рівня суспільної екологічної свідомості; створення ефективного механізму відповідальності керівництва підприємств оборонного комплексу за заподіяння шкоди навколишньому середовищу; розробка заходів щодо підвищення рівня суспільної екологічної свідомості серед керівництва та виробничого персоналу підприємств ВПК;
- формування політичних передумов: виділення відповідних коштів на екологічні заходи в оборонній галузі; створення нормативної бази для розвитку ринкових відносин в галузі обороної промисловості; залучення органів державної влади і громадських організацій для забезпечення нормальних екологічних умов функціонування підприємств ВПК; формування програми сприяння розвитку підприємництва та мінімізації появи шкідливих відходів.
- створення інформаційних передумов: впровадження у виробництво сучасної науково-технологічної інформації та засобів інформаційного забезпечення про екологічний стан; створення спеціальних структур (центрів) для проведення комплексної рекламно-інформаційної, просвітницької кампанії з метою формування в суспільстві розуміння цінності сприятливого для життєдіяльності людини навколишнього природного середовища;
- економічний вектор: посилення синергетичної взаємодії економіки та екології; зниження ресурсоємності військового виробництва; впровадження енергоефективних технологій, що підвищить конкурентоспроможність підприємств ВПК у глобальному виробництві та знизить негативний вплив на навколишнє середовище [3, с. 91]; підвищення рівня продуктивності праці в ВПК; підвищення інноваційної активністі; боротьба з тіньовою економікою в ВПК.