ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ЗДІЙСНЕННЯ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРИВАТНИМИ ПІДПРИЄМЦЯМИ

Рухливий і динамічний підприємницький сектор сприяє форму­ванню здорового конкурентного середовища, розширює можливості працевлаштування населення, зумовлює появу нових стимулів до сус­пільно корисної, продуктивної діяльності. Успіх у підприємництві ба­зується на здатності підприємця приймати правильні, обґрунтовані рішення. Підприємець є визначальною особою в підприємництві та ключовою фігурою в ринковій економіці.

Підприємець - це особа, яка здійснює самостійну, систематичну, ініціативну, ризикову діяльність, що спрямована на виробництво то­варів та надання послуг з метою одержання прибутку або особистого доходу і передбачає здійснення нововведень.

Приватний підприємець - це суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа (без створення юридичної особи), що займається веден­ням власного бізнесу. Приватний підприємець виконує чотири функ­ції, які властиві саме цьому виду діяльності, а саме: ресурсну, управ­лінську, інноваційну, ризикову.

Ресурсна функція полягає в тому, що підприємець бере на себе ініціативу поєднання фінансових, людських, інформаційних, інтелек­туальних та інших ресурсів у процесі виробництва товару чи надання послуги, організовує виробництво, розподіляє засоби виробництва і трудову діяльність.

Управлінська функція підприємця - це прийняття управлінських рішень на всіх стадіях виробничої та збутової діяльності, здійснення організації, планування, мотивації та контролю виробництва.

Інноваційна функція передбачає здійснення інновацій, освоєння нової продукції, нових технологій та нових форм організації виробни­цтва і праці, пошук нових ринків збуту, нових засобів задоволення потреб споживача, перехід від традиційних до нових форм господа­рювання, які не мають аналогів у господарській діяльності.

Ризикова функція полягає у необхідності прийняття рішень, які спрямовані на досягнення успіху, але не гарантують його через неви­значеність та мінливість економічної ситуації. Підприємець ризикує не лише власним майном, вкладеними коштами, а й своєю працею, своїм часом, діловою репутацією.

Характерними рисами приватного підприємця є:

• організаційно-господарське новаторство;

• готовність і здатність до ризику;

• пошук нових можливостей та ініціативність;

• орієнтація на ефективність та якість продукції й обслуговування;

• майнова відповідальність і цілеспрямованість;

• висока інформованість та постійне спостереження;

• чіткість, планомірність у роботі;

• комунікабельність, чесність, надійність.

Державна реєстрація фізичних осіб - підприємців проводиться, відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, який набрав чинності з 1 липня 2004 року, державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради або у районній державній адміністрації за місцем прожи­вання фізичної особи - підприємця.

Для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має на­мір стати підприємцем, повинна надати такі документи:

• заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, яка видається державним реєстрато­ром і є одночасно заявою;

• копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фі­зичних осіб - платників та інших обов’язкових платежів (ідентифі­каційний номер фізичної особи - платника податків);

• документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за про­ведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця (два не­оподаткованих мінімуми доходів громадян).

За відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєст­рації державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця на підставі відомостей реєстраційної картки. Строк дер­жавної реєстрації фізичної особи - підприємця не повинен перевищу­вати двох робочих днів з дати надходження документів для проведен­ня державної реєстрації.

Зареєстрований суб’ єкт підприємницької діяльності без створен­ня юридичної особи (далі - приватний підприємець) повинний також зареєструватися:

• у державній податковій інспекції (адміністрації) як платник подат­ку на додаткову вартість;

• в органах Пенсійного фонду;

• як страхувальник в органах соціального страхування.

Суб’ єкт підприємницької діяльності без створення юридичної особи має право відкривати рахунок у будь-якому банку України та інших державах за згодою цих банків у порядку, встановленому НБУ. Підставою для відкриття рахунку є свідоцтво про державну реєстра­цію суб’єкта підприємницької діяльності та копія документа, що під­тверджує взяття його на облік у державному податковому органі.

Власний капітал приватного підприємця формується виключно за рахунок його приватного майна. Основним джерелом його збільшення є внутрішнє фінансування, зокрема не використаний для споживання прибуток. Кредитні рамки приватного підприємця обмежуються вели­чиною приватного майна, яке він може надати як кредитне забезпе­чення.

Приватний підприємець відповідає за боргами суб’єкта господа­рювання, власником якого він є, всім своїм майном, окрім майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством не може бути звернено стягнення. Одночасно з прийняттям заяви про порушення справи щодо банкрутства підприємця господарський суд приймає рі­шення про накладення арешту на його майно, яке включається до складу ліквідаційної маси у разі оголошення підприємця банкрутом. Приватне майно підприємця підлягає реалізації судовим виконавцем на основі виконавчого листа про звернення стягнення на майно та по­станови суду про визнання боржника банкрутом. У разі необхідності суд може призначити ліквідатора. Кошти, отримані від реалізації май­на, вносяться на депозитний рахунок відповідної нотаріальної конто­ри. За заявою кредиторів господарський суд може визнати недійсними угоди підприємця, пов’язані з відчуженням його майна заінтересова­ним особам протягом року до порушення справи про банкрутство. У разі визнання громадянина (підприємця) банкрутом за заявою креди­тора протягом п’яти років після завершення розрахунків з кредитора­ми (у разі недостатності коштів) підприємець не звільняється від по­дальшого виконання вимог кредиторів.

Перевагами у діяльності приватного підприємця є:

• відносна простота започаткування власної справи та її припинення;

• повна свобода та оперативність діяльності;

• максимум спонукальних мотивів діяльності.

Однак діяльність приватного підприємця має і значні недоліки:

• труднощі із залученням зовнішніх фінансових ресурсів;

• повна відповідальність за борги;

• відсутність спеціалізованого менеджменту;

• невизначеність термінів функціонування.

Отже, приватний підприємець самостійно здійснює діяльність, одержує прибуток і несе повну особисту відповідальність за всіма зо­бов’язаннями.