ОСНОВНІ ПИТАННЯ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА

Для більш ефективного здійснення державного регулювання дія­льності суб’єктів господарювання як юридичних, так і фізичних осіб, а також з метою прискорення економічних реформ та вирішення соці­альних проблем у 2000 році було створено Державний комітет Украї­ни з питань регуляторної політики та підприємництва (Держпідприє - мництво).

Діяльність Держпідприємництва України спрямовується та коор­динується Кабінетом Міністрів. Цей комітет є центральним органом виконавчої влади і має спеціальний статус. Головна мета діяльності Держпідприємництва полягає в забезпеченні реалізації державної по­літики у сфері підприємництва. Виходячи з цього, окреслено ряд за­вдань, які повинен виконувати Державний комітет з питань регулято­рної політики та підприємництва, а саме: приймати безпосередню участь у розробці та реалізації єдиної державної політики у сфері під­приємництва, в першу чергу мова йде про регуляторну політику, дер­жавну політику щодо ліцензування певних видів діяльності та держа­вної реєстрації суб’єктів господарювання; координувати діяльність органів виконавчої влади, яка пов’язана з розробленням та реалізацією заходів щодо проведення єдиної державної регуляторної політики; сприяти формуванню системи фінансово-кредитної, консультативної та інформаційної підтримки підприємництва; організація роботи, пов’язаної із здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері гос­подарської діяльності.

Для виконання окресленого кола завдань Держпідприємництво України повинно виконувати такі функції:

• розробка та забезпечення реалізації пропозицій про формування єдиної державної політики у сфері підприємництва;

• прийняття рішення та забезпечення публікації проектів регулятор­них актів, які мають суттєвий вплив на ринкове середовище, права та інтереси суб’єктів господарювання з метою їх публічного обго­ворення;

• аналіз розвитку підприємництва та реалізації заходів щодо прове­дення регуляторної політики;

• участь у розробці проектів Державного бюджету, державної про­грами економічного та соціального розвитку, програми діяльності Кабінету Міністрів України;

• організація розробки, реалізації та проведення експертизи держав­них цільових програм розвитку підприємництва;

• здійснення методичного керівництва розробкою регіональних про­грам підтримки та розвитку підприємництва, аналіз стану їх вико­нання, підготовка разом з Міністерством фінансів, Міністерством економіки та іншими центральними органами виконавчої влади пропозицій про визначення умов виділення необхідних для реалі­зації зазначених програм матеріально-технічних ресурсів та коштів Державного бюджету України;

• розробка пропозицій з питань регулювання інвестиційної та інно­ваційної діяльності;

• використання в установленому порядку бюджетних та позабюдже­тних коштів для реалізації затверджених програм розвитку підпри­ємництва;

• ведення Єдиного ліцензійного реєстру та Державного реєстру суб’єктів господарювання, а також забезпечення доступу до цих даних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій.

Регуляторна діяльність - це діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юри­дичними особами, їх об’ єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами.

Принципами державної регуляторної політики є:

• доцільність - обґрунтована необхідність державного регулювання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми;

• адекватність - відповідність форм та рівня державного регулюван­ня господарських відносин потребі вирішення існуючої проблеми та ринковим вимогам з урахуванням усіх прийнятних альтернатив;

• ефективність - забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторно­го акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб’єктів господарювання, громадян та держави;

• збалансованість - забезпечення у процесі регуляторної діяльності балансу інтересів суб’єктів господарювання, громадян та держави;

• передбачуваність - послідовність регуляторної діяльності, відпові­дність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб’єктам господарю­вання здійснювати планування їхньої діяльності;

• прозорість та врахування громадської думки - відкритість для фі­зичних та юридичних осіб, їх об’ єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх діяльності, обов’ язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановле­ному законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об’єднаннями, обов’язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань, інформування громадськості про здійснення регулятор­ної діяльності.

Забезпечення здійснення державної регуляторної політики включає:

• встановлення єдиного підходу до підготовки аналізу регуляторного впливу та здійснення відстежень результативності регуляторних актів;

• підготовку аналізу регуляторного впливу;

• планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів;

• оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання за­уважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань, а також відкриті обговорення з участю представників громадськос­ті питань, пов’язаних з регуляторною діяльністю;

• відстеження результативності регуляторних актів;

• перегляд регуляторних актів;

• систематизація регуляторних актів;

• недопущення прийняття регуляторних актів, які є непослідовними або не узгоджуються чи дублюють діючі регуляторні акти;

• викладення положень регуляторного акта у спосіб, який є доступ­ним та однозначним для розуміння особами, які повинні впрова­джувати або виконувати вимоги цього акта;

• оприлюднення інформації про здійснення регуляторної діяльності.

Слід зазначити, що аналіз регуляторного впливу (АРВ) - доку­мент, який містить обґрунтування необхідності державного регулю­вання шляхом прийняття регуляторного акта, аналіз впливу, який справлятиме регуляторний акт на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб’єктів господарювання, громадян та держави, а також обґрунтування відповідності проекту регуляторного акта прин­ципам державної регуляторної політики.

Аналіз регуляторного впливу вже тривалий час використовується для поліпшення якості законодавчих актів і регулювань такими країнами, як Сполучені Штати Америки, Канада, Великобританія, Австралія. Країни, які запровадили дані системи, переконані, що за умови прави­льного функціонування програми АРВ можна збільшити ВВП на душу населення, а також покращити життєві стандарти, зменшити рівень ін­фляції, стимулюючи конкуренцію й поліпшуючи функціонування ринку.

У спрощеному вигляді аналіз регуляторного впливу може являти собою перелік очікуваних позитивних та негативних наслідків, а та­кож ймовірність виникнення невизначених впливів від впровадження запропонованого проекту, виражених у кількісній формі. Більш скла­дною формою АРВ є ретельний аналіз витрат і вигод, іноді застосову­вання широкомасштабних економетричних моделей економіки із за­лученням економістів, інженерів, науковців та інших експертів. АРВ може також надавати детальну інформацію про кількісне вираження чистої вигоди для суспільства (суспільна вигода мінус суспільні ви­трати), а також розподільчі ефекти запланованої урядової дії та її ймо­вірні альтернативи. Наприклад, в Австралії та Іспанії вимагається проведення фіскального аналізу регуляторних впливів, а у Великобри­танії - аналізу витрат для бізнесу. Корисність програм АРВ полягає у тому, що вони систематично надають інформацію, яку ті, хто приймає рішення, можуть використовувати для обґрунтованих порівнянь та ви­бору між альтернативами. Однак більш корисними є ускладнені форми АРВ, коли використовується економічна теорія передбачення впливу на конкуренцію й аналіз витрат та вигод (АРВ), щоб надати інформа­цію про те, які з альтернатив можуть бути найбільш ефективними для суспільства, тим, хто приймає рішення. АРВ також корисний при про­веденні оцінки розподільчого ефекту, тобто визначення суб’єктів, які мають позитивний чи негативний вплив від даного регулювання.

Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проек­ту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій. Розробник проекту регуляторного акта при підготовці аналізу регуля­торного впливу повинен:

• визначити та проаналізувати проблему, яку пропонується розв’язати шляхом державного регулювання господарських відносин, а також оцінити важливість цієї проблеми;

• обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв’язана за допомогою ринкових механізмів і потребує державного регулю­вання;

• обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв’язана за допомогою діючих регуляторних актів, та розглянути можливість внесення змін до них;

• визначити очікувані результати прийняття запропонованого регу­ляторного акта, у тому числі здійснити розрахунок очікуваних витрат та вигод суб’єктів господарювання, громадян та держави внаслідок дії регуляторного акта;

• визначити цілі державного регулювання;

• визначити та оцінити усі прийнятні альтернативні способи досяг­нення встановлених цілей, у тому числі ті з них, які не передбача­ють безпосереднього державного регулювання господарських від­носин;

• аргументувати переваги обраного способу досягнення встановле­них цілей;

• описати механізми і заходи, які забезпечать розв’язання визначеної проблеми шляхом прийняття запропонованого регуляторного акта;

• обґрунтувати можливість досягнення встановлених цілей у разі прийняття запропонованого регуляторного акта;

• обґрунтовано довести, що досягнення запропонованим регулятор­ним актом встановлених цілей можливе з найменшими витратами для суб’єктів господарювання, громадян та держави;

• обґрунтовано довести, що вигоди, які виникатимуть внаслідок дії запропонованого регуляторного акта, виправдовують відповідні витрати у випадку, якщо витрати та (або) вигоди не можуть бути кількісно визначені;

• оцінити можливість впровадження та виконання вимог регулятор­ного акта залежно від ресурсів, якими розпоряджаються органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, які повинні впроваджувати або виконувати ці ви­моги;

• оцінити ризик впливу зовнішніх чинників на дію запропонованого регуляторного акта;

• обґрунтувати запропонований строк чинності регуляторного акта;

• визначити показники результативності регуляторного акта;

• визначити заходи, за допомогою яких буде здійснюватися відсте - ження результативності регуляторного акта в разі його прийняття.

Аналіз регуляторного впливу підписується розробником проекту регуляторного акта, а якщо розробником проекту є регуляторний орган, інший орган, установа чи організація - керівником цього орга­ну, установи чи організації.

Кожний проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань. Стосовно кожного регуляторного акта послідовно здійс­нюються базове, повторне та періодичне відстеження його результа­тивності.

Регуляторні акти, прийняті Верховною Радою України, Президен­том України та Кабінетом Міністрів України, офіційно оприлюдню­ються відповідно до Конституції України та інших законодавчих актів. Регуляторні органи публікують у друкованих засобах масової інформа­ції та (або) розміщують на своїх офіційних сторінках у мережі Інтернет, або оприлюднюють в інший спосіб, зокрема через телебачення і радіо, інформацію про здійснення ними регуляторної діяльності.