ОСОБЛИВОСТІ ОПОДАТКУВАННЯ ПРИВАТНИХ ПІДПРИЄМЦІВ
Законодавством передбачено кілька альтернативних способів оподаткування доходів приватних підприємців:
1) оподаткування сукупного чистого доходу та сплата інших податків, передбачених законодавством України (традиційне оподаткування);
2) сплата фіксованого податку з придбанням торгового патенту;
3) сплата єдиного податку.
1. Традиційне оподаткування. Оподаткуванню сукупного чистого доходу підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за спеціально встановленими нормами. До складу витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно із Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
За традиційного оподаткування у приватного підприємця виникають певні накладні витрати, пов’язані із веденням книги обліку доходів і витрат підприємця; обчисленням чистого доходу на підставі документів, що підтверджують витрати, обумовлені за встановленими нормами. Приватні підприємці, які обрали такий спосіб оподаткування своїх доходів, не звільняються від сплати певних видів податків і зборів (ПДВ, внески у Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування тощо).
Переваги традиційної системи оподаткування здебільшого зводяться до такого:
• розмір сплачуваних податків залежить від розміру одержаних доходів. Якщо підприємець за звітний період не отримав доходу від своєї діяльності, то відповідні податки він платити не буде;
• на відміну від системи оподаткування за фіксованим податком або за спрощеною системою практично відсутні обмеження щодо обсягів реалізації, асортименту товарів, чисельності найманих працівників та виду діяльності.
Традиційна система оподаткування доходів вигідна приватним підприємцям, які здійснюють діяльність не систематично та при невисокій рентабельності продаж. Дану систему оподаткування також використовують приватні підприємці, які не відповідають критеріям, необхідним для переходу на єдиний чи фіксований податок.
Основними недоліками загальної системи оподаткування є:
• високий рівень податкового тиску, особливо при використанні праці найманих працівників, що робить цю систему невигідною;
• складність і громіздкість обчислення чистого доходу, який підлягає оподаткуванню, а також подання звітності.
2. Фіксований податок (патент). Одним із варіантів оподаткування доходів фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності є сплата фіксованого розміру прибуткового податку шляхом придбання патенту. Обов’язковою умовою придбання патенту на право здійснення підприємницької діяльності є сплата фіксованого податку. Документ, що засвідчує сплату фіксованого податку, є підставою для видачі податковим органом за місцем проживання підприємця патенту. Приватний підприємець може перейти на сплату фіксованого податку у разі додержання таких умов:
1) здійснення підприємницької діяльності з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках з обов’язковою сплатою ринкового збору згідно з чинним законодавством. Доходи такого громадянина, отримані від здійснення інших видів підприємницької діяльності, обкладаються прибутковим податком у загальному порядку;
2) кількість осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким підприємцем, включаючи членів його сім’ї, не повинна перевищувати п’ яти;
3) валовий дохід підприємця від самостійного здійснення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні
12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не повинен перевищувати 7000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Приватні підприємці, які обрали спосіб оподаткування доходів за фіксованим податком, не можуть здійснювати торгівлю лікеро - горілчаними і тютюновими виробами.
Ставки фіксованого податку встановлюються місцевими радами (міською, районною). Законодавчо визначено максимальні та мінімальні розміри фіксованого податку - 20 і 100 грн. за календарний місяць. Для громадян, які самостійно здійснюють підприємницьку діяльність, у межах зазначеного діапазону єдиним критерієм при встановленні розміру фіксованого податку є тільки розміщення об’єкта торгівлі.
Патент може видаватися на здійснення підприємницької діяльності на всій території України. У такому разі ставка фіксованого податку не залежить від місцезнаходження торговельного місця і від місцевих органів самоврядування і становить для всієї території України 100 грн. за календарний місяць. Якщо підприємницька діяльність здійснюється з використанням найманої праці або із залученням до неї членів сім’ї підприємця, розмір фіксованого податку збільшується на 50 % за кожну особу.
Доходи фізичної особи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається фіксованим податком, не включаються до складу її сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року. Крім того, приватні підприємці - платники фіксованого податку звільняються від обов’язкового ведення обліку доходів і витрат. Основні переваги обкладання фіксованим податком:
• звільнення від сплати ряду обов’язкових податків і платежів;
• звільнення від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат;
• одержані від підприємницької діяльності доходи не включаються до перерахунку річного сукупного оподатковуваного доходу;
• легкість обчислення фіксованого податку;
• можливість не застосувати електронно-касовий апарат (ЕККА) при розрахунках зі споживачами за готівкові кошти;
Основні недоліки застосування фіксованого податку:
• сплата податку не залежить від результатів діяльності. Податок повинен бути внесений до бюджету незалежно від одержання прибутку, а також незалежно від того, здійснювалася діяльність чи ні;
• наявність обмежень щодо кількості найманих працівників і обсягу виручки за рік;
• обмежена сфера застосування (тільки при торгівлі на території ринку);
• сплата фіксованого податку авансом (не пізніше 20 числа місяця, що передує місяцю, за який сплачується податок).
3. Єдиний податок. Приватний підприємець може стати платником єдиного податку і перейти на спрощену систему обліку та звітності, якщо:
1) у трудових відносинах з ним протягом року перебуває не більше 10 осіб, включаючи членів його сім’ї;
2) обсяг виручки від реалізації продукції за рік не перевищує 500 тис. грн.;
3) відсутня заборгованість зі сплати всіх установлених податків і обов’язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.
4) приватний підприємець не є суб’єктом особливого порядку оподаткування за допомогою сплати спеціального торговельного патенту;
5) приватний підприємець не здійснює торгівлю паливно-мастильними матеріалами, а також лікеро-горілчаними і тютюновими виробами. Торгівлю іншими підакцизними товарами здійснювати не заборонено.
Ставки єдиного податку встановлюються місцевими органами влади за місцем державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності залежно від виду діяльності і не можуть становити менше ніж 20 грн. і більше ніж 200 грн. за календарний місяць. ЯКщО приватний підприємець здійснює кілька видів діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, він придбаває одне свідоцтво і сплачує єдиний податок за цими видами діяльності за більшою ставкою. У разі використання підприємцем праці найманих працівників або членів сім’ ї (далі - наймані працівники) ставка єдиного податку збільшується на 50 % за кожного працівника.
Відмовитися від застосування цієї системи і повернутися до раніше встановленої системи оподаткування підприємець може з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання відповідної заяви до податкового органу не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).
Завдяки переходу на спрощену систему оподаткування та звітності приватні підприємці мають суттєву економію на накладних витратах, оскільки використання електронно-касового апарата не обов’язкове, набагато спрощеним є ведення книги обліку доходів і витрат та значно скорочений щоквартальний звіт.
Основні переваги спрощеної системи оподаткування на умовах сплати єдиного податку для приватних підприємців - фізичних осіб:
• звільнення від сплати ряду обов’язкових податків і платежів;
• одержані від підприємницької діяльності доходи не включаються до перерахунку річного сукупного оподатковуваного доходу;
• легкість обчислення єдиного податку;
• можливість незастосування ЕККА при розрахунках зі споживачами за готівкові грошові кошти;
• можливість бути платником податку на додану вартість за власним бажанням, що вигідно при роботі з підприємствами та здійсненні імпортних операцій.
Недоліки спрощеного оподаткування:
• сплата єдиного податку не залежить від результатів діяльності. Податок повинен бути внесений до бюджету незалежно від одержання прибутку, а також незалежно від того, здійснювалася діяльність чи ні;
• наявність обмежень щодо кількості найманих працівників і обсягу виручки за рік;
• вимога податківців про сплату єдиного податку авансом не пізніше 20 числа місяця, що передує місяцю, за який сплачується податок;
• надто короткий строк для подання звітності (у 5-денний строк після закінчення кварталу).
При виборі приватним підприємцем способу оподаткування доходів з використанням єдиного податку чи фіксованого податку він звільняється від сплати частини визначених законодавством податків і зборів. Інформація про податки і збори, що сплачуються у випадку застосування тієї чи іншої системи оподаткування, подана в табл. 3.3.
Таблиця 3.3 Оподаткування приватних підприємців - фізичних осіб при сплаті єдиного та фіксованого податку
|
Вид податку, збору |
Єдиний податок |
Фіксований податок |
Внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: |
||
- утримання з доходів найманих працівників |
+ |
+ |
- нарахування на дохід найманих працівників |
- |
+ |
Внесок до фонду соціального страхування від нещасного випадку |
+ |
+ |
Внесок на обов’язкове державне пенсійне страхування: |
||
- утримання з доходів найманих працівників |
+ |
+ |
- нарахування на дохід найманих працівників |
+ |
+ |
Плата за торговий патент |
- |
- |
Збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства |
+ |
+ |
Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг |
- |
- |
Податок з власників транспортних засобів |
+ |
+ |
Збір за забруднення навколишнього середовища |
+ |
+ |
Ринковий збір |
+ |
+ |
При звичайній системі оподаткування приватні підприємці сплачують всі податки та збори, що передбачені для фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності.