Організаційні та правові аспекти відносин орендарів і орендодавців

Оренда заснована на договорі про строкове платне володіння і користування землею та майном, які необхідні орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Оренда. — це отримання на певний період прав володіння майном, землею та іншими засобами виробництва, за допомогою яких здійснюється підприємницька діяльність.

Передані в оренду майно та земля залишаються власністю орендодавця. Орендар володіє і користується орендованими зем­лею та майном, уся вироблена продукція є його власністю, якою він вільно розпоряджається.

Розділ З

92

Частина продукції може переходити у власність орендодавця як орендна плата. Якщо з дозволу орендодавця орендар виконує за рахунок свого доходу роботи, спрямовані на поліпшення майна, то після припинення договору оренди він має право на відшкоду­вання з боку власника майна, землі понесених витрат за умови, що такі дії передбачені договором. Розміри платежів за орендовані земельні ділянки та майно передбачаються договором оренди. За техніку, що передається в оренду з різними термінами служби, бажано застосовувати орендну плату з урахуванням зносу. Розмір орендної плати за будівлі, споруди, техніку визначають з таким розрахунком, щоб компенсувати витрати, пов’язані з придбанням основних засобів й отриманням прибутку в межах банківського відсотка. Орендна плата за робочу і продуктивну худобу має за­безпечувати відшкодування її вартості й одержання прибутку. Правове регулювання оренди землі здійснюється відповідно до А Закону України «Про оренду землі» від 06.10.98 р. та постанови ^ Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку держав-

•"у** »Тр* •'ТГ'* •ТС* •'Тр* •'"Зр"- +*¥*+ •'X4* •-у-« •'Тр* •'V* •ТГ* *ТГ* •'Тр'** •''ЗГ'*

11ої реєстрації договорів оренди землі». У цих документах визна­чено конкретний механізм набуття, реалізації і припинення пра­на на оренду земельної ділянки.

Як зазначалося, в Україні створено вагомі передумови для по­силення соціального захисту власників земельних паїв. Проте, з іншого боку, будь-який користувач землі, який не оформив права пласності на землю, не уклав договору оренди, взагалі не має юридичного права на її використання і отримання доходу. В ба­лансі сільськогосподарських підприємств вперше передбачено ві­дображувати вартість землі, а орендну плату включати до собівар­тості сільськогосподарської продукції.

Взаємовідносини між орендарями і орендодавцями регулюєть­ся відповідними договорами, де передбачаються такі істотні умови:

1) об’єкт оренди;

2) термін договору оренди;

3) орендна плата (розмір, форма платежу, термін і порядок »несення та перегляду);

4) цільове призначення, умови використання і збереження вла­стивостей землі;

5) умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

6) існуючі обмеження й обтяження щодо використання земель­ної ділянки.

Основним в орендних відносинах слід вважати спонукальні мо­тиви сторін. Обидві сторони зацікавлені в отриманні якнайбіль­шого зиску з оренди землі: орендодавець — в якомога вищій оренд­ній платі зі збереженням при цьому якості земельної ділянки; орен­дар — у максимальному врожаї впродовж тривалого періоду. Орен­додавець у зв’язку з цим прагне передати землю у короткотермі­нову оренду, а орендар, навпаки, взяти земельну ділянку в оренду на тривалий термін. Зазвичай нині договори оренди укладають на термін до п’яти років. В інтересах сільськогосподарського вироб­ництва бажаною була б довготермінова оренда — не менше від десяти років. На сьогодні оренда землі за термінами становить: 1-3 роки — 29,9 %, 4 - 5 років — 59,7, 6-10 років — 9,2, більше ніж 10 років — 1,2 %. Переважно близько 80 % договорів оренди укладені з господарствами, де отримано земельний пай, або їх правонаступниками.

93

Для розвитку особистих підсобних і фермерських господарств оренда є важливим чинником оптимізації виробництва і підви­щення його ефективності в умовах ринку. Через оренду можна забезпечити вільне переливання земельних ресурсів від одних користувачів до інших, які результативніше працюють. У разі від­сутності купівлі-продажу землі оренда є важливим засобом ефек­тивнішого розподілення ресурсів. Вона вигідна як фермерам - А початківцям, які не мають достатнього капіталу для придбання ^ землі, так і тим, що прагнуть розширити виробництво, не беручи ^

•-у--* •'ТГ* •ТГ* •"V* •''Vе •’ТГ* «"Тр» •'ТГ’* •'Тр* •ТР*
землю у власність. Оренда вигідна орендодавцям, особливо пенсі­онерам. Земля в оренді оброблятиметься, приноситиме їм додат­ковий дохід, право власності не буде втрачено. Орендні відносини розвиватимуться і поглиблюватимуться, сприятимуть найповні­шому використанню земельних ресурсів, а отже, підвищенню ефек­тивності сільськогосподарського виробництва загалом.

Нині особисті підсобні і фермерські господарства надто погано забезпечені матеріальними ресурсами, насамперед технікою. За такого стану проблематичною стає інтенсифікація виробництва, що може призвести до стримування зростання обсягів виробницт­ва продукції, доходів від фермерського та особистого підсобного господарства. Вирішити проблему придбанням нової техніки че­рез її дорожнечу також не можна. За цих умов важливо об’єднати зусилля власників особистих господарств, фермерів і колективних господарств. з використання техніки на основі оренди та взаємодо­помоги.

Організаційними структурами щодо раціонального викорис­тання техніки для індивідуальних господарств можуть бути това­риства зі спільного використання сільськогосподарської техніки. Можуть організовуватися та успішно функціонувати також фер­мерські механізовані кооперативи за умови підтримання їх на­данням механізованих послуг фермерам. Як засвідчив світовий досвід, позитивно зарекомендували себе прокат і оренда сільсько­господарської техніки під час обслуговування фермерів.

У кооперації з колективними сільськогосподарськими підприєм­ствами особисті підсобні і фермерські господарства можуть забезпе­чити себе сервісним і консультаційним обслуговуванням. Такої ко­операції досягають через систему договорів, формування об’єднань, асоціацій, часткову участь капіталом. Через кооперацію з великими сільськогосподарськими підприємствами індивідуальні господарст­ва можуть забезпечуватися кормами, насінням, худобою, племін­ною продукцією, ветеринарним обслуговуванням і виконанням сільськогосподарських робіт. Особливої уваги заслуговує фінансове забезпечення індивідуальних господарств. Банківська система їх практично не кредитує, інвестиції не надходять. Ці господарства орієнтуються переважно на власні кошти. Тому важливим є ство­рення кредитно-фінансових структур на неформальній основі. Кош­ти дрібних підприємців можуть акумулюватися у вигляді пайових внесків до кредитних кооперативів-товариств.

Розділ З

94

Вирішальне значення в успішному функціонуванні різних форм господарювання має створення надійної матеріально-тех­нічної бази. Недостатність техніки за постійного дефіциту фінан­сових ресурсів потребує вибору найраціональніших шляхів залу­чення засобів виробництва. Довготермінові вкладення у вигляді інвестицій необхідні для створення нових і модернізації реформо­ваних господарств, освоєння прогресивних технологій і придбання

•ТГ* •'ТГ'* “Х* »X* •ТГ’* *тг*

Сучасної техніки. Зрештою, оновлення засобів має забезпечити високоефективне виробництво конкурентоспроможної продукції, сприяти досягненню максимального прибутку й окупності авансо­вого капіталу.

Особливу увагу під час формування засобів виробництва слід приділяти індивідуальним господарствам. Прагнення до повного забезпечення технікою індивідуальних господарств потребує істот­них капітальних витрат, які до того ж буде складно окупити. Тому пріоритетним напрямом придбання та використання сільськогос­подарської техніки для всіх форм господарювання мають стати кооперація, взаємодопомога.

Як засвідчує аналіз, за спільного (за договором або на принци­пах взаємодопомоги) використання техніки її власник має стовід­соткову економічну вигоду, а користувач техніки — лише 87,6 %.

Для того щоб вирішити питання — купувати машину чи брати її напрокат, скористаємося формулою

5 =С/(П-3), (3.1)

Де Й — мінімальна площа (обсяг робіт, коли доцільно придбати машину, а не брати її напрокат), га; С — щорічні постійні витрати на машинно-тракторний агрегат (співвідношення з часом роботи трактора і сільськогосподарської машини на окремих видах робіт);

П — щорічна плата за прокат; 3 — змінні витрати, пов’язані з машинно-тракторним агрегатом.

Найдоцільніший варіант використання основних засобів вироб­ництва за інших однакових умов має забезпечити збільшення ви­робництва продукції, зниження її собівартості, підвищення рента­бельності підприємства. Відносний приріст прибутку має бути ви­щим, ніж збільшення вартості основних виробничих фондів.

Основними напрямами розвитку технічної бази сільськогоспо­дарських підприємств різних форм господарювання є:

1. Технологічне і технічне переозброєння: впровадження нових реєурсо - та енергозберігаючих технологій вирощування й збирання сільськогосподарських культур, вирощування худоби з використан­ням сучасної високопродуктивної техніки, яка дає змогу знизити затрати ручної праці, підвищити врожайність і продуктивність.

2. Міжгосподарське придбання і використання складної збира­льної техніки (зерно-, кормо - і бурякозбиральних комбайнів), на­дання взаємодопомоги у виконанні механізованих робіт.

3. Подальший розвиток машинно-технологічних станцій й удо­

Сконалення економічних взаємовідносин із сільськогосподарськи­ми підприємствами. Освоєння і виконання для господарств пов­них сучасних технологій вирощування сільськогосподарських... культур, що забезпечують високу врожайність і зниження трудо - [1] вих та матеріальних ресурсів. *

4. Удосконалення економічних взаємовідносин із сільськогос­подарськими підприємствами передбачає:

♦ значне поліпшення змісту договору — основним показником роботи й одиниці взаєморозрахунків має бути 1 т зібраного зерна, соняшнику, цукрового буряку за мінімального розміру втрат 1-2%;

♦ обов’язкову наявність калькуляції витрат за видами робіт;

♦ надання послуг господарства (заправлення дизельним паль­ним, харчування і розміщення механізаторів, ремонт тощо) має утримуватися з вартості робіт поданням зустрічних рахунків;

♦ розроблення і встановлення обґрунтованих норм виробітку і витрат дизельного пального залежно від культур і врожайності на переїзд техніки.

5. Здійснення оплати за актами приймання виконаних робіт замовником, тобто сільськогосподарським підприємством. Облік витрат на виконувані роботи в МТС має здійснюватися за наведе­ними у договорі статтями калькуляції.

6. Створення системи технічного сервісу на базі наявних під­приємств. Одночасно повинні функціонувати майстерні в госпо­дарствах з машинними дворами, великі сервісні підприємства (РТГТ, «Агросервіс» та ін.) у вигляді цехів і майстерень, станцій ТО, ремонтних заводів, регіональних і головних технічних центрів і опорних пунктів заводів-виробників та сервісних ремонтно - обслуговуючих підприємств.

Ремонт техніки має здійснюватися, виходячи з його економіч­ної доцільності порівняно з придбанням нових машин. Варто про­довжити роботи зі створення мінімально необхідної ремонтно - технічної бази в господарствах, які її не мають.

7. Використання господарствами перевірених на практиці ор­ганізаційних форм застосування техніки, що сприяють зменшен­ню їхніх потреб. Наприклад, групове використання машин, за­кріплення за механізатором двох тракторів чи трактора і зерно­збирального комбайна, в разі потреби — організація двозмінної роботи енергоємних тракторів. Розмір площ посівних культур має забезпечувати ефективне використання техніки, спеціаліза­ції механізаторів на виконання робіт, що потребують високої кваліфікації, тобто створення своєрідних механізованих загонів господарства під час посіву, внесення мінеральних добрив, зби­рання силосних культур, сіна, для боротьби зі шкідниками і бур’янами.

Розділ З

Упровадження нових форм оплати праці, зокрема, від валового доходу, прогресивно-преміальної тощо сприяє підвищенню мате­ріальної зацікавленості механізаторів у кращому використанні техніки та збільшенні її денного і сезонного виробітку.

96

Застосовують стимулювання механізаторів за економію дизель­ного пального, витрат на ремонт техніки, установлюють диферен - ційну оплату залежно від віку техніки.

►Xі* •ТГ’’* •’’ЗР* »ТГ® •''ЗР* •'“ЗГ** ♦"ЗР* •’ТГ** •'ЧГ** *ТГ* •'‘З"®

Щодо економічного оцінювання вибору проектів будівель об­числюють показники будівельної та технологічної частин, які визначають вартість технологічного обладнання, його металоміс­ткість, енергосмність, трудомісткість та інші експлуатаційні ви­трати.

Економічну ефективність капітальних вкладень щодо проектів будівель, споруд установлюють за такими показниками:

1. Рентабельність

SHAPE \* MERGEFORMAT

ЕР =

(3.2)

Ц-с

К :

Р - [2] Е~Т2’

У =

К_ П ’

Ц-С

ТЛ =

К

Де Ц — вартість річної продукції за цінами реалізації; С — собі­вартість продукції; К — сума капітальних вкладень. 2. Питомі капітальні вкладення

(3.3)

Де Я — вартість продукції підприємства. 3. Термін окупності капітальних вкладень

(3.4)

4. Термін окупності додаткових капітальних вкладень

_ Кх - К2 1 7? р 9 > />2 X—><»

(3.5)

Де 1<і і І<2 — капітальні вкладення щодо порівняльних варіантів; Е і Т?2 — експлуатаційні витрати щодо порівняльних варіантів. 5. Коефіцієнт порівняльної ефективності

(3.6)

Де Т<і — термін окупності додаткових капітальних вкладень. Щодо системи цих показників оцінюють усі можливі проекти зведення будівель і споруд, собівартість продукції, рентабельність, термін окупності капітальних вкладень і коефіцієнт ефективності. Подальший розвиток орендних відносин мас відбуватися на основі вдосконалення правовідносин щодо оренди земель, техніки, споруд і загалом, основних засобів, підвищення ефективності ви - ... користання їх. Орендні відносини мають стати складовою соці - .> ального захисту селян. ❖

4 С-734