ОПОДАТКУВАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ В СИСТЕМІ ПОДАТКОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ М. П. Волохова., к. е. н., доц

Одеський національний економічний університет, м. Одеса

Необхідність подолання наслідків світової фінансової кризи та відновлення економічного зростання спонукає уряди більшості країн поряд із заходами грошово-кредитної політики активно використо­вувати інструменти податкового регулювання. Однак, серед вітчиз­няних фахівців дискусійними є питання про доцільність та ступінь використання конкретних механізмів бюджетоформуючих податків в сучасних умовах господарювання.

Значний теоретичний внесок у розвиток наукових підходів по­даткового регулювання присвячені праці багатьох вітчизняних вче­них: З. Варналія, В. Вишневського, Т. Єфіменко, Я. Жаліла, Ю. Іва­нова, А. Крисоватого, Ф. Ярошенко та інших [1-3]. У цих працях на­уковцями розкрито теоретичні та практичні аспекти податкового регулювання на макро - та мікрорівнях, пріоритетні напрями рефор­мування вітчизняної податкової системи. Проте результати впливу кризових явищ на національну економіку, і, передусім, її реальний сектор, що спостерігаються на сьогодні, вимагають більш детального вивчення можливостей та ефективності використання оновлених ін­струментів податкового регулювання в зарубіжних країнах.

Податок на прибуток підприємств - один із найважливіших податків, який є основою податкової системи України За значущіс­тю у доходах Державного бюджету він посідає друге місце після ПДВ. За його допомогою можна стимулювати та підтримувати економічне зростання, інноваційний вектор розвитку держави, спрямовувати діяльність платників податків у суспільно корисних напрямах. Зазначимо, що на величину надходжень податку на прибуток підприємств впливають низка факторів: економічного, соціального, нормативно-правового та політичного характеру. Се­ред яких можна визначити: рівень прибутковості підприємств та розмір оподатковуваного прибутку; порядок формування валових доходів та валових витрат; ставки оподаткування; пільговий ме­ханізм; правила визначення та величина амортизаційних відраху­вань; величина податкового боргу тощо. Зміна порядку оподатку­вання прибутку підприємств - одна з найсуттєвіших новацій Пода­ткового кодексу. Важливим нововведенням у механізмі оподатку-

62

Вання податком на прибуток є скасування «правила першої події» при формуванні доходів і витрат та максимальне наближення об’єкта оподаткування до фінансового (бухгалтерського) прибутку. Для цьо­го при визначенні доходів і витрат застосовується методологія роз­рахунку прибутку, визначена нормами Положень (стандартів) бух­галтерського обліку.

Треба вказати, що у Податковому кодексі України декларуєт - ся податкова політика держави, коли на високому рівні тримається не податок на прибуток, а інші податки і збори, вважаючи, що пос­тупове зниження податку на прибуток до 16 % (з 01.04.2011р. - 23 %; з 01.01.2012р. - 21 %; з 01.01.2013р. - 19 %; з 01.01.2014р. - 16 %) дасть змогу утримати конкурентний рівень українських підприємств, що в свою чергу надасть можливість знизить тінізацію економіки [4]. Вказану концепцію ефективності зменшення ставок податку на при­буток пояснює А. Лаффер, якій доводить, що коли зростає податкова ставка, бізнес або йде у тінь, або згортається і навпаки змен­шення ставки податку приведе до збільшення коштів як підприємс­тва, так і доходів бюджету з цього податку. З 2011 року другого ква­рталу набрала чинності норма Податкового кодексу щодо звільнен­ня від оподаткування, у вигляді нульової ставки податку на прибу­ток, окремих категорій платників на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року. Тільки критерії, яким повинні відповідати підп­риємства, для яких може бути застосована ну­льова ставка (розмір доходів, мінімально необхідний розмір заробі­тної плати працівників, терміни створення та функціонування, чи­сельність працівників) є досить жорсткими. Тому небагато платни­ків зможуть скористатися цією пільгою [4].

Однак, не всі обмеження, встановлені Податковим кодексом, можна вважати економічно обґрунтованими. Це стосується норми, за якою платники податку на прибуток не мають права відносити до витрат витрати на придбання товарів (робіт, послуг) та інших матеріа­льних і нематеріальних активів у фізичних осіб, які працюють на єди­ному податку. Вказана норма призвела до руйнування господарських зв’язків, у яких задіяно більш ніж чотириста тисяч підприємців. До того ж ситуація ускладнюється тим, що при здійсненні вищезазна­чених операцій з купівлі-продажу у юридичних осіб не виникає податкового кредиту з ПДВ [4].

Проблема збільшення дохідної бази Державного бюджету, зок­рема за рахунок податку з прибутку підприємств, повинна вирішува-

63

Тись комплексно з урахуванням податкового навантаження на підпри­ємництво, а також із врахуванням оптимальних надходжень від по­датку з прибутку підприємств до Державного бюджету.

На даному етапі розвитку залишаються невирішеними про­блеми формування доходів і витрат платника податку, врахування в наступних податкових періодах збитків, що утворилися на початок 2011 року, а також застосування нульової ставки податку на прибу­ток. Критерії перебування на нульовій ставці податку на прибуток будуть сприяти стимулюванню реінвестування прибутку, розши­рення виробництва, як наслідок, розвитку ділової активності підп­риємств та економіки у цілому. Але обмеження щодо розміру міні­мальної заробітної плати може стати ризиком незастосування піль­гових ставок податку [5]. Тому доцільно було б його переглянути у сторону зменшення тільки для тих підприємств, які розвиваються.

На цей час ефективність застосування пільгових ставок подат­ку на прибуток складно оцінити, але, діючі податкові пільги - це перші кроки полегшення податкового тягаря та розвитку ділової активності українських підприємств.