Організація бухгалтерського обліку і фінансової звітності

Ринкова економіка створює передумови для використання облікової інформації і підвищення її ролі в прийнятті управлін­ських рішень. Ефективне здійснення під­приємницької діяльності можливе лише за добре організованого бухгалтерського облі­ку. Бухгалтер замість пасивного реєстрато­ра подій і фактів стає активним учасником досягнення мети, яка поставлена перед підприємством. Це зумовлює потребу в но­вому підході до бухгалтерського обліку з урахуванням світового досвіду.

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві регулюється ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фі­нансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІУ.

Згідно з цим Законом бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперерв­но з дня його реєстрації до ліквідації у встановленому порядку. Питання органі­зації бухгалтерського обліку на підприєм­стві належить до компетенції його влас­ника (власників) або уповноваженого ор­гану (посадової особи) відповідно до зако­нодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгал - терського обліку та забезпечення фінансу-

Вання фактів здійснення всіх господарських операцій у первин­них документах, збереження оброблених первинних документів, регістрів і звітності впродовж установленого терміну, але не менше від трьох років, несе власник (власники) або уповноваже­ний орган (посадова особа), який здійснює керівництво підпри­ємством.

Підприємство самостійно вибирає форму ведення й організації бухгалтерського обліку, а саме:

1) введення до штату підприємства посади бухгалтера або ство­рення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

2) користування послугами фахівця з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємця, який здійснює підприємницьку - діяльність без створення юридичної особи;

3) ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерською або аудиторською фірмою;

4) самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звіт­ності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких має оприлюднюватися.

Згідно із Законом підприємство самостійно:

А) визначає облікову політику підприємства;

Б) вибирає форму бухгалтерського обліку як певну систему ре­гістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інфор­мації в них з дотриманням єдиних засад, установлених законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології оброб­лення облікових даних;

В) розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управ­лінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських доку­ментів;

Г) затверджує правила документообороту і технологію оброб­лення облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

Д) може виділяти на окреміш баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов’язані вести бухгалтерський облік з подальшим включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Законом визначено, що керівник підприємства зобов’язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерсь - _ кого обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділа - т“' ми, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського '= обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку Л оформлення та подання до обліку первинних документів.

Облікова політика підприємства охоплює сукупність принци-

* пів, методів і процедур, що використовуються підприємством для! складання та подання фінансової звітності.

У формуванні облікової політики потрібно дотримуватися та­ких принципів:

1. Законність — обрані методичні прийоми, способи та проце­дури ведення бухгалтерського обліку не повинні суперечити чин­ному законодавству та нормативним документам.

2. Адекватність — облікова політика підприємства має відпо­відати особливостям умов його діяльності.

3. Єдність — облікова політика має бути єдиною для господа­рюючого суб’єкта незалежно від кількості його підрозділів, філій або дочірніх підприємств.

Під час формування облікової політики потрібно враховувати такі чинники:

1. Стан економічного, податкового та бухгалтерського законо­давства, рівень інфляції, інвестиційну діяльність.

2. Правовий статус підприємства — форму власності, організа­ційно-правову форму господарювання, галузь і вид діяльності, кіль­кість структурних підрозділів та їх економічні взаємозв’язки.

3. Поточні та перспективні плани розвитку підприємства.

4. Кадрове та матеріально-технічне забезпечення бухгалтерсь­кої служби.

Облікову політику оформлюють у вигляді наказу по підприєм­ству або положення. До наказу про облікову політику додають до­датки: робочий план рахунків, графік документообороту, посадові інструкції, склад апарату бухгалтерії, склад апарату внутрішнього контролю, форми документів, не передбачені в установленому по­рядку тощо.

У Законі подано визначення бухгалтерського і внутрішньогос­подарського (управлінського) обліку. Бухгалтерський облік — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, уза­гальнення, зберігання та передавання інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прий­няття рішень. Управлінський облік — це система оброблення та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутріш­ніх користувачів у процесі управління підприємством. Офіційне визначення управлінського обліку в Україні наведено вперше.

Відповідно до потреб користувачів для підготовки інформації бухгалтерський облік поділяють на фінансовий та управлінський.

Фінансовий облік — це сукупність правил і процедур для відо­браження, оброблення і подання інформації відповідно до вимог законодавчих актів і стандартів. Поняття «фінансовий облік» у нормативних документах України не наведено.

Фінансовий бухгалтерський облік забезпечує облік активів і пасивів підприємства, оформлення, реєстрацію, безперервне і вза­ємопов’язане відображення господарських операцій на рахунках і облікових регістрах, складання фінансової звітності, збирання і ^ систематизацію інформації для зовнішніх і внутрішніх користува­
чів. Ведення фінансового обліку передбачає суворе дотримання законів, нормативних актів, положень, стандартів, інструкцій і принципів.

Управлінський бухгалтерський облік забезпечує формування інформації для прийняття управлінських рішень внутрішніми користувачами. Він ведеться за рішенням підприємства, є його комерційною таємницею, не регулюється загальноприйнятими принципами та нормативними актами. За неведення управлінсь­кого обліку на підприємство не може бути накладено ніяких санк­цій.

Основна мета управлінського обліку — оперативне складання і подання внутрішньої звітності, необхідної для прийняття управ­лінських рішень з метою контролю використання ресурсів, вико­нання договорів, руху коштів та інших чинників, які впливають на отримання прибутку і досягнення успіхів на ринку.

Законами України «Про податок на додану вартість» і «Про оподаткування прибутку підприємств», які прийняті 1997 р., вве­дено поняття «податковий облік». Податковий облік — це облік валових доходів, валових витрат та їх коригування, а також облік балансової вартості активів, що підлягають амортизації з метою визначення об’єкта оподаткування. Він призначений для обліку операцііі, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків. Ведуть його відповідно норм законів про оподаткування. Податковий об­лік передбачає ведення спеціальної податкової документації і складання податкової звітності.

Фінансовий, управлінський і податковий облік між собою тісно взаємопов’язані, доповнюють один одного, ґрунтуються на тих са­мих документах, спрямовані на визначення результатів діяльнос­ті підприємства, і в сукупності є єдиною уніфікованою системою бухгалтерського обліку.

Отже, фінансовий, управлінський і податковий облік є підсис­темами бухгалтерського обліку.

Чітко визначено і принципи бухгалтерського обліку та фінан­сової звітності. їх десять: обачність, повнота висвітлення, автоном­ність, послідовність, безперервність, нарахування та відповідність доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історична (фактична) собівартість, єдиний грошовий вимірник, періодич­ність. Ці принципи відповідають міжнародній практиці ведення бухгалтерського обліку.

Розділ 11

Законом установлено, що питання методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності регулює Міністерство фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бух­галтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у ме­жах своєї компетенції відповідно до галузевих особливостей роз-

Робляють на основі національних положень (стандартів) бухгал­терського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування.

Міністерство фінансів України затвердило такі Положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

1. «Загальні вимоги до фінансової звітності».

2. «Баланс».

3. «Звіт про фінансові результати».

4. «Звіт про рух грошових коштів».

5. «Звіт про власний капітал».

6. «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах».

7. «Основні засоби».

8. «Нематеріальні активи».

9. «Запаси».

10. «Дебіторська заборгованість».

11. «Зобов’язання».

12. «Фінансові інвестиції».

13. «Фінансові інструменти».

14. «Оренда».

15. «Дохід».

16. «Витрати».

17. «Податок на прибуток».

18. «Будівельні контракти».

19. «Об’єднання підприємств».

20. «Консолідована фінансова звітність».

21. «Вплив змін валютних курсів».

22. «Вплив інфляції».

23. «Розкриття інформації щодо пов’язаних сторін».

24. «Прибуток на акцію».

25. «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва».

26. «Виплати працівникам».

27. «Діяльність, що припиняється».

28. «Зменшення корисності активів».

29. «Фінансова звітність за сегментами».

Міністерство фінансів України наказом № 291 від 30.11.99 р. за­твердило План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій під­приємств і організацій та Інструкцію про його застосування, наказом N0 186 від 19.04.2001 р.— спрощений План рахунків для суб’єктів малого підприємництва, а наказом N0 356 від 29.12.2000 р. — Мето­дичні рекомендації із застосування регістрів бухгалтерського об­ліку, якими передбачено сім журналів-ордерів і відповідні відомо­сті. Міністерство аграрної політики України наказом № 49 від 07.03.2001 р. затвердило Рекомендації з організації та ведення бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою і відпо - відні регістри. А