ОСНОВНІ ПИТАННЯ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА
Для більш ефективного здійснення державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання як юридичних, так і фізичних осіб, а також з метою прискорення економічних реформ та вирішення соціальних проблем у 2000 році було створено Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва (Держпідприє - мництво).
Діяльність Держпідприємництва України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів. Цей комітет є центральним органом виконавчої влади і має спеціальний статус. Головна мета діяльності Держпідприємництва полягає в забезпеченні реалізації державної політики у сфері підприємництва. Виходячи з цього, окреслено ряд завдань, які повинен виконувати Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва, а саме: приймати безпосередню участь у розробці та реалізації єдиної державної політики у сфері підприємництва, в першу чергу мова йде про регуляторну політику, державну політику щодо ліцензування певних видів діяльності та державної реєстрації суб’єктів господарювання; координувати діяльність органів виконавчої влади, яка пов’язана з розробленням та реалізацією заходів щодо проведення єдиної державної регуляторної політики; сприяти формуванню системи фінансово-кредитної, консультативної та інформаційної підтримки підприємництва; організація роботи, пов’язаної із здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Для виконання окресленого кола завдань Держпідприємництво України повинно виконувати такі функції:
• розробка та забезпечення реалізації пропозицій про формування єдиної державної політики у сфері підприємництва;
• прийняття рішення та забезпечення публікації проектів регуляторних актів, які мають суттєвий вплив на ринкове середовище, права та інтереси суб’єктів господарювання з метою їх публічного обговорення;
• аналіз розвитку підприємництва та реалізації заходів щодо проведення регуляторної політики;
• участь у розробці проектів Державного бюджету, державної програми економічного та соціального розвитку, програми діяльності Кабінету Міністрів України;
• організація розробки, реалізації та проведення експертизи державних цільових програм розвитку підприємництва;
• здійснення методичного керівництва розробкою регіональних програм підтримки та розвитку підприємництва, аналіз стану їх виконання, підготовка разом з Міністерством фінансів, Міністерством економіки та іншими центральними органами виконавчої влади пропозицій про визначення умов виділення необхідних для реалізації зазначених програм матеріально-технічних ресурсів та коштів Державного бюджету України;
• розробка пропозицій з питань регулювання інвестиційної та інноваційної діяльності;
• використання в установленому порядку бюджетних та позабюджетних коштів для реалізації затверджених програм розвитку підприємництва;
• ведення Єдиного ліцензійного реєстру та Державного реєстру суб’єктів господарювання, а також забезпечення доступу до цих даних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій.
Регуляторна діяльність - це діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об’ єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами.
Принципами державної регуляторної політики є:
• доцільність - обґрунтована необхідність державного регулювання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми;
• адекватність - відповідність форм та рівня державного регулювання господарських відносин потребі вирішення існуючої проблеми та ринковим вимогам з урахуванням усіх прийнятних альтернатив;
• ефективність - забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб’єктів господарювання, громадян та держави;
• збалансованість - забезпечення у процесі регуляторної діяльності балансу інтересів суб’єктів господарювання, громадян та держави;
• передбачуваність - послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб’єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності;
• прозорість та врахування громадської думки - відкритість для фізичних та юридичних осіб, їх об’ єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх діяльності, обов’ язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об’єднаннями, обов’язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.
Забезпечення здійснення державної регуляторної політики включає:
• встановлення єдиного підходу до підготовки аналізу регуляторного впливу та здійснення відстежень результативності регуляторних актів;
• підготовку аналізу регуляторного впливу;
• планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів;
• оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань, а також відкриті обговорення з участю представників громадськості питань, пов’язаних з регуляторною діяльністю;
• відстеження результативності регуляторних актів;
• перегляд регуляторних актів;
• систематизація регуляторних актів;
• недопущення прийняття регуляторних актів, які є непослідовними або не узгоджуються чи дублюють діючі регуляторні акти;
• викладення положень регуляторного акта у спосіб, який є доступним та однозначним для розуміння особами, які повинні впроваджувати або виконувати вимоги цього акта;
• оприлюднення інформації про здійснення регуляторної діяльності.
Слід зазначити, що аналіз регуляторного впливу (АРВ) - документ, який містить обґрунтування необхідності державного регулювання шляхом прийняття регуляторного акта, аналіз впливу, який справлятиме регуляторний акт на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб’єктів господарювання, громадян та держави, а також обґрунтування відповідності проекту регуляторного акта принципам державної регуляторної політики.
Аналіз регуляторного впливу вже тривалий час використовується для поліпшення якості законодавчих актів і регулювань такими країнами, як Сполучені Штати Америки, Канада, Великобританія, Австралія. Країни, які запровадили дані системи, переконані, що за умови правильного функціонування програми АРВ можна збільшити ВВП на душу населення, а також покращити життєві стандарти, зменшити рівень інфляції, стимулюючи конкуренцію й поліпшуючи функціонування ринку.
У спрощеному вигляді аналіз регуляторного впливу може являти собою перелік очікуваних позитивних та негативних наслідків, а також ймовірність виникнення невизначених впливів від впровадження запропонованого проекту, виражених у кількісній формі. Більш складною формою АРВ є ретельний аналіз витрат і вигод, іноді застосовування широкомасштабних економетричних моделей економіки із залученням економістів, інженерів, науковців та інших експертів. АРВ може також надавати детальну інформацію про кількісне вираження чистої вигоди для суспільства (суспільна вигода мінус суспільні витрати), а також розподільчі ефекти запланованої урядової дії та її ймовірні альтернативи. Наприклад, в Австралії та Іспанії вимагається проведення фіскального аналізу регуляторних впливів, а у Великобританії - аналізу витрат для бізнесу. Корисність програм АРВ полягає у тому, що вони систематично надають інформацію, яку ті, хто приймає рішення, можуть використовувати для обґрунтованих порівнянь та вибору між альтернативами. Однак більш корисними є ускладнені форми АРВ, коли використовується економічна теорія передбачення впливу на конкуренцію й аналіз витрат та вигод (АРВ), щоб надати інформацію про те, які з альтернатив можуть бути найбільш ефективними для суспільства, тим, хто приймає рішення. АРВ також корисний при проведенні оцінки розподільчого ефекту, тобто визначення суб’єктів, які мають позитивний чи негативний вплив від даного регулювання.
Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій. Розробник проекту регуляторного акта при підготовці аналізу регуляторного впливу повинен:
• визначити та проаналізувати проблему, яку пропонується розв’язати шляхом державного регулювання господарських відносин, а також оцінити важливість цієї проблеми;
• обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв’язана за допомогою ринкових механізмів і потребує державного регулювання;
• обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв’язана за допомогою діючих регуляторних актів, та розглянути можливість внесення змін до них;
• визначити очікувані результати прийняття запропонованого регуляторного акта, у тому числі здійснити розрахунок очікуваних витрат та вигод суб’єктів господарювання, громадян та держави внаслідок дії регуляторного акта;
• визначити цілі державного регулювання;
• визначити та оцінити усі прийнятні альтернативні способи досягнення встановлених цілей, у тому числі ті з них, які не передбачають безпосереднього державного регулювання господарських відносин;
• аргументувати переваги обраного способу досягнення встановлених цілей;
• описати механізми і заходи, які забезпечать розв’язання визначеної проблеми шляхом прийняття запропонованого регуляторного акта;
• обґрунтувати можливість досягнення встановлених цілей у разі прийняття запропонованого регуляторного акта;
• обґрунтовано довести, що досягнення запропонованим регуляторним актом встановлених цілей можливе з найменшими витратами для суб’єктів господарювання, громадян та держави;
• обґрунтовано довести, що вигоди, які виникатимуть внаслідок дії запропонованого регуляторного акта, виправдовують відповідні витрати у випадку, якщо витрати та (або) вигоди не можуть бути кількісно визначені;
• оцінити можливість впровадження та виконання вимог регуляторного акта залежно від ресурсів, якими розпоряджаються органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, які повинні впроваджувати або виконувати ці вимоги;
• оцінити ризик впливу зовнішніх чинників на дію запропонованого регуляторного акта;
• обґрунтувати запропонований строк чинності регуляторного акта;
• визначити показники результативності регуляторного акта;
• визначити заходи, за допомогою яких буде здійснюватися відсте - ження результативності регуляторного акта в разі його прийняття.
Аналіз регуляторного впливу підписується розробником проекту регуляторного акта, а якщо розробником проекту є регуляторний орган, інший орган, установа чи організація - керівником цього органу, установи чи організації.
Кожний проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань. Стосовно кожного регуляторного акта послідовно здійснюються базове, повторне та періодичне відстеження його результативності.
Регуляторні акти, прийняті Верховною Радою України, Президентом України та Кабінетом Міністрів України, офіційно оприлюднюються відповідно до Конституції України та інших законодавчих актів. Регуляторні органи публікують у друкованих засобах масової інформації та (або) розміщують на своїх офіційних сторінках у мережі Інтернет, або оприлюднюють в інший спосіб, зокрема через телебачення і радіо, інформацію про здійснення ними регуляторної діяльності.