Організація виробничого обслуговування сільськогосподарських підприємств

Розділ 12

Аграрна політика держави за сучасних умов спрямована на повне оснащення агропромислового комплексу засобами механі­зації, хімізації та енергетичними ресурсами, асортимент, якість і надійність яких відповідають досягненням науково-технічного прогресу, забезпечують своєчасне виконання всіх технологічних процесів виробництва продукції з найменшими витратами праці і коштів. Дерясава сприяє освоєнню випуску різних типів машин та засобів хімізації, які враховують зональні відмінності, розміри господарств і вимоги сільськогосподарського виробництва. Про­водяться роботи, пов’язані з постійним удосконаленням техніко - економічних показників машин і обладнання, що випускаються вітчизняними машинобудівними заводами із застосуванням но­вих прогресивних і енергозберігаючих технологій. Модернізу­ються машинобудівна і хімічна галузі, здійснюються програми виробництва комплексів машин і обладнання для сільського гос­подарства, харчової та переробної промисловості, засобів хімі­зації.

Сільськогосподарське машинобудування, виробництво засобів хімізації, нафтопереробка визначені пріоритетними галузями... економіки України.

... Особливо гострими є питання виробничого обслуговування

* сільськогосподарських підприємств. Для їх вирішення в Україні

Створено підприємства системи «Украгротехсервіс», «Украгро - хім», «Украгропромбуд», «Украгроенергопостач», «Укрзооветпос - тач» та ін. На них покладено завдання щодо максимального і своєчасного виробничого обслуговування сільськогосподарського виробництва.

Поряд з цими підприємствами в країні успішно працюють ко­мерційні структури «Украгробізнес», «Агроінком» та ін. Вони на­дають сільськогосподарським підприємствам послуги, пов’язані з виконанням основних виробничих процесів у рослинництві (підго­товка ґрунту до сівби, сівба, догляд за посівами, збирання врожаю, заготівля кормів). Такі послуги надають переважно з використан­ням техніки та матеріальних засобів цих структур.

Економічні взаємовідносини між підприємницькими структу­рами з виробничого обслуговування та сільськогосподарськими підприємствами ґрунтуються на основі прямих договорів, у яких зазначають усі умови щодо виробничого обслуговування та розра­хунки за надані послуги.

Економічні відносини з виробничого обслуговування сільсько­го господарства мають ґрунтуватися на принципах взаємовигід­ного партнерства. Сучасні умови потребують принципово нової системи виробничого обслуговування сільськогосподарських то­варовиробників. Це передбачає виникнення нових організацій­них форм у сільськогосподарському виробництві та перехід засо­бів виробництва переважно у приватну власність, що зумовлює більш економне використання коштів і майна сільськими това­ровиробниками і дає їм можливість вибору, враховуючи еконо­мічну доцільність, між виконанням робіт власними силами та передаванням їх на сторону.

Зменшення обсягів виробництва засобів механізації для сіль­ського господарства та зростання цін на них через брак коштів у сільськогосподарських підприємств призводять до збільшення тер­мінів експлуатації наявних засобів, а це знижує їх технічну готов­ність і спричинює порушення агротехнічних термінів виконання сільськогосподарських робіт. Зміна форм власності підприємств з виробничого обслуговування сільського господарства дала їм змо­гу проводити самостійну економічну політику.

Для вирішення цих питань підприємствам агросервісу потрібно змінювати форми організації обслуговування сільських товарови­робників. Кожне таке підприємство має самостійно визначати пер­спективу своєї діяльності, формувати плани, пропонувати такі ви­ди та форми обслуговування, які необхідні для споживачів. Діяль­ність таких підприємств має бути орієнтована на потреби ринку та стимулювання надання послуг.

Для визначення напрямів розвитку сфери виробничого об - “ слуговування, а також прийнятних для споживачів економічних А відносин важливим є розвиток маркетингової діяльності. Вона ^

Має визначати потребу сільських товаровиробників у виробничих послугах та механізм забезпечення виявлених потреб. На обслу­говуючих підприємствах ці заходи здійснюють маркетингові служби. Вони розробляють плани маркетингу, які можуть бути короткотерміновими (деталізованими на поточний рік) та довго­терміновими (стратегічними). Для їх розроблення потрібно мати повну інформацію, яка ґрунтується на маркетингових дослі­дженнях.

На першому етапі маркетингових досліджень обслуговуюче підприємство має визначити такі види послуг, які користуються попитом. Адже чимало сільських товаровиробників через низьку платоспроможність відмовляються від багатьох видів послуг і здійснюють їх власними силами. Попит визначають за видами послуг та групами споживачів. Потреби кожної групи визначають, виходячи з обсягів сільськогосподарського виробництва, забезпе­чення їх власними матеріально-технічними засобами та кваліфі­кованою робочою силою, віддаленості від обслуговуючого підпри­ємства.

Для визначення попиту на кожний вид можливих послуг його погоджують зі споживачами. Вони самі визначають загальний об­сяг робіт, частина яких виконуватиметься власними силами, а ча­стина передаватиметься обслуговуючому підприємству.

Перед виконанням цих обсягів послуг розраховують економіч­ну ефективність виконання окремих видів робіт за різних варіан­тів їх організації, тобто виконання робіт власними силами товаро­виробників і обслуговуючими підприємствами. Основним еконо­мічним показником при цьому є максимум прибутку. Крім того, використовують і додаткові показники оцінювання ефективності, зокрема:

♦економія витрат і матеріально-технічних ресурсів сільсько­господарських підприємств під час надання виробничих послуг;

♦економія капітальних вкладень, потрібних для проведення робіт власними силами;

♦дохід від отримання додаткової сільськогосподарської продук­ції та підвищення її якості.

Після визначення цих показників ухвалюють рішення про до­цільність виконання робіт власними силами чи підприємствами виробничого обслуговуваншг.

Розділ 12

Найбільша частка виробничих послуг у сільському господарстві належить агрохімічному обслуговуванню. Основним в організації виробничого обслуговування агрохімічними підприємствами сіль­ськогосподарських товаровиробників є розроблення економічного механізму взаємовідносин між партнерами. Визначення обсягів робіт і послуг з агрохімічного обслуговування та їх розподілення не завжди забезпечують вимоги обох сторін. Інтеграція партнерів має відбуватись у напрямі створення агрохімічних підприємств

Ринкового типу на основі приватизації, спрямованої на поєднання інтересів обслуговуючих підприємств і сільськогосподарських то­варовиробників їх кооперуванням або передаванням контрольного пакета акцій агрохімічного підприємства сільськогосподарським товаровиробникам під час створення акціонерного товариства. По­трібно впровадити такий фінансовий механізм управління діяль­ністю агрохімічного підприємства з надання послуг сільським то­варовиробникам та механізм взаєморозрахунків між ними, який задовольняв би всіх контрагентів.

З розвитком ринкових відносин необхідно послаблювати моно­польне становище підприємств і організацій агрохімічного сервісу, збільшуючи обсяги виробництва хімічних засобів, розгортаючи власне виробництво агрохімікатів, особливо сучасних засобів за­хисту рослин, які не виробляють в Україні.

Для вирішення цих проблем важливо на державному рівні під­тримувати і матеріально заохочувати вітчизняних виробників за­собів хімізації, випускати конкурентоспроможну й економічно не­шкідливу хімічну продукцію та реалізовувати її на вітчизняному ринку.

Створення ринку мінеральних добрив і хімічних засобів захи­сту рослин має передбачати налагодження прямих зв’язків між виробником і споживачем, забезпечувати вільний вибір партне­ра з комерційних відносин, наявність конкуренції між виробни­ками та посередниками, а також скасування існуючої розподіль­ної системи мінеральних добрив в обмін на сільськогосподарську продукцію. Для формування цивілізованого ринку цих мате­ріальних засобів в Україні слід подолати диспропорції в суспіль­ному господарстві та в окремих його галузях, нормалізувати дія­льність податкової та кредитної систем, перейти до нових прин­ципів ціноутворення. Потрібно створити паралельно діючі струк­тури багатоканальної торгівлі: кооперативи, дилерські пункти, акціонерні товариства, спеціалізовані біржі, лізингові компанії тощо.

У перспективі ринок агрохімічного сервісу має розвиватися за­вдяки удосконаленню відносин між виробником і споживачем, тобто його диверсифікації, що передбачає не лише поставки міне­ральних добрив, пестицидів та інших агрохімікатів, а й забезпе­чення машинами та обладнанням для їх приготування і внесення, пропонування виробничих послуг фермерам, їх кредитування, на­дання їм технічної і наукової допомоги. З розширенням агрохімі­чного обслуговування слід ураховувати вітчизняний досвід виро­щування сільськогосподарських культур, упроваджувати техноло­гії, що знижують потребу в мінеральних добривах і засобах захис­ту рослин з метою отримання екологічно чистої сільськогосподар - [6] ської продукції. *