НАПРЯМКИ МОДЕРНІЗАЦІЇ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВ ВПК

Т. С. Обнявко Військова академія, м. Одеса

Протягом багатьох років питання забезпечення сталого роз­витку військово-промислового комплексу (ВПК) України, який пі­сля 1990 року знаходиться в хронічній кризі системного характеру, є актуальним чинником соціально-економічної модернізації країни.

Незважаючи на певну кількість публікацій і досліджень із економічних проблем ВПК, їх не так багато та їх положення зали­шаються дискусійними. Проте, існуючі дослідження не розкрива­ють аспекти сталого розвитку ВПК у системному їх різномаїтті, хоча саме ВПК є надзвичайно складним соціо-технологічним яви­щем, найбільш загрозливим чинником для навколишнього довкілля та для здоров’я і життя населення.

Можна окреслити такі основні елементи екологічної небез­пеки, що створюють окремі ланки ВПК: відсутність ресурсозбері­гаючих технологій у виробництві військової продукції; проблеми утилізації відходів; значне забруднення атмосфери; забруднення водних ресурсів; проблеми утилізації боєприпасів; демографічні проблеми.

Сталий розвиток підприємств ВПК визначають різні чинники

- екологічні, соціальні, політичні, інформаційні, економічні, які, безумовно, впливають один на одного.

Головними напрямами модернізації є:

- екологічний вектор: підтримання екологічної рівноваги в місцях функціонування підприємств оборонного комплексу; здійс­нення принципу превентивності щодо охорони навколишнього се­редовища; посилення синергетичної взаємодії економіки та еколо­гії; скорочення обсягів шкідливих викидів в атмосферу [1, с. 92]; стабілізація та скорочення забруднення водних об’єктів [1, с. 89]; формування програми захисту та відновлення грунтів [1, с. 93]; ро­зробка програми підвищення лісистості територій під військовими об’єктами [1, с. 93]; розробка програми уникання погроз природно­го та техногенного характеру, зниження темпів накопичення про­мислових та побутових відходів; розробка заходів щодо підвищен­ня ефективності екологічного управління для мінімізації ризику

Виникнення надзвичайних ситуацій, виявлення причин можливих великих аварій.

- соціальний вектор: проведення соціально спрямованих ре­форм ВПК, орієнтованих на підвищення значущості людських ре­сурсів; підвищення рівня суспільної екологічної свідомості; ство­рення ефективного механізму відповідальності керівництва підпри­ємств оборонного комплексу за заподіяння шкоди навколишньому середовищу; розробка заходів щодо підвищення рівня суспільної екологічної свідомості серед керівництва та виробничого персона­лу підприємств ВПК;

- формування політичних передумов: виділення відповід­них коштів на екологічні заходи в оборонній галузі; створення но­рмативної бази для розвитку ринкових відносин в галузі обороної промисловості; залучення органів державної влади і громадських організацій для забезпечення нормальних екологічних умов функ­ціонування підприємств ВПК; формування програми сприяння роз­витку підприємництва та мінімізації появи шкідливих відходів.

- створення інформаційних передумов: впровадження у ви­робництво сучасної науково-технологічної інформації та засобів інформаційного забезпечення про екологічний стан; створення спеціальних структур (центрів) для проведення комплексної рекла­мно-інформаційної, просвітницької кампанії з метою формування в суспільстві розуміння цінності сприятливого для життєдіяльності людини навколишнього природного середовища;

- економічний вектор: посилення синергетичної взаємодії економіки та екології; зниження ресурсоємності військового виро­бництва; впровадження енергоефективних технологій, що підви­щить конкурентоспроможність підприємств ВПК у глобальному виробництві та знизить негативний вплив на навколишнє середо­вище [3, с. 91]; підвищення рівня продуктивності праці в ВПК; під­вищення інноваційної активністі; боротьба з тіньовою економікою в ВПК.