ОСОБЛИВОСТІ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КОМАНДИТНИХ ТОВАРИСТВ

Командитне товариство як один з видів господарських товариств можна кваліфікувати як змішане товариство. Це пов’язано з тим, що командитне товариство поєднує кількох громадян і (або) юридичних осіб на основі договору між ними для здійснення спільної господарсь­кої діяльності та включає дійсних членів та членів-вкладників (коман - диторів). Члени товариства (повні товариші) несуть повну відповіда­льність за його зобов’язаннями усім своїм майном, а члени-вкладники (командитори) - у межах своїх вкладів у капітал товариства. Особа може бути повним учасником тільки одного командитного товарист­ва. Повний учасник командитного товариства не може бути учасни­ком повного товариства. Повний учасник командитного товариства не може бути вкладником цього ж товариства.

Наявність у командитному товаристві двох категорій учасників зумовлює необхідність визначення відмінностей в їх правовому ста­новищі. Повні учасники командитного товариства:

• зобов’язані брати майнову і персональну участь у командитному товаристві;

• управляють справами товариства;

• несуть субсидіарну відповідальність, якщо їх двоє і більше, майно­ву відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм май­ном, на яке може бути звернене стягнення;

• мають права і обов’язки, аналогічні правам і обов’язкам учасників повного товариства: заборона конкурувати з товариством; вимога про попередження виходу з товариства за 3 місяці, а якщо товарис­тво створене на визначений строк, - і за наявності поважних при­чин;

• якщо повних учасників двоє і більше, вони можуть здійснювати управління справами спільно або доручати це одному чи кільком повним учасникам.

Вкладники командитного товариства можуть вступати до коман - дитного товариства шляхом внесення грошових або матеріальних вкладів, а також:

• зобов’язані брати лИшЕ майнову участь у товаристві (як основний, так і додаткові внески);

• на момент державної реєстрації товариства зобов’язані внести не менше 25 % свого внеску;

• мають право брати участь у розподілі прибутку товариства відпові­дно до розміру своїх часток;

• вправі вимагати першочергового повернення вкладу (перед повни­ми учасниками) у разі ліквідації товариства;

• не беруть участі в управлінні справами товариства, але у разі необ­хідності на підставі й відповідно до виданого доручення можуть ді­яти від імені товариства;

• зобов’язані не перешкоджати здійсненню повними учасниками управління справами товариства;

• не несуть субсидіарної відповідальності за зобов’язаннями товари­ства, якщо повністю сплатили свої частки і не укладали угод від імені та в інтересах товариства без відповідного доручення;

• у разі включення імені вкладника у найменування командитного товариства така особа стає повним учасником цього товариства.

Вкладники беруть участь у діяльності командитного товариства лише своїми вкладами, розмір яких визначає суму отримуваного ними прибутку. Будь-якої участі в управлінні товариством вони не беруть.

У зарубіжній практиці ця форма господарських товариств вико­ристовується як спосіб акумуляції капіталів, з одного боку, окремих громадян, що бажають здійснити ділові проекти, але не мають для цього достатніх коштів, з другого боку, різних фірм, що бажають вкласти свої капітали у справу, але не мають проектів, під які могли б бути виділені капітали. Фірма-командитор бере участь у бізнесі свої­ми капіталами, причому вона може в будь-який час вийти із справи зі своїм паєм. У країнах англо-саксонської системи права (Великобрита­нія, США) командитне товариство скорочено позначається “Ltd” (від англійського - limited - обмежений), а серед вітчизняних підприємців таке скорочення помилково асоціюється з товариством з обмеженою відповідальністю. У нашій країні ця форма товариства набула поши­рення завдяки можливості маневрування ресурсами підприємств.

Мінімальний розмір статутного капіталу командитного товарист­ва не визначений законодавством. Вкладом до статутного капіталу то­вариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інТтті відчужувані права, що мають грошову оцінку.

Грошова оцінка вкладу учасника командитного товариства здійс­нюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законодавством, вона підлягає незалежній експертній перевірці. Забо­роняється використовувати для формування статутного капіталу бю­джетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу.

У командитному товаристві створюється резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не ме­нше 25 % статутного капіталу, а також інші фонди, передбачені зако­нодавством України або установчими документами товариства.

Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5 % від суми чистого прибутку.

Командитне товариство є власником:

• майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до стату­тного капіталу;

• продукції, виробленої товариством у результаті господарської дія­льності;

• одержаних доходів;

• іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власніс­тю товариства або передане йому в користування, несе товариство, якщо інше не передбачено установчими документами.

Згідно із Законом України “Про господарські товариства” уста­новчий договір командитного товариства, крім відомостей, що містить установчий договір повного товариства, має відображати: розмір час­ток кожного з учасників з повною відповідальністю; розмір, склад і порядок внесення ними вкладів; форму їх участі у справах товариства, а щодо вкладників тільки сукупний розмір їхніх часток у майні това­риства, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів. У найменуван­ні командитного товариства обов’язково зазначається прізвища та на­йменування учасників, які несуть повну відповідальність.

Управління справами командитного товариства здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю (повними товаришами). Якщо в товаристві є тільки один такий учасник, управління справами здійснюється ним самостійно.

Незважаючи на те, що за загальним правилом відповідальність вкладника обмежується вкладом у майні товариства, в окремих випад­ках, зокрема, якщо вкладник здійснює угоду від імені та в інтересах товариства без відповідних повноважень, то у разі схвалення його дій командитним товариством він також несе повну відповідальність перед кредиторами. Якщо ж схвалення не одержано, вкладник відпо­відає перед третьою особою самостійно усім своїм майном.

Крім загальних підстав, діяльність господарських товариств при­пиняється після закінчення строку, на який воно створювалося, за рі­шенням вищого органу товариства, на підставі рішення суду або арбі­тражного суду. Командитне товариство припиняється також у разі вибуття всіх учасників з повною відповідальністю. При вибутті з то­вариства всіх вкладників повні товариші мають право замість ліквіда­ції командитного товариства перетворити його на повне товариство.

Отже, можна вважати, що командитне товариство є синтезом то­вариства з обмеженою відповідальністю та повним товариством.