Оцінювання та продаж власної справи

Під час ліквідації власної справи інколи виникає потреба в її оці­нюванні. Купівля-продаж готового бізнесу є не тільки ефективним для започаткування власної справи, а й вигідним способом її завер­шення, причиною якого можуть бути різні обставини — від втрати інтересу до власного бізнесу до прагнення виручити значні кошти від продажу високорентабельного бізнесу. Як і в разі купівлі готового бізнесу, так і продажу необхідною умовою є визначення реальної ринкової вартості власної справи — оцінювання вартості бізнесу.

Оцінювання вартості бізнесу навряд чи можна назвати абсолют­но точним з погляду науки, величина такої вартості може колива­тися залежно від типу бізнесу і причини, що зумовлює це оціню­вання. Існує широкий спектр чинників, що входять до процесу оцінювання, — від бухгалтерської вартості до сукупності реальних і нематеріальних елементів. Загалом оцінювання бізнесу ґрунту­ється на аналізі потоку грошових коштів, тобто здатності генеру­вати прибуток, і має розглядатися як відправний пункт для покуп­ців і продавців. Рідко буває, щоб покупці і продавці дійшли до од­накової величини вартості, якщо тільки немає якихось інших при­чин, ніж та, коли продавець шукає покупця, якому можна продати компанію за вищою ціною. Вартість бізнесу, визначена на основі методів оцінки, полягає у визначенні орієнтовної вартості, почи­наючи з якої покупець і продавець можуть вести торги, визначаю­чи ціну, що задовольнила б обох.

Розділ 8

Найпоширенішими є три методи оцінки власного бізнесу. Оцінювання активів використовують тоді, коли СПД має ве­ликий обсяг активів. Цей метод враховує такі величини, сума яких визначає ринкову вартість: справедлива ринкова вартість основних засобів і обладнання (СРВ/ОЗ) — це ціна, яку б заплати­ли на відкритому ринку для придбання основних засобів й облад - нання; поліпшення орендованої власності (ПОВ) — це зміни, вне - •> сені у фізичну власність, що розглядатимуться як частина влас-

* ності, якби потрібно було продати її або не відновлювати договір

У'Х'У •У5* •'У* •У* •‘У* •'У* •'У* •ИТР* *У** •'У* *У* •У* •У* •"ЗР* •'У* •У"* •У* •У'* *”У* •"ЗР*

Про її оренду; прибуток власника (ПВ) — це дискреційні грошові кошти продавця за рік; запаси (3) — оптова вартість товару, включаючи сировину, товари в процесі виробництва і випущені товари або продукти.

Оцінювання капіталізації доходу. Цей метод не оцінює ос­новні засоби, такі як обладнання, а лише враховує більшу кіль­кість видів нематеріальних активів. Він якнайкраще пристосо­ваний до СЛІД, що не мають основних засобів. На практиці виді­ляють 12 позицій, які слід розглядати під час оцінювання капі­талізацією доходу, присвоєнням кожному чиннику оцінки/балу від 0 до 5, де «5» — найвища оцінка. Середнє арифметичне цих балів слугуватиме коефіцієнтом капіталізації, що, у свою чер­гу, збільшується на дискреційні грошові кошти покупця для ви­значення ринкової вартості бізнесу. До таких позицій-чинників належать: причина, з якої власник продає свій бізнес; термін іс­нування і роботи компанії в бізнесі; термін володіння компанією дійсним власником; ступінь ризику; прибутковість; місце розта­шування; історія зростання виробництва; конкуренція; бар’єри для нових компаній; майбутній потенціал для виробництва; клі­єнтська база; технологія. Для визначення коефіцієнта капіталі­зації суму балів потрібно поділити на 12. Далі обчислюють вели­чину дискреційних грошових коштів, що дорівнюватиме 75 % прибутку. Добуток цих двох величин і становитиме ринкову вар­тість бізнесу.

Оцінювання прибутку власника бізнесу. Цей метод ґрун­тується на показнику потоку дискреційних грошових коштів і ви­користовується найчастіше для оцінювання СПД, чиї величини вартості виходять з їхньої здатності генерувати потік готівки і прибуток. Для обчислення ринкової вартості прибуток власника потрібно помножити на коефіцієнт 2,2727. Коефіцієнт враховує стандартні показники, такі як 10 % прибутку від інвестицій, про­житковий мінімум до ЗО % прибутку власника, сплату капітально­го боргу і відсотків з державного боргу — 25 %.

Застосування викладених методів оцінки бізнесу дає змогу під - приємцю-власникз' визначити реальну ринкову вартість власної справи, а отже, приймати ефективні рішення щодо можливості продажу, злиття чи концентрації бізнесу, ведення переговорів що­до ціни та умов продажу власної справи, аби максимально задо­вольнити свої інтереси та досягти поставлених цілей та завдань.

У разі загрозливого погіршення показників діяльності підпри­ємства, загрози банкрутства або значних збитків засновники (влас­ники) часто вдаються до його санації.

Санація — система спеціальних заходів та прийомів поліп­шення показників роботи, оздоровлення фінансового стану під­приємства.

Санацію часто проводять на вимогу кредиторів, з тим, щоб.;. уникнути банкрутства. Адже потенційні вигоди від ефективного *

Та надійного партнера є вищими, ніж результати задоволення ча­стини претензій у разі ліквідації підприємства. За згоди кредито­рів на санацію та наявності санатора процедура банкрутства не застосовується.

Основними прийомами санації є:

♦ призначення зовнішнього керівництва;

♦ розроблення санаційного плану (бізнес-плану);

♦ реалізація санаційного плану.

У перебігу санації виявляють причини, іцо спричинюють погір­шення фінансового стану підприємства та визначають можливі заходи щодо усунення їх. Для виявлення причин кризового стану застосовують:

♦ комплексний загальний аналіз виробничої, комерційної та фінансової діяльності, після якого в разі потреби проводять:

1) аналіз маркетингової ситуації та відповідності їй продукту підприємництва;

2) аналіз комерційної діяльності, відповідності партнерів, рівня та характеру розрахунків, ціноутворення;

3)аналіз виробничої діяльності та її економічних наслідків;

4)фінансовий аналіз;

♦ аналіз менеджменту, діяльності персоналу та інших чинни­ків, вплив яких на кризовий стан виявлено.

Санація є надзвичайно складною та комплексною процедурою, здійснення якої зазвичай доручають спеціалізованим консалтин­говим підприємствам або групам фахівців.