Оцінювання та амортизація нематеріальних активів підприємства

Продукт інтелектуальної власності має певну ринкову вартість, а тому його можна: здати в оренду, продати, передати в заставу для отримання кредиту, розширити власні кошти тощо. З економічної позиції, вартість об’єктів інтелектуальної власності - це витрати підприємства на придбання нематеріальних ресурсів, які викорис­товуватимуться для отримання певного економічного результату, тобто для підприємства є нематеріальними активами.

Нематеріальні активи - ресурси, використання яких, як очіку­ється, приведе в майбутньому до отримання економічної вигоди.

До складу нематеріальних активів належать: права користування природними ресурсами; права користування майном; права на знаки для товарів і послуг; права на об’єкти промислової власності (права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, по­роди тварин, ноу-хау; захист від недобросовісної конкуренції, інші аналогічні нематеріальні активи); авторські і суміжні з ними права; інші нематеріальні активи.

Така видова класифікація використовується в бухгалтерському обліку та статистиці.

За призначенням розрізняють нематеріальні активи:

• виробничого призначення (право на знаки для товарів і послуг, вартість прав на об’єкти промислової власності тощо);

• невиробничого призначення - об’єкти, які використовують­ся обслуговуючими (невиробничими) підрозділами підприємства (вартість прав оренди приміщень для організації оздоровчих і спор­тивних заходів тощо).

Співвідношення окремих видів нематеріальних активів підпри­ємства, виражене у відсотках до їхньої загальної вартості, називають видовою структурою.

Щоб визначити загальний обсяг нематеріальних активів та їхню зміну, нематеріальні активи підприємства оцінюють. Існують три основні підходи до оцінки нематеріальних активів: витратний, при­бутковий, порівняльний.

Витратний підхід ґрунтується на розрахунку витрат на відтворен­ня нематеріальних ресурсів. Він застосовується під час юцінювання їхньої вартості у тому випадку, якщо неможливо знайти аналоги, а прогнозований прибуток не є стабільним. При оцінюванні врахову­ють: витрати на оплату праці працівників; маркетингові і рекламні витрати; витрати на страхування ризиків, пов’язаних з об’єктами ін­телектуальної власності; витрати на вирішення правових конфліктів; матеріальні витрати на формування об’єкта інтелектуальної власнос­ті; вартість науково-методичного забезпечення чи індивідуалізації власної продукції-логотипа, ліцензій, сертифікатів тощо.

Приклад. Витрати конструкторського бюро підприємства на дослі­дження, згідно з кошторисом, становили 155 тис. грн, з них прямі ма­теріальні витрати - 14 тис. грн, прямі витрати на оплату праці 88 тис. грн і інші витрати - 53 тис. грн. Витрати на розроблення промисло­вого зразка становитимуть за розрахунком 218 тис. грн: прямі матері­альні витрати - 33 тис. грн, прямі витрати на оплату праці - 125 тис. грн, інші - 60 тис. грн. Однак до вартості промислового зразка буде віднесена лише сума витрат на його розроблення, тобто на баланс під­приємства буде зарахована вартість промислового зразка на суму 218 тис. грн після реєстрації й отримання патенту.

Прибутковий підхід застосовується здебільшого при оцінювання патентів і ліцензій, торгової марки, майнових прав. Він ґрунтується на розрахунку економічної вигоди, пов’язаної з отриманням прибут­ку від використання нематеріальних активів у майбутньому, тобто його цінність на поточний момент визначається величиною очіку­ваного прибутку.

Порівняльний (ринковий) підхід застосовується в умовах розвину­того ринку нематеріальних активів. Цей підхід передбачає визначен­ня вартості активів з урахуванням попиту і пропозиції, яка існує на ринку. Підприємства купують і продають аналогічні активи, прийма­ючи при цьому незалежні індивідуальні рішення щодо їх вартості.

Приклад. ВАТ «Промприлад» отримало від ТзОВ «Роботрон» патент на винахід в обмін на випуск 3000 простих акцій номінальною вар­тістю 0,25 грн. Вартість патенту, розрахована за витратним підходом, становить 6,3 тис. грн. Ринкова вартість акцій на момент здійснення операції - 7 грн за акцію. Виходячи з цього, вартість придбаного па­тенту становитиме (3000 х 7) 21 тис. грн.

Нематеріальні активи можуть оцінюватися за первісною і за­лишковою вартістю у зв’язку з тривалим функціонуванням та по­ступовим їх спрацюванням.

Первісна вартість нематеріальних активів складається з вартості придбання; митного збору (при імпорті); податків, які не підлягають відшкодуванню; інших податків, пов’язаних з придбанням нематері­альних активів (крім сплати відсотків за кредит банку). За первісною вартістю нематеріальні активи зараховують до майна підприємства.

Залишкова вартість характеризує реальну їхню вартість, тобто не перенесену на вартість виготовленої продукції, і визначається як різниця між первісною вартістю і сумою нарахованого зносу.

У процесі використання нематеріальні активи спрацьовуються і переносять свою вартість у вигляді амортизаційних відрахувань. Величина амортизаційних відрахувань нараховується щомісячно за нормами, виходячи з первісної вартості і терміну їх корисного ви­користання.

Згідно з чинним законодавством, підприємство самостійно вста­новлює терміни корисного використання нематеріальних активів, але не більше 20 років. Методи нарахування зносу також визнача­ються підприємством самостійно. Амортизації підлягають усі не­матеріальні активи, які перебувають на балансі підприємства. Зде­більшого до нематеріальних активів застосовується прямолінійний метод нарахування зносу, за яким кожен окремий вид нематеріаль­ного активу амортизується рівними частинами, виходячи з його первісної вартості протягом терміну його використання.

I

Приклад, підприємство придбало нематеріальні активи у вигляді про­грамного забезпечення вартістю 9,2 тис. грн і оплатило послуги з його встановлення - 0,72 тис. грн. Термін корисного використання про­грамного забезпечення становить 2,5 року. Отже, місячна сума зносу становитиме 9200 + 720 : ЗО міс. = 330,66 грн.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, в якому нематеріальний актив зараховано на баланс під­приємства. Відповідно, при вибутті нематеріального активу аморти­зація не нараховується з місяця, наступного за місяцем вибуття.